Ухвала суду № 139359453, 27.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7045/25

провадження № 1-кс/405/2669/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ТОВ «Стронг-Інвест» - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого ВР ЗСГСД Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025120000000665, відомості про яке внесені 18.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна, -

встановив:

20.08.2026 до Подільського районного суду міста Кропивницького надійшло клопотання старшого слідчого ВР ЗСГСД СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 про арешт майна, тимчасово вилученого 19.08.2026 під час проведення обшуків, а саме:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 1220387700:01:002:0021, за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Нива Трудова, вул. Шкільна, 15А, сільськогосподарської продукції врожаю 2026 року, а саме: зерна пшениці приблизною вагою 2075 тонн та зерна ячменю приблизною вагою 1725 тонн;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 1220387700:01:002:0022, за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Нива Трудова, вул. Шкільна, 17А, сільськогосподарської продукції врожаю 2026 року, а саме: зерна пшениці приблизною вагою 790 тонн та зерна ячменю приблизною вагою 160 тонн.

Клопотання про арешт майна слідчий обґрунтовує тим, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, у зв`язку з чим з метою забезпечення його збереження виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та наполягав на його задоволенні. Додатково пояснив, що будь-яких слідчих чи експертних дій безпосередньо з вилученим зерном органом досудового розслідування проводити не планується; експертні дослідження у кримінальному провадженні здійснюватимуться без фактичного зважування вилученого зерна та без відбору його зразків. Необхідність накладення арешту на вилучене зерно слідчий обґрунтовував виключно метою забезпечення збереження речових доказів.

Представник власника майна проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що: 1) стороною обвинувачення не доведено зв`язку між вилученим зерном та обставинами кримінального провадження; 2) під час проведення обшуків не встановлено, що вилучене зерно або конкретно визначена його частина походить від ДП «ДГ «Червоний Землероб»; 3) на земельних ділянках, де проводилися обшуки, зберігалося зерно, отримане від різних постачальників; 4) ухвалами слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуків дозвіл на вилучення зерна не надавався; 5) стороною обвинувачення не надано достатніх доказів відповідності вилученого зерна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання слідчого про арешт майна та матеріали, надані на його обґрунтування, заслухавши доводи слідчого, пояснення представника власника майна, дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими ВР ЗСГСД Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025120000000665, відомості про яке внесені 18.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 191 КК України.

З наданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що відомості, внесені 18.10.2025, стосуються можливих протиправних дій при реалізації сільськогосподарської продукції врожаю 2025 року. 06.07.2026 до ЄРДР за № 12026120000000254 внесено відомості щодо можливих протиправних дій із сільськогосподарською продукцією врожаю 2026 року, а саме її реалізації за цінами нижчими від ринкових та можливого привласнення врожаю шляхом заниження показників урожайності. 06.07.2026 матеріали зазначених кримінальних проваджень об`єднано в одне провадження за № 12025120000000665.

Так, за версією органу досудового розслідування, службові особи ДП «ДГ «Червоний Землероб» КДСДС НААН України», код ЄДРПОУ 00729913, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснюють реалізацію сільськогосподарської продукції врожаю 2026 року за цінами нижчими від ринкових на адресу ТОВ «Стронг-Інвест», код ЄДРПОУ 42665037, та іншим суб`єктам господарської діяльності, а також здійснюють привласнення врожаю 2026 року шляхом заниження показників урожайності.

19.08.2026 слідчим на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 12.08.2026 проведено обшуки, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 1220387700:01:002:0021 за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Нива Трудова, вул. Шкільна, 15А, та земельної ділянки з кадастровим номером 1220387700:01:002:0022 за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Нива Трудова, вул. Шкільна, 17А, під час яких вилучено зазначене у клопотанні зерно.

Постановою слідчого від 20.08.2026 вилучене зерно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Метою арешту майна слідчим визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені у частині першій цієї статті.

Саме по собі визнання майна речовим доказом постановою слідчого не є безумовною підставою для накладення на нього арешту, оскільки під час розгляду відповідного клопотання слідчий суддя має перевірити відповідність конкретного майна критеріям ст. 98 КПК України, наявність заявленої мети арешту та необхідність застосування такого ступеня обмеження права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України враховує можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Крім того, відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника. Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено обов`язок застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної господарської діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Оцінюючи наявність підстав для арешту вилученого майна, слідчий суддя виходить із того, що на цій стадії кримінального провадження не вирішується питання доведеності вини будь-якої особи, а перевіряється лише наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, та відповідає критеріям речових доказів, а також чи є його арешт необхідним для досягнення мети, з якою сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді.

Оцінюючи наведені стороною обвинувачення підстави для арешту майна, слідчий суддя не знаходить їх достатніми для накладення арешту на весь обсяг вилученої сільськогосподарської продукції з метою, зазначеною у клопотанні, з огляду на наступне.

Стаття 131 КПК України визначає арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження, а частина третя статті 132 КПК України передбачає, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження допускається за умови доведення стороною обвинувачення обставин, які свідчать про те, що потреби досудового розслідування виправдовують відповідний ступінь втручання у права і свободи особи та що може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається із клопотанням.

Відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами можуть бути матеріальні об`єкти, які, зокрема, були об`єктом кримінально протиправних дій або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Саме тому слідчий повинен не просто констатувати, що майно вилучене, а обґрунтувати, який саме зв`язок існує між конкретним майном та кримінальним правопорушенням, а також необхідність його подальшого утримання під арештом для досягнення заявленої мети.

Слідчий суддя не виключає, що сільськогосподарська продукція за певних обставин може відповідати критеріям речового доказу, зокрема як майно, що було об`єктом кримінально протиправних дій. Водночас відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України сама по собі не свідчить про необхідність утримання під арештом усієї його фізичної маси, якщо сторона обвинувачення не довела необхідності такого обмеження саме для досягнення мети, зазначеної у клопотанні.

З матеріалів, наданих на обґрунтування клопотання, не вбачається достатніх фактичних даних, які б давали підстави ототожнити весь обсяг сільськогосподарської продукції, вилученої на земельних ділянках, що використовуються ТОВ «Стронг-Інвест», із сільськогосподарською продукцією ДП «ДГ «Червоний Землероб», щодо якої перевіряються обставини кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення не надано достатніх доказів того, що вилучене у володінні ТОВ «Стронг-Інвест» зерно або конкретно визначена його частина походить саме від ДП «ДГ «Червоний Землероб» та є тією сільськогосподарською продукцією, щодо якої здійснюється досудове розслідування. Сам факт виявлення значного обсягу зерна за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Стронг-Інвест», з урахуванням обставин цього кримінального провадження, не є достатнім для висновку про відповідність усього такого майна критеріям ст. 98 КПК України.

Так, предметом клопотання є зерно загальною приблизною вагою 4750 тонн, з яких 2865 тонн пшениці та 1885 тонн ячменю. Водночас у клопотанні та доданих до нього матеріалах не конкретизовано, який саме обсяг цієї сільськогосподарської продукції міг фактично надійти від ДП «ДГ «Червоний Землероб» до ТОВ «Стронг-Інвест», не наведено відомостей, які дозволяли б виокремити таку продукцію із загального обсягу вилученого зерна, та не обґрунтовано, з яких підстав критеріям ст. 98 КПК України відповідає саме весь обсяг вилученої продукції.

При цьому матеріали клопотання не містять належного обґрунтування доказового зв`язку всього вилученого обсягу сільськогосподарської продукції як 2 865 тонн пшениці, так і 1 885 тонн ячменю з обставинами, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні. Саме по собі знаходження зазначеної продукції за місцем проведення обшуків не є достатньою підставою для висновку про відповідність усього такого майна критеріям речового доказу.

Наведені обставини мають істотне значення, оскільки застосування арешту до всього заявленого слідчим обсягу майна потребує наведення достатніх фактичних даних щодо його зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, а не лише встановлення місця його знаходження.

Як встановлено під час судового розгляду з пояснень слідчого, будь-яких слідчих чи експертних дій безпосередньо з вилученою сільськогосподарською продукцією органом досудового розслідування проводити не планується. Подальше зважування зерна не передбачається, його експертне дослідження також проводитися не буде. Відбір зразків вилученого зерна для проведення експертних досліджень також не планується.

Таким чином, зі змісту пояснень слідчого вбачається, що подальше утримання всієї фізичної маси вилученого зерна не пов`язується стороною обвинувачення з необхідністю проведення щодо нього будь-яких процесуальних дій або збереження його індивідуальних властивостей для подальшого доказування.

За змістом фабули кримінального правопорушення, яке міститься у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, органом досудового розслідування перевіряється: 1) обставини можливого заниження ціни при продажі зернових культур; 2) привласнення врожаю зернових культур шляхом заниження показників урожайності.

Перевірка обставин можливої реалізації сільськогосподарської продукції за цінами нижчими від ринкових передбачає дослідження відповідних господарських договорів, первинних бухгалтерських документів, відомостей щодо вартості та руху продукції. Перевірка обставин можливого заниження показників урожайності пов`язана, зокрема, із зіставленням відомостей щодо фактичного надходження продукції з поля, її зважування, оприбуткування та подальшого руху з даними офіційного обліку підприємства.

При цьому слідчим у судовому засіданні не наведено необхідності подальшого дослідження безпосередньо всієї фізичної маси вилученої сільськогосподарської продукції для встановлення зазначених обставин. Не зазначено, які саме властивості вилученого зерна потребують збереження шляхом накладення арешту, яку доказову інформацію буде втрачено у разі незастосування такого заходу та проведенню яких конкретних процесуальних дій може перешкодити подальше використання власником належної йому продукції.

Крім того, стороною обвинувачення не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що незастосування арешту саме щодо всього вилученого обсягу зерна призведе до ризиків, для запобігання яким відповідно до ст. 170 КПК України застосовується арешт майна, та не обґрунтовано, чому такі ризики потребують обмеження права користування і розпорядження всією виявленою сільськогосподарською продукцією.

Отже, під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено ані належного фактичного зв`язку всього вилученого обсягу зерна з обставинами кримінального правопорушення, ані необхідності збереження всієї його фізичної маси шляхом застосування арешту для досягнення заявленої у клопотанні мети.

Накладення арешту на вилучену сільськогосподарську продукцію за встановлених обставин не відповідатиме вимогам розумності та співмірності втручання у майнові права ТОВ «Стронг-Інвест» та заявленій у клопотанні меті застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Утримання під арештом значного обсягу товарної сільськогосподарської продукції істотно обмежуватиме можливість власника користуватися та розпоряджатися належним йому майном. За відсутності доведеної необхідності такого обмеження відповідний ступінь втручання у право власності не може бути визнаний виправданим потребами досудового розслідування.

При цьому для вирішення заявленого клопотання не має визначального значення встановлення на цій стадії кримінального провадження причетності або непричетності службових осіб ТОВ «Стронг-Інвест» до можливого кримінального правопорушення, оскільки при застосуванні арешту з метою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, визначальним є доведення відповідності конкретного майна критеріям ст. 98 КПК України та необхідності забезпечення його збереження.

Відтак сама по собі версія органу досудового розслідування щодо можливого зв`язку службових осіб ТОВ «Стронг-Інвест» із службовими особами ДП «ДГ «Червоний Землероб» не усуває необхідності доведення належного фактичного зв`язку конкретно вилученого майна з обставинами цього кримінального провадження.

За таких обставин сторона обвинувачення не довела, що потреби досудового розслідування виправдовують утримання під арештом усієї фізичної маси вилученої сільськогосподарської продукції та що заявлена у клопотанні мета не може бути досягнута без такого ступеня обмеження майнових прав власника.

При цьому відмова у накладенні арешту на сільськогосподарську продукцію не є висновком слідчого судді про неможливість такого майна відповідати критеріям речового доказу, а зумовлена недоведеністю стороною обвинувачення як належного зв`язку всього вилученого обсягу майна з обставинами кримінального правопорушення, так і необхідності застосування щодо нього арешту для досягнення заявленої мети.

Інші доводи представника власника майна не потребують окремої оцінки слідчим суддею, оскільки встановлені під час розгляду клопотання обставини щодо недоведеності відповідності всього обсягу вилученої сільськогосподарської продукції критеріям ст. 98 КПК України та необхідності накладення на неї арешту є самостійними і достатніми підставами для вирішення заявленого клопотання.

За наведеного слідчим суддею не встановлено достатніх підстав для накладення арешту на вилучену сільськогосподарську продукцію з метою забезпечення збереження речових доказів, тому відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України таке майно підлягає негайному поверненню.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено сукупності передбачених кримінальним процесуальним законом підстав, необхідних для накладення арешту на зазначену у клопотанні сільськогосподарську продукцію з метою забезпечення збереження речових доказів, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 170-173, 369-372 КПК України,-

постановив:

У задоволенні клопотання старшого слідчого ВР ЗСГСД Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_5 про арешт майна відмовити.

Роз`яснити ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Копію ухвали, негайно після її постановлення вручити учасникам справи.

Ухвала може бути оскарження безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_6