Рішення № 139346891, 26.08.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/833/26

Провадження № 2/293/767/2026

26 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст позовних вимог

08.06.2026 ТОВ «Брайт інвестмент» в особі представника Кириченко О.М. через систему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2031452065 від 28.06.2020 у розмірі 31 783,46 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.06.2020 між АТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2031452065, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит на придбання товару у розмірі 14 438,00 грн. до 26.06.2021 з фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,01 % річних. Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг кредитування і видача та обслуговування картки.

Кредитний ліміт по карті встановлений при оформленні за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП банк» №2031452026 від 28.06.2020, укладений між АТ «ОТП банк» та відповідачем (продукт САRD номер рахунку НОМЕР_1 ), складав 8000 грн. з можливістю збільшення, відповідно до кредитного договору, строком на 36 місяців з правом пролонгації, що передбачено паспортом кредиту до цього договору.

Анкета-заява містить визначення умов обслуговування кредитної лінії, зокрема нарахування процентів, які розраховуються на підставі процентної ставки, яка становить 5% в м`ясець. Розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.

Зобов`язання за кредитними договорами №2031452065 від 28.06.2020 АТ «ОТП банк» виконав в повному обсязі. Відповідач в свою чергу деякий час здійснювала погашення кредитної заборгованості, а згодом виконання припинилося. Останній платіж відповідачем внесено 10.03.2021.

24.03.2023 АТ «ОТП банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач прийняв право грошової вимоги за кредитним договором №2031452026 від 28.06.2020 , укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 . Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2031452026 від 28.06.2020 становить 31783,46 грн., яка складається із наступного:

1) заборгованості за продуктом POS- 7639,41 грн, з яких:

- тіло кредиту 6338,33 грн;

- заборгованість за відсотками 1,66 грн;

- заборгованість за комісією 1299, 42 грн.

2) заборгованість за продуктом CARD 24 144, 05 грн, з яких;

- тіло кредиту 12 000,00 грн;

- заборгованість за відсотками 12144, 05 грн.

Зазначену вище заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

ІІ. Процесуальні дії у справі та короткі позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.06.2026, справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.76).

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача судом направлено запит до виконавчого органу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

Із повідомлення Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області вбачається, що згідно даних реєстру територіальної громади відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 17.06.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу 7-ми денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині.

У визначений судом строк представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.

25.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 09 год. 30 хв. 04.08.2026 (а.с.76).

29.07.2026 ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову(а.с.83-86); заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності та клопотання про витребування доказів (а.с.88-89, 90-98). Відповідачем також подано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.12.2022 відповідно до якого вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 26.11.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і її прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » (а.с.92, 94).

04.08.2026 ОСОБА_5 подала до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.105-108).

04.08.2026 ТОВ «Брайт інвестмент» через систему «Електронний суд» подало до суду відповідь на відзив (а.с.109-113).

04.08.2026 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання судовий розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 11:00 год. 26.08.2026 (а.с.116).

06.08.2026 від ТОВ «Брайт інвестмент» до суду надійшли податкові пояснення по справі з доданими доказами (а.с.117-127).

26.08.2026 в судове засідання представник позивача на з`явився. У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.6).

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що відповідач позов визнає частково в частині заборгованості по продукту POS та CARD, лише в заявлених розмірах тіла кредиту, оскільки відповідач періодично та частково сплачувала кредит, про що свідчить розрахунок заборгованості, долучений позивачем. Просив зменшити розмір витрат на правову допомогу. Клопотання про відмову в задоволенні позову у зв`язку з закінченням строків давності не підтримав. Також пояснив, що у зв`язку з одруженням прізвище відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_4 ».

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 28.06.2020 між АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2031452065, відповідно до п. 1.1. якого кредит видається позичальнику у загальному розмірі 14438,00 грн. (13198,00 грн - на придбання товару, 490,00 грн - на сплату додаткових послуг банку «СМС +Довідка» та 750,00 грн. на придбання послуг зі страхування у продавця). Дата остаточного повернення кредиту 28.06.2021; строк, на який надається кредит визначений графіком платежів.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору протягом його дії для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 % річних.

Пунктом 1.3. кредитного договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань.

За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних (а.с.19,20).

З паспорта споживчого кредиту від 28.06.2020 підписаного сторонами вбачається, що клієнту відкрито кредитну лінію в розмірі 8 000 грн. з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору строком на 36 місяців та надано інформацію щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу інформацію щодо кредиту (а.с.20 зворот).

Згідно Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, встановлена кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с.20,21).

Крім того 28.06.2020 ОСОБА_1 підписана анкета-заява на отримання кредиту (а.с.22).

На виконання умов зазначеного договору АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, сплативши на користь продавця суму за товар, придбаний відповідачем, в розмірі 13198,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 28.06.2020 та квитанцією та специфікацією до кредитного договору (а.с.24 зворот, 25,26). Згідно цієї специфікації АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику фізичній особі кредиту згідно кредитного договору №2031452065 сума кредиту на товари 13 198,00 грн. При цьому початковий внесок відповідача становить 500,00 грн., кредит 13 198,00 грн, що разом складає вартість товару 13 698,00 грн (а.с.26).

З розрахунку заборгованості за договором №2031452065 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.03.2023 становить 7 639,41 грн. (а.с.27).

Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач частково сплачувала кошти на погашення кредиту(а.с.28-30).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №203145065_СARD від 28.06.2020 картковий рахунок НОМЕР_1 UAN до ОСОБА_1 вбачається заборгованість в розмірі 24 144,05 грн. (а.с.31-44).

Виписка з рахунку приватного клієнта №2031452026 _СARD з 28.06.2020 по 24.03.2023 підтверджує користування ОСОБА_1 грошовими коштами (а.с.45-47).

24.03.2023 АТ «ОТП банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу №24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором 203145065 від 28.06.2020 (продукт POS та продукт CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 на суму 7 639,41 грн. (продукт POS) та 24 144,05 грн. (продукт CARD), що підтверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу (а.с.10-14, 15,16-18).

Згідно наданої відповідачем копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.12.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 26.11.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і її прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 »(а.с.93).

Зміна прізвища відповідача підтверджується також копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 02.01.2023 (а.с.92).

ІV.Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Однак відповідач, не виконуючи належним чином зобов`язання за Договором не дотрималася зазначених вимог, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом. Надані позивачем докази та розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем в ході судового розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем в належній формі був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримала кредит на придбання товару та можливість користуватись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, таким чином сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту.

Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

При цьому, на підставі договору факторингу №24/03/23 укладеного з первісним кредитором 24.03.2023, позивач набув права вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №203145065 від 28.06.2020.

Представник позивача в додаткових поясненнях зазначає, що посилання відповідача про недоведеність переходу прав вимоги за договором факторингу спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи договором факторингу №24/03/23 від 24.03.2023, який посвідчений приватним нотаріусом, витягом із Реєстру боржників, який містить усі необхідні ідентифікуючі відомості щодо кредитного договору відповідача, а також платіжну інструкцію, що підтверджує виконання договору факторингу. Саме ці документи відповідно до усталеної практики Верховного Суду є належними доказами переходу права вимоги.

Верховний Суд у постановах від 02.11.2021 у справі №905/306/17, від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, а також від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12 та від 02.10.2024 у справі №172/209/24 дійшов висновку, що належним підтвердженням переходу права вимоги є договір відступлення (факторингу), реєстр (витяг із реєстру) боржників, який дозволяє ідентифікувати конкретне зобов`язання, та документи, що підтверджують виконання договору між його сторонами.

Посилання відповідача на відсутність повідомлення про відступлення права вимоги також не спростовує правомірності набуття позивачем статусу нового кредитора, оскільки відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а неповідомлення боржника лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків у випадку виконання боржником зобов`язання первісному кредитору. У даній справі таких обставин відповідачем не наведено та жодних доказів виконання зобов`язання первісному кредитору після укладення договору факторингу не подано.

За даних підстав суд не приймає до уваги обґрунтування відповідача щодо не доведеності прав вимог нового кредитора за кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, про що свідчать її підписи в анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту, однак умови договору порушила. Зворотного відповідачем не доведено. Доводи представника відповідача суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо повернення відповідачем повної суми отриманих кредитних коштів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору №203145065 від 28.06.2020 (продукт POS та продукт CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

-продукт POS: в розмірі тіла кредиту - 6338,33 грн. та заборгованість за комісією в розмірі 1,66 грн.;

-продукт CARD: в розмірі тіла кредиту 12 000,00 грн та заборгованості за відсотками - 12 144,05 грн. є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, заборгованість за продуктом POS у частині заборгованості за комісією 1299,42 грн. суд визнає необгрунтованою та такою, що стягненню з відповідача не підлягає за наступних підстав.

Нарахування та стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту відповідно до умов договору визначена як плата за надання кредиту. Водночас, за своєю правовою природою така комісія не є окремою послугою, а фактично входить до загальної вартості кредиту та дублює функцію процентів за користування кредитом.

Суд враховує, що покладення на споживача обов`язку сплачувати додаткові платежі, які не пов`язані з наданням самостійної послуги, створює істотний дисбаланс прав сторін та є несправедливим у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, аналіз змісту зазначеної умови свідчить про те, що така комісія не пов`язана із наданням позичальнику будь-якої самостійної додаткової фінансової послуги, а фактично є складовою вартості кредиту.

Суд враховує, що відповідно до ст.1054 ЦК України платою за користування кредитом є проценти, які й становлять економічну сутність винагороди кредитодавця за надання грошових коштів у користування. Встановлення додаткових платежів, які не мають самостійного предмета та фактично дублюють функцію процентів, призводить до необґрунтованого збільшення фінансового навантаження на позичальника.

З огляду на те, що спірні правовідносини є правовідносинами у сфері споживчого кредитування, до них підлягають застосуванню положення законодавства про захист прав споживачів, відповідно до яких умови договору не можуть призводити до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.

Покладення на споживача обов`язку сплачувати комісію, яка не пов`язана із наданням окремої послуги та фактично є додатковою платою за саме надання кредиту, свідчить про несправедливість такої умови договору, оскільки створює для споживача надмірний фінансовий тягар та порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якої законодавством про споживче кредитування передбачено можливість встановлення у кредитному договорі комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за умови, що такі комісії відповідають фактично наданим додатковим чи супутнім послугам.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності визначення переліку таких послуг, їх змісту, обсягу та вартості, а також доказів їх фактичного надання споживачу, умова договору щодо сплати відповідної комісії є нікчемною.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який зазначав, що встановлення у кредитному договорі комісій, які не пов`язані з наданням конкретних додаткових послуг, є неправомірним та не підлягає задоволенню при вирішенні спору.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вище викладене та те, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, суд задовольняє позов частково в розмірі 30 484,04 грн., тобто за виключенням суми комісії в розмірі 1299,42 грн.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2553,51 (2662,40х95,51%:100%) грн.

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Брайт Інвестмент» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 8 500,00 грн., що підтверджується:

- договором про надання правничої допомоги №02/01-26 від 02.01.2026 (а.с.55-56),

- додатком №1 до договору про надання правової допомоги №02/01-26 від 01.01.2026 (а.с.57-58),

- актом про надання правової допомоги №Акт-20260605135319-5837 від 05.06.2026 (а.с.59).

Дослідивши надані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором №2031452065 від 28.06.2020 в загальному розмірі 30 484 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 04 копійки; витрати зі сплаті судового збору в розмірі 2553 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят три) гривні 31 копійка та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» код ЄДРПОУ 43115064, адреса місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4

адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписано 31.08.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО