Ухвала суду № 139361813, 01.09.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 490/3956/26

провадження №2-з/489/29/26

УХВАЛА

01 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В. розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень,

встановив:

В травні 2026 року позивач звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №28/к/тм від 05.02.2026 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А. від 07.05.2026 справу передано за підсудністю на розгляд до Інгульського районного суду міста Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 справу передано судді Коваленку І.В.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 01.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Цією ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача доказів, які на його думку мають значення для правильного вирішення спору та надання яких ним є неможливим.

12.08.2026, у період знаходження головуючого у справі у основній відпустці, Москаленко С.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка згідно Протоколу передачі справи раніше визначеному складу суд від 31.08.2026 розподілена головуючому судді Коваленко І.В.

У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачу та його посадовим особам (включаючи головного лікаря ОСОБА_2 та начальника відділу кадрів Смирнову Оксану Анатоліївну) вчиняти дії щодо розірвання трудового договору, видання кадрових наказів та розпоряджень про звільнення позивача парамедика ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пунктів 3, 4 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання обов`язків або прогули) до моменту розгляду справи по суті 22.09.2026.

Заява мотивована тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом позивача про скасування незаконного винесених доган, скасування наказу про переміщення до іншого підрозділу відповідача, стягнення заборгованості за шкідливі умови праці та преміях, а також встановлення факту триваючого системного мобінгу (цькування) на робочому місці, розгляд по суті якої призначено на 22.09.2026.

Посилаючись на незаконність рішень та дій відповідача, зокрема втретє накладення наказом від 10.08.2026 № 216/к/тм дисциплінарного стягнення у вигляді догани за нібито «прогул без поважних причин» за епізодом п`ятимісячної давними (12-13.03.2026), на думку позивача, з урахуванням раніше оголошених доган, свідчить про вчинення адміністрацією відповідача каральних заходів до нього за законну правозахисну діяльність та фактично вчинення мобінгу відносно нього, створення роботодавцем перешкод для його роботи, щоб потім штучно створені обставини оформляти як прогули і тим самим звільнити з роботи, тим самим унеможлививши розгляд справи по суті і уникнути розгляду окремої ухвали за фактами службового підроблення документів суворої звітності та порушення техніки безпеки.

Позивач зазначає, що забезпечення позову, про який він просить застосувати, не є втручанням в господарську діяльність відповідача, не паралізує роботу бригад ЕМД, а лише фіксує його статус як працівника до моменту поки суд не оцінить законність трьох доган.

Згідно частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Враховуючи викладене в заяві позивача та матеріали цивільної справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи (в письмову провадженні).

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частин п`ятої, дев`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Ознайомившись із матеріалами заяви та цивільної справи суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За положеннями частини першої статті 150 ЦПК України, зокрема пунктами 2, 10 визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як слідує із уточненого позову та наданих позивачем доказів, до нього застосовано декілька дисциплінарних стягнень у вигляді догани наказом № 28/к/дм від 05.02.2026, за запізнення на роботу; наказом № 73/к/тм від 18.03.2026 за порушення посадових обов`язків, вимоги про визнання незаконними та скасування яких заявлено до відкриття провадження у справі. Після відкриття провадження у справі позивач збільшив позовні вимоги та попросить визнати неправомірним і скасувати наказ № 216/к/тм від 10.08.2026 за прогул, що мав місце 12.03.2026, а також заявив інші вимоги щодо його переміщення до іншого структурного підрозділу та з оплати праці.

Правомірність застосування дисциплінарних стягнень до позивача буде надана судом за результатами розгляду спору, після з`ясування всіх обставин справи.

Суд вважає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно може стосуватися прав та інтересів позивача, про яке ним вказано в заяві, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Крім того, позивач жодним чином не обмежений в захисті у встановленому законом порядку, в тому числі судом, порушення його прав та інтересів у разі звільнення з ініціативи роботодавця.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для забезпечення позову в спосіб вказаний позивачем, оскільки у такий спосіб суд фактично втручається у трудові взаємовідносини між сторонами, а відтак встановлення заборони на звільнення позивача до вирішення спору не є співмірним із заявленими вимогами, а надані позивачем докази не підтверджують обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 153 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 01.09.2026.

Суддя І.В.Коваленко