Ухвала суду № 139354359, 25.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18332/26

Провадження № 1-кс/752/6925/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві (шляхом проведення відеоконференцзв`язку) клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42023172690000023 від 08.06.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

за участю:

прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_3

представника власника майна, відносно якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, вилученого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону «OPPO» Reno 13 у корпусі синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , поміщеного до сейф-пакета NPU 6009355.

На обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Прокурор вказував, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023172690000023 від 08.06.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава (код 08377170) проведено закупівлю деревини непромислового використання твердих порід на загальну суму 14,6 мільйонів гривень у 6-х СГД фізичних осіб - підприємців, які являються не прямими постачальниками, а саме: ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_3 , м. Херсон) постачання паливної деревини об`ємом 1183 м. куб. на суму 4 мільйона гривень (вартість 1 м. куб. - 3400 грн.); ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_4 , м. Харків) постачання паливної деревини об`ємом 406 м. куб. на суму 1,4 мільйонів гривень (вартість 1 м. куб. - 3401,4 грн.); ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_5 , м. Харків) постачання паливної деревини об`ємом 469,7 м. куб. на суму 1,6 мільйонів гривень (вартість 1м. куб. - 3398, 57 грн.); ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_6 , м. Харків) постачання паливної деревини об`ємом 586, 6 м. куб. на суму 2 мільйони гривень (вартість 1 м. куб. - 3407, 14 грн.); ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_7 , м. Харків) постачання паливної деревини об`ємом 663,2 м. куб. на суму 2,3 мільйона гривень (вартість 1 м. куб. - 3485, 87 грн.); ФОП ОСОБА_11 (код НОМЕР_8 , м. Харків) постачання деревини об`ємом 950,6 м. куб. на суму 3 мільйона гривень (вартість 1 м. куб. - 3471, 43 грн.

Загальна сума освоєних бюджетних коштів по вищевказаним постачальникам складає 14,6 мільйонів гривень.

Разом з тим, встановлено, що ФОП ОСОБА_9 у аналогічний період 2023 року, укладено договори щодо постачання деревини непромислового використання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганськ. При цьому, середня вартість 1 м. куб. деревини склала 2378,0 грн.

Крім того, службовими особами КЕВ м. Полтава під час проведення вищевказаних закупівель не здійснено порівняння ринкових цін при зборі і аналізі цінової інформації з реального ринку товару, чим не дотримано принципу максимальної економії, запобігання корупційним діям і зловживанням, визначених п. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2016 № 922-VIII.

З огляду на вказане, внаслідок протиправних дій службових осіб КЕВ м. Полтава у змові з вищевказаними СГД, державному бюджету нанесено матеріальної шкоди у великих розмірах.

12.08.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (код ЄДРПОУ 08377170), за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено мобільний телефон мобільний телефон «OPPO» Reno 13, в корпусі синього кольору, IМЕІ 1: НОМЕР_1 , IМЕІ 2: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф пакету NPU 6009355.

Постановою слідчого від 12.08.2026 вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна прокурор вказує необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та/або настання інших негативних наслідків.

Метою арешту майна прокурор визначає забезпечення збереження речового доказу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а також забезпечення можливості проведення експертних досліджень.

Фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів відповідно до вимог ст. 107 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно підтримав в повному обсязі, просив слідчого суддю його задовольнити.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що вилучений мобільний телефон використовується його власником в особистих цілях. На думку адвоката, вилучення телефону під час проведення обшуку було неправомірним, оскільки огляд його вмісту за місцем проведення обшуку не здійснювався. У зв`язку із цим представник власника майна вказував, що підстави, з яких мобільний телефон було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, не були належним чином обґрунтовані ані під час проведення обшуку, ані в ході розгляду клопотання про накладення арешту на майно.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України.

Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.

Так, зі змісту клопотання вбачається, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023172690000023 від 08.06.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

12.08.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (код ЄДРПОУ 08377170), за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено мобільний телефон мобільний телефон «OPPO» Reno 13, в корпусі синього кольору, IМЕІ 1: НОМЕР_1 , IМЕІ 2: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф пакету NPU 6009355.

Постановою слідчого від 12.08.2026 вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58). Вимога законності передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та захистом основоположних прав конкретної особи; має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватися вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. Закон не вимагає, щоб вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають давати підстави вважати, що застосування відповідного обмеження необхідне для уникнення негативних наслідків.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У клопотанні, що розглядається, прокурор посилається на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речового доказу, а тому слідчим суддею мають бути враховані п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що у кримінальному провадженні № 42023172690000023 від 08.06.2023 органом досудового розслідування перевіряються обставини можливого заволодіння бюджетними коштами під час закупівлі деревини службовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, тобто обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Матеріалами, доданими до клопотання, підтверджується факт вилучення майна, арешт якого просить прокурор. Підставою для накладення арешту вказано п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Вирішуючи питання про накладення арешту на майно з підстав визнання його речовим доказом, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність майна ознакам, викладеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може мати значення для досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та бути використаний як доказ. Такий висновок ґрунтується на фабулі досудового розслідування, посаді ОСОБА_5 у період подій, що перевіряються, а також можливості зберігання на пристрої відомостей про комунікації, документи та інші цифрові дані, пов`язані з обставинами закупівель.

Враховуючи характер і обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на мобільний телефон «OPPO» Reno 13 у корпусі синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , оскільки він може містити відомості, що мають доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та кола причетних осіб.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт у порядку ст.ст. 170-174 КПК України. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, може бути арештоване незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу на майно, що може перешкодити встановленню обставин кримінального провадження.

Арешт майна з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, є формою забезпечення доказів і самостійною правовою підставою для арешту майна та, на відміну від забезпечення цивільного позову чи конфіскації, не вимагає повідомлення особі про підозру і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі кола причетних осіб.

На етапі розгляду клопотання про арешт майна достатньо встановити, що вилучене майно може мати значення для досудового розслідування як речовий доказ. Слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.

На даному етапі судового розгляду не встановлено, що наслідки накладення арешту на мобільний телефон для власника або інших осіб становитимуть індивідуальний та надмірний тягар, а завдання кримінального провадження переважають над інтересом у вільному користуванні цим майном.

Отже, на підставі викладеного вище, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 98, 110, 131, 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні за № 42023172690000023 від 08.06.2023, вилучене за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон мобільний телефон «OPPO» Reno 13, в корпусі синього кольору, IМЕІ 1: НОМЕР_1 , IМЕІ 2: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф пакету NPU 6009355.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1