Ухвала суду № 139354804, 01.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/8751/26

ун. № 759/23775/26

01 вересня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, подане в кримінальному провадженні №72025102200000033 внесеного до ЄРДР 25.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва надійшло вищезгадане клопотання, в якому суб`єктом звернення порушено питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, вилучене 19.08.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого суді Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2026 у справі №759/21694/26 у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого вилучено майно, що має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, а саме:

обладнання для маркування та пакування продукції, серед яких:

алюмінієву печатну форму для друку з емблемою «ZF» - 2шт;

жорсткий диск HP s/n: NAGPK1MX - 1шт;

жорсткий диск PNY s/n: 4218225539810D69 - 1шт;

чорнові записи з позначкою «ZF» друковані на 1 арк.

Клопотання обґрунтованим тим, що Підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві (м. Київ, вул. Ірпінська, 71) здійснюється досудове розслідування у кримінальному №72025102200000033 внесеного до ЄРДР 25.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з іншими невстановленими учасниками організованої групи, діючи на території м. Києва та інших міст України незаконно використовують знаки для товарів відомих світових брендів таких як: «SACHS», «ZF», власниками яких є компанія ZF Friedrichshafen AG (Німеччина), із подальшою реалізацію продукції через ряд веб-сайтів та магазинів, що завдає матеріальної шкоди.

19.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2026 (пр. №1-кс/759/7797/26, ун. №759/21694/26,) проведено обшук у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено речі та документи, що мають значення доказів у даному кримінальному провадженні.

Постановою детектива від 20.08.2026 вищезгадані речі визнано речовими доказами .

У органу досудового розслідування є достатньо даних вважати, що вилучені предмети та інші речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на праві власності нежитлова будівля за адресою: м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд. 2 перебуває у ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРИСТВА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 02728734).

У судове засідання прокурор не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неприбуття слідчого суддю не повідомив та подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Власник майна у судове засідання не викликався відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положенням ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що 19.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2026 (пр. №1-кс/759/7797/26, ун. №759/21694/26,) проведено обшук у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено речі та документи, що мають значення доказів у даному кримінальному провадженні.

Постановою детектива від 20.08.2026 вищезгадані речі визнано речовими доказами.

Отже, зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.

Таким чином, вищезгадане майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки містить інформацію, необхідну для досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Відповідно до ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Слідчий суддя звертає увагу, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, подане в кримінальному провадженні №72025102200000033 внесеного до ЄРДР 25.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України - задовольнити.

З метою забезпечення збереження речових доказів, накласти арешт на майно вилучене 19.08.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого суді Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2026 у справі №759/21694/26 у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

обладнання для маркування та пакування продукції, серед яких:

алюмінієву печатну форму для друку з емблемою «ZF» - 2шт;

жорсткий диск HP s/n: NAGPK1MX - 1шт;

жорсткий диск PNY s/n: 4218225539810D69 - 1шт;

чорнові записи з позначкою «ZF» друковані на 1 арк.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника та/або детектива у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1