Рішення № 139358023, 31.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/386/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

31 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 лютого 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 28.02.2024-100003520. Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позивача відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення кредитного договору відповідач пройшла процедуру ідентифікації та верифікації шляхом використання Системи BankID Національного банку України через авторизацію в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до умов укладеного Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4500 грн 00 коп. строком на 42 дні, до 09 квітня 2024 року. Процентна ставка за користування кредитом (ставки «Економ» та «Стандарт») є фіксованою та визначена у розмірі 2,0% за один день користування кредитом у первинний період (14 днів) та 2,5% за кожен наступний день. Видача коштів відбулася шляхом безготівкового перерахування на електронний платіжний засіб відповідача. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі, своєчасно перерахувавши кошти відповідачу. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала. У зв`язку з цим, станом на дату звернення до суду, у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 8910 грн, яка складається з: 4500 грн - тіло кредиту та 4410 грн - заборгованість за процентами. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп..

У своєму позові представник позивача просить розгляд справи здійснювати без їхнього представника в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та у випадку неявки відповідача не заперечують проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 лютого 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28.02.2024-100003520.

Договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, прийняття нею публічної оферти та підписання Заявки і Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Ідентифікація відповідача відбулася через систему BankID НБУ, що підтверджується відповідними електронними даними авторизації. Позичальником документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора - коду Е799, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний останньою як фінансовий - НОМЕР_1 .

Відповідно до умов Заявки до кредитного договору, сума кредиту становить 4500 грн, строк кредитування - 42 дні з дати надання - 28.02.2024, а дата повернення кредиту - 09 квітня 2024 року.

Процентна ставка за користування кредитом розраховується відповідно до умов пунктів 7-10 Заявки, де процентна ставка «Економ» та «Стандарт» є фіксованою та визначена у розмірі 2,0% за один день користування кредитом у первинний період, що становить 14 днів та 2,5% за кожен наступний день. Видача коштів відбулася шляхом безготівкового перерахування на електронний платіжний засіб відповідача..

Згідно з пунктом 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-62ХХ-ХХХХ-9998.

Надання послуг з переказу забезпечувалося системою LiqPay відповідно до Договору про надання послуг в системі LiqPay № 4507 від 01.11.2020 року, укладеного між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк».

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 4500 грн належним чином підтверджується квитанцією системи LiqPay ID 2431348913 від 28 лютого 2024 року про успішний переказ коштів на платіжний інструмент № 414962*98 із зазначенням призначення платежу «Видача за договором №28.02.2024-100003520».

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Правова позиція щодо правомірності та чинності електронних договорів, укладених за допомогою одноразового ідентифікатора, неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, де зазначено, що підписання позичальником договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора (СМС-коду) підтверджує факт укладення правочину та волевиявлення сторони.

Суд установив, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28.02.2024-100003520 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

З матеріалів справи вбачається, що з метою укладення кредитного договору відповідач пройшла електронну ідентифікацію, зазначила свої персональні та контактні дані, обрала конкретні умови кредитування, зокрема суму кредиту у розмірі 4500 грн та строк користування кредитом 42 дні, а також підтвердила ознайомлення з умовами договору та інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Таким чином, кредитний договір укладено сторонами належним чином, він містить істотні умови договору споживчого кредиту, а волевиявлення відповідача на його укладення підтверджується поданням заявки, акцептом пропозиції та використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором E799.

Також позивач належним чином довів факт перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договором у розмірі 4500 грн та належне виконання своїх зобов`язань за договором.

Разом із тим, у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та детальної довідки-розрахунку про стан заборгованості, відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконала, внаслідок чого за період з 28.02.2024 по 09.04.2024 утворилася заборгованість у розмірі 8910 грн, з яких 4500 грн - сума основного боргу, 4410 грн - заборгованість за процентами.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є арифметично правильним, відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідач даний розрахунок не спростувала, доказів погашення кредитної заборгованості повністю або частково суду не надала.

Оцінюючи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем повністю доведено факт укладення кредитного договору, факт передачі відповідачу кредитних коштів та факт неналежного виконання відповідачем умов договору, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 8910 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00082505 від 26 лютого 2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.02.2024-100003520 від 28 лютого 2024 року в загальному розмірі 8910,00 грн. (вісім тисяч дев`ятсот десять гривень 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,4 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор