Ухвала суду № 139363416, 13.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

___________________________

УХвала

"13" серпня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/191/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

при секретарі судового засідання Мартон М.М.,

розглянувши матеріали за заявою представника Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.05.2025 у справі №907/191/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Бір, с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 714 002 грн матеріальної шкоди (з урахуванням заяви про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог),

з участю представників:

від заявника (відповідача) не з`явився

від позивача

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2025 у справі №907/191/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, вул. Гагаріна, будинок 30, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 14308374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Бір, вул. Тарновецька, будинок 78, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41859081) суму 714 002 грн (Сімсот чотирнадцять тисяч дві гривні) матеріальної шкоди, а також 10 710,03 грн (Десять тисяч сімсот десять гривень 03 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод залишено без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2025 у справі №907/191/23 без змін.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області через підсистему Електронний суд подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.05.2025 у справі №907/191/23 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

В якості нововиявленої обставини представник заявника посилається на те, що на момент пожежі (29.07.2021), у складському приміщенні Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, переданому в оренду ТОВ Богемія Бір, перебувало те тільки майно останнього, а й майно ТОВ Ворлд Бір Трейд, оскільки такому вказане складське приміщення було передано в суборенду згідно Договору суборенду №0303/2021 від 03.03.2021.

За доводами представника заявника, на момент розгляду спору у даній справі Товариству з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод та суду не було відомо про існування такого Договору суборенди. Про існування Договору суборенди заявник дізнався тільки 26.02.2026 після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12021071030001077, в межах якого відповідача визнали потерпілим.

Як вказує представник заявника, під час укладення Договору оренди з позивачем 01.03.2021, відповідач одночасно надав згоду №15 від 01.03.2021 на передачу орендованого майна в суборенду. Дана згода була загальною, не стосувалась дозволу передачі в суборенду майна конкретному суборендарю, а давала право орендарю на власний розсуд, без повідомлення орендодавця, передати об`єкт оренди в суборенду, що позивач і зробив. Тобто, відповідачу не було відомо, про те коли передали склад в суборенду, кому передали та чиє майно зберігається на складі.

На переконання представника заявника, Договір суборенди є нововиявленою обставиною, яка існувала на момент розгляду судом справи, але не була відома ні стороні, ні суду, позаяк, якби суду було відомо про Договір суборенди складу, де виникла пожежа, то зміст рішення суду був би іншим мав бути залучений до участі у справі суборендар, мала бути проведена інвентаризація майна на складі щодо питання чиє саме майно знаходилось на складі та чи взагалі знаходилось там (орендаря чи суборендаря), що саме згоріло, який обсяг майна пошкоджено, чи не є майно вказане позивачем майном суборендаря та чи воно було на складі, що відповідно і впливало би на розмір збитків, і чи не має винних дій зі сторони працівників суборендаря, і хто мав забезпечити протипожежну безпеку в такому випадку та інші питання без встановлення яких не може відбутися об`єктивний розгляд справи.

Як наполягає представник заявника, ТОВ Богемія Бір у даній справі є неналежним позивачем, оскільки враховуючи наявність суборендаря, позивач не довів, що саме його майно знаходилось на складі під час пожежі та саме йому завдані збитки.

Представник заявника покликається і на те, що матеріали справи, зокрема і висновки експертів, містять відомості про те, що об`єкти на дослідження в Закарпатський НДЕКЦ МВС надані не були, тому в якості вихідних даних використовувалася інформація з постанови про призначення товарознавчої експертизи, а оцінку майна робили з наданих замовником, тобто позивачем виписок про товар, а не зі зразків взятих з місця пожежі. Відтак встановити, яке саме майно і чиє саме майно перебувало на складі під час пожежі не видається за можливе, а за наявності суборендаря такого складу, який не був залучений до справи, поза розумним сумнівом є факт, що матеріалами справи не встановлено кому саме завдано збитки та з чиєї вини.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2026 заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.05.2025 у справі №907/191/23 прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 30.04.2026.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав заперечення на клопотання (заяву) б/н від 08.04.2026 (вх. №02.3.1-02/3244/26 від 08.04.2026), за змістом яких у задоволенні заяви ТДВ Ужгородський механічний завод про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №907/191/23 просить відмовити.

Зокрема, представник позивача зазначає, що 01.03.2021 між ТДВ Ужгородський механічний завод, як орендодавцем, та ТОВ Богемія Бір, як орендарем, укладено Договір оренди №25/962, відповідно до якого останньому передано у строкове оплатне користування складське приміщення корпусу №1 загальною площею 395,0 кв.м. Разом з тим, 03.03.2021 між ТОВ Богемія Бір та ТОВ Ворлд Бір Трейд укладено Договір суборенди, предметом якого була лише частина вказаного складського приміщення площею 295,0 кв.м. Договір суборенди укладено за письмовим погодженням власника майна ТДВ Ужгородський механічний завод, оформленим листом №15 від 01.03.2021.

Відтак, як вказує представник позивача ТОВ Ворлд Бір Трейд використовувало за призначенням частину складського приміщення площею 295,0 кв.м., тоді як інша частина складу площею 100 кв.м. залишалася у користуванні ТОВ Богемія Бір. В подальшому, 29.07.2021 адміністрацією ТДВ Ужгородський механічний завод розпочато ремонт покрівлі складського приміщення корпусу №1, під час проведення якого, внаслідок порушення працівниками протипожежних норм, сталася пожежа, якою знищено товарно-матеріальні цінності, належні як ТОВ Ворлд Бір Трейд, так і ТОВ Богемія Бір.

За твердженням представника позивача, доводи заявника про те, що на момент виникнення пожежі весь склад перебував у користуванні суборендаря, а ТОВ Богемія Бір не мало жодного відношення до майна, яке зберігалося у цьому приміщенні, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, заявником надано копію Договору суборенди, з якої неможливо прочитати площу приміщення, переданого у суборенду, тоді як представник відповідача ознайомився з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі та, відповідно, був обізнаний зі змістом заяв про вчинення кримінального правопорушення як ТОВ Ворлд Бір Трейд, так і ТОВ Богемія Бір. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що знищені пожежею товарно-матеріальні цінності ТОВ Богемія Бір, які були предметом цього судового спору, є відмінними від майна ТОВ Ворлд Бір Трейд, знищеного тією ж пожежею.

Щодо наявності підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України такими підставами, зокрема, є істотні для справи обставини, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із відповідною заявою, на час розгляду справи. При цьому, визначений законом перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є вичерпним.

За доводами представника позивача, нововиявленими є юридичні факти, які мають істотне значення для вирішення спору, існували на час його розгляду, проте не були і не могли бути відомі заявнику. Істотність таких обставин визначається з огляду на те, чи могли вони спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду таким чином, що у разі їх обізнаності учасниками справи зміст ухваленого рішення був би іншим. Водночас процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є новим розглядом справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів і доказів сторін. Такий перегляд здійснюється виключно в межах обставин, які мають ознаки нововиявлених.

Представник позивача також наголошує на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, за змістом якого жодна зі сторін не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, виключно з метою проведення нового судового розгляду та отримання іншого рішення по суті спору. Перегляд за нововиявленими обставинами не повинен перетворюватися на замасковану апеляційну процедуру, а відступ від принципу остаточності судового рішення допускається лише за наявності виняткових обставин.

На переконання представника позивача, усі наведені ТДВ Ужгородський механічний завод доводи щодо існування нововиявлених обставин фактично зводяться до спонукання суду повторно переглянути та переоцінити фактичні обставини справи, які вже були предметом дослідження суду та яким надано належну правову оцінку. Водночас переоцінка доказів, які вже оцінювалися судом під час первісного розгляду справи, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, представник позивача вважає, що заявником не доведено існування істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи №907/191/23, а наведені у заяві доводи є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні 30.04.2026 судом за участю уповноважених представників заявника (відповідача) та позивача проголошувалась перерва до 09.06.2026.

Ухвалою суду від 09.06.2026 судове засідання по розгляду заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.05.2025 у справі №907/191/23 відкладено на 13.08.2026 з підстав, наведених в ухвалі суду.

Представник заявника (відповідача) через підсистему Електронний суд надіслав клопотання б/н від 11.08.2026 (вх. №02.3.1-02/7855/26 від 11.08.2026), яким просить відкласти розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на інший строк у зв`язку із його зайнятістю у іншому судовому процесі.

Розглянувши подане представником заявника (відповідача) клопотання про відкладення розгляду заяви на інший термін, суд доходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 сформулював правовий висновок про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки.

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі №910/12842/17, від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, від 07.07.2022 у справі №918/539/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що представник заявника (відповідача) не зазначив об`єктивної неможливості проведення судового засідання по розгляду поданої ним заяви про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами, призначеного на 13.08.2026, без його участі.

Що ж стосується наведених представником заявника (відповідача) обставин в обґрунтування причин його неявки в судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

При цьому, суд звертає увагу представника заявника (відповідача) на те, що розгляд справ в інших судах не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи №907/191/23 в Господарському суді Закарпатської області.

Водночас судом також приймається до уваги той факт, що судове засідання по розгляду заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.04.2025 у справі №907/191/23, вже відкладалося за його клопотанням ухвалою суду від 09.06.2026.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поданим через канцелярію суду клопотанням б/н від 13.08.2026 (вх. №02.3.1-02/7964/26 від 13.08.2026) представник позивача просить здійснити розгляд заяви за відсутності представника позивача та відмовити в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у даній справі.

Розглянувши заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.04.2025 у справі №907/191/23, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначалось судом попередньо, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2025 у справі №907/191/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, вул. Гагаріна, будинок 30, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 14308374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Бір, вул. Тарновецька, будинок 78, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41859081) суму 714 002 грн (Сімсот чотирнадцять тисяч дві гривні) матеріальної шкоди, а також 10 710,03 грн (Десять тисяч сімсот десять гривень 03 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Як встановлено вищезазначеним судовим рішенням внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка знайшла свій вияв у проведенні його найманими працівниками ремонтних робіт покрівлі корпусу №1 ТДВ Ужгородський механічний завод із порушенням протипожежних вимог використанням відкритого джерела вогню, а також у незабезпеченні відповідачем пожежної безпеки власної території та майна, ТОВ Богемія Бір було нанесено матеріальну шкоду, розмір якої, згідно зі Звітом про оцінку майна від 17.12.2021, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Лук`яненко Т.В., складає суму 714 002 грн та підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Зокрема у змісті рішення судом встановлено, що в даному випадку позивачем належними та допустимими доказами доведено факт знищення внаслідок пожежі обладнання та товару, які знаходились у складських приміщеннях корпусу №1 ТДВ Ужгородський механічний завод та належали на праві власності ТОВ Богемія Бір.

При цьому, розмір матеріальної шкоди, заявленої до стягнення позивачем, є арифметично вірним та підтверджується документально: як наявним у матеріалах справи Звітом про оцінку майна від 17.12.2021, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Лук`яненко Т.В., так і висновками судових товарознавчих експертиз, проведених у межах досудового розслідування кримінального провадження №12021071030001077 (згідно з останніми розмір збитків у сукупності є навіть більшим, ніж заявлений до стягнення позивачем).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи та ненадання відповідачем доказів на спростування доводів позивача щодо вартості знищеного майна, як-то експертного дослідження із визначення розміру матеріальної шкоди, виготовленого на власне замовлення ТДВ Ужгородський механічний завод, господарський суд визнав документально доведеними й обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 714 002 грн.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України, та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Нововиявлена обставина це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі №904/4470/16.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

У постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії).

Водночас принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ у справі Рябих проти Росії, у справі Желтяков проти України).

Згідно із ч. 3 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2025 у справі №907/191/23 за нововиявленими обставинами, ТДВ Ужгородський механічний завод покликається на те, що після визнання його 19.02.2026 потерпілим у кримінальному провадженні №12021071030001077 та ознайомлення представника 26.02.2026 з матеріалами такого кримінального провадження заявнику стало відомо про передачу ТОВ Богемія Бір орендованого складського приміщення корпусу №1 у суборенду ТОВ Ворлд Бір Трейд на підставі Договору суборенди №0303/2021 від 03.03.2021.

На переконання представника заявника (відповідача), наведена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки свідчить про перебування складу на момент пожежі у користуванні іншої юридичної особи, ставить під сумнів належність ТОВ Богемія Бір знищеного пожежею майна, а також потребує з`ясування питання щодо обов`язку суборендаря забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки. Саме Договір суборенди представник заявника (відповідача) визначає як нововиявлену обставину, яка існувала на час розгляду справи, однак не була відома ані стороні, ані суду.

Водночас суд не може погодитися з такими доводами представника заявника (відповідача) з огляду на наступне.

Як уже зазначалось судом попередньо, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Отже, для визнання обставини нововиявленою необхідна одночасна наявність трьох ознак: існування такої обставини на час розгляду справи; неможливість її об`єктивного виявлення заявником на той час; істотність цієї обставини для правильного вирішення спору.

При цьому, необхідно розмежовувати поняття нововиявлена обставина та новий доказ. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка була або за належної процесуальної поведінки могла бути відома учаснику справи під час її первісного розгляду. Так само одержання після набрання рішенням законної сили нового доказу на підтвердження обставини, відомості про яку існували та були доступні стороні раніше, саме по собі не трансформує таку обставину у нововиявлену.

Як встановлено судом, твердження представника заявника (відповідача) про те, що про існування суборендних відносин між ТОВ Богемія Бір та ТОВ Ворлд Бір Трейд йому вперше стало відомо лише 26.02.2026 з матеріалів кримінального провадження, спростовується безпосередньо матеріалами справи №907/191/23.

Так, серед документів, поданих ТОВ Богемія Бір на обґрунтування позовних вимог, міститься експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати №В-189 від 09.08.2021, у якому прямо зазначено, що для проведення експертизи експерту були пред`явлені, серед іншого, Договір суборенди №0303/2021 від 03.03.2021, а також перелік та кількість складських запасів станом на 29.07.2021.

Більше того, у дослідницькій частині цього ж експертного висновку прямо зазначено, що складське приміщення корпусу №1 площею 395 кв.м. орендується ТОВ Богемія Бір згідно з Договором оренди №25/962 від 01.03.2021 та ТОВ Ворлд Бір Трейд згідно з Договором суборенди від 03.03.2021. Там же зафіксовано, що огляд складського приміщення після пожежі проводився, зокрема, у присутності представника ТОВ Ворлд Бір Трейд.

Отже відомості як про сам факт існування ТОВ Ворлд Бір Трейд як суборендаря спірного складського приміщення, так і про наявність Договору суборенди від 03.03.2021 містилися безпосередньо в письмовому доказі, який перебував у матеріалах господарської справи ще під час її первісного розгляду.

При цьому, при первісному розгляді справи №907/191/23 представництво інтересів відповідача здійснювалося професійним представником адвокатом, який подавав відзив на позов та мав можливість ознайомлюватися з усіма матеріалами справи, досліджувати надані позивачем докази та заявляти відповідні доводи і клопотання. Цим же адвокатом подана і заява про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Відтак, обставина існування Договору суборенди та користування ТОВ Ворлд Бір Трейд складським приміщенням об`єктивно могла бути встановлена представником заявника (відповідача) під час первісного розгляду справи шляхом звичайного ознайомлення з доказами, долученими до матеріалів справи.

Більше того, із самої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вбачається, що представник заявник (відповідача) визнає, що під час укладення Договору оренди 01.03.2021 ТДВ Ужгородський механічний завод надало ТОВ Богемія Бір письмову згоду №15 від 01.03.2021 на передачу орендованого майна в суборенду. Представник заявника (відповідача) лише стверджує, що така згода мала загальний характер і не визначала конкретного суборендаря.

Таким чином, ще до виникнення пожежі відповідачу як власнику та орендодавцю було відомо щонайменше про реальну можливість передачі переданого ним в оренду приміщення у суборенду, оскільки саме він таку передачу письмово погодив. За таких обставин, відповідач, діючи розумно та добросовісно і реалізуючи належним чином свої процесуальні права, не був позбавлений можливості під час розгляду справи з`ясувати, чи було реалізоване надане ним право на суборенду, кому саме передано приміщення та в якому обсязі.

Водночас представник заявника (відповідача) ототожнює момент фактичного отримання ним копії Договору суборенди з моментом, коли йому стала або могла стати відомою сама обставина існування суборендних відносин. Однак такі поняття не є тотожними. Отримання заявником у 2026 році з матеріалів кримінального провадження примірника Договору суборенди є отриманням нового доказу, але не виникненням чи виявленням нової фактичної обставини, оскільки інформація про існування цього Договору вже містилася у матеріалах справи №907/191/23.

Крім того, доводи представника заявника (відповідача) про те, що весь склад площею 395 кв.м. перебував у користуванні ТОВ Ворлд Бір Трейд, не узгоджуються зі змістом самого Договору суборенди, на який він покликається. Як зазначено у запереченнях представника позивача, предметом суборенди була лише частина складського приміщення корпусу №1 площею 295 кв.м., тоді як інша частина площею 100 кв.м. залишалася у користуванні ТОВ Богемія Бір.

Таким чином, сам факт укладення Договору суборенди не підтверджує висновку представника заявника (відповідача) про те, що ТОВ Богемія Бір після 03.03.2021 повністю припинило користуватися складом, не зберігало у ньому власного майна та не могло зазнати збитків унаслідок пожежі.

Не свідчить наведена обставина і про належність оціненого у справі майна ТОВ Ворлд Бір Трейд. Наявність у складському приміщенні майна двох суб`єктів господарювання сама по собі не виключає належності частини знищених товарно-матеріальних цінностей ТОВ Богемія Бір. Внаслідок пожежі було знищено майно як ТОВ Ворлд Бір Трейд, так і ТОВ Богемія Бір, причому товарно-матеріальні цінності ТОВ Богемія Бір, які були предметом цього судового спору, відрізняються від майна ТОВ Ворлд Бір Трейд.

Водночас питання щодо факту завдання ТОВ Богемія Бір шкоди та її розміру вже було предметом безпосереднього дослідження суду при вирішенні спору по суті. Судом встановлено, що розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей визначений Звітом про оцінку майна від 17.12.2021, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Лук`яненко Т.В., згідно з яким загальна ринкова вартість об`єкта оцінки становить 714 002 грн.

За результатами оцінки доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про документальну доведеність вимог ТОВ Богемія Бір щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 714 002 грн, окремо зауваживши, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості знищеного майна, зокрема експертного дослідження, проведеного на замовлення самого відповідача.

За таких обставин, наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доводи щодо необхідності повторного встановлення того, чиє саме майно знаходилося на складі, яке майно було знищено, кому воно належало, хто мав забезпечувати пожежну безпеку та хто повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду, фактично спрямовані не на врахування нововиявленої обставини, а на повторне дослідження доказів, переоцінку встановлених судом фактичних обставин та новий розгляд спору по суті.

Водночас процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів і доказів сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вищенаведений підхід правозастосування положень процесуального закону щодо підстав, порядку та меж розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постановах від 23.12.2025 У справі №914/2253/23, від 15.01.2026 у справі №924/1022/22, від 01.05.2026 у справі №906/1249/23, від 05.08.2026 у справі №910/3020/23.

Суд також враховує принцип юридичної визначеності, відповідно до якого сторона не вправі порушувати питання про перегляд остаточного судового рішення лише з метою домогтися повторного розгляду справи та нового вирішення спору. Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як замаскована апеляційна процедура або спосіб усунення недоліків процесуальної поведінки сторони під час первісного розгляду справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведена ТДВ Ужгородський механічний завод обставина щодо перебування частини складського приміщення корпусу №1 у суборенді ТОВ Ворлд Бір Трейд не відповідає сукупності ознак нововиявленої обставини у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відомості про існування Договору суборенди та особу суборендаря містилися у доказах, наявних у матеріалах справи під час її первісного розгляду, а відтак могли бути відомі представнику заявника (відповідача) за умови належного користування ним своїми процесуальними правами. Отримання представником заявника (відповідача) у лютому 2026 року з матеріалів кримінального провадження безпосередньо Договору суборенди є одержанням нового доказу щодо обставини, яка об`єктивно могла бути встановлена раніше, та не надає такій обставині статусу нововиявленої.

Крім того, факт передачі у суборенду частини складського приміщення площею 295 кв.м. сам по собі не спростовує встановлених рішенням суду обставин щодо перебування іншої частини приміщення у користуванні ТОВ Богемія Бір, належності позивачу товарно-матеріальних цінностей, які були предметом заявлених у цій справі вимог, факту їх знищення внаслідок пожежі та розміру завданої позивачу матеріальної шкоди. Натомість, доводи представника заявника (відповідача) в цій частині спрямовані на повторне дослідження та переоцінку доказів і фактичних обставин, яким суд уже надав оцінку при вирішенні спору по суті, що відповідно до ч. 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на наведене, правові підстави для перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2025 у справі №907/191/23 за нововиявленими обставинами відсутні, у зв`язку із чим у задоволенні заяви представника ТДВ Ужгородський механічний завод належить відмовити, а рішення суду залишити в силі.

Як визначено положеннями абз. 1 ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Така ухвала, на підставі положень ч. 7 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України може бути переглянута на загальних підставах.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в порядку ст. 129 ГПК України судом покладаються на заявника Товариство з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод.

Керуючись ст. 233, 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, м. Ужгород Закарпатської області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.04.2025 у справі №907/191/23 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2025 у справі №907/191/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на заявника (відповідача).

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням судді Пригари Л.І. у відрядженні 27.08.-28.08.2026, повна ухвала складена та підписана 01.09.2026.

Суддя Л.І. Пригара