Рішення № 139357802, 01.09.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 533/385/26

Провадження № 2/533/388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01 вересня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

24.04.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4080260 від 19.10.2020 у розмірі 28092,30 гривень.

Також позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, у випадку неявки представників позивача - справу розглядати без участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 29 червня 2026 року (а.с. 66-67).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду на підтвердження власних позовних вимог докази, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо). Копії доказів заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

18 травня 2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 69).

29.06.2026 ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області витребувано від Акціонерного товариства «ПУМБ» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2026 (а.с. 76-77).

07.07.2026 від АТ «ПУМБ» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 79-82).

У судове засідання 01.09.2026 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. У заяві просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 01.09.2026 повторно не з`явився, у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 72-73, 83-84), про причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-9)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4080260 (далі - кредитний договір).

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направлено відповідачу електронним повідомленням (sms) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 4080260 від 19.10.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті товариства.

За цим договором кредитодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом - кредит), а позичальник зобов`язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надано в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору.

Також за цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Відповідач уклав кредитний договір № 4080260 від 19.10.2020 із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4350,00 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу № 29/10-2025 (далі- договір факторингу-1).

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-31102025 (далі- договір факторингу-2).

Сума боргу перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 28092,30 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4350,00 грн; заборгованість за відсотками - 23742,30 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 615, 16, 204, 205, 207, 512-516, 526-527, 530, 625, 639, 1048, 1054, 1082 ЦК України, статті 19, 95, 175, 211, 272, 274, 276 ЦПК України, статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтю 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 561/77/19 (постанова від 16 грудня 2020 року), у справі № 2-383/2010 (постанова від 14 листопада 2018 року), у справі № 6-979цс15 (постанова від 23 вересня 2015 року), у справі № 587/2051/18 (постанова від 07 липня 2021 року), у справі № 910/1162/19 (постанова від 16 березня 2020 року), у справі № 916/3027/21 (постанова від 21 червня 2023 року).

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (за договором - кредитодавець) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 4080260, який було підписано електронним підписом позичальника (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 7.3, 7.9, р. 8 кредитного договору (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору за договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34 правил) та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні.

Сума кредиту складає 4350,00 гривень (п. 1.3 кредитного договору).

Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена у п. 1.3 цього договору, у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4 кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 кредитного договору за цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26 правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

У п. 1.6 кредитного договору зазначено, що розрахунок зобов`язань (п. 2.18. правил) позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п. 2.28. правил) та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у графіку платежів (п. 2.6 правил), який є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів у договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25 правил) та за загальними умовами кредитування (п. 2.15 правил).

Згідно з п. 1.7.1 кредитного договору у випадку використання кредиту (п. 2.20 правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12 правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п. 1.3 цього договору суми кредиту.

Відповідно до п. 1.7.2 кредитного договору у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 14 календарних днів з 19.10.2020 до 02.11.2020 (включно) (базовий період - п. 2.4 правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (акційна ставка (п. 2.1 правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34 правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 5 281,77 грн, у тому числі основна сума кредиту 4350,00 грн, проценти за користування кредитом 931,77 грн.

Згідно з п. 1.7.3 кредитного договору при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період з 19.10.2020 до 02.11.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3 правил); у спеціальний період (п. 2.40 правил) з 03.11.2020 до 01.05.2021 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34 правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 5390,70 грн.

Згідно з п. 2.1.1 кредитного договору кредитодавець відповідно до умов цього договору та правил має право вимагати від позичальника повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших обов`язків, передбачених цим договором. Вимагати від позичальника сплати основної суми кредиту і процентів за користування кредитом до закінчення кінцевої дати виконання договору (п. 2.22 правил), у випадку неналежного виконання договору і настання умови дострокового виконання зобов`язань за договором (п. 2.42 правил).

Кредитодавець відповідно до умов цього договору та правил має право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до п. 1.7 цього договору (п. 2.1.2 кредитного договору).

Кредитодавець відповідно до умов цього договору та правил має право укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги та/або інші договори, пов`язані з наданням послуг з виконання зобов`язань/сплати заборгованості (п. 2.14 правил) за договором без згоди позичальника. (п. 2.1.7 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41 правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9 правил) 19.10.2020 до кінцевої дати виконання договору 01.05.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8 правил).

Датою укладення договору є дата підписання договору (акцептування позичальником оферти (п. 2.30 правил) кредитодавця) та надання кредиту позичальнику (п.3.2 кредитного договору).

Згідно з п. 5.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України, цим договором та правилами.

Згідно з п. 7.2 кредитного договору уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим договором та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.

У відповідності до п. 7.3 кредитного договору сторони підтверджують, що даний електронний договір (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 7.9 кредитного договору сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п. 2.30 правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13 правил).

Згідно з п. 7.10 кредитного договору підписання кредитодавцем договору відбувається шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання.

У р. 8 кредитного договору зазначено реквізити сторін, зокрема, і позичальника, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача « ОСОБА_1 », адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , 5, 6; ідентифікаційний номер відповідача НОМЕР_1 ; телефон: НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 та одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого підписано договір: PS4080260.

Графіком платежів, що є додатком № 1 до договору про надання кредиту № 4080260 від 19.10.2020, передбачено дату початку періоду, дату платежу, загальну суму платежу, процентну ставку, орієнтовану реальну річну процентну ставку тощо (а.с. 12).

У паспорті споживчого кредиту продукту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)» наведені такі умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 4350,00 грн; строк кредитування - за лояльними (покращеними) умовами кредитування 14 днів; за загальними умовами кредитування - 194 днів; з яких базовий період 14 днів; спеціальний період 180 днів; спосіб та строк надання кредиту - шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця, наступного за днем підписання договору. Процентна ставка, відсотків річних - за лояльними (покращеними) умовами кредитування до 02.11.2020 - 558,45 % річних; за загальними умовами кредитування: 1) до 02.11.2020 - 620,50 % річних; 2) до 01.05.2021 - 1 095,00 % річних. Дата надання інформації 19.10.2020, інформація зберігає чинність та є актуальною до 22.10.2020 (а.с. 13-14).

Відповідно до копії довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ», було здійснено переказ грошових коштів 19.10.2020 на картку № НОМЕР_3 на суму 4350,00 грн (а.с. 15).

Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» від 30.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито картку № НОМЕР_4 , рахунок № НОМЕР_5 . Фінансовий номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою: НОМЕР_6 (а.с. 79).

З виписки по рахунку, наданої АТ «ПУМБ», встановлено, що на рахунок № НОМЕР_5 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , 19.10.2020 відбулося зарахування переказу у сумі 4350,00 грн (а.с. 80).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 16-17), виконаного первісним кредитором, сума заборгованості відповідача за період з 19.10.2020 по 29.10.2025 (останній день нарахування процентів 01.05.2021) становила 28875,30 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу - 4350,00 гривень; заборгованість за процентами - 24525,30 гривень.

Заборгованість за процентами за користування кредитом нарахована за період з 19.10.2020 по 02.11.2020 з розрахунку 1,70 % у день користування кредитом та з 03.11.2020 по 01.05.2021 з розрахунку 3,00 % у день користування кредитом.

29.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 29/10-2025 (далі -договір факторингу № 1) (а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 1 за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з п. 2.1.3 договору факторингу № 1 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір, реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 1 загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується в таких реєстрах.

У відповідності до п. 4.2 договору факторингу № 1 фактор сплачує клієнту 100 % ціни придбання протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України на рахунок клієнта. Ціна придбання зазначається у відповідному реєстрі права вимоги (додаток 1 до договору).

З акту прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 вбачається, що ТОВ «Алекскредит» передало, а ТОВ «Секвоя Капітал» прийняло документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових прав вимог до боржників: передача в електронному форматі договорів з боржниками по реєстру прав вимоги № 1 від 29.10.2025 (а.с. 25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК-29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4080260, за яким сума заборгованості разом - 28092,30 грн; сума заборгованості за тілом - 4350,00 грн та сума заборгованості за відсотками - 23742,30 грн (а.с. 27).

Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило ТОВ «Алекскредит» кошти у сумі 2000000,00 грн як оплата за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно з договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 та реєстром прав вимоги № 1 від 29.10.2025 без ПДВ (а.с. 26).

31 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (за договором - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Солвентіс» (за договором - фактор) укладено договір факторингу № ДФ-31102025 (далі договір факторингу № 2) (а.с. 28-32).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 2 за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з п. 2.1.3 договору факторингу № 2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 2 загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується в таких реєстрах.

У відповідності до п. 4.2 договору факторингу № 2 фактор сплачує клієнту 100 % ціни придбання протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України на рахунок клієнта. Ціна придбання зазначається у відповідному реєстрі права вимоги (додаток 1 до договору).

З акту прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 вбачається, що ТОВ «Секвоя Капітал» передало, а ТОВ «ФК «Солвентіс» прийняло документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових прав вимог до боржників: передача в електронному форматі договорів з боржниками по реєстру прав вимоги № 100 від 31.10.2025 (а.с. 36).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4080260, за яким сума заборгованості разом - 28092,30 грн; сума заборгованості за тілом - 4350,00 грн та сума заборгованості за відсотками - 23742,30 грн (а.с. 38).

З платіжної інструкції № 1118 вбачається, що ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатило ТОВ «Секвоя Капітал» кошти у сумі 2071261,13 грн як оплату ціни придбання (фінансування) згідно з договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 та реєстром прав вимоги № 001, без ПДВ (а.с.37).

Застосовані судом норми права та висновки Верховного суду

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦКУ (у редакції, чинній на дату укладення договору) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (тут та на далі - у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.».

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договорів факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4080260, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у користування грошові кошти (кредит) у сумі 4350,00 грн з кінцевою датою повернення 01.05.2021.

Договір було укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та кредитодавцем не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; податковий номер відповідача; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачу); номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідача); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідача, зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 65).

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі позивачем кредиту у сумі 4350,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідача.

Доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором перед позивачем матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти у повному обсязі не повернув.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивачем надано всі докази на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором, а саме договори факторингу, платіжні інструкції про сплату права вимоги за договорами, реєстри боржників тощо. Такі докази підписані, а їх копії завірені належним чином.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 4350,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив.

Проценти нараховані позивачем у межах строку кредитування, встановленого договором (до 01.05.2021), та за ставками, визначеними умовами кредитного договору, - 1,7 % та 3 % у день користування кредитом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 23742,30 грн ґрунтуються на умовах кредитного договору, є підставними та правомірними.

Оскільки відповідач своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або доказів на спростування отримання кредитних коштів до суду не надав, то суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю (28092,30 грн), оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними.

Розподіл судових витрат

Згідно зі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 2662,40 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 43657029/01, укладений між адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Солвентіс» (а.с. 39-41), відповідно до якого адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами;

2) додаткова угода від 27.03.2026 № 4080260 до договору про надання правової допомоги № 436570229/01 від 02.01.2026, відповідно до якої «1.2 адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 », «4.10 за здійснення представництва та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з даною справою, відповідно юридичних до умов цього договору, клієнт здійснює адвокатському об`єднанню оплату фактичного послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про послуг), надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих (авансування)» (а.с. 42);

2) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі договору про надання правової допомоги № 43654029/01 від 02 січня 2026 року та додаткової угоди до нього, відповідного до якого загальна вартість робіт наданих послуг і виконаних робіт складає 6000,00 грн (а.с. 43);

3) акт надання послуг № 4080260 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, відповідно до якого сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000,00 грн (а.с. 44).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які він має понести за договором, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, договір про надання правничої допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідача заявлено не було.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не висловив заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума витрат позивача на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 3000,00 грн (6000,00 - 3000,00 = 3000,00) у рахунок витрат позивача на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати позивача у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (3000,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 288, 289, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором від 19.10.2020 № 4080260 у загальному розмірі 28092 гривні 30 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, місто Бровари, Київська область, 07406; ідентифікаційний код юридичної особи: 43657029; адреса електронної пошти: court@solventis.com.ua; тел.: 0672040459; IBAN: НОМЕР_7 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_8 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 01.09.2026 без проголошення.

Суддя В.П. Козир