Рішення № 139344357, 27.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 372/3487/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року с-ще Овідіополь??

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:??

головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,??

за участю:??секретаря судового засідання Пірожок Владислава Юрійовича,??

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714 до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-????

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.??

Акціонерне товариство «Сенс-Банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 501217963, у розмірі 57 813,80 грн. з яких 24 578,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 5 185,52 грн заборгованість по відсотках, 28 050,00 грн -заборгованість по комісії.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501217963. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

Позивач зазначає, що Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту, натомість відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому у нього утворилась заборгованість в розмірі яка становить 57 813,80 грн, з яких 24 578,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 5 185,52 грн заборгованість по відсотках, 28 050,00 грн -заборгованість по комісії.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».?

З метою захисту порушеного права позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс-Банк»? заборгованість в розмірі 57 813,80 грн., та судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судового збору.

Стислий виклад позиції відповідача

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила позовну заяву задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 24578,28 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відзив мотивований тим, що Відповідач не заперечує, що 17.12.20219 року уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501217963. Відповідно до умов цього договору сума кредиту склала 75000 грн., % ставка 25%, строк кредиту -36 міс. Дата повернення кредиту - 17.12.2022 року. Додатком № 1 до угоди був визначений графік погашення заборгованості. Договором про внесення змін і доповнень №501217963-1 процентна ставка з 17.12.2019 по 16.01.2020 становила 25%, з 17.01.2020-15%.

Однак відповідачка не погоджується з розрахунком відсотків за користування кредитом в сумі 5185,52 грн. і обрахованою сумою заборгованості за комісією в сумі 28050 грн, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 17.12.2022 року, і з цієї дати позивач не може нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом. Тому сума 5185,52 грн. позивачем обрахована неправильно, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості від 04.11.2025р. нарахування відсотків за користування кредитом продовжувалось і після закінчення строку дії кредиту 17.12.2022 аж до 17.07.2023р.

Також відповідачка зазначає, що після 17.02.2022 року позивачем продовжувалось нарахування комісії за обслуговування кредиту в сумі 1650 грн. на місяць (рядок 14 до сплати комісія за обслуговування кредиту), з 17.01.2023р. відбулося збільшення сплати за комісію до 3300 грн. з невідомих підстав і закінчилось це нарахування 17.07.2023р. Позивачем в позові не обґрунтовано ані збільшення суми оплати за комісію до 3300 грн. з 17.01.2023р., ані підстави такого нарахування після того, як сплата кредиту припинилася відповідачкою і навіть після закінчення строку дії кредитного договору.

Тому відповідачка вважає всі ці нарахування безпідставними, необґрунтованими позивачем належними доказами, а тому вимоги щодо сплати таких сум такими, що не підлягають задоволенню.

Рух справи у суді?

Ухвалою від 23 вересня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс-Банк до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом?

17 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 501217963 на підставі Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501217963.У зазначеній Оферті вказано у п. 2. Дата повернення Кредиту 17.12.2022 року. Для повернення заборгованості за Угодою пропоную використовувати рахунок НОМЕР_2 , відкритий у Банку (далі „Рахунок"); п. 3. Кредит надається Позичальнику для: власних потреб. Розмір 75000,00 гривень (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок), спосіб видачі переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, який відповідач підписала власноруч, Сума / ліміт кредиту, грн. - 75000.00 грн., Строк кредитування - 36 міс., Спосіб та строк надання кредиту безготівковий, Можливі види (форми) забезпечення кредиту - без забезпечення; Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача Процентна ставка, відсотків річних -25.00; Тип процентної ставки, порядок її обчислення та зміни фіксована; Порядок зміни змінюваної процентної ставки незмінна; Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: розмір платежу - 1650 грн; Пеня відсутня, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання - 25.00%, штрафи - за кожне прострочення платежу, що триває від 1 одного) до 4 (чотирьох) днів - 200 гри: за кожне прострочення платежу, що триває 5 (п`ять) днів та більше - 400 грн.

Крім того, сторонами було укладено ДОГОВІР ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ № 501217963-1 ДО УГОДИ ПРО НАДАННЯ КРЕДИТУ № 501217963 від 17.12.2019 р., відповідно якого Сторони домовились змінити Процентну ставку та встановити її в наступному розмірі: Процентна ставка за період з 17.12.2019 року по 16.01.2020 року становить 25,00% (двадцять п`ять цілих 00 сотих) річних, починаючи з 17.01.2020 року процентна ставка становить 15,00% (п`ятнадцять цілих 00 сотих) річних.

Факт укладення Угоди про надання споживчого кредиту з АТ «Альфа-Банк» відповідачем під час розгляду справи судом не заперечувався.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідно до наданого позивачем розграхунку заборгованості загальна сума заборгованості станом на 01.05.2025 року - 57 813,80 грн. , з яких 24 578,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 5 185,52 грн заборгованість по відсотках, 28 050,00 грн -заборгованість по комісії.

Норми права, які застосував суд, та висновки суду?

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів на підставі Угоди про надання споживчого кредиту та неповернення їх банку у встановлений строк, що призвело до виникнення заборгованості.

В суді відповідачем не заперечувались обставини отримання кредитних коштів на підставі Меморiального ордеру № 1168928 вiд 17 грудня 2019 р у розмірі 75000 гривень.

Також судом встановлено, що сторонами узгоджений графік платежів та визначення сукупної вартості кредиту, в якому наведені складові частини ануїтетних платежів за кожен місяць на весь строк надання кредиту.

Проаналізувавши розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, судом встановлено, що після спливу строку дії договору (17.12.2022 року) позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 2135,18 гривень (304,25+306,23+304,17+304,14+306,19+306,18+304,02).

Натомість, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.91-92) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові (п.128) Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заборгованість за відсотками слід зменшити до 3050,34 гривень (5185,52-2135,18).

Як встановлено судом на підставі наданих у справі доказів, відповідачка умови укладеного Договору дійсно належним чином не виконує, через що у неї перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 27628,62 гривень, з яких 24 578,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 3050,34 грн заборгованість по відсотках.

Щодо позовних вимог про стягнення комісійної винагороди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно з висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12цьогоЗакону.

Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) знов наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Сенс Банк» та відповідачкою, суд дійшов висновку про те, що відповідаці встановлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, не доведено належними і допустими доказами про їх надання, відтак такі положення договору є нікчемними в силу частини 1,2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 27628,62 гривень, з яких 24 578,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 3050,34 грн заборгованість по відсотках.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.??

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень?ст. 141 ЦПК України?з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1557,64 гривень (2422,4*27628,62/57 813,80).??

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.?4,?5,?10,?76-82,?89,?263-265,?280-282 ЦПК України, суд,-??

УХВАЛИВ:??

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним договором № 501376403 у розмірі 27628 гривень 62 копійки (що складається з 24 578,28 грн заборгованості по тілу кредиту, 3050,34 грн заборгованості по відсотках).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, судовий збір у сумі 1557 гривень 64 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спічак В.О.?