Ухвала суду № 139341932, 31.08.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6088/25

Провадження №2/944/1037/26

УХВАЛА

31.08.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Карпин І.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача Луньо Б.М. про відвід головуючого судді Карпин І.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою,

в с т а н о в и в:

В провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою.

Судове засідання у справі призначено на 14:40 год 31.08.2026.

31.08.2026 представник позивача ОСОБА_4 електронним судом подав заяву про відвід головуючого судді Карпин І.М. В обгрунтування заяви покликається на те, що суддя Карпин І.М. брала участь у вирішенні справ про адміністративні правопорушення №№ 944/5113/25 та 944/5114/25, сторонами в яких були ОСОБА_1 правопорушник та ОСОБА_3 потерпіла. Постановою від 30.10.2025 суддею Карпин І.М. визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень в дохід держави. В подальшому постановою Львівського апеляційного суду від 16.12.2025 вказане рішення судді Карпин І.М. скасовано, а провадження у справах закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являються сторонами справи, яка розглядається, як, відповідно, позивач та відповідач. Предмет спору усунення перешкод у спілкуванні із онукою. Приймаючи рішення у справах про адміністративне правопорушення суддя Карпин І.М. вже сформулювала свою стійку, виражену негативну оцінку особи ОСОБА_1 та її поведінки. Попри те, що вказана постанова була скасована судом апеляційної інстанції як безпідставна і незаконна, у головуючого судді вже склалося об`єктивне негативне сприйняття як особи позивача, так і її представника, який представляв інтереси ОСОБА_1 в справах про адміністративні правопорушення. Предметом розгляду у даній цивільній справі є визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з онукою. Відповідно до сімейного законодавства при вирішенні спорів цієї категорії психологічні якості, моральне обличчя та загальна характеристика особи позивача мають визначальне й ключове значення для забезпечення найкращих інтересів дитини. З метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді і забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень, на його погляд суддя Карпин І.М. повинна була б заявити про самовідвід. Однак, цього зроблено не було. В минулому судовому засіданні суддею не було забезпечено неупереджений та об`єктивний розгляд справи, більша частина судового засідання звелася до запитань судді та представника відповідача до ОСОБА_1 , які по своїй суті не стосувалися предмета позову, а спробою ревізії рішень у справах про домашнє насильство; питання часом носили некоректний та провокаційний характер; ОСОБА_1 намагались на відміну від відповідача виставити як особу з низькими моральними якостями; неприязні відносини між позивачем та відповідачем після цього засідання лише посилися, що аж ніяк не відповідає інтересам дитини. На зауваження представника позивача щодо некоректних провокаційних питань та питань, що не стосуються предмета спору, суддя не реагувала, натомість постійно робила зауваження представнику позивача. Оскільки суддя Карпин І.М. раніше вже висловила свою негативну позицію щодо особи позивача ОСОБА_1 (хоч і в межах іншого процесу, рішення в якому скасовано), вона психологічно не може залишатися цілковито неупередженою та об`єктивною при оцінюванні доказів, що характеризують як особу позивача, так і особу відповідача у цій справі. Питання участі у спілкуванні із онукою є надзвичайно важливим для позивача і для неї є вкрай важливим неупереджений та об`єктивний розгляд даної цивільної справи, а на даний час виникають обгрунтовані сумніви в неупередженості, безсторонності та об`єктивності судді. На думку сторони позивача, при проведенні судових засідань суддя надає перевагу відповідачу перед позивачем, маються ознаки упередженості стосовно позивача, що само по собі ставить під обгрунтований сумнів її об`єктивність та неупередженість при подальшому розгляді справи, в тому числі і при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За правилами ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч.7, ч.8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Так, статтями 36-37 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, за наявності яких, у відповідності до ч.1 ст.39 ЦПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Так, згідно ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом із тим, відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».

Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02) (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 761/16124/15-ц).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.12.2009 у справі № 4785/02 «Мироненко і Мартенко проти України», що набуло статусу остаточного 10.03.2010, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, доки не надано доказів протилежного. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву у його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (п.п.66-71).

В заяві про відвід представник позивача висловлює припущення щодо необ`єктивності та упередженості судді, яка проявляється у процесуальних рішеннях суду, що свідчить про те, що підстави, заявлені заявником, по суті зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями головуючого. Прийняття судом відповідних процесуальних рішень під час розгляду справи, не є підставою для відводу судді та не може оцінюватись сторонами як сумнів у його неупередженості в межах розгляду даної справи, а незгода з такими може бути вирішена у визначеному процесуальним законодавством порядку.

Щодо посилань як на підставу відводу судді прийняте головуючим суддею рішення у іншій справі, зокрема у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України рішення судді в іншій справі, з яким не погоджується заявник, не може слугувати підставою для відводу.

Представник позивача не навів аргументованих доводів, які могли б викликати сумніви в об`єктивності і неупередженості судді при розгляді даної цивільної справи, вказані ним обставини зводяться до висловлених припущень та його суб`єктивного непогодження із процесуальними рішеннями головуючого, будь-якими об`єктивними доказами його доводи не підтверджуються та не свідчать про упередженість судді.

Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що заява представника позивача ОСОБА_4 про відвід головуючого судді Карпин І.М. є повністю безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 260, 261 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника позивача Луньо Б.М. про відвід головуючого судді Карпин І.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.М.Карпин