Рішення № 139340619, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 11.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними бездіяльність Військової академії (м. Одеса), яка не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку полягає у не матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015- 2017 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;

2. Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015- 2017 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;

3. Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він з 31.08.2015 по 21.12.2017 проходив військову службу у Військовій академії (м. Одеса). Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженої наказом МО України від 11 червня 2008 року № 260 грошове забезпечення складалось з наступних його видів: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення: а) надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%), б) надбавка за роботу, яка як передбачає доступ до державної таємниці (15%), в) премія (450%), г) щомісячна додаткова грошова винагорода. Представник позивача, щодо надання підстав не нарахування та не виплату належного грошового забезпечення, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати, але відповідач повідомив про те що підстав для нарахування відсутні.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним судом.

Ухвалою судді від 15.05.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.06.2026 від представника відповідача Військової академії м. Одеса надійшов відзив (вх. №ЕС/60296/26), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про відсутність законних підстав для виплати додаткових коштів на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а також вказали на пропуск строку звернення до суду позивача з вказаним позовом.

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 у період з 31.08.2015 по 21.12.2017 проходив військову службу у Військовій академії (м. Одеса), що підтверджуються відомостями з витягу з послужного списку.

Витягом із наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) №278 від 21.12.2017 на підставі якого ОСОБА_1 з 21 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу академії, знято з усіх видів забезпечення та направити в розпорядження Долинського ОМВК Івано-Франківської області для постановки на військовий облік.

У позовній заяві представник позивача вказав, що протягом за 2015-2017 роки позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний рік.

Представником позивача направлено адвокатський запит (вих. №03/04-20026-11 від 03.04.2026) до відповідача, в якому просив надати відомості чи здійснювалась нарахування та виплата індексації грошового забезпечення в період з моменту зарахування по момент виключення з урахуванням базового місяця 2008 рік; щомісячних додаткових грошових винагород передбачених постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати за період з 2014 року по 2018 рік, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення, компенсацію відпустки як учаснику бойових дій.

Листом Військова академія (м. Одеса) №192/95/ВихЗПІ від 25.04.2026 на вказаний адвокатський запит повідомлено, що «…проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року). У свою чергу, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по листопад 2018 року у Міністерства оборони України не було.

…Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 09 - червня 2016 року №252/10/1-36-16, від 04-липня 2017 року-№220/5140; від 08.: серпня 2017 року №78/0/66-17 проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому повідомлялось, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. З урахуванням наведеного, слід дійти до висновку що на даний час відсутні підстави та фінансовий ресурс для виплати індексації грошового забезпечення.

Стосовно виплати компенсації додаткової відпустки, як учаснику - бойових дій, повідомляємо. У разі невикористання військовослужбовцями учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація це зазначено в пункті 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки, ОСОБА_1 переводився з Військової академії (м. Одеса) для подальшого проходження служби в іншу частину, а не звільнявся в запас - з лав ЗСУ, компенсація відпустки, як учаснику бойових дій-не-виплачувалася.»

При цьому, як зазначено відповідачем у відзиві, ними визнаються обставина не включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, виплата якої передбачена положеннями Постанови №889 при обчисленні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини другої згаданої статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин; далі Інструкція № 260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктами 33.1, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 було встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.

На виконання зазначеної постанови Міністерством оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 (а з 16.12.2016 наказом від 24.10.2016 № 550) затверджено Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Пунктами 8 зазначених Інструкцій № 595 та № 550 передбачалося, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вирішуючи колізію між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта, суд керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 зазначила, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому до грошового забезпечення як розрахункової величини включаються виплати, які мають постійний, щомісячний характер.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 сформовано висновок, згідно з яким встановлення підзаконним актом порядку виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати зміст та обсяг прав, закріплених законом, що має вищу юридичну силу. У разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосуванню підлягає закон.

У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 07 липня 2022 року у справі № 520/7308/21, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 520/3505/19 суд касаційної інстанції неодноразово наголошував: щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, є складовою щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця у зв`язку з її регулярним, постійним (щомісячним) характером виплати. Відтак, розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має визначатися з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі з урахуванням зазначеної щомісячної винагороди.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у період з жовтня 2015 року по грудень 2017 року щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, систематично нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісячно у розмірі 60% , вона підлягала безумовному включенню до складу місячного грошового забезпечення позивача при розрахунку допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015- 2017 роки.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015- 2017 роки без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Стосовно доводів представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення, суд зазначає таке.

Предметом спору є нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за відповідні періоди проходження військової служби.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Вказане положення втратило чинність із дня ухвалення цього Рішення.

Оскільки спір у цій частині стосується виплат, належних позивачу у зв`язку з проходженням військової служби, а відтак суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу для оздоровлення за період з 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за період з 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з врахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА