Рішення № 139359217, 31.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1303/26

Провадження №2/338/1192/26

31 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря судового засідання Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

04 серпня 2026 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», через свого представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 24 грудня 2021 року у розмірі 45 593 грн 57 коп. та понесених судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2021 року відповідач, пройшовши дистанційну ідентифікацію у мобільному застосунку monobank, підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. За змістом анкети-заяви вона разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає Договір про надання банківських послуг.

Позивач зазначає, що на виконання договору відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт, розмір якого в подальшому змінювався. Відповідач користувався коштами, здійснював видаткові операції та частково поповнював рахунок, однак належним чином зобов`язання не виконав. Станом на 18 травня 2026 року банк визначив заборгованість у сумі 45 593 грн 57 коп., яку в позові зазначив як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), та яку просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Мєшнік К.І. у судове засідання не з`явився, у поданому до суду клопотанні просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність. Позов визнає повністю не заперечує щодо стягнення заборгованості. Підтверджує укладення кредитного договору.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши електронні та письмові докази, надані позивачем, оцінивши їх у сукупності та перевіривши розрахунок заявленої заборгованості, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank». В анкеті зазначені його персональні ідентифікаційні дані, номер телефону, РНОКПП, реквізити документа та адреса проживання. Даною анкетою, також передбачено відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту в сумі, яка відображається у мобільному застосунку.

Надані банком форми підтвердження електронних документів містять результати перевірки електронного підпису та цілісності даних. Зокрема, з них вбачається успішна перевірка клієнтського електронного підпису 029679dfe4a6e7b3a917f328e04b4e503db281ad00955 3101b3f51ae143b87e615 від 24 грудня 2021 року та підтвердження підписання відповідачем електронного документа з Умовами і правилами обслуговування.

Також, в матеріалах справи наявна редакція Умов, затверджена протоколом Правління АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» №46 від 24 листопада 2021 року та введена в дію з 27 листопада 2021 року, тобто до укладення договору 24 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг» визнають юридичну силу електронних документів і передбачають механізми їх підписання та ідентифікації сторони. Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 виходив із того, що договір, укладений в електронній формі з передбаченим законом електронним підписом, є укладеним у письмовій формі. У постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 Верховний Суд оцінював особливості укладення договору monobank та значення електронного приєднання до його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Отже, сукупність анкети-заяви, запевнення клієнта, форм підтвердження електронних документів і подальшого фактичного користування рахунком підтверджує укладення договору та погодження відповідної редакції Умов та правил.

З довідки банку про рахунок вбачається, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 , за яким здійснювалися операції у межах продукту monobank. Виписка за період з 24 грудня 2021 року до 18 травня 2026 року містить численні операції з оплати товарів і послуг, перекази, поповнення, нарахування процентів та інші бухгалтерські операції. Це підтверджує не лише формальне відкриття рахунку, а й фактичне користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами та часткове виконання договору.

Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту 24 грудня 2021 року ліміт становив 2 000 грн, 23 грудня 2023 року був збільшений до 20 000 грн, а 22 липня 2024 року - до 40 000 грн. Станом на 18 травня 2026 року встановлений ліміт становив 40 000 грн.

Виписка є первинним обліковим документом щодо здійснених за рахунком операцій і підлягає оцінці разом з іншими доказами. У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20 сформульовано висновок, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом заборгованості за тілом кредиту. Аналогічний підхід підтверджено, зокрема, постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі №522/17681/16-ц.

Судом встановлено, що позивач заявив до стягнення 45 593 грн 57 коп. як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом. Такий розмір на 5 593 грн 57 коп. перевищує кредитний ліміт 40 000 грн, тому саме по собі посилання на кінцевий баланс рахунку не є достатнім, тому суд має встановити правову природу суми перевищення.

Пунктом 5.22 розділу II підписаних відповідачем Умов передбачено, що кредит збільшується на суму заборгованості за договором по процентах до погашення та по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати такої заборгованості, тоді банк надає кредит у розмірі відповідної заборгованості та спрямовує кредитні кошти на її погашення. Пункт 5.20 Умов визначає строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту його виникнення.

Суд враховує, що пункт 5.10.1 Умов обмежує договірне списання процентів за рахунок невикористаного кредитного ліміту і передбачає обов`язок клієнта внести власні кошти, якщо ліміт використано повністю. Водночас пункт 5.22 регулює іншу ситуацію - вже наявну заборгованість за процентами, яка не погашена власними коштами. Системне тлумачення цих положень не дає підстав нівелювати прямо погоджений механізм надання додаткового кредиту для погашення належних процентів, однак цей механізм не може легалізувати суми, нарахування яких прямо заборонено законом.

Раз ом з тим, суд не приймає розрахунок позивача механічно та перевіряє кожну складову кінцевого сальдо. Із виписки вбачається, що після нарахування процентів 01 травня 2025 року в сумі 1 351 грн 20 коп. баланс рахунку становив мінус 45 547 грн 15 коп. Наступного дня, 02 травня 2025 року, проведено окрему операцію з призначенням «Штрафи» у сумі 46 грн 42 коп., після якої баланс склав мінус 45 593 грн 57 коп.

01 грудня 2025 року банк відобразив нарахування процентів у сумі 342 грн, що тимчасово збільшило від`ємний баланс до 45 935 грн 57 коп., але того ж дня окремою операцією «Скасування MONO_percent» всю суму 342 грн сторнував. Тому сума в розмірі 342 грн до кінцевої заявленої заборгованості не входять.

Отже, поопераційна перевірка показує, що сума в розмірі 45 593 грн 57 коп. містить 46 грн 42 коп., первісною підставою нарахування яких є саме штраф, хоча у позовній заяві вся кінцева сума названа тілом кредиту, а окрема заборгованість за пенею заявлена у нульовому розмірі.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання. Неустойка та інші відповідні платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2024 року у справі №756/8788/22, застосовуючи зазначений пункт, послідовно виходить із того, що встановлена законодавцем пільга охоплює кредитні та позикові зобов`язання і виключає стягнення санкцій за прострочення у відповідний період.

Судом встановлено, що операція «Штрафи» у сумі 46 грн 42 коп. проведена 02 травня 2025 року, тобто після 24 лютого 2022 року. Зміна її бухгалтерського відображення шляхом збільшення кредиту за пунктом 5.22 не змінює первісної правової природи платежу і не може обходити імперативний припис закону про списання санкції, тому на думку суду в цій частині розрахунок позивача є завищеним.

Відтак правомірний залишок заборгованості, підтверджений випискою та умовами договору, становить 45 547 грн 15 коп. (45 593,57 грн - 46,42 грн штрафу), тому у стягненні 46 грн 42 коп., на думку суду слід відмовити.

Щодо настання обов`язку повернення боргу, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.16 підписаних Умов встановлено, що у разі порушення строку сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. Позивач у позовній заяві посилається на те, що станом на 30 липня 2025 року таке прострочення перевищило 90 днів, а 30 липня 2025 року через мобільний застосунок було направлено повідомлення про істотне порушення і 29 серпня 2025 року кредит, за твердженням банку, набув форми «на вимогу».

Окремого технічного журналу доставки зазначеного push-повідомлення серед наданих документів судом не встановлено, тому сам факт одержання відповідачем цього повідомлення не є самостійною вирішальною підставою для визначення розміру боргу. Водночас розрахунок і виписка підтверджують тривале невиконання обов`язку з внесення мінімальних платежів та відсутність погашення сформованого боргу. Погоджений пункт 5.16 визначає наслідок прострочення понад 90 днів, а пункт 5.20 окремо встановлює 30-денний строк повернення овердрафту. На дату, станом на яку заявлено заборгованість, - 18 травня 2026 року, визначені договором строки погашення спірного простроченого боргу минули.

При цьому суд враховує приписи статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо гарантій споживача у випадку вимоги кредитодавця про дострокове повернення платежів, строк яких ще не настав. У даній справі стягнення обґрунтовується встановленим за випискою і розрахунком простроченим боргом та договірними строками його погашення, а не нарахуванням майбутніх платежів, строк яких не настав.

Відповідач доказів повного або часткового погашення після дати розрахунку, альтернативного розрахунку чи заперечень щодо належності операцій за рахунком не подав. Водночас неподання заперечень саме по собі не звільняє позивача від доказування, тому висновок суду ґрунтується на сукупності первинних та електронних документів, а не на пасивній поведінці відповідача.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Статті 526, 530, 610, 612 ЦК України вимагають належного та своєчасного виконання зобов`язань і визначають наслідки прострочення боржника.

Оцінюючи докази за стандартом більшої вірогідності та у взаємному зв`язку, суд вважає доведеними укладення договору, належність рахунку відповідачу, використання кредитних коштів, погодження механізму збільшення кредиту на належні до сплати проценти та наявність непогашеного боргу в сумі 45 547 грн 15 коп. Тому, на підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку, що вимога в частині 46 грн 42 коп. не підлягає задоволенню через її санкційну природу та припис пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Платіжним дорученням №58687011640 від 07 липня 2026 року підтверджено сплату АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. за подання цього позову до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволення майнової вимоги становить 45 547,15 / 45 593,57, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 659 грн 69 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 287, 288, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування», суд -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 грудня 2021 року у розмірі 45 547 (сорок п`ять тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 15 копійок.

У задоволенні решти позвних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2 659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 69 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

Суддя В.В. Решетов