Ухвала суду № 13935005, 25.01.2011, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 2 - 434/2011

У Х В А Л А

25 січня 2011 року Суддя Євпаторійського міського суду АР Крим Макарчук В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Відділення № 4 Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору розірваним,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Євпаторійського міського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Відділення № 4 Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання розірваним з 17 березня 2010 року кредитного договору на відкриття кредитної лінії № 2203-Е/07/КИ-8 від 21 вересня 2007 року.

Однак в порушення ч. 5 ст. 119 ЦПК України позивачем не сплачено державне мито за ставкою, встановленою п. «д» ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за подання позовної заяви немайнового характеру, а саме 0, 5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - 8 гривень 50 копійок.

Посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», ч. 3 ст. 22 якого передбачено, що с поживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав, є безпідставними.

В ідповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» Закон України «Про захист прав споживачів» регулює, зокрема, відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

П. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. За п. 23 зазначеної статті споживчий кредит  - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Проте згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У Законі України «Про захист прав споживачів» чітко прописана процедура укладення договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт

господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. ст. 15 і 23 цього Закону.

У зв’язку з цим застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому, разі, якщо предметом і підставою є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передуються укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

В силу ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Відділення № 4 Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору розірваним належить залишити без руху з наданням строку для усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 119 - 121 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Відділення № 4 Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору розірваним залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність протягом п’яти днів з дня отримання копії даної ухвали сплатити:

- на рахунок № 31411537700015 код 22090100 МФО 824026 ОКПО 34740798 утримувач місцевий бюджет м. Євпаторії, банк утримувача УДК в АР Крим м. Сімферополя судовий збір відповідно до п. п. «д» ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» у розмірі 8 гривень 50 копійок;

У разі не усунення у зазначений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною і буде позивачу повернута.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Макарчук В.О.