Рішення № 139357716, 29.07.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/872/26

номер провадження 2/531/817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», за участі представника позивача Сахарової Ольги Ігорівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До Карлівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 185921337 від 09.11.2021 у розмірі 34 264,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №185921337 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора, на суму 4100,00 грн.

Позивачем зазначено, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, у тому числі, щодо розміру кредиту, грошової одиниці в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано відповідачу грошові кошти в сумі 4100,00 грн, шляхом перерахування через банк провайдер. В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 16 000,00 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» згідно Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021 згідно Реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 185921337 від 09.11.2021 згідно Реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 на загальну суму 34 264,05 грн.

Вказано, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Зазначено, що у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідачем погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалось, а також, що на рахунки позивача від відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором жодного платежу не надходило.

Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021 становить 34 264,05 грн., із яких: 15 998,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 18 265,15 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021 в розмірі 34 264,05 грн, а також понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 21.05.2026 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

17.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лабік Г.І. надійшла заява, в якій вказано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування відповідачу кредитних коштів на загальну суму 16 000,00 грн.; після а також наданий контррозрахунок заборгованості відповідача: отримано кредитних коштів 16 000,00 грн, сплачено 9 501,00 грн, залишок неповернутих коштів - 6 499,00 грн. Зазначає, що після закінчення строку кредитування кредитор продовжував нараховувати проценти, які за розрахунком представника відповідача становить понад 15 000,00 грн. Вважає, що заявлена сума витрати на професійну правничу допомогу є явно завищеною, а тому у випадку задоволення позову, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до мінімального та розумного, який відповідає складності справи, її ціні та фактичному обсягу наданих послуг. Просив відмовити у задоволенні позову в частині недоведених вимог.

19.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що відповідач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Щодо перерахування кредитних коштів вказав, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає платіжних послуг. А, отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідного платіжного доручення надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача та надав довідку і письмові пояснення первісного кредитора про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - позивач довів факт отримання відповідачем коштів. У відповіді АТ «ПриватБанк» №5019/26 Вх на ухвалу від 29.12.2025 підтверджено доводи позивача. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором зазначає, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). Просив врахувати про розгляді справи дані пояснення, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 34264,05 грн та судові витрати.

22.06.2024 від представника відповідача надійшла заява, в якій викладені заперечення на додаткові пояснення позивача. А саме зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, укладення договору відповідачем. Позивач не довів, що номер телефону, на який був направлений одноразовий ідентифікатор, належить саме відповідачу. Відповідь банку не містить прямого підтвердження зарахування саме 16 000,00 грн за відповідним кредитним договором саме на рахунок відповідача, така відповідь не може вважатися достатнім доказом отримання кредитних коштів. Саме позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, тому відповідач не зобов`язаний доводити відсутність боргу, якщо позивач не довів наявність такого боргу належними доказами. Звертаю увагу, що за відсутності детального розрахунку заборгованості, суд не має можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Для підтвердження права вимоги позивач повинен довести безперервний ланцюг переходу права вимоги за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021.

24.06.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що товариством вжито всіх необхідних заходів для ідентифікації та перевірки особи позичальника, кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV75HS5, чим відповідач підтвердив своє ознайомлення з умовами кредитного договору, прийняття їх до виконання та добровільне взяття на себе відповідних фінансових зобов`язань. З відповіді банка емітента платіжної картки відповідача вбачається, що первинним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 16 000,00 грн на банківську картку відповідача. Розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Вказує, що з метою повного та всебічного розгляду позивачем долучено до матеріалів справи схему переходу прав вимоги із відображенням та деталізацією кожного етапу такого переходу, а подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

24.06.2026 від представника відповідача адвоката Лабік Г.І. надійшла заява, в якій просив критично оцінити докази, подані позивачем, визнати, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору саме відповідачем, отримання одноразового ідентифікатор та його введення ОСОБА_1 , отримання кредитних коштів та відсутність розрахунку заборгованості, який дозволив би перевірити кожну складову боргу.

Представник позивача до суду не з`явився, у позові просив здійснювати розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та її представник до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. У заяві від 17.06.2026 представник відповідача адвокат Лабік Г.І. просив судове засідання провести без його участі.

Зважаючи на те, що від представників обох сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 211 та частини другої статті 223 ЦПК України, ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №185921337, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV75HS5.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 16000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п. 1.2 кредитного договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1 договору, - це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 4100,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 09.12.2021 (п. 1.3 кредитного договору).

Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. (п. 1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору.

Позичальник має право користуватися кредитом від фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання (п. 16. договору).

Згідно з п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 09.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 1.9 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

п.п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 175,20 % річних, що становить 0,48 % від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.п.1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63 % річних, що становить 1,93 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору (п.п. 1.9.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.16 кредитного договору збільшення розміру дисконтної, індивідуальної, базової процентних ставок та розмір процентів, що нараховується після закінчення дисконтного періоду в порядку, що не визначений цим договором в односторонньому порядку кредитодавцем без згоди позичальника не допускається.

Невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 5.1. кредитного договору).

Згідно з п. 5.2 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 погодилася на укладення договору кредитної лінії № 185921337 від 09.11.2021, здійснивши всі необхідні дії відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

При укладенні кредитного договору відповідач діяла відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора.

Так, перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи кредитодавця заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Порядок дій відповідача підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Первісний кредитор перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу.

Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомилася та підписала електронним підписом Паспорт споживчого кредиту «СМАРТ», в якому зазначена інформація, яка надається до укладення кредитного договору.

У відповідності до довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору №185921337 від 09.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем були ініційовані платіжні операції шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг за такими реквізитами: особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; рахунок/платіжна карта отримувача: 5168-74XX-XXXX-8279, термін дії: 02.2024; суми платіжних операцій: 4100,00 грн від 09.11.2021; 2500,00 грн від 27.11.2021; 2750,00 грн від 01.12.2021; 1800,00 грн від 02.12.2021, 900,00 грн від 04.12.2021, 500,00 грн від 08.12.2021, 400,00 грн від 10.12.2021, 200,00 грн від 07.01.2022, 2850,00 грн від 29.01.2022.

Відповідно до платіжних доручень ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у загальній сумі 16 000,00 грн на картку №5168-74XX-XXXX-8279, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 185921337 від 09.11.2021, ОСОБА_1 , код 3764410865, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 29.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . Також емітувались інші картки. Номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження операцій: НОМЕР_4 .

З виписок за договором, наданих АТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що на картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , відбулися зарахування переказів: 09.11.2021 у сумі 4100,00 грн, 27.11.2021 у сумі 2500,00 грн, 01.12.2021 у сумі 2 750,00 грн, 02.12.2021 у сумі 1800,00 грн, 04.12.2021 у сумі 900,00 грн, 08.12.2021 у сумі 500,00 грн, 10.12.2021 у сумі 400,00 грн, 07.01.2022 у сумі 200,00 грн, 29.01.2022 у сумі 2850,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сума заборгованості відповідача за період з 09.11.2021 по 05.05.2022 становить 34 219,25 грн, у тому числі: заборгованість по основному боргу 15998,90 грн; заборгованість за процентами 18 220,35 грн. З розрахунку вбачається, що відповідачем було здійснено платежі на часткове погашення заборгованості на загальну суму 9501,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання перед відповідачем згідно Договору кредитної лінії № 185921337 від 09.11.2021 шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки відповідача, що підтверджується належними та допустимими доказами.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, за плату на умовах визначених Договором.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2020.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2021.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2022.

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2023.

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2024.

Отже, відповідно до указаних додаткових угод строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався та договір діяв до 31.12.2024.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, викладеному у редакції від 31.12.2020 (додаткова угода № 26), право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції, з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 185921337 від 09.11.2021 на загальну суму 34 219,25 грн, із яких: 15 998,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 18 220,35 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 185921337 від 09.11.2021 заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон плюс» склала у загальному розмірі 34264,05 грн, в тому числі: 15 998,90 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 18 265,15 грн. - сума заборгованості по процентах.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого, у п. 2.1, визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 185921337 від 09.11.2021, у загальному розмірі 34264,05 грн, із них: 15 998,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 18265,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою, (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

14 липня 2025 року «Клієнтом» та «Фактором» підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07. 2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021, у загальному розмірі 34 264,05 грн, із яких: 15 998,90 грн. - прострочене тіло та 18 265,15 грн - прострочені відсотки.

Згідно з Випискою з особового рахунку за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021, станом на 26.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» складає 34264,05 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 15 998,90 грн., прострочена заборгованість за процентами 18 265,15 грн.

Таким чином, право вимоги за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021 перейшло до ТОВ «ФК ЕЙС» на підставі договорів факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України та згідно з вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 185921337 від 09.11.2021, укладеного в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У поданих заявах представник відповідача адвокат Лабік Г.І. зазначив, що саме на позивача покладається обов`язок доведення факту укладення договору, отриманням відповідачем коштів, розміру заборгованості, правомірності нарахування процентів та належності права вимоги позивачу. Обов`язок доказування не може бути перекладений на відповідача. Сам факт існування розрахунку заборгованості не є безумовним доказом існування боргу, а матеріалами справи не доведено факту надання кредитних коштів відповідачу.

Водночас, факт укладення договору та реального перерахування коштів повністю підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи, а саме:

Довідкою щодо дій позичальника в ІТС, сформованої 03.01.2024, згідно з якою відповідачка зареєструвалася в системі, вказавши свій фінансовий телефонний номер та електронну адресу, та акцептувала оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора; також у ній зазначено, що протягом грудня 2021 року - січня 2022 року сторони уклали в електронній формі 8 додаткових угод до кредитного договору (остання додаткова угода укладена 29.01.2022);

відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260424/121333-БТ від 29.04.2026 року, якою підтверджено належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_3 ;

виписками АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування на вказану платіжну картку відповідачки кредитних коштів 9 окремими траншами на загальну суму 16 000,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та усталеної практики Верховного Суду (постанова від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц), виписка з особового рахунку клієнта є первинним бухгалтерським документом, який належним чином підтверджує факт реального отримання позичальником кредитних коштів та виникнення боргового зобов`язання. Будь-яких доказів на спростування факту отримання коштів відповідачка суду не надала.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 185921337 від 09.11.2021 року, а також факт реального отримання нею кредитних коштів у загальному розмірі 16 000,00 грн.

Матеріалами справи доведено, що право вимоги за кредитним договором № 185921337 від 09.11.2021 року перейшло до позивача внаслідок відступлення прав вимог відповідно трьох договорів факторингу, а ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором у спірному зобов`язанні.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що згідно п. 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 09.12.2021.

Відповідно до п. 1.8. договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Згідно п. 1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 175,20 % річних, що становить 0,48 % від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63 % річних, що становить 1,93% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Відповідно до пункту 1.12. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

З Розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Довідки щодо дій позичальника в ІТС вбачається, що відповідачем були вчинені дії з метою продовження дисконтного періоду, а саме сплачено нараховані відсотки. З останньої дати сплати нарахованих відсотків 11.01.2022 продовжено строк кредитування на 30 днів, в зв`язку з чим остання дата оплати 07.02.2022.

Таким чином, право нараховувати проценти за користування кредитом за договором кредитної лінії № 185921337 від 09.11.2021 мав первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не більше ніж на 90 календарних днів з 07.02.2022.

Як вбачається з розрахунку заборгованості первісного кредитора, відповідач сплатила на погашення заборгованості кошти в загальній сумі 9 501,00 грн.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З урахуванням наведеної черговості зі сплачених відповідачем 9 501,00 грн сума 9499,90 грн зараховується в рахунок погашення процентів за користування кредитом, а у сумі 1,10 грн в рахунок погашення тіла кредиту. Отже, непогашений залишок становить: за тілом кредиту 15 998,90 грн, за несплаченими відсотками 18 220,35 грн, а всього 34 219,25 грн.

Суд відхиляє контррозрахунок заборгованості відповідача, посилання ж представника відповідача про відсутність формули обчислення процентів та відсутності перерахування коштів відповідачу, не підтверджено матеріалами справи.

Проаналізувавши положення ст. 1077, 1078, 1081 ЦК України, слід вказати, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 34 219,25 грн, з яких 15 998,90 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 220,35 грн заборгованість за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №43900 від 15.04.2026 року.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» судом було задоволено у загальному розмірі 34 219,25 грн., що складає 99,87 % від заявленого позивачем розміру 34 264,05 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 658,94 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. суду надано копії: договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 р. № 20/08/25-01 та додаткової угоди №25770938611 від 01.09.2025 до нього, які було укладено між Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 згідно договору №20/08/25-01 від 20.08.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 від 19.10.2018, довіреність від 11.08.2025.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Оцінюючи надані позивачем докази, які підтверджують надання послуг позивачу та понесених ним витрат, а також враховуючи клопотання представника відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в сумі 7000 грн. слід зменшити до 4000 грн., і стягненню з відповідача ці витрати підлягають пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3994,80 грн. (4000,00 грн. х 99,87% = 3 994,80 грн.).

Керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», за участі представника позивача Сахарової Ольги Ігорівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094) суму заборгованості за кредитним договором №185921337 від 09.11.2021 року у розмірі 34 219,25 грн. (тридцять чотири тисячі двісті дев`ятнадцять гривень двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2658,94 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім гривень дев`яносто чотири копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 994,80 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні вісімдесят копійок) пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М.С. Попов