Рішення № 139343652, 31.08.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/1020/2026

Справа № 679/961/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Іннова-Нова», в інтересах якого діє представник адвокат Андрущенко Михайло Валерійович, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

20.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (яке у вересні 2025 року було перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 5765321024, за яким відповідач станом натепер має заборгованість у загальному розмірі 40400 грн, що складається з наступного: 1) 10100 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 30300 грн заборгованість за відсотками.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Іннова-Нова» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 40400 грн та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

01.07.2026 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.Разом із цим суддею за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 ; 2) інформацію про те, чим мав місце факт зарахування 20.10.2025 на картковий рахунок із маскою картки № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 10100 грн (а.с. 121-122).

08.07.2026 відповідачем було подано відзив на позов, в якому вона зазначає, що визнає позовні вимоги частково виключно в частині залишку невідшкодованого тіла кредиту в розмірі 4400 грн.

Відповідач вказує, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу з березня 2022 року дотепер та має статус учасника бойових дій, а тому до неї застосовуються пільги щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, передбачені п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором фіксує, визнає та самостійно підтверджує факт добровільного внесення відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 6060 грн, однак позивач діяв недобросовісно та умисно проігнорував положення п. 15 ст. 14 Закону № 2011-ХІІ, самовільно спрямувавши всі кошти відповідача на погашення незаконно нарахованих відсотків, залишаючи тіло кредиту в розмірі 10100 грн недоторканим.

Тому відповідач відзначає, що оскільки нарахування відсотків дружині військовослужбовця повністю заборонене законом, усі внесені кошти відповідачем у загальному розмірі 6060 грн підлягають примусовому зарахуванню виключно в рахунок погашення первісного тіла кредиту, а отже з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відповідним договором у розмірі 4040 грн (10100 грн 6060 грн).

Крім того, відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище, позаяк ї чоловік перебуває в лавах ЗСУ, а в умовах військового стану її дохід обмежений, просила розстрочити виплату суми основного боргу на чотири місяці (по 1010 грн щомісяця), оскільки одномоментне стягнення залишить її без засобів для існування.

Щодо витрат на правову допомогу відповідач зазначила, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, на думку відповідача, є неспівмірною, оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному провадженні, а позов є типовим шаблоном, тому просила зменшити такі витрати. Крім того, оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, вона просила повернути позивачу з держбюджету 50% судового збору.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Фінанс» (яке рішенням єдиного учасника ТОВ «Іннова-Фінанс» № 05-09/2025 від 05.09.2025 було перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова») та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 5765321024, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 10100 грн шляхом безготівкового переказу на реквізити електронного платіжного засобу позичальника № 5167-8031-0308-0375 на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом на наступних умовах: 1) стандартна процентна ставка 1% в день та застосовується у межах строку кредиту; 2) знижена процентна ставка 0,75% та застосовується у разі, якщо позичальник 19.11.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 46460 грн за стандартною ставкою та 25702,50 грн за зниженою процентною ставкою (а.с. 15-23, 24-45, 46-48, 49, 50-56, 59-60, 61, 63, 102, 146).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику № 5765321024 від 20.10.2024, відповідач станом на 15.10.2025 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 40400 грн, що складається з наступного: 1) 10100 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 30300 грн заборгованість за відсотками (а.с. 94-101).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мала процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористалася.

Навпаки, відповідач у поданому відзиві визнавала ті обставини, що вона уклала відповідний договір позики та отримала грошові кошти (позику) за цим договором.

Отже, позивачем доведено, що відповідач припустилася порушення умов договору щодо своєчасної сплати суми позики та відсотків за користування позикою, внаслідок чого за нею утворилася відповідна заборгованість.

Разом із цим Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії РФ проти України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє дотепер, позаяк останнього разу його було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 596/2026 від 13.07.2026, затвердженим Законом України № 4928-ІХ від 14.07.2026, строком на 90 діб, тобто до 31.10.2026.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, було оголошено загальну мобілізацію в Україні, яку продовжено до 31.10.2026 Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 597/2026 від 13.07.2026, затвердженого Законом України № 4929-IX від 14.07.2026.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з?єднань, об?єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Отже, пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на військовослужбовців, їх дружин (чоловіків), в тому числі і на учасників бойових дій, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.

Із документів, наданих відповідачем на підтвердження наявності правових підстав для звільнення її від сплати процентів за користування позикою вбачається, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 09.03.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 та має статус учасника бойових дій (а.с. 134, 135, 140).

З огляду на встановлені судом зазначені обставини та наведені норми закону відповідач як дружина військовослужбовця, який під час дії особливого періоду брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, звільнена від нарахування процентів у розмірі 30300 грн. за договором про надання грошових коштів у позику № 5765321024 від 20.10.2024, а тому заборгованість за відсотками у визначеному розмірі не підлягаю стягненню з відповідача.

Водночас із розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 на виконання зазначеного договору було сплачено грошові кошти в розмірі 6060 грн (а саме 22.11.2024 та 22.12.2024 сплачено по 3030 грн), які підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за сумою позики, а отже така заборгованість складає 4040 грн (10100 6060 грн).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 5765321024 від 20.10.2024у розмірі 4040 грн.

Вирішуючи питання щодо розстрочки виконання рішення суду за клопотанням відповідачки, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення (п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач в обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду посилається на скрутне матеріальне становище, однак не надає жодних доказів на підтвердження того, що вона не має можливості сплатити на користь позивача заборгованість у розмірі 4040 грн.

Саме лише посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не свідчить про наявність виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, у зв`язку з чим підстав для розстрочення його виконання суд не вбачає.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Разом із цим суд вважає необхідним роз?яснити відповідачу її право на подання в порядку виконання рішення суду заяви про розстрочення його виконання (із посиланням на докази, що підтверджують існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 132 від 23.06.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 14, 116).

Враховуючи те, що задоволенню підлягають 10% позовних вимог (4040 грн х 100% / 40400 грн), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 266,24 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 грн х 10% / 100%).

Разом із цим суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки умовою такого повернення є повне визнання позову відповідачем, у той час як остання визнала позов лише частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 5765321024 від 20.10.2024у розмірі 4040 (чотирьох тисяч сорока) гривень.

У задоволені іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором у розмірі 36360 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 266,24 грн (двохсот шістдесяти шести гривень двадцяти чотирьох копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (ідентифікаційний код 44127243; місцезнаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10).

Представник позивача: адвокат Андрущенко Михайло Валерійович (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г. Безкровний