Рішення № 139343314, 20.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 Справа №607/10651/26 Провадження №2/607/5273/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі АТ «А-БАНК») звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 26.04.2024 ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101714156306840, щодо надання кредиту в розмірі 150 000,00 грн строком на 60 місяців, тобто до 25.04.2029 зі сплатою процентів у розмірі 55.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. Водночас, відповідач ОСОБА_1 свій обов`язок з повернення кредиту не виконав, у зв`язку із чим станом на 12.05.2026 у нього наявна заборгованість в розмірі 164 086,39 грн, яка складається з: 116 337,82 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 42 699,41 грн загальний залишок заборгованості за процентами; 5 049,16 грн загальний залишок заборгованості за пенею. Водночас, позивач зауважує, що при стягнення пені слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, а саме норми визначені Законом України «Про споживче кредитування», з урахуванням внесених змін до нього в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», а відтак нарахування пені за кредитним договором укладеним з відповідачем не забороняється. Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.06.2026 судом зареєстровано відзив на позов поданий відповідачем ОСОБА_1 , у якому останній вказує, що категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами у більшій їх частині, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, розрахованими із порушенням норм матеріального права та імперативних положень законодавства про споживче кредитування. Так, відповідач зазначає, що згідно з умовами кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту, строк кредитування встановлено на 60 місяців, тобто до 25.04.2029. Водночас позивач заявив до стягнення загальний залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 116 337,82 грн, що включає в себе залишок заборгованості за тілом кредиту, що є простроченим 19 414,61 грн та залишок заборгованості за тілом кредиту, що є простроченим та залишок заборгованості за тілом кредиту, який є поточним 96 923,21 грн. Водночас оскільки кредитний договір між ним та позивачем не розірвано, то діє затверджений Графік погашення за яким строк сплати для 96 923,21 грн тіла кредиту ще не настав, вимога позивача про стягнення даної суми є передчасною та заявлена з порушенням встановленого законом досудового порядку. Щодо стягнення відсотків у розмірі 42 699,41 грн, то відповідач звертає увагу, що сума нарахованих відсотків майже вдвічі перевищує суму реально простроченого тіла кредиту. Вказує, що нарахування може здійснюватися виключно на залишок неповернутої суми кредиту, а нарахування процентів на проценти суворо забороняється. Поряд з цим, наданий позивачем розрахунок заборгованості виконано внутрішньою програмою банку, він містить ознаки нарахування відсотків на відсотки у структурі щомісячного ануїтетного платежу після виникнення прострочення боргу. Позивач не надав розрахунку, який дає можливість перевірити правильність нарахування процентів та встановити відсутність нарахування процентів на проценти, а також не надав чіткого щоденного математичного алгоритму, який би підтверджував, що база нарахування 55% річних не містила у собі прострочених відсотків за попередні місяці. За таких обставин сума 42 699,41 грн на переконання відповідача є недоведеною та сумнівною. З приводу стягнення пені у розмірі 5 049,16 грн, то відповідач наголошує на своїй винятковій добросовісності та просить застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення (або скасування) неустойки з огляду на об`єктивні форс-мажорні. Зокрема, відповідач просить врахувати, що отримав кредит 26.04.2024, однак вже у травні 2024 року втратив єдине офіційне джерело доходу. Незважаючи на це, він не припинив виконання своїх зобов`язань перед Банком, а протягом тривалого часу продовжував здійснювати платежі за рахунок власних заощаджень та інших наявних ресурсів. З наданої виписки вбачається, що протягом понад 15 місяців він сумлінно виконував умови кредитного договору, часто сплачуючи суми, які перевищували передбачені графіком платежі. Загальна сума внесених коштів перевищує 120 000 грн, що свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання кредитних зобов`язань. Крім того, на момент виникнення прострочення в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану, що суттєво впливає на можливість громадян отримувати стабільний дохід та належним чином виконувати фінансові зобов`язання. Втрата роботи, відсутність офіційного доходу та загальне погіршення його економічного становища мають об`єктивний характер і не пов`язані з його недобросовісною поведінкою. На підставі викладеного відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення поточного (непростроченого) тіла кредиту в розмірі 96 923,21 грн, зменшити до 0,00 грн розмір штрафних санкцій та відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 5 049,16 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також відмовити у стягненні процентів у частині, яка не підтверджена належними та допустимими доказами.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2026 постановленою в судовому засідання із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник АТ «А-БАНК» не з`явився, однак разом із позовною подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та не заперечує щодо заочного вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово був належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку судових повісток про виклик до суду до його електронного кабінету в системі «Електронний суд». Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив та заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, тому відповідно до ст. 223 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 20.12.2012 ОСОБА_1 власноручним підписом підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (далі Анкета-заява).

Підписуючи Анкету-заяву, відповідач погодився, що ця Заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Зазначив, що він ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до заяви про погодження використання удосконаленого електронного підпису від 07.11.2022, яка підписана ОСОБА_1 простим електронним підписом, шляхом введення ОТП-пароля 2075 відправленого на номер телефона, останній засвідчив генерацію з ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 03147695dfd32a137d64888a70e517982417a593f1078bbf1d39c809836d7174a9, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24, з метою засвідчення його дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг. Просив вважати наведений зразок цифрового підпису або його аналог обов`язковим при здійснені операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Також визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

26.04.2024 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101714156306840, невід`ємними частинами якого є Заява про надання послуги «Швидка готівка» (далі Заява) та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту.

Підписанням Заяви відповідач ОСОБА_1 підтвердив та погодився, що до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені на веб-сайті банку, а також що ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, що розміщені на сайті становлять Договір, примірники яких він отримав, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 18 Заявки).

Відповідно до п.п. 1-6 Заяви кредит за послугою «Швидка готівка» наданий на таких умовах: вид кредиту послуга «Швидка готівка»; тип кредиту кредит строковий; мета отримання кредиту придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту 150 000 грн; строк кредиту 60 місяців з 26.04.2024 по 25.04.2029 включно; процентна ставка (фіксована) 55 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день.

Згідно з п. 9 Заяви платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169155128797162.

За умовами п. 12 Заяви, у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту сторони погодили сплату кредиту щомісячними платежами у період з 26.04.2024 по 25.04.2029.

Також 26.04.2024 АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 підписаний Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», у якому сторони узгодили основні умови кредитування, мету отримання кредиту, розмір реальної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також порядок повернення кредиту.

За умовами п. 6 Паспорту споживчого кредиту, в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу у понад 90 днів банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла.

Кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту підписаний кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом та позичальником електронним підписом за допомогою відкритого ключа 03147695dfd32a137d64888a70e517982417a593f1078bbf1d39c809836d7174a9.

Згідно з меморіальним ордером № TR.34977062.59013.65455 від 26.04.2024, АТ «А-Банк» перерахував на рахунок відповідача ОСОБА_1 кошти у сумі 150 000 грн із призначенням платежу «Видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101714156306840 від 26/04/2024».

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 між АТ «А-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між АТ «А-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позик и, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за Кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредиту у розмірі 150 000 грн, що не заперечується відповідачем.

Факт користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення знайшов своє підтвердження у матеріалах справи, зокрема виписці по кредиту за рахунком № НОМЕР_1 , за період з 26.04.2024 12.05.2026, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав наявну заборгованість.

Відповідного до долученого банком до позовної заяви розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 укладеного між АТ «А-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 12.05.2026 становить 164 086,39 грн, яка складається з: 116 337,82 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (96 923,21 грн поточна та 19 414,61 грн прострочена); 42 699,41 грн загальний залишок заборгованості за процентами (2 373,43 грн поточна та 40 325,98 грн прострочена); 5 049,16 грн загальний залишок заборгованості за пенею.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості за кредитним договором, зокрема поточну заборгованість за тілом кредиту та нарахованими процентами.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи сторонами погоджено строк кредитування 60 місяців, тобто до 25.04.2029, а тому на момент звернення позивача до суду строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором не настав.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2026 у справі №585/1140/24 вказав, що із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Верховний Суд вже розглядав подібну справу № 539/402/24 за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до фізичної особи (позичальника) про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким кредит було видано на строк до 2027 року.

У постанові від 22.10.2025 Верховний Суд, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, вважав правильними висновки Полтавського апеляційного суду про відсутність правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором, строк виконання якого не настав. При цьому Верховний Суд врахував, що умовами кредитного договору не було передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк», пунктами 2.3.4-2.3.7 яких визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договору, оскільки не доведено ознайомлення позичальника з цими Правилами.

Суд зауважує, що умовами кредитного договору № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а відтак у даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення кредиту за кредитним договором від 26.04.2024, строк виконання якого не настав.

При цьому суд не бере до уваги, зазначення у п. 6 Паспорту споживчого кредиту, про те, що в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою «Швидка готівка», оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, так як в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 у якій Об`єднана палата Верховного Суду дійшла висновку, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Оскільки кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, з позичальника на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 585/1140/24, в якій зазначено, що недоведення кредитодавцем наявності правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів саме по собі не є підставою для повної відмови у позові, оскільки за наявності відповідних підстав підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на момент звернення до суду.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: «колегія суддів уважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.05.2026 прострочена заборгованість відповідача ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 19 414,61 грн, а прострочена заборгованість за процентами 40 325,98 грн.

Зазначений розрахунок заборгованості суд вважає достовірним, арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Кредитного договору№ ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 укладеного між АТ «А-БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 . Докази на спростування такого розрахунку матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 у розмірі 59 740,59 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 19 414,61 грн. та прострочена заборгованість за процентами становить 40 325,98 грн.

Водночас, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 96 923,21 грн та процентів, нарахованих на поточну заборгованість, у розмірі 2 373,43 грн слід відмовити, оскільки строк виконання зазначених зобов`язань не настав, а правові підстави для дострокового стягнення кредиту у матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею у розмірі 5 049,16 грн, суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України у і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Враховуючи те, що заборгованість за пенею у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5 049,16 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, у цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення пені за кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024, суд до уваги не бере, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12. 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд доходить висновку про те, що на кредитний договір укладений між сторонами у даній справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак відповідач ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, а нарахована позикодавцем пеня, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 станом на 12.05.2026 у розмірі 59 740,59 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 969,33 грн, пропорційно задоволеній частині позовних вимог (59 740,59 / 164 086,39 *2662,40 = 969,33).

При цьому суд звертає увагу, що під час виготовлення вступної та резолютивної частини судового рішення судом допущено описку у вступній частині рішення, а саме зазначено, що дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, замість правильного в порядку загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 269 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність внесення змін до вступної частини рішення, зазначивши правильно, що дану справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглянуто в порядку загального позовного провадження.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101714156306840 від 26.04.2024 у сумі 59 740 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сорок) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок, з яких: 19 414,61 гривень прострочена заборгованість за тілом кредитом; 40 325,98 гривень прострочена заборгованість за процентами.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 33 (тридцять три) копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ БАНК» код ЄДРПОУ: 143600080, адреса місце знаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 31.08.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець