Рішення № 139347943, 31.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-о/381/81/26

381/2848/26

Рішення

Іменем України

31 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

08 травня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява подана з використанням системи «Електронний суд» представником заявниці адвокатом Маляр Станіславом Анатолійовичем.

Зі змісту заяви слідує, що з січня 2011 року заявниця проживала разом із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, як чоловік та дружина, разом із ними прожив син заявниці ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 виховував сина заявниці, як свого власного, а його взаємовідносини з заявницею за всіма ознаками відповідали усталеним взаємовідносинам подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час виконання військового обов`язку із захисту України.

Заявниця стверджує, що існує потреба у встановленні факту перебування її на утриманні у ОСОБА_2 , встановлення відповідного факту допоможе заявниці в отриманні одноразової виплати, передбаченої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Заявниця стверджує, що факт її перебування на утриманні у загиблого підтверджується сукупністю долучених до письмових доказів. Відповідний факт можуть підтвердити свідки, про виклик для допиту яких заявлено клопотання.

З урахуванням наведеного, заявниця просила встановити в факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2011 року по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 травня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження в зазначеній цивільній справі за правилами окремого провадження.

23 червня 2026 року в судовому засіданні брали участі заявниця, її представник та були допитані свідки.

Представник Міністерства оборони України для участі в судовому засіданні не з`явився, був повідомленим належним чином, причини неявки не повідомив, пояснень щодо суті заяви, як і клопотань про відкладення судового засідання, не подав. З урахуванням викладеного, судові засідання проводились за відсутності представника заінтересованої особи.

В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали доводи, що викладені в заяві та просили її задовольнити. Додатково повідомили, що заявниця, як і загиблий ОСОБА_2 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі та з січня 2011 року проживали однією сім`єю, маючи усталені відносини, що притаманні подружжю.

Заявниця є працездатною, працювала в бюджетній медичній установі, її дохід завжди був не достатнім для забезпечення нормальних життєвих умов, тому ОСОБА_2 завжди надавав грошові кошти для заявниці та її сина, які були основним джерелом для існування. Тобто, заявниця перебувала на його утриманні весь час, починаючи з січня 2011 року. При цьому, і після призову ОСОБА_2 на військову службу, вона мала вільний доступ до його карткового рахунку та розпоряджалася коштами, здійснюючі придбання товарів та знімаючи готівку в банкоматах в місті Фастів Київської області.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали детальні та узгодженні показання щодо обставин спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, надання ним матеріальної допомоги для заявниці, як основного джерела для існування, спільності сімейного їхнього бюджету.

19 серпня 2026 року в судовому засіданні представник заявниці підтримував доводи заявниці, окремо зазначив, що вона є працездатною за віком, їй не встановлена група інвалідності.

Крім цього, представник заявниці стверджував, що обставини щодо працездатності чи не працездатності заявниці для цілей встановлення факту її перебування на утриманні не мають правового значення і не можуть перешкоджати встановленню відповідного факту в судовому порядку. Представник заявниці покликався на відповідну судову практику в своїх письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 31 серпня 2026 року до 16 години 40 хвилин.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що заявниця проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня 2011 року до дня його загибелі, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина підтверджується Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2024 року по справі № 381/2346/24, копія якого долучена до справи. Рішення набрало законної сили (а. с. 43-48).

Судом встановлено, що 30 грудня 2010 року Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-2780/10 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Копія рішення долучена до матеріалів справи (а. с. 20).

Судом не встановлені обставини щодо перебування в іншому зареєстрованому шлюбі, як заявниці, так і ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2024 року (а. с. 21, 23).

Обставини щодо смерті ОСОБА_2 підтверджуються долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про смерть від 05 березня 2024 року, серія НОМЕР_1 (а. с. 29).

Той факт, що його смерть пов`язана із захистом Батьківщини підтверджується сповіщенням № 2 з військової частини НОМЕР_2 від 24 лютого 2024 року. Копія цього документу долучена до матеріалів справи (а. с. 37).

До матеріалів справи долучені довідки про доходи заявниці та ОСОБА_2 (а. с. 116-119). Зміст зазначених документів підтверджує, що доходи заявниці були значно меншими за доходи померлого.

До матеріалів справи також долучені банківські виписки за рахунком ОСОБА_2 та копії електронних доказів, його переписки з заявницею (а. с. 61-115, 145).

Зміст зазначених документів підтверджує доступ заявниці до банківського рахунку померлого і можливість розпорядження коштами, що надходили на цей рахунок. Зазначена обставина в повній мірі підтверджена змістом переписки заявниці та загиблого (а. с. 145).

Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що заявниця протягом періоду спільного проживання з ОСОБА_2 отримувала від нього матеріальну допомогу, що була основним джерелом її доходів.

Судом встановлено, що заявниця зверталася для прийняття рішення про отримання одноразової грошової допомоги та інших компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , проте, документи повернені на доопрацювання. Заявниці запропоновано надати документи, що підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого. Зазначена обставина підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 30 травня 2025 року № 18/зм (а. с. 24-25).

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що застосуванню підлягають наступні правові норми.

Так, згідно приписів частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно приписів пункту 1 частини 2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно приписів пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно приписів частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно приписів частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно пункту 1 Постанови пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 25 вересня 2019 року по справі № 280/1535/16-ц,справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 26 січня 2022 року у справі № 569/4803/19, у справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти.

Згідно приписів частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно приписів частини 1 статті 16-1 цього закону (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_7 ), право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно приписів частини 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що обов`язковою ознакою особи, яка має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, є її непрацездатність.

Перелік осіб, що визнаються непрацездатними визначений в частині 4 цієї статті.

Згідно приписів частини 1 статті 31 цього закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 31 липня 2026 року по справі № 759/6248/25, для набуття статусу утриманця загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ необхідною є сукупність двох умов: особа повинна належати до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених Законом № 2262-ХІІ, та перебувати на утриманні загиблого годувальника. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість визнання особи утриманцем для цілей призначення одноразової грошової допомоги.

Схожі за змістом правові висновки щодо можливості встановлення факту перебування на утриманні померлого (загиблого) військовослужбовця лише для недієздатної особи викладені в Постанові ВС від 30 червня 2026 року по справі № 127/4820/25.

Отже, ці позиції є релевантними і такими, що підлягають врахуванню.

Розглядаючи цю праву, суд встановив, що заявниця не є непрацездатною в силу віку чи стану здоров`я, зазначені обставини додатково підтвердив і представник заявниці в судовому засіданні.

При цьому, суд зауважує, що за наслідками проведення судового розгляду були підтверджені обставини щодо проживання ОСОБА_2 та заявниці однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, надання ним матеріальної допомоги та утримання заявниці та можливості розпоряджатися нею грошовим забезпеченням загиблого, проте, з огляду на те, що заявниця є працездатною, відсутні підстави для встановлення факту перебування її на утриманні для цілей отримання одноразової виплати у відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця працездатної особи не може бути встановленим в порядку окремого провадження за правилами статті 293, 315 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, керуючись приписами статті 293, 315 ЦПК України, статті 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», -

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6.

Суддя Самуха В.О.