Рішення № 139350118, 03.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/25999/25 Провадження №2/607/2628/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуна і піклувальника та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

12 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом, у якому висловила прохання звільнити її від повноважень піклувальника над неповнолітніми особами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року (справа № 607/9207/18) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а її призначено їхнім опікуном. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 травня 2019 року № 462 дітям надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Позивач зазначає, що відповідно до довідки ТОВ «Оксфорд Медікал Тернопіль» від 24 жовтня 2025 року № 4/192 у неї діагностовано саркому лівої молочної залози та інші захворювання. За висновком лікаря стан її здоров`я не дозволяє належним чином виконувати обов`язки опікуна та забезпечувати постійний догляд за дітьми. У зв`язку із захворюванням вона потребує періодичного стаціонарного лікування та обстеження, що, за її твердженням, унеможливлює подальше належне виконання обов`язків опікуна.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним братом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти проживають разом із нею та ОСОБА_2 у місті Тернополі, а останній фактично здійснює догляд за ними, забезпечує їхні побутові потреби, харчування та навчання. Між ОСОБА_2 та дітьми склалися сталі сімейні відносини.

З огляду на стан свого здоров`я, неможливість надалі належним чином виконувати обов`язки опікуна та враховуючи інтереси дітей, позивач вважає доцільним увільнити її від повноважень піклувальника над неповнолітніми особами та призначити їхнім опікуном

ОСОБА_2 .

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалася.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких просив призначити його опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що за період призначення позивача (його бабусі) опікуном та по цей час вони проживають разом, однією сім`єю, а після діагностування тяжкого онкологічного захворювання у ОСОБА_1 , обов`язки опікуна фактично виконує він.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня

2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого

2026 року клопотання позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог та заміну відповідача у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про звільнення від повноважень піклувальника та встановлення опіки над неповнолітніми дітьми задоволено. Замінено у цій цивільній справі відповідача Службу у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради на належного відповідача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Крім того, цією ухвалою прийнято заяву про уточнення позовних вимог, а саме про: 1) звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна (піклувальника) над неповнолітніми особами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольною ухвалою суду від 01 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання представник ОСОБА_1 адвокат Козак Н.В. не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, однак 03 липня 2026 року представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого вказані: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1 , запис за № 777, місце реєстрації: відділ реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України (а.с. 17, 41); йому видано паспорт громадянина України № НОМЕР_2 (а.с. 11, 36), присвоєно РНОКПП: НОМЕР_3 (а.с. 12). ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи

від 03 листопада 2021 року № 12950028/28-03 (а.с. 13, 37).

29 листопада 2006 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_4 , актовий запис за № 805 (а.с. 18, 42).

15 жовтня 2009 року був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_5 , актовий запис № 1770 (а.с. 19, 43).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого

2019 року (справа № 607/9207/18) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів задоволено та позбавлено ОСОБА_6 , ОСОБА_5 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Цим рішенням призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 й

ОСОБА_4 (а.с. 4 8).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання статусу малолітнім дітям» від 16 травня 2019 року № 462, малолітнім дітям ОСОБА_3 і

ОСОБА_4 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. 9).

У висновку про стан здоров`я заявника від 24 жовтня 2025 року № 4/192 ОСОБА_1 встановлено діагноз: саркома лівої молочної залози «метастази» в лімфовузли ашілярної лівої ділянки; хронічний геморой ІІІ ст. з транзиторними кровотечами; двобічний деформуючий коксартроз ІІ ст. з ФНС ІІ-ІІІ ст.; за станом здоров`я не може бути опікуном (а.с. 10).

Відповідно до довідки ПП «Дружба сервіс-житло 1» від 30 жовтня 2025 року № 84,

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею зареєстровані: 1) ОСОБА_10 чоловік; 2) ОСОБА_2 онук; 3) ОСОБА_3 онук;

4) ОСОБА_4 онука (а.с. 14, 38).

У довідці ФОП ОСОБА_11 від 20 листопада 2025 року № 1 вказано, що ОСОБА_2 дійсно працює у ФОП ОСОБА_11 на посаді адміністратора з 15 жовтня 2025 року з місячним посадовим окладом 20 000 грн (а.с. 15, 39).

ФОП ОСОБА_11 надано характеристику ОСОБА_2 від 20 листопада 2025 року, відповідно до якої він з 15 жовтня 2025 року працює на посаді адміністратора. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний, організований та сумлінний працівник, який дотримується трудової дисципліни, ефективно працює з клієнтами та колегами, проявляє ініціативність і здатність працювати в умовах підвищеного навантаження. За місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 16, 40).

Згідно з поданням органу опіки та піклування Тернопільської міської ради від 30 квітня 2026 року № 12904/2026 цей орган вважає, що призначення ОСОБА_2 опікуном, піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та відповідає законним інтересам дітей (а.с. 83).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга); судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята).

Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

2.2. У статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада

1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Тож при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дитини, визначальним є забезпечення її найкращих інтересів, зокрема створення належних умов для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а також необхідного захисту і піклування.

2.3. Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових та майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55

ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Зі змісту статті 59 ЦК України вбачається, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

ЦК України визначає, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина третя статті 60); суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (частина четверта статті 60 ЦК України).

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, особи, які позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини (стаття 244 СК України).

Статтею 249 СК України передбачено, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (частина перша).

Відповідно до статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України. Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Згідно зі статтею 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про особу, ввірену йому під опіку, про створення їй необхідних побутових умов, забезпечення доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Відповідно статті 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника; ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця; особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (частина перша); суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування (частина друга); за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту (частина третя).

Верховний Суд наголошував, що правове регулювання відносин опіки над дитиною має здійснюватися з максимально можливим урахуванням її інтересів, а призначення та здійснення опіки спрямоване насамперед на забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів дитини. При цьому особа може бути звільнена від обов`язків опікуна у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном та дитиною склалися відносини, які перешкоджають належному здійсненню опіки (постанова Верховного Суду від 13 березня 2026 року, справа

№ 754/11185/24).

Відповідно до пункту 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі Правила) опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

У пунктах 5.1. 5.3. Правил опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків. При зловживанні правами і залишенні підопічних дітей без догляду і піклування опікун або піклувальник притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку (пункт 1.8. Правил).

2.4. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 за станом здоров`я не може здійснювати належну опіку над неповнолітніми онуками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Оцінюючи у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині звільнення її від обов`язків опікуна за станом здоров`я знайшли своє підтвердження, вони ґрунтуються на вимогах закону і відповідають інтересам неповнолітніх.

В аспекті призначення ОСОБА_2 суд зауважує, що він є рідним братом з боку матері для ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року (справа № 607/9207/18) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 травня 2019 року № 462 малолітнім дітям ОСОБА_3 й ОСОБА_4 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Поданням органу опіки та піклування Тернопільської міської ради від 30 квітня 2026 року № 12904/2026, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 24 квітня 2026 року № 177 встановлено, що призначення ОСОБА_2 опікуном, піклувальником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є доцільним та відповідає законним інтересам дітей.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку зі станом здоров`я об`єктивно не має можливості надалі належним чином виконувати покладені на неї обов`язки опікуна, що підтверджується дослідженими судом медичними документами. При цьому сама позивач висловила волевиявлення щодо звільнення її від відповідних повноважень, а матеріали справи не містять обставин, які б свідчили, що таке звільнення суперечитиме інтересам дітей.

За таких обставин, ураховуючи мету встановлення опіки та піклування, зміст обов`язків опікуна і піклувальника, а також необхідність першочергового забезпечення найкращих інтересів дітей, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення

ОСОБА_1 від повноважень опікуна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Оцінюючи у сукупності надані докази, встановлені обставини, суд вважає, що вимоги позовної заяви стосовно звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та призначення ОСОБА_2 опікуном над малолітньою ОСОБА_4 та піклувальником неповнолітньої дитини ОСОБА_3 є підставовими та відповідають інтересам неповнолітніх.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Ураховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та наведені норми права, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про звільнення її від повноважень опікуна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4 та піклувальником ОСОБА_3 , є обґрунтованими, відповідають найкращим інтересам дітей, а тому підлягають задоволенню.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 78, 141, 244, 247, 258 268, 273, 274, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуна і піклувальника задовольнити.

2. Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) від обов`язків опікуна, встановленого рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року (справа № 607/9207/18) над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Призначити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) опікуном над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Призначити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

9. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 43459222.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець