Ухвала суду № 139356357, 27.08.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/8636/26

Провадження №1-кс/751/3196/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року місто Чернігів

Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання міста Чернігова клопотання слідчого у кримінальному провадженні старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у виді застави, складене старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підполковник поліції ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026270000000007 від 09.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив слідчого суддю застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді застави в сумі 2404 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 000 000 грн 00 коп. Зазначив при цьому, що підозрюваній інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, перебуваючи на свободі підозрювана може реалізувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання в повному обсязі. Зазначили, що підозра є необґрунтованою та бездоказовою, зокрема слідством не наведеного доказів існування саме в ОСОБА_5 умислу на заволодіння грошовими коштами, як і факту заволодіння грошовими коштами саме ОСОБА_5 . У ході досудового розслідування ОСОБА_5 допитувалася в якості свідка, та вказала осіб, в інтересах яких здійснювалася ТОВ "Торгівельний хлібний дім" та проводилися інші реєстраціні дії. Ризики у кримінальному провадженні є необґрунтованим та є лише припущенням, а сума застави жодним чином не узгоджується із доходами підозрюваної, яка працює на посаді кухаря.

Безпосередньо дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

І. Обставини кримінального провадження, установлені слідчим суддею в ході розгляду клопотання

У провадженні відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026270000000007 від 09.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

04.08.2026 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

ІІ. Відповідність стандарту «обґрунтованої підозри»

За версією органів досудового розслідування підозрюваній ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Згідно Рішення Єдиного Засновника №1 Товариства з обмеженою відповідальність «Торгівельний хлібний дім» (код ЄДРПОУ 45435690, Чернігівська обл., сел. Козелець, вул. Соборності, 118) (далі ТОВ «Торгівельний хлібний дім») від 01.08.2024 прийнято рішення створити ТОВ «Торгівельний хлібний дім» та призначити директором ОСОБА_5 .

Згідно з наказом директора ТОВ «Торгівельний хлібний дім» ОСОБА_5 «Про призначення на посаду директора» №1 від 01.08.2024, ОСОБА_5 з 01.08.2024 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Торгівельний хлібний дім», з правом відкривати, розпоряджатись та закривати рахунки у банківських та інших фінансових установах. Окрім цього, ОСОБА_5 , відповідно до вказаного наказу, надано право першого підпису на банківських та фінансових документах.

Відповідно до статуту ТОВ «Торгівельний хлібний дім», затвердженого Рішенням Єдиного засновника № 1 ТОВ «Торгівельний хлібний дім» від 01.08.2024 передбачено:

п. 2.2. Товариство є юридичною особою приватного права з моменту його державної реєстрації;

п. 2.4. Товариство має право укладати від свого імені будь-які правочини (договори, контракти та інше);

п. 2.5. Товариство самостійно планує свою діяльність. Товариство вільне у виборі форм господарських стосунків, що не суперечить чинному законодавству України;

п. 7.1. Вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства;

п. 7.2. Виконавчим органом товариства є Директор Товариства;

п. 9.1. Виконавчий орган Товариства є одноособовим в особі Директора Товариства;

п. 9.2. Директор здійснює керівництво усією поточною діяльністю Товариства;

п. 9.7. Директор має право:

- без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом;

- представляти інтереси Товариства перед третіми особами;

- видавати довіреності на виконання від імені Товариства дій, що відносяться до компетенції Директора;

- відкривати в кредитних установах поточні, депозитні, валютні та інші рахунки Товариства;

- на виконання своїх повноважень видавати внутрішні нормативні акти Товариства накази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання працівниками Товариства;

п. 9.8.1. Директор здійснює оперативне керівництво діяльністю Товариства;

п. 9.8.2. Директор представляє інтереси Товариства перед третіми особами;

п. 9.8.3. Директор організовує:

- виробничо-господарську діяльність Товариства;

- матеріально-технічне забезпечення господарської діяльності;

- фінансово-економічну роботу, облік та звітність, ведення грошово-розрахункових операцій.

Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи в ТОВ «Торгівельний хлібний дім» посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, відповідно до ст. 18 КК України, є службовою особою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2022 №739 «Деякі питання надання грантів для виробництв переробної промисловості», затверджено Порядок надання грантів на створення, розвиток або оновлення виробництв переробної промисловості (далі - Порядок).

Метою надання грантів є сприяння зайнятості населення, створення нових робочих місць, створення нових, розвиток існуючих виробництв переробної промисловості або оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, збільшення надходжень від сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Джерелами фінансування надання грантів отримувачам є кошти державного бюджету, в тому числі ті, що надходять на рахунок «Фонд відновлення та трансформації економіки» Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права для забезпечення здійснення заходів з відновлення, підтримки і розвитку України у національній та іноземній валюті.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінекономіки.

Відповідно до п.4 Порядку, розмір гранту, який надається одному отримувачу, не перевищує 8 млн. грн, а для суб`єктів господарювання, які оновлюють основні засоби виробництва, знищені чи пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, не перевищує 16 млн. грн, при цьому не може бути більшим за розмір нанесеного збитку.

Гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні до 50 відсотків вартості проекту - за рахунок грантів, не менше 50 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних) - для всіх інших грантів, рішення про надання яких прийнято.

Відповідно до п.5 Порядку, отримувач може отримувати один грант або для створення одного нового виробництва переробної промисловості, або для збільшення потужностей існуючого виробництва переробної промисловості.

Отримувач може отримати грант на оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, з урахуванням розміру отриманого гранту для створення одного нового виробництва переробної промисловості або для збільшення потужностей існуючого виробництва переробної промисловості. В такому разі розмір гранту розраховується шляхом віднімання від розміру гранту, встановленого в абзаці першому пункту 4 цього Порядку, розміру отриманого гранту.

Грант надається лише одному отримувачу з урахуванням пов`язаних із ним осіб, крім випадків оновлення основних засобів виробництва, знищених або пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до п.6 Порядку, гранти надаються для створення нових виробництв переробної промисловості, збільшення потужностей наявних виробництв переробної промисловості або оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для покриття таких напрямів витрат, зокрема, як придбання основних засобів виробництва (машини та обладнання, ручні механічні знаряддя, що працюють на електричній енергії), які не підлягають відчуженню до виконання умов договору гранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на них уповноваженим банком відповідно до договору застави).

Відповідно до п. 7 Порядку, надання грантів отримувачам здійснюється Мінекономіки та Державним центром зайнятості через банки, більше 50 відсотків акцій яких належить державі. Обмін інформацією та даними здійснюється відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, Мінцифри, технічним адміністратором Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, Державним центром зайнятості та уповноваженим банком.

Відповідно до п. 8 Порядку, для виплати отримувачам грантів за рахунок коштів бюджетної програми Надання грантів для створення або розвитку бізнесу Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційний рахунок та спеціальний реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 9 Порядку, заяву про отримання гранту, зокрема, подають юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни України.

Відповідно до п. 10 Порядку, заява формується отримувачем особисто засобами Порталу Дія після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу заявника.

Відповідно до п. 15 Порядку, відповідальність за надання недостовірної інформації, зазначеної у заяві, несе заявник відповідно до закону.

Відповідно до п. 18 Порядку, протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв уповноважений банк подає Мінекономіки в електронній формі перелік висновків, які включають результати перевірки отримувача, оцінки бізнес-плану і співбесіди.

Відповідно до п. 20 Порядку, Мінекономіки на підставі переліку висновків уповноваженого банку приймає рішення про затвердження переліку фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та суб`єктів господарювання, які набрали необхідну кількість балів для отримання грантів або відмову в наданні грантів.

Відповідно до п. 23 Порядку, Мінекономіки на підставі переліку висновків, приймає рішення про надання грантів або про розгляд заяв у наступному періоді.

Рішення про надання грантів приймається в межах помісячних бюджетних асигнувань, передбачених планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету та/або планом спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на відповідний бюджетний період.

Рішення про надання грантів приймається Мінекономіки та Державним центром зайнятості протягом 20 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв.

Уповноважений банк на підставі отриманої від Мінекономіки та/або Державного центру зайнятості інформації про прийняті рішення:

-забезпечує інформування отримувачів про прийняті рішення відповідно до договору про взаємодію шляхом надсилання листа на адресу електронної пошти, зазначену в заяві, або смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в заяві, чи іншими засобами зв`язку;

-організовує укладення договорів про надання гранту (далі - договір гранту) та відкриття рахунків отримувачам для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувачів і передає до Мінекономіки або Державного центру зайнятості інформацію щодо укладених договорів та відкритих рахунків у вигляді переліку відповідно до договору про взаємодію.

На підставі інформації, отриманої від уповноваженого банку щодо укладених договорів гранту та відкритих рахунків отримувачам:

Мінекономіки формує подання на перерахування коштів для надання грантів (далі - подання) та подає його Казначейству разом з платіжною інструкцією на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, на спеціальний рахунок, відкритий уповноваженим банком, відповідно до договору про взаємодію для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в такому банку для забезпечення супроводження видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача).

Державний центр зайнятості для надання грантів за рахунок коштів Фонду подає в Казначейство платіжну інструкцію на перерахування коштів з рахунка Фонду на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку для Державного центру зайнятості відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунки отримувачів.

Уповноважений банк перераховує кошти на рахунки отримувачів у порядку та строки, встановлені договором про взаємодію.

Гранти надаються у безготівковій формі.

Кошти перераховуються у національній валюті (гривні).

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2024 році, точної дати слідством не встановлено, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом зловживання службовим становищем чужим майном грошовими коштами, які передбачені у державному бюджеті для надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, за наступних обставин.

ОСОБА_5 01.08.2024 створила ТОВ «Торгівельний хлібний дім». У подальшому, ОСОБА_5 13.08.2024, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, відкрила рахунок НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк» для обслуговування ТОВ «Торгівельний хлібний дім».

Після чого ОСОБА_5 , точної дати слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому слідством місці, особисто подала засобами "Порталу Дія" заяву про отримання гранту та відомості, що є необхідними для її подання.

На підставі розгляду поданої заяви та відомостей, що є необхідними для її подання, наказом Міністерства економіки України від 16.10.2024 № 24352 «Про надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості», відповідно до пунктів 121 та 19 Порядку надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 739 (зі змінами), наказу Міністерства економіки України від 15.07.2022 № 2109 «Про затвердження Порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття рішень щодо надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств, форми бізнес-плану, форми договору про надання гранту, а також кінцевих строків подання заяв та граничної суми грантів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2022 за

№ 840/38176 (зі змінами), наказу Міністерства економіки України від 10.07.2024 № 16485 «Про надання права підпису наказів щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 739», переліку висновків

АТ «Державний ощадний банк України» як уповноваженого банку від 04.10.2024, який включає оцінку бізнес-плану, співбесіди та результати перевірки заявника згідно з абзацами шостим тринадцятим пункту 19 Порядку, та переліку фізичних осіб підприємців та суб`єктів господарювання, які набрали необхідну кількість балів для отримання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.10.2024 № 24351, ТОВ «Торгівельний хлібний дім» надано грант в сумі 8 млн. грн на створення або розвиток виробництв переробної промисловості суб`єктами господарювання.

Зокрема в переліку суб`єктів господарювання, яким надано право отримати грант на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, за жовтень 2024 року наявне ТОВ «Торгівельний хлібний дім» із зазначенням розміру гранту 8 000 000 грн.

У подальшому, ОСОБА_5 21.10.2024, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, відкрила у АТ «Ощадбанк» рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 для обслуговування ТОВ «Торгівельний хлібний дім».

Після цього, 25.10.2024 ТОВ «Фабрікс компані» (код ЄДРПОУ 44508469, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 27А, офіс 60) з метою співфінансування вартості проекту з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого в АТ «Скай Банк» (МФО 351254), перерахувало на рахунок ТОВ «Торгівельний хлібний дім» НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 353553), двома платежами грошові кошти в загальній сумі 8,050 млн. грн. з призначенням платежу: сплата згідно договору 2410/1-ФХ від 24.10.2024р. Без ПДВ», які в цей же день перераховані на власний рахунок ТОВ «Торгівельний хлібний дім» № НОМЕР_2 , з призначенням платежу «перерахування власного внеску».

На підставі вищевказаних документів, 03.12.2024, уповноваженим банком АТ «Ощадбанк» на рахунок ТОВ «Торгівельний хлібний дім» UA573535530000026033300397658 зараховано 8 млн. грн. грантових коштів на придбання основних засобів виробництва згідно Постанови Кабінету Міністрів України №739 від 21.06.2022.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, директор ТОВ «Торгівельний хлібний дім» ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 24.12.2024, з метою створення видимості виконання грантового договору перерахувала на рахунок ТОВ «Техобладнання України» (код ЄДРПОУ 45879672), яке має ознаки фіктивності, 15,63 млн. грн, як оплата за просіювач борошна, розкаточну машину, піч електричну, камеру розстійну, машину тістомісильну ЛА-ХТ2-В, тістомісильну машину SP60 (2 шт.) згідно рахунку № 1112-01 від 11.12.2024, договору № 09122024 від 09.12.2024 без ПДВ.

Крім того, 29.08.2025 ТОВ «Торгівельний хлібний дім» перераховано решту 0,37 млн. грн на рахунок ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) як оплата за встановлення та налаштування роботи обладнання: просіювач борошна Л4-ХПМ/1, піч електрична Miwe Roll-in, камера розтійна ШРІ, машина тістомісильна ЛА-ХТА-В. (місильний орган. Діжі з нерж сталі), розкаточна машина Sever Rondo, тістомісильна машина SP60 в кількості 2 одиниці згідно рахунку № 420 від 11.12.2024 р.

При цьому, фактично вказане обладнання за адресою: Чернігівська область, селище Козелець, вулиця Соборності, 118, приміщення якої орендує

ТОВ «Торгівельний хлібний дім» на підставі договору оренди № 01.09/2024 від 01.09.2024, укладеним з ТОВ «Регіон-2007», не поставлялася та в експлуатацію не вводилася.

У подальшому, у період часу з 25.12.2024 по 30.12.2024, грошові кошти, які надійшли на рахунки ТОВ «Техобладнання України», були виведені у тіньовий обіг шляхом перерахування 8 040 000 грн. на рахунок ТОВ «Танжерон» (код ЄДРПОУ 45502054) та 7 540 000 грн. на рахунок ТОВ «Укртелторг» (код ЄДРПОУ 42461576), які мають ознаки фіктивності.

Зазначеними грошовими коштами ОСОБА_5 розпорядилася на власний розсуд чим завдала державі Україна в особі Міністерства економіки України матеріальну шкоду в сумі 8 000 000 грн.

У вчиненні вказаного злочину підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

Обґрунтованість підозри та доводів клопотання підтверджується:

*копія рапорту про виявлення кримінального правопорушення від 14.05.2026;

*копія наказу Міністерства економіки України «Про надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості» від 16.10.2024 №24352;

*копія заяви про приєднання до Договору про надання гранту;

*копія виписки ТОВ «Торгівельний хлібний дім»;

*копія договору купівлі-продажу №09122024 від 09.12.2024 (з додатками);

*копія видаткової накладної №23/06 від 23.06.2025;

*копія договору на виконання робіт №20 від 11.12.2024;

*копія акту надання послуг №420 від 23.06.2025;

*копія інформаційний даних ДМСУ на ОСОБА_5 ;

*копія Рішення Єдиного Засновника №1 ТОВ «Торгівельний хлібний дім» від 01.08.2024;

*копія Рішення Єдиного Засновника №1 ТОВ «Техобладнання України» від 03.12.2024;

*копія протоколу огляду речей та документів від 21.04.2026;

*копія протоколу огляду речей та документів від 16.04.2026;

*копія протоколу огляду місця події від 21.04.2026;

*копія листа УСБУ в Чернігівській області щодо виконання доручення №74/5/2-219 від 24.04.2026;

*копія протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 29.05.2026;

*копія протоколу обшуку від 29.05.2026;

*копія протоколу огляду від 08.06.2026;

*копія протоколу огляду від 09.06.2026.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, правильності кваліфікації дій, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, у межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, до завдань слідчого судді не належить оцінка достовірності та допустимості доказів сторони обвинувачення, а також надання переваги доказам сторони захисту або сторони обвинувачення, тобто вирішення тих питань, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Підсумовуючи висновки свої висновки в даній частині слідчий суддя зауважує, що на даний час у матеріалах клопотання наявні докази, які на даній саме первинній стадії кримінального провадження дозволяють стверджувати про можливу причетність підозрюваної до інкримінованого кримінального правопорушення.

Водночас слідчий суддя частково погоджується з доводами захисту та бере до їх уваги, зокрема в частині того, що повідомлення про підозру не містить відомостей про те, в які саме час та спосіб ОСОБА_5 заволоділа грошовими коштами після їх перерахування на розрахункові рахунки вказаних у клопотанні суб`єктів господарювання.

Також слідчий суддя нагадує, що висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри та оцінки доказів не мають преюдиційної сили у кримінальному провадженні.

ІІІ. Наявність ризиків, які виправдовують застосування запобіжного заходу

За доводами клопотання ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують у кримінальному провадженні та виправдовують застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас відповідно до частини 3 статті 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Отже, слідчий суддя має право вдатися до застосування більш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише в тому разі, якщо наявні у кримінальному провадженні ризики дійсно унеможливлюють застосування іншого запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу не може бути опосередковане (до набрання законної сили обвинувальним вироком суду) покарання особи, а такою метою є саме та виключно запобігання ризикам у кримінальному провадженні.

Водночас, положення національного законодавства України, зокрема Кримінального процесуального кодексу України, а також і практика Європейського суду з прав людини зобов`язують слідчого суддю при вирішенні питання щодо запобіжного заходу не обмежитися лише відтворенням у судовому рішенні тих доводів, якими керувалася сторона обвинувачення в своєму клопотанні, однак зобов`язують об`єктивно оцінити ступінь наявних у кримінальному провадженні ризиків на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, розглянути можливість застосування менш тяжкого запобіжного заходу та навести об`єктивні (а не формальні) мотиви неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із положеннями статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 111 рішення «Александровська проти України» ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що рішення національних судів з питань застосування запобіжних заходів повинні відповідати критеріям вмотивованості: «... ніщо не свідчить про те, що національні суди належним чином розглядали можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Хоча вони у загальних формулюваннях зазначили, що розглянути таку можливість, вони не вказали, чому жоден із цих запобіжних заходів не міг бути застосований …».

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Повертаючись до обставин даного кримінального провадження слідчий суддя зауважує, що в цілому погоджується із аргументами прокурора щодо існуванням ризиків у кримінальному провадженні. Водночас, при вирішенія питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також наступні обставини.

2.1. Щодо ступеня інтенсивності ризику спроби підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування або суду

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

У пункті 105 рішення у справі «Александровська проти України» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтування, які можуть вважатися «відповідними» та «достатніми», включають небезпеку переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризики змови, повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова», заява № 23755/07, пункти 87, 88 та 102). Ці ризики повинні бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії», пункт 222). Таким чином, ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання; його слід оцінювати з урахуванням інших факторів, таких як характер обвинуваченого, моральні якості, майновий стан, зв`язки з країною та міжнародні контакти (там само, пункт 223).

Отже, тяжкість можливого покарання, яке згідно обставин підозри може бути призначено підозрюваній особі в разі визнання її винною безумовно підлягає врахуванню, однак не може бути єдиним аргументом, який сам по собі є достатнім для застосування суворого запобіжного заходу.

При оцінці інтенсивності вираження ризику втечі від правоохоронних органів та суду слідчий суддя повинен врахувати також низку інших обставин, як-то: дані про особу підозрюваного, що свідчать про його схильність до втечі та наявність спроможностей до її організації, тощо.

Також слідчий суддя в аспекті оцінки інтенсивності ризику переховування від правоохоронних органів бере до уваги дані, що характеризують підозрювану, зокрема наявність міцних соціальних зв`язків: підозрювана має дитину 2020 року народження, зареєстроване місце проживання та постійне місце роботи. Тобто дані про особу підозрюваного, зокрема її соціальні зв`язки, попереднє ставлення до дотримання законів дозволяють стверджувати, що попри те, що ризик переховування від органів досудового розслідування існує (особливо на початковій стадії кримінального провадження), однак ступінь інтенсивності цього ризику значною мірою знижується за рахунок відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності та наявності міцних соціальних зв`язків.

За наведених умов слідчий суддя дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК у кримінальному провадженні на даний час існує, та є зумовленим, зокрема можливим вчиненням дій з боку підозрюваної, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та суворості можливого покарання.

Водночас, на переконання слідчого судді, відсутні об`єктивні підстави вважати, що такий ризик не може бути нівельований шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

2.2. Ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі від 23 січня 2012 року N 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Слідчий суддя частково погоджується із тим, що враховуючи стадію кримінального провадження та те, що суд вправі обґрунтовувати своє рішення по суті кримінального провадження лише показаннями, безпосередньо сприйнятими в ході судового розгляду, ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні існує, особливо на первинних стадіях досудового розслідування.

Водночас слідчий суддя повинен взяти до уваги й те, що інтенсивність ризику впливу на свідків та потерпілих, як і будь-якого іншого ризику, може мати різний ступінь вираження, і вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний не формально, а по суті дослідити можливість нівелювання цього ризику шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Інтенсивність вираження ризику слідчим суддею визначається, зокрема, з урахуванням наявних даних про особу підозрюваного. Спроби тиску чи підкупу свідків у кримінальному провадженні є протиправним діянням, а отже оцінюючи ступінь інтенсивності цього ризику слідчий суддя повинен врахувати такі аспекти характеристики особи, як її схильність до протиправної діяльності. Водночас, підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та серйозних правопорушень не вчиняла. А отже, аналіз даних про особу підозрюваної на даний час не дає підстав стверджувати, що остання виявляє усталену схильність до вчинення умисних протиправних дій, до яких, серед іншого, належить підкуп або тиск на свідків.

Також слідчий суддя бере до уваги й те, що на даний час відсутні відомості про спроби підозрюваної або її оточення здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні.

Таким чином, попри те, що на даній ранній стадії кримінального провадження ризик впливу на свідків існує та не може бути виключеним повністю, однак і відсутність на даний час конкретизованих відомостей про вчинення впливу слідчий суддя зобов`язаний взяти до уваги.

В оцінці ступеня цього ризику слідчий суддя бере до уваги й процесуальну поведінку підозрюваної, зокрема те, що в судовому засіданні підозрювана застосовує передбачені чинним законодавством засоби захисту та відстоювання своєї правової позиції.

Наведені обставини в сукупності хоча й не нівелюють повною мірою існування ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, однак дають підстави для висновку про можливість нівелювання на даній стадії кримінального провадження цього ризику шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

2.3. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню

За доводами сторони обвинувачення, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, знаходить своє вираження у можливості створення підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були або були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань.

Водночас слідчий суддя не може визнати достатньою мірою вірогідними обставини, на які послався прокурор у судовому засіданні, зокрема наявність можливості в підозрюваної підбурити іншу особу до неправдивих показань. Так, примус або вмовляння іншої особи до надання неправдивих свідчень потребує значних фінансових можливостей або інших важелів тиску на таку особу, однак на наданий час таких можливостей відносно підозрюваної не було доведено в ході судового розгляду клопотання. Отже, хоча наведене й не нівелює цього ризику повністю, однак змушує слідчого суддю констатувати, що на даний час конкретизованих відомостей про значні організаційні можливості в підозрюваної до перешкоджання досудовому розслідуванню у провадженні немає.

Ризик фальсифікації доказів або підбурювання свідків до дачі неправдивих показань хоча й існує на даній стадії кримінального провадження, однак із огляду на такі фактори, як: відсутність на даний час конкретизованих відомостей про спроби підозрюваної або її оточення фальсифікувати докази у кримінальному провадженні, ступінь вираження цього ризику на даний час не є настільки високою, аби він міг бути нівельований виключно запобіжним заходом у виді застави.

ІІІ. Висновок щодо запобіжного заходу

Аналіз ризиків у кримінальному провадженні свідчить про те, що хоча й ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даній стадії кримінального провадження існують, однак стороною обвинувачення не було надано аргументів, які би вказували на те, що такі ризики не можуть бути нівельовані застосуванням запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Також слідчий суддя не може залишити поза увагою й те, що на даній стадії кримінального провадження продовжується збирання доказів, і версія, покладена в основу повідомлення про підозру, як і її доказове обґрунтування не є остаточними, а тому застосування суворого запобіжного заходу є передчасним.

За таких умов, під час судового розгляду клопотання не було встановлено обставин, які би давали підстави для висновку про те, що встановлені в кримінальному провадженні ризики мають таку високу інтенсивність, яка може бути нівельована виключно шляхом застосування запобіжного заходу у виді застави.

Також не знайшло своє підтвердження існування співмірності заходу забезпечення у кримінальному провадженні в аспекті можливих його негативних наслідків із завданнями, що можуть бути досягнуті шляхом його застосування.

Слідчий суддя не може не звернути уваги на те, що наявні в матеріалах справи докази щодо майнового стану підозрюваної (сукупний дохід на посаді кухаря в сумі близько 54 тис грн. за півроку) не дозволяють застосувати до підозрюваної заставу в розмірі 8 000 000 грн, і застосування такого запобіжного заходу є очевидно непропорційним та завідомо непосильним для підозрюваної.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з огляду на відносно невисоку інтенсивність їх вираження визнає їх достатніми для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

У аспекті застосування більш суворого запобіжного заходу слідчий суддя відхиляє посилання сторони обвинувачення на рішення ЄСПЛ у справі «Ladent v. Poland» («Ладент проти Польщі) від 18.03.2008, оскільки за змістом даного рішення ЄСПЛ було констатовано порушення державою ч. 1 ст. 5 Конвенції у зв`язку із тим, що місцевий суд допустив помилкове припущення стосовно можливості ухилення заявника від правосуддя. Більше того, ЄСПЛ визнав, що утримання заявника під вартою у межах даної справи було свавільним.

Водночас із урахуванням ступеня вираження інтенсивності ризиків, стадії кримінального провадження, процесуальної поведінки підозрюваного та стану його соціальних зв`язків, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього відповідних обов`язків є дієвим запобіжним заходом, що зможе забезпечити нівелювання ризиків у кримінальному провадженні.

Керуючись статтями ст.ст. 176-179, 193, 194, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

Ухвалив:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_6 відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

На підставі ч. 4 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, що проводить досудове розслідування, прокурора, судді за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Славутич, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання уповноваженому органу паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, після чого надати у триденний строк слідчому документи, що підтверджують здачу уповноваженому органу паспорту для виїзду за кордон та інших документів, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Визначити строк дії ухвали до 27 жовтня 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов`язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду підписано і складено 01.09.2026 року.

Слідчий cуддя ОСОБА_1