Ухвала суду № 139361416, 28.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/30261/26

Провадження № 1-кс/127/11479/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного (в режимі ВКЗ) ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання слідчого у кримінальному провадженні заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 42026020000000065 внесеному до ЄРДР 05.05.2026, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Маріуполь Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 42026020000000065 від 05.05.2026, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 2 КК України, у зв`язку із чим в органу досудового розслідування виникла необхідність в продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , усвідомлюючи обставини та характер збройної агресії рф проти України та окупації частини території України, діючи свідомо, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають окупацію України або перебування її у сфері впливу держави-агресора, умисно вчинив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації, підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 є засновником, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яке зареєстровано 11.03.2019 за адресою: АДРЕСА_3 , основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Дії щодо реєстрації вказаного ТОВ, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_4 , вчиняв громадянин України ОСОБА_7 .

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є власником торгівельного комплексу у м. Маріуполі Донецької області, загальною площею 2049,5 м?, розташованим по АДРЕСА_4 , у якій працював супермаркет « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (торговельна марка зареєстрована за ОСОБА_4 )

Разом з цим, після окупації 20.05.2022 рф м. Маріуполь Донецької області, ОСОБА_4 , маючи корисливі мотиви щодо збереження власних активів та можливості здійснення господарської та фінансової діяльності як на території України, так і на тимчасово окупованій рф території, здійснюючи, при цьому, безпосередній контроль за використанням зазначеного нерухомого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на виконання кримінально протиправного умислу, спрямованого на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, інтеграції та розвитку захоплених територій, їх демографічного та економічного потенціалів, у тому числі за рахунок приватних підприємців, збільшення податкових надходжень до бюджетів російської федерації та окупаційної адміністрації, 30.11.2022 зареєстрував в окупованому рф м. Маріуполі Донецької області за російським законодавством «Общество с ограниченной ответственностью « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ООО « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), основний державний реєстраційний номер (далі - ОДРН) 1229300136988, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 .

Водночас, під час реєстрації підприємства в органах державної влади російської федерації засновником ООО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » зазначено громадянина України ОСОБА_4 , а директором підприємства - ОСОБА_7 .

При цьому, ООО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є власником торгівельного комплексу у АДРЕСА_4 , та у приміщенні якого працює супермаркет під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Таким чином, ОСОБА_4 зареєстрував та є одноосібним власником, контролює та керує двома аналогічними «дзеркальними» юридичними особами, одна з яких зареєстрована за українським законодавством, інша - за російським, а також обидва суб`єкти господарювання мають тотожні назви та структуру власності, володіють одним і тим же майном, від здачі в оренду якого отримують прибуток.

Крім того, ОСОБА_4 є засновником та одноосібним власником, зареєстрованого 30.11.2022 за законодавством рф ООО « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (ОДРН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 , директор ОСОБА_7 ), а також через близьких осіб контролює та керує наступними юридичними особами, які проводять господарську діяльність щодо передачі в оренду та управління власним або орендованим майном, та допоміжну діяльність, пов`язану з наземним транспортом, на тимчасово окупованій території України, зокрема:

- ООО « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (ОДРН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 );

- ООО « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (ОДРН НОМЕР_4 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 );

- ООО « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (ОДРН НОМЕР_5 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_5 );

- ООО « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (ОДРН НОМЕР_6 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 )

засновником та одноосібним власником яких є співмешканка ОСОБА_4 - ОСОБА_8 ;

- ООО « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (ОДРН НОМЕР_7 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 );

- ООО « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (ОДРН НОМЕР_8 , адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», АДРЕСА_3 )

засновником та одноосібним власником яких є матір співмешканки ОСОБА_4 ОСОБА_9 .

При цьому, загальний розмір статутного капіталу всіх вказаних вище підконтрольних ОСОБА_4 юридичних осіб становить 46 893 750 російських рублів, всі вони зареєстровані за законодавством рф 30.11.2022, а їх директором є ОСОБА_7 .

З отриманого від діяльності вказаних підконтрольних ОСОБА_4 суб`єктів господарювання прибутку до державного бюджету рф та бюджету окупаційної адміністрації сплачуються податки та обов`язкові платежі, здійснюється оплата комунальних платежів, у тому числі за спожиту воду, електроенергію, які використовуються для забезпечення діяльності суб`єктів підприємницької діяльності та некомерційних бюджетних установ держави-агресора та окупаційної адміністрації, отже спрямовуються на забезпечення можливості ведення державою-агресором збройної агресії проти України, в тому числі й шляхом підтримання належного рівня фінансування у вигляді виплат грошового забезпечення, грошових компенсацій, закупівлі та постачання озброєння, обладнання та спеціальної військової техніки, виконання державних оборонних замовлень для збройних сил та інших військових формувань російської федерації, що беруть безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України та інших Сил оборони України, та здійснюють окупацію території України, представників держави-агресора, які діють з метою захоплення та утримання під своїм контролем окупованої території України, тобто, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, під час ведення повномасштабної війни російської федерації проти України, а також для забезпечення діяльності окупаційних адміністрацій, можливості їх ефективного функціонування на тимчасово окупованій території України та реалізації дій, рішень держави-агресора.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації, підтримки рішень, дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.

02.07.2026 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України. 03.07.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 03.07.2026 (справа № 127/23438/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 16 год. 18 хв. 31.08.2026.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: листами з 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Вінницькій області від 12.05.2026, 15.05.2026, 01.07.2026; відомостями з державних реєстрів щодо нерухомого майна; витягами з єдиного державного реєстру юридичних осіб російської федерації; протоколами оглядів, обшуків, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, витягами з Єдиного реєстру довіреностей; витягами з ЄДРПОУ; витягами з ДРАЦС; відомостями про перетин державного кордону; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Водночас закінчити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні в строк, який спливає 03.09.2026, неможливо внаслідок особливої складності цього кримінального провадження, що зумовлено обсягом та специфікою слідчих та процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, зокрема з огляду на необхідність дослідження діяльності великої кількості підконтрольних підозрюваному юридичних осіб, зареєстрованих як за законодавством України, так і за законодавством держави-агресора.

Зокрема, до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступні слідчі та процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу: завершити огляд усіх документів та здійснити аналіз інформації, яка міститься в предметах (мобільні термінали, інші технічні пристрої); провести огляд з відкритих джерел (OSINT), у т.ч. російських, проросійських телеграм-каналів м. Маріуполя щодо діяльності ОСОБА_4 , його бізнесу в м. Маріуполь, у т.ч. в окупації; здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, що знаходяться у володінні банківських установ - АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » щодо рахунків та руху коштів за банківськими платіжними картками, вилученими під час проведення слідчих (розшукових) дій, та провести їх огляд; здійснити аналіз руху та надходження криптовалюти на криптогаманці, належні підозрюваному; здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, що зберігаються в операторів рухомого (мобільного) зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_17 », та провести їх огляд; встановити місцезнаходження та допитати осіб, які відомо про роботу магазинів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в окупованому м. Маріуполь та продовження ведення бізнесу ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України; здійснити заходи щодо розсекречування матеріалів, що стали підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 218 КПК України; виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, необхідність у проведенні яких може виникнути за результатами аналізу зібраних доказів.

За результатом проведених процесуальних дій, виконати з підозрюваними ОСОБА_4 вимоги ст. 279 КПК України, зокрема повідомити про зміну раніше повідомленої підозри, виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, які необхідні для закінчення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, у тому числі вимоги ст. 290 КПК України.

На підставі вищевикладеного, виконати перераховані процесуальні дії у строк до 03.09.2026 не представляється можливим, у зв`язку з існуванням об`єктивних причин, а саме особливою складністю даного кримінального провадження, яка полягає у великій кількості слідчих (розшукових) та процесуальних дій, завершення частини яких потребує додаткового часу.

Слідчим суддею строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 03.11.2026.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який становить значну суспільну небезпеку, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України.

Санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої

Обставини по кримінальному провадженню з часу застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують наступні ризики, зокрема:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 має високу суспільну небезпечність й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на тривалий строк (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);

Серйозність висунутої підозри і суворість передбаченого покарання, безперечно, є суттєвим елементом для оцінки ризику того, що обвинувачений може переховуватися, знову вчинити злочин або перешкодити здійсненню правосуддя (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, Ilijkov v. Bulgaria, № 33977/96).

У контексті цього варто врахувати, що у період здійснення збройної агресії проти України ОСОБА_4 вчинив діяння, яке кваліфіковано за ч. 1 ст. 111-2 КК України, що відноситься до злочинів проти національної безпеки України, що мають велику суспільну небезпеку.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що особлива тяжкість і реакція суспільства на певні правопорушення можуть спричинити суспільне занепокоєння, яке здатне виправдати попереднє тримання під вартою, принаймні протягом певного часу (справа «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 року, ОСОБА_10 , №12369/86).

Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, однак, незважаючи на встановлені в умовах воєнного стану обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку протягом 2022-2026 років неодноразово перетинав державний кордон України маючи групу інвалідності. Така можливість надає ОСОБА_4 у разі незастосування запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою залишити територію Україні та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

- незаконного впливу на осіб, з якими він співпрацював, оскільки згідно зі ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість незаконного впливу на інших фігурантів провадження, особливо з числа близьких осіб, залучених ним до протиправної діяльності, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для ненадання або зміни показань (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

- може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом ухилення від явки для проведення процесуальних дій за його участю, а також шляхом вжиття заходів для унеможливлення чи ускладнення проведення слідчих дій, які на даний час ще не завершені у кримінальному провадженні (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

- вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини вчинення ним інкримінованого злочину, в якому він підозрюється, що вказують на схильність до вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, у тому числі шляхом продовження здійснення пособництва державі агресору. Ідеологічні мотиви, тобто свідомо обрана антиукраїнська позиція під час збройної агресії проти України, може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі у співпраці із ворогом у період війни, яка триває (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 можуть бути вчинені дії, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у свою чергу дає підстави для продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом продовженя строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також, є: 1) вік, відсутність роботи, навчання; 2) наявність 3 групи інвалідності; 3) перебування родини тривалий час за кордоном; 3) матеріальний стан підозрюваного тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваному доцільно продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Таке обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченої.

З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» це перш за все ймовірність небажаної поведінки.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109114-1, 258258-3, 260, 261, 437442 Кримінального кодексу України.

Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема щодо переховування останнього від органів правопорядку.

За наведених підстав, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, оскільки вчинено особливо тяжкий злочин, по справі необхідно провести слідчі дії, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а також визначити розмір застави. Також надали свої письмові заперечення на клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 2 КК України.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий, має на утриманні двох дітей, має незадовільний стан здоров`я та потребує лікування.

Не дивлячись на вищенаведене органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання підозрюваногоОСОБА_4 під вартою закінчується 31.08.2026. Разом з тим, по кримінальному провадженню залишилося виконати ряд слідчих дій. Строк досудового розслідування кримінального провадження закінчується 03.11.2026.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Слідчий суддя вважає термін продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування є обґрунтованим.

Під час вирішення питання щодо визначення чи не визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 , як альтернативного виду запобіжного заходу, слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 за час утримання його під варто, суттєво погіршився, а медичні показання щодо стану його здоров`я свідчать, що він потребує термінового стаціонарного лікування, що підтверджується наступними медичними документами.

Під час перебування під вартою, починаючи з 03.07.2026 підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово звертався зі скаргами на погіршення стану здоров`я, відповідно до медичних оглядів лікаря установи вбачається прогресуючий характер проблем із серцево судинною системою. Також, за час перебування під вартою у нього неодноразово фіксувалися значні підвищення артеріального тиску, тахікардія та відповідні скарги на погіршення самопочуття. Крім того, у підозрюваного ОСОБА_4 наявні істотні проблеми опорно рухового апарату: за результатами огляду лікарем ортопедом травматологом від 31.07.2026 встановлено перелом двох гвинтів металоконструкції з їх міграцією, синовіт правого колінного суглоба та виражений больовий синдром, у зв`язку з чим рекомендовано пересування виключно за допомогою милиць без навантаження на праву нижню кінцівку, проведення КТ, консультацію профільного лікаря та оперативне лікування.

Відповідно до довідки від 11.08.2026, за результатами електрокардіографії ДНП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » у підозрюваного ОСОБА_4 зафіксовано синусовий ритм із частотою серцевих скорочень 111 ударів на хвилину, синусову тахікардію, гіпертрофія лівого передсердя, ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, реєструється високий зубець R у відведеннях V2-V3, порушення процесів реполяризації в міокарді задньо діафрагмальної області лівого шлуночка.

За результатами обстеження лікарем кардіологом ДНП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » від 11.08.2026 у підозрюваного ОСОБА_4 встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця стенокардія напруги та спокою, післяінфарктний кардіосклероз невідомої давності (за даними ЕХОКГ); гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце; серцева недостатність із помірно зниженою фракцією викиду лівого шлуночка 50 %. Окремо зазначено стан після гострого порушення мозкового кровообігу, який потребує уточнення. Зазначено про необхідність стаціонарного лікування.

Про незадовільний стан здоров`я та необхідність стаціонарного лікування неодноразово наголошувалося підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником і під час розгляду даного клопотання, зокрема щодо конституційного обмеження його на отримання медичної допомоги в єдиному закладі, який на їх думку, взмозі надати ОСОБА_4 належну медичну допомогу, та який знаходиться в м. Київ.

З урахуванням вищенаведених обставин, щодо стану здоров`я підозрюваного, захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 звернулася до Європейського суду з прав людини з приводу вжиття термінових заходів згідно Правила 39 Регламенту Суду, про необхідність невідкладно забезпечити ОСОБА_4 необхідним та невідкладним лікуванням його гострого стану, яке неможливе в умовах СІЗО та забезпечити невідкладну госпіталізацію. Дане звернення захисника зареєстроване в Європейському суді з прав людини 25 серпня 2026 року за № ECHR-LE.1aR.

Також, окремої уваги заслуговує Рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 25 червня 2026 року «Кисельов та інші проти України» (Kyselyov and Others v. Ukraine), дана справа об`єднала заяви, подані між лютим 2024 та березнем 2025 року. В даному випадку заявники утримувалися в різних установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Київському слідчому ізоляторі, Вінницькій установі виконання покарань № 1, Житомирській виправній колонії №8 та інших.

ЄСПЛ констатував порушення статті 5 § 3 Конвенції щодо надмірної тривалості тримання під вартою під час досудового розслідування та порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість кримінальних проваджень. При цьому суд спирався на попередню практику: «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine, заява №15360/10), «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine) та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine).

У тексті рішення ЄСПЛ детально наведено конкретні порушення за кожним заявником. Серед найтиповіших скарг, підтверджених судом був брак належної медичної допомоги та засобів гігієни.

Враховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що Європейського суду з прав людини чітко вказав, що стандарти Конвенції вимагають не лише формального визнання, а й реального забезпечення гідних умов для кожної людини позбавленої волі.

Крім того, у Резолюції Комітету міністрів Ради Європи № 11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов`язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи та гарантувати можливість підозрюваного на альтернативний вид запобіжного заходу.

Відповідно до Кодексу «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура» (ст.2 КПК); «під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом» (ч.1 ст.12 КПК).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024, у справі № 3-111/2023(207/23, 315/23), виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

За ч. 2 ст. 29 Конституції України в сув`язі з приписами статей 3, 8, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України унормування законом підстав та порядку застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати передусім принципам правовладдя, домірності, презумпції невинуватості, забезпечувати особі належний судовий захист від свавілля, а застосування цього запобіжного заходу має бути засноване не лише на тяжкості злочину, в якому підозрюють або обвинувачують особу, а й на наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину особою, ризиків у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою такої особи для здійснення кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів, що гарантуватиме тримання під вартою лише на підставі вмотивованого рішення суду. Засадничий судовий захист особи від свавілля під час позбавлення її свободи не може бути обмежений за жодних обставин, навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до приписів ч.2 ст.64 Конституції України в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені конституційні права на свободу та особисту недоторканність (стаття 29), на судовий захист (стаття 55), а також презумпція невинуватості (стаття 62). Конституційний Суд України, перевіривши ч.6 ст.176 КПК на відповідність вимозі домірності, звернув увагу, що під час обмеження права на свободу та особисту недоторканність потрібними є не будь-які менш обтяжливі для прав і свобод осіб заходи, а лише ті, які здатні досягти правомірної мети на якісному рівні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що з метою надання підозрюваному права на альтернативний вид запобіжного заходу, підозрюваному ОСОБА_4 необхідно визначити заставу, яка буде гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків.

Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя виходить із наступного.

Відповідно до декларацій про доходи ОСОБА_4 за 2022 2026 роки, адже саме в межах даного періоду останньому інкримінується кримінальне правопорушення, яке зазначене в підозрі, вбачається, що дохід ОСОБА_4 в межах даного період був наступним: 2022 рік 400 грн.;

2023 рік 54 549 грн.;

2024 рік 448 432 грн.;

2025 рік 29 266 грн.;

2026 рік 7200 грн.

Вищевказаний розмір доходів за вказаний період підтверджує матеріальний стан підозрюваного та свідчить про те, що застава в максимальному розмірі за особливо тяжке кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 буде гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 години 18 хвилин 26 жовтня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 26 жовтня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов`язки:

прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_11