Рішення № 139361065, 26.08.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/597/26

провадження № 2/136/324/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 серпня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 08.05.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 500816868, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 38 410,69 грн.; строк кредиту 24 місяці; на споживчі потреби; з відсотковою ставкою 23,00%. Кредитний договір укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача, безготівковим шляхом, кошти в розмірі 38 410,69 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

20.09.2021 між AT «АЛЬФА-БАНК» та TOB «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно детального розрахунку заборгованості, станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості відповідача становив 27 641,10 грн., яка складалась з тіла кредиту - 22 673,69 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 6 462,41 грн.

У поданих до суду 06.08.2026 письмових поясненнях представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідач провів часткове погашення заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» у вересні та жовтні 2021 року на загальну суму 1 495 (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. Тому у позовній заяві позивач просить стягнути саме решту боргу у розмірі 27 641,10 грн. Оскільки вказане погашення проводилось після переуступлення прав вимог до позивача, а наданий до суду розрахунок заборгованості був отриманий ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» від банку, дана сума не була врахована у розрахунку заборгованості.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9 200,00 грн.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

02.04.2026 Липовецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання та адресою зазначеною у позовній заяві. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітки відділення Укрпошти від 07.04.2026, 04.05.2026, та 28.07.2026 у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, судові документи відповідачу вручені. Окрім того, 26.06.2026 відповідач власноруч підписав розписку про виклик у судове засідання, яке було призначене на 15:00 27.07.2026.

07.04.2026 та 14.05.2026 від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАС», позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечують.

26.06.2026 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору в поза судовому порядку.

06.08.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 26.08.2026.

Ураховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що 08.05.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про надання кредиту № 500816868 (а.с.5).

Згідно умов угоди (оферти), позичальник просив надати йому послуги з розрахунково касового обслуговування та кредит у розмірі 38 410,69 грн.; процентна ставка 23,00%; тип ставки фіксована; строк кредиту 24 міс.; мета отримання кредиту: повернення заборгованості за кредитним договором № 501045773 від 20.07.2018, розмір 38 410,69 грн; спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК».

Аналогічні умови кредитування передбачені у паспорті споживчого кредиту (а.с.6).

Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг міститься у Додатку № б/н до угоди про надання кредиту № 500816868 від 08.05.2019 (зворотна сторона а.с.5).

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

На підтвердження обставин щодо передачі грошових коштів відповідачеві та користування ними, до позову долучено Виписку про рух коштів по рахунку за період з 08.05.2019 по 22.09.2021 (а.с.18-19).

З наданого розрахунку заборгованості, якими позивач обґрунтовує свої вимоги вбачається, що станом на 20.09.2021 за кредитним договором № 500816868 від 08.05.2019 наявна заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 29 136,10 грн., з яких 22 673,69 грн. заборгованість за кредитом та 6 462,41 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.20).

20.09.2021 між AT «АЛЬФА-БАНК» (Клієнт) та TOB «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 3 (а.с.11-15) відповідно до пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договором (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.

Згідно пункту 2.3. Договору факторингу, право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Права Вимоги відповідно до пункту 4.2. цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором Ціни Права Вимоги відповідно до пункту 4.2. цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 3 від 20.09.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» передано право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за договором № 500816868 від 08.05.2019 у розмірі залишку заборгованості 29 136,10 грн. (а.с.17).

20.09.2021 підписано Акт приймання - передачі Реєстру Боржників до Договору Факторингу № 3 від 20.09.2021 року (а.с.16).

Згідно із платіжним дорученням № 559 від 20.09.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» перераховано на рахунок АТ «АЛЬФА-БАНК» грошові кошти у розмірі 12 844 800,00 грн. за право вимоги згідно Договору факторингу № 3 від 20.09.2021 (зворотна сторона а.с.16).

Частиною першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу № 3 від 20.09.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500816868 від 08.05.2019, оскільки надані позивачем на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договори є дійсними, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляє його обов`язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов`язаннями.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 500816868 від 08.05.2019, який є предметом цього судового розгляду аналогом власноручного підпису (факсимільним відтворенням підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання), з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак була дотримана презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення таких договорів, підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Так, у поданих до суду 06.08.2026 письмових поясненнях представник позивача повідомив суд про те, що відповідач провів часткове погашення заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» у вересні та жовтні 2021 року на загальну суму 1 495 (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. Таким чином, на момент розгляду справи судом, залишок заборгованості відповідача становить 27 641,10 грн.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

Суд звертає увагу, що відповідач повідомлявся в установленому порядку про розгляд цивільної справи, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього позивача про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив наявної заборгованості, укладення ним відповідного договору, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, з урахуванням поданих 06.08.2026 представником позивача письмових пояснень, а тому право позивача є порушеним та підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості зазначеної у прохальні частині позовної заяви, у розмірі 27 641 (двадцять сім тисяч шістсот сорок одна) гривня 10 коп., а відтак за відсутності будьяких заперечень з боку відповідача, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 1124 від 17.03.2026 у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп. (а.с.4), який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною (а.с.21-22), Акт приймання передачі наданих послуг від 02.06.2025 відповідно до якого позивачу надано правничі послуги у виді первинної консультації, правового аналізу наявних документів по справі та підготовку позовної заяви, загальною вартістю 9 200,00 грн. (зворотна сторона а.с.22) та платіжну інструкцію № 2734 від 10.06.2025 про перерахування адвокату Литвиненко Оксані Ігорівні згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 грошових коштів у розмірі 9 200,00 грн. (а.с.24).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, суд зважає на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 500816868 від 08.05.2019 у розмірі 27 641 (двадцять сім тисяч шістсот сорок одна) гривня 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (пл. Солом`янська, 2, м. Київ, ЄДРПОУ: 40340222);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ