Рішення № 139355509, 01.09.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 522/12467/26-Е

2/301/1436/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

01 липня 2026 року ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернулося в Приморський районний суд міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики №77227847 від 14.10.2021 року в сумі 31132,68 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-комунікаційної системи укладено Договір позики №77227847 на умовах повернення позики в кінці строку позики (далі Договір позики).

За умовами Договору позики відповідачу було надано 18000 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Також умовами Договору позики передбачено, що дата видачі позики 14.10.2021 року, первісний строк користування позикою 22 дні, кінцева дата повернення позики 05.11.2021 року. Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами.

На підставі Договору факторингу №029-021122 від 02.11.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги за Договором позики, укладеним з ОСОБА_1 .

На підставі Договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» право вимоги за Договором позики, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором позики належним чином не виконав, у зв`язку з чим загальна сума його заборгованості за Договором позики становить 31132,68 грн., з яких: 18000 грн. основна сума боргу; 13132,68 грн. проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов Договору.

Договір позики укладено 14.10.2021 року. Первісний строк користування позикою становив 22 дні, а тому кінцева дата повернення позики припадала на 05.11.2021 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 06.11.2021 року.

Позивач ТОВ «ФК «Сіті Колект» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором позики №77227847 від 14.10.2021 року в сумі 31132,68 грн. та судові витрати на загальну суму 18044,14 грн., з яких: 2662,40 грн. сплачений судовий збір, 15000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 381,74 грн. витрати за підготовку, комплектування та направлення документів відповідачу.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03.07.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Іршавського районного суду Закарпатської області.

05 серпня 2026 року вказана справа надійшла в Іршавський районний суд Закарпатської області та її розподілено для розгляду судді Пітерських М.О.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 06.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Варшавський К.А., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини позовної заяви та поданого клопотання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.27,144-145,155-158).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, поважність неявки не підтвердив, відзиву на позов не подав (а.с.9,159).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1054 ЦК України, цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор вправі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання порушеного зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно положень ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 та 519 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Договір позики №77227847 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі Договір позики) (а.с.30-31).

Відповідно до п.1 Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (далі позику), на погоджений умовами Договору строк (далі строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с.30).

У пункті 2 Договору позики передбачено параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума позики 18000 грн.; строк позики (строк договору) 22 дні; процентна ставка (базова)/день 1,99% (фіксована); дата надання позики 14.10.2021 року; дата повернення позики (останній день) 05.11.2021 року; знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 0,597%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) 2,70%; пеня, %/день (не застосовується в період карантину) 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 674,74%; орієнтовна загальна вартість позики 20364,12 грн. (а.с.30).

Відповідно до п.4 Договору позики, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (а.с.30).

Надання відповідачу 14.10.2021 року позики в сумі 18000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 підтверджується копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 16.04.2026 року (а.с.68).

На підставі Договору факторингу №029-021122 від 02.11.2022 року (а.с.69-81) ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги за Договором позики, укладеним із відповідачем, в підтвердження чого надано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №676 від 21.12.2022 року (а.с.82) та копію витягу з Реєстру прав вимог №12/12/22 від 12.12.2022 року (а.с.83-85).

На підставі Договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року (а.с.86-99) ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги за Договором позики, укладеним з відповідачем, в підтвердження чого надано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №14 від 17.12.2025 року (а.с.101), копію витягу з Реєстру прав вимог №17/12/25 від 17.12.2025 року (а.с.102-104), копію витягу з Реєстру боржників (а.с.106).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №77227847 від 14.10.2021 року, за період 14.10.2021 року 13.12.2022 року, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 31132,68 грн. (а.с.35-43). Дана сума складається з: заборгованості за основним боргом - 18000 грн., заборгованості за відсотками 13132,68 грн.

Відповідно до умов Договору позики ОСОБА_1 отримав позику 14.10.2021 року в сумі 18000 грн. строком на 22 дні із зобов`язанням повернути повернути позику 05.11.2021 року, а орієнтовна загальна вартість позики становить 20364,12 грн. (а.с.30-31).

Позивач у позовній заяві також зазначає, що первісний строк користування позикою становив 22 дні, а тому кінцева дата повернення позики припадала на 05.11.2021 року.

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за період з 14.10.2021 року по 13.12.2022 року.

Згідно даного розрахунку, відповідач здійснив 11 платежів на загальну суму 26080,56 грн., а саме: 05.11.2021 року 2336,55 грн.; 27.11.2021 року 2149,20 грн.; 18.12.2021 року 514,74 грн. та 2256,66 грн.; 25.12.2021 року, 01.01.2022 року, 07.01.2022 року, 15.01.2022 року, 22.01.2022 року по 2256,66 грн.; 31.01.2022 року 5283,45 грн.; 15.02.2022 року 2256,66 грн.

Тобто, відповідач здійснював платежі і після закінчення строку договору, тобто після 05.11.2021 року і сплатив загалом 26080,56 грн., при загальній вартості кредиту 20364,68 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 06.11.2021 року та що залишок боргу відповідача становить 31132,68 грн.

При цьому, розрахунок заборгованості не містить вказівки, на яку саме складову заборгованості зараховувалися сплачені відповідачем суми.

Платежі по погашенню позики мали здійснюватися відповідачем згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до Додатку №1 до Договору позики (а.с.31).

Таким чином, відповідач після закінчення строку договору не тільки повністю сплатив як тіло позики, так і проценти в межах строку дії договору, тобто за період з 14.10.2021 року по 05.11.2021 року, але і сплатив на 5716,44 грн. більше.

Відповідно до розрахунку заборгованості відсотки відповідачу нараховувалися і після закінчення строку договору з 06.11.2021 року по 23.05.2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач у повному обсязі здійснив належні до сплати платежі за Договором позики, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (а.с.14,29), 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн. витрат за підготовку, комплектування та направлення документів відповідачу.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, тому суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки відповідно до вимог ч.1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 514, 519, 526, 530, 610, 629, 631, 634, 639, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики №77227847 від 14 жовтня 2021 року в сумі 31132,68 грн. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських