Рішення № 139358869, 18.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/11550/25

№ 2/183/3840/26

18 серпня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит № 8388284, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 16 000,00 грн строком на 360 днів (з 13.06.2025 по 07.06.2026) зі змішаною відсотковою ставкою (з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % на день). Первинний кредитор свої зобов`язання за договором виконав повністю, перерахувавши кошти на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого до Позивача перейшло право вимоги заборгованості за Договором кредиту № 8388284 від 13.06.2025. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, станом на момент звернення з позовом утворилася заборгованість у загальному розмірі 40 529,00 грн, яка складається з: 16 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 13 832,00 грн заборгованість за процентами; 2 760,00 грн заборгованість за комісією; 8 000,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою; 0,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понаднормове користування.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» вказану заборгованість у розмірі 40 529,00 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У серпні 2026 року представник відповідача - адвокат Берест О.М. подав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позову відмовити повністю. Позиція відповідача обґрунтована тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу. Представник відповідача зазначає, що за умовами договору кредит надавався у безготівковій формі, а тому доказом надання коштів мають бути виключно первинні фінансові документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з банківських рахунків тощо). Надана позивачем довідка ТОВ «Європейська платіжна система» від 14.10.2025 та платіжна інструкція не є належними доказами, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема печатки банку та підпису працівника банку, а також не підтверджують, що призначенням перерахунку коштів було саме виконання умов кредитного договору № 8388284. Крім того, виписка містить відомості про здійснення переказу з рахунку, який не відповідає рахунку первинного кредитора, зазначеному в договорі. За таких обставин позивачем не доведено надання кредитних коштів відповідачу в розмірі та на умовах, встановлених договором. Також відповідач вважає недоведеним факт переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за договором факторингу. Представник вказує, що позивачем не надано повних копій договору факторингу № 16/10/25 та додатків до нього, зокрема Реєстру прав вимоги, який містив би дані про ціну придбання права вимоги щодо відповідача. Крім того, позивачем надано платіжну інструкцію про оплату за договором факторингу, яка складена з порушенням строків, встановлених самим договором факторингу, та здійснена у відділенні банку, графік роботи якого викликає сумнів у достовірності проведення операції. Також відсутні документи, що підтверджують зарахування коштів за договором факторингу на рахунок первинного кредитора, що є умовою набуття права вимоги. Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності,у якій не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, у поданих письмових поясненнях просять розглядати справу без участі відповідача та його представника.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

13 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 8388284.

Згідно з умовами даного Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 16 000,00 грн (п. 2.2.1) строком на 360 днів (з 13.06.2025 року по 07.06.2026 року) (п. 2.2.2) у вигляді невідновлювальної кредитної лінії (п. 2.2.7) шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок Позичальника з використанням електронного платіжного засобу (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, денна процентна ставка становить 0,998% на день. Комісія за надання кредиту визначена в розмірі 17,25% від суми наданого кредиту, що становить 2 760,00 грн (п. 2.2.8). Згідно з п. 2.2.3 та п. 6.1 Договору, сплату процентів та комісій передбачено здійснювати періодично кожні 30 календарних днів, при цьому розмір Першого обов`язкового платежу зі строком сплати 12.07.2025 року визначено у сумі 7 320,00 грн (п. 2.2.3, п. 2.2.5). Загальна вартість кредиту визначена у розмірі 73 480,00 грн (п. 2.2.8). Договір підписано Позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 5.6, п. 10.3).

Комісія за надання кредиту погоджена сторонами у розмірі 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі становить 2 760,00 грн (п. 2.2.8). У договорі вона зазначена як плата за надання кредиту як супутньої послуги (п. 1.12).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги заборгованості за кредитною угодою № 83888284 від 13.06.2025 року, укладеною з ОСОБА_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на момент звернення з позовом до суду за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 40 529,00 грн, з яких: 16 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 13 832,00 грн заборгованість за процентами; 2 760,00 грн заборгованість за комісією; 8 000,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Доводи відповідача про те, що він не отримав кошти за кредитним договором, повністю спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Так, на виконання ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2025 АТ «Державний ощадний банк України» надано відповідь від 29.12.2025 № 46/12.11/166156/2025-БТ та виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Зі змісту вказаної банківської виписки вбачається, що 13 червня 2025 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 було зараховано грошові кошти в сумі 16 000,00 грн.

Таким чином, факт перерахування первинним кредитором та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитного ліміту в розмірі 16 000,00 грн підтверджується первинним фінансовим документом випискою банківської установи (АТ «Ощадбанк»), що повністю спростовує твердження відповідача про ненадання йому кредитних коштів.

Доводи відповідача про недоведеність факту переходу права вимоги до нового кредитора - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Так, 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 16/10/25, за умовами п. 1.1 якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору, а Фактор прийняти Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціну придбання).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року до Договору факторингу (за порядковим номером 3279), ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги до Боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за Договором № 8388284 від 13.06.2025 року. Реєстр підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

На підтвердження реальності проведення фінансової операції та виконання умов Договору факторингу щодо сплати Ціни придбання відступленого права вимоги, Позивачем надано Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579939279.1 від 20.10.2025. Згідно з даним документом, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перерахувало на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти в сумі 5 821 023,72 грн із призначенням платежу: "Оплата за договором факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 р. згідно з Реєстром прав вимоги № 16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 без ПДВ".

Таким чином, суд доходить висновку, що факт відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача відбувся у повній відповідності до вимог ст. ст. 512, 514, 1077 ЦК України, а новий кредитор - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підтвердив належними доказами укладення договору факторингу, включення боргу відповідача до витягу з Реєстру прав вимоги та повну розрахункову оплату за набуті права вимоги.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Так, згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір №8388284 від 13.06.2025 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2760 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідачем не були надані докази того, що він повернув кредитні кошти позикодавцю або його правонаступнику, а також не було надано власного контрозрахунку заборгованості.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи що первісний кредитор виконав зобов`язання за кредитним договором №8388284 від 13.06.2025, позивач набув права вимоги за кредитним договором, а відповідач отримав кредитні кошти, проте належним чином не виконав зобов`язання щодо їх повернення, з урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за договором у розмірі 32529 грн, з яких: 16000грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 13832 грн сума заборгованості за відсотками, 2760 грн сума заборгованості за комісією.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені/неустойки у розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за невиконання зобов`язань належить відмовити.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 40529 грн., з яких задоволено вимоги на суму 32529 грн, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1944,24 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач заявив до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн, до позовної заяви додав докази на підтвердження цих витрат.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3611,75 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №8388284 від 13.06.2025 у розмірі 32529 грн, з яких: 16000грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 13832 грн сума заборгованості за відсотками, 2760 грн сума заборгованості за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1944,24 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3611,75 грн, а разом 5555,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м.Ірпінь, вул.Садова,31/33;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 18 серпня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.