Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 208/15005/25
провадження № 2/208/1350/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/15005/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 27.12.2016 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Метою кредиту визначено особисті потреби, ліміт кредитної лінії до 200 000 грн, процентна ставка 26 % річних, тип процентної ставки фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Отже, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору, приєднався до його умов та погодився з умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором банк виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.
Станом на 23.02.2021 року за кредитним договором обліковувалася загальна заборгованість у розмірі 25 984 грн 34 коп.
22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Форт».
23.02.2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Станом на 23.02.2021 року обліковувалася заборгованість у розмірі 25 984 грн 34 коп.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, адреса: 03035, місто Київ, площа Солом`янська, 2, заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 984 грн 34 коп., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно до довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, яка надійшла до суду 25.12.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі № 208/15005/26 та призначено її до розгляду в судовому засіданні. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
03.02.2026 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою звернення за правовою допомогою.
12.03.2026 року представник відповідача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. З матеріалами справи представник ознайомився 02.06.2026 року, про що свідчить відповідний напис на заяві.
11.06.2026 року представником відповідача подано клопотання про застосування строку позовної давності, в якому зазначено, що останній платіж за договором відповідач здійснив 18.09.2018 року, що підтверджується банківською квитанцією. Відповідно до умов вказаного договору відповідач був зобов`язаний щомісячно виконувати свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, тому строк позовної давності, на думку представника відповідача, слід рахувати з 18.10.2018 року. Вказаний строк сплив 18.10.2021 року, тоді як позивач звернувся до суду 24.11.2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності. У зв`язку з цим представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
11.06.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у повному обсязі.
У відзиві зазначено, що відповідач не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві, оскільки з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» він ніколи кредитного договору не укладав та кредитних коштів від зазначеного товариства не отримував. Договір відповідач укладав з АТ «Альфа-Банк» у грудні 2016 року, внаслідок чого йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн. Вказаний кредитний договір відповідач погасив у вересні 2018 року, що підтверджується банківською квитанцією.
Перед сплатою зазначеної суми боргу відповідач звернувся до банку з проханням надати йому виписку по рахунку, з якої вбачається, що поточна сума заборгованості станом на серпеньвересень 2018 року складала 14 161 грн 10 коп. Крім того, у виписці зазначено, що ліміт кредиту становив 13 500 грн.
Також відповідач зазначає, що умовами кредитного договору було погоджено строк кредитування 12 місяців.
Крім того, позивачем у позовній заяві не наведено належного обґрунтування та розрахунку суми заборгованості у розмірі 25 984 грн 34 коп., зокрема не зазначено, з яких складових вона складається, яка сума припадає на тіло кредиту, яка на нараховані проценти, а також за який саме період утворилася зазначена заборгованість.
Представник відповідача також зазначає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
Крім того, позивачем до позовної заяви не долучено належним чином засвідчених документів. Долучена до матеріалів справи анкета-заява від 27.12.2016 року має дуже низьку якість, є нечіткою та нечитабельною, у зв`язку з чим неможливо встановити деталі укладеної угоди.
Згідно з випискою з банківського рахунку вбачається збільшення 27.12.2016 року кредитного ліміту на 2 000 грн. Отже, сума кредитного ліміту на момент укладення договору складала 2 000 грн. При цьому період, за який проведено розрахунок, починається з 27.04.2017 року та закінчується у 2021 році.
Додатки до договору факторингу, без банківської виписки з особового рахунку позичальника, на думку представника відповідача, жодним чином не підтверджують суму коштів, отриманих відповідачем за укладеним договором.
24.06.2026 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, з якої вбачається, що надана позивачем виписка по рахунку є доказом наявності заборгованості у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від представника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
27.12.2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк».
Також позивачем надано копію оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка підписана ОСОБА_1 , відповідно до умов якої найменування продукту «Максимум готівка».
Згідно з пунктом 1.2 оферти відповідач запропонував банку відкрити йому рахунок № НОМЕР_2 у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку.
Відповідно до пункту 3.1 ліміт відновлювальної кредитної лінії запропоновано встановити у розмірі 200 000 грн.
Згідно з пунктом 3.1.1 відповідач запропонував банку встановити, що сума кредиту, яка є доступною йому на момент укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, встановленого договором та вказаного в цій оферті, складає 2000 грн. При цьому відповідач запропонував банку у випадку акцептування банком цієї оферти повідомити йому суму кредиту, що може бути доступна йому в будь-який час протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії та яка відрізняється від суми, зазначеної у цьому пункті, у порядку та спосіб, визначених умовами договору. Також відповідач запропонував банку встановити, що сума кредиту, яка може бути доступна йому в будь-якому випадку, не повинна перевищувати ліміт відновлювальної кредитної лінії, який складає 200 000 грн.
Відповідно до пункту 3.2 процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії за вчинення торгових операцій та/або операцій зі зняття готівкових коштів складає 26 % річних. Розмір обов`язкового мінімального платежу запропоновано встановити у розмірі 7 % від загальної заборгованості.
Також позивачем до матеріалів справи долучено акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.12.2016 року.
Відповідно до договору факторингу від 22 лютого 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» уклало з ТОВ «ФК «Форт» договір факторингу № 1, відповідно до пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належного Клієнтові права вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку 1.1 до договору.
Сторони погодили, що до Фактора переходять усі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами.
Також позивачем надано акт приймання-передачі реєстру боржників від 22 лютого 2021 року до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт», відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами пункту 2.3.1 договору реєстр боржників Клієнта від 22.02.2021 року.
Згідно з платіжним дорученням № 35 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК «Форт» сплатило ПАТ «Альфа-Банк» 14 235 001 грн.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу від 23.02.2021 року реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CCNG-630542829 від 27.12.2016 року. Загальний розмір заборгованості зазначено у сумі 25 984 грн 34 коп., з яких залишок заборгованості за тілом кредиту 23 018 грн 15 коп., залишок заборгованості за штрафними санкціями 2 966 грн 19 коп.
23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких визначений у додатку 1.1 до договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять усі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами.
Відповідно до пункту 2.3 договору право вимоги вважається відступленим Фактору в момент підписання цього договору. У день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановленою додатком № 2 до цього договору.
Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами пункту 2.3.1 договору реєстр боржників від 23.02.2021 року, загальна кількість боржників 10 590.
Також позивачем долучено платіжне доручення № 129 від 23 лютого 2021 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Форт» 13 235 000 грн.
Згідно з випискою до додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року реєстру договорів, право вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CCNG-630542829 від 27.12.2016 року. Загальний розмір заборгованості зазначено у сумі 25 984 грн 34 коп., з яких залишок заборгованості за тілом кредиту 23 018 грн 15 коп., залишок заборгованості за штрафними санкціями 2 966 грн 19 коп.
Водночас відповідачем долучено до матеріалів справи виписку з рахунку приватного клієнта № 931543-2025/10 24 за період з 27.12.2016 по 22.02.2021 року, одержувач ОСОБА_1 .
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається занкети-заяви, вона підписана відповідачем власноручно.
Тобто даний договір є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Договір містить всі суттєві умови, як то сума кредиту, строк та умови повернення, відсоткові ставки за користування кредитними коштами.
Договір факторингу та реєстр прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між банком та відповідачем, суми заборгованості. Договір факторингу та реєстр прав вимог містить підписи сторін, є належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем надано докази відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, тому суд вважає доведеним право набуття вимоги позивача до відповідача, посилання у відзиві на те, що відповідач не укладав з ТОВ «Фінансова Компанія» «Еліт Капітал» кредитних договорів не оскаржється позивачем та з матеріалів справи вбачається шо кредитний договір було укладено між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 27.12.2016 року.
Суд зазначає, що відповідачем підписана оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Крім того, в оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії передбачена процентна ставка за користування кредитними коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/операцій зняття коштів готівкою 26 % річних та обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Отже, підписана відповідачем оферта містить конкретні запропоновані умови та правила банківських послуг, домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а тому може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Підписуючи Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії сторони чітко узгодили розмір відсоткової ставки за користування кредитом.
Отже позивачем доведено належними доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка з карткового рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним, допустимим та достатнім доказом підтвердження заборгованості відповідача за кредитом.
Обставини видачі кредитних коштів підтверджуються випискою з рахунку приватного клієнта. Окрім цього факт отримання картки, користування кредитними коштами відповідно до договору від 27.12.2016 року відповідачем не заперечується. Так він зазначає, що договір укладав з АТ «Альфа-Банк» то користувався кредитними коштами, а також здійснював погашення заборгованості.
Щодо доводів відповідача про те, що ним не отримувався кредитний ліміт у розмірі 200000 грн, а також посилань на відсутність у нього стабільного доходу, у зв`язку з чим він не міг отримати кредит у такому розмірі, суд зазначає наступне.
Вказані доводи в частині розміру кредитного ліміту спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаною відповідачем. Так, пунктом 3.1 зазначеної оферти передбачено, що ліміт відновлювальної кредитної лінії запропоновано встановити у розмірі 200000 грн.
Разом із тим суд враховує, що зазначення в оферті максимального розміру кредитного ліміту у сумі 200000 грн не свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів у такому розмірі.
Щодо доводів відповідача про погашення ним заборгованості за кредитним договором у вересні 2018 року суд вважає за необхідне зазначити таке.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копію виписки за рахунком кредитної картки за період з 03.08.2018 року по 18.09.2018 року, з якої вбачається, що кредитний ліміт становив 13500 грн, а загальна сума заборгованості станом на кінцеву дату виписки - 14161 грн 10 коп.
Крім того, відповідачем надано квитанцію № 2223 від 18.09.2018 року, відповідно до якої ним внесено на рахунок АТ «Альфа-Банк» грошові кошти у розмірі 14161,10 грн із призначенням платежу: «надходження готівки за ПК 535-6987 (262564931543)».
Факт зарахування зазначених грошових коштів у сумі 14161,10 грн також підтверджується випискою, наданою самим позивачем, відповідно до якої 18.09.2018 року о 13:39 відображено операцію на суму 14161,10 грн.
Таким чином, судом встановлено факт внесення та зарахування відповідачем 18.09.2018 року грошових коштів у сумі 14161,10 грн, що відповідало сумі заборгованості, зазначеній у наданій відповідачем виписці станом на цю дату.
Разом із тим, зазначена обставина не свідчить про остаточне припинення кредитних правовідносин та повне погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки з банківської виписки, наданої позивачем, вбачається, що після 18.09.2018 року відповідач продовжив користуватися кредитним лімітом та здійснював операції зі зняття готівкових коштів: 29.10.2018 року, 30.10.2018 року, 02.11.2018 року, 03.11.2018 року, 05.11.2018 року, 26.11.2018 року, 03.12.2018 року та 19.12.2018 року.
На вказаний розмір отриманих коштів, відповідно до умов договору укладеного між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем здійснювалось нарахування відсотків, при цьому відповідачем не надано доказів подальшого повного погашення заборгованості.
За таких обставин, суд не може погодитися з доводами відповідача про повне погашення ним кредитної заборгованості 18.09.2018 року, оскільки після цієї дати ним здійснювалося подальше використання кредитних коштів.
Разом з тим, щодо доводів відповідача про те, що строк користування кредитними коштами було встановлено 12 місяців, у зв`язку з чим строк дії договору сплив у грудні 2017 року, суд вважає за необхідне зазначити таке.
З оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії вбачається, що пунктом 2 відповідач запропонував банку відкрити рахунок № НОМЕР_3 у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку строком на три роки з моменту її випуску.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Отже, у цій справі, укладений кредитний договір від 27.12.2016 року щодо видачі картки строком дії 3 роки.
З огляду на зміст наданої позивачем оферти, строк дії платіжної картки визначено тривалістю 3 роки з моменту її випуску. При цьому інших доказів на підтвердження погодження сторонами іншого строку кредитування, перевипуску карти не надано.
Аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку, що строк кредитування у цій справі сторонами погоджено саме в 3 роки, тобто з 27.12.2016 по 27.12.2019 року, та позивачем вказаних обставин зокрема у відповіді на відзив не спростовано.
Водночас, із розрахунку наданого позивачем та з виписки про рух коштів за картковим рахунком позивачем нараховувалися проценти за користування кредитом і після 27.12.2019 року.
Станом на 27.12.2019 року згідно розрахунку позивача заборгованість на кінець розрахункового періоду за відсотками за користування кредитом становить 284,91 грн, заборгованість за тілом кредиту - 12778,30 грн, загальний розмір заборгованості 13063,21 грн.
Доказів того, що після 27.12.2019 року відповідачем здійснювалось погашення заборгованості матеріали справи не містять та сторонами не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача у розмірі 13063,21 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, початок якої повя`зав з останньою датою погашення заборгованості 18.09.2018 року.
Судом встанолено що 27.12.2016 року відповідачеві відкрито відновлювальну кредитну лінію. З позовною заявою до суду відповідач звернувся у листопаді 2025 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, зазначила якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання щодо погашення боргу частинами, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання або неналежного виконання позичальником обов`язку з його внесення та обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року №211 (із наступними змінами і доповненнями) встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2 з 1 липня 2023 року в Україні завершилася дія карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв`язку з пандемією коронавірусу.
Тобто строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжено на строк дії такого карантину, а саме: з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.
Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.
У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
03.07.2024 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 з адвокатом Литвиненко О.І.
Відповідно до АКТУ №4 приймання-пердачі наданих послуг від 02.06.2025 року, надано наступні послуги: Первинна консультація вартість послуги 1000 грн., Правовий аналіз - вартість послуги 4000 грн., Підготовка і подання позовної заяви вартість послуги 4200 грн. Загальна вартість 9200 грн.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.
За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог та стягненню в відповідача на користь позивача підлягає 1522,28 грн, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, заборгованість за кредитним договором у розмірі 13063 (тринадцять тисяч шістдесят три) гривні 21 копiйка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, сплачений судовий збір у розмірі у розмірі 1522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) гривні 28 копійок та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Суддя В.Г. Гречана
Судове рішення № 139363392, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 24.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 208/15005/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: