Рішення № 139340315, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 27.05.2026 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про коригування митної вартості товарів від 10.05.2026 року №UA500370/2026/000001/1;

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, № UA 500370/2026/000013, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 23 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (Україна) та ENERGY EG CO. (Арабська республіка Єгипет) було укладено зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу № 23-02/UKE/26. 09 березня 2026 року Сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору № 23-02/UKE/26, якою внесли зміни в пункт 4 Договору та виклали його в наступній редакції: Відвантаження 20 лютого 20 квітня 2026 року. 04 квітня 2026 року Сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору № 23 02/UKE/26, якою внесли зміни в пункт 8 Договору та виклали його в наступній редакції: Умови поставки: FOB, Еларіш порт, Єгипет (Інкотермс 2020). Відповідно до пункту 12 «Оплата» Договору передбачено, що:

25% - контрактної вартості вантажу оплачується Покупцем протягом 2 банківських днів після підписання даного контракту;

25% - контрактної вартості вантажу оплачується Покупцем протягом 2 банківських днів після пакування товару та отримання від Продавця повідомлення про готовність Товару до завантаження;

- остаточний розрахунок фактурної вартості вантажу оплачується протягом 2 банківських днів після завантаження Товару на судно та надання скан копій оригіналів товаросупровідних документів.

На підставі виставленого Продавцем рахунку від 17.04.2026 № 267, ТОВ «Агро Фонд» було проведено 07 травня 2026 року (платіжна інструкція №204) оплату Товару 335 640 доларів США. Так, на виконання умов Договору та відповідно до Коносамента (B/L) №1 від 17 квітня 2026 року Продавцем (вантажовідправником) проведено поставку Покупцеві (вантажоодержувачу) Товару: Cіль харчова в великих мішках всередині (5594): вага Брутто 7005,085 м/тон, Вага нетто 6992,5 м/тон.

08.05.2026 ФОП ОСОБА_1 (далі декларант, брокерська компанія), діючи в інтересах ТОВ «Агро Фонд» на підставі Договору №YAE-001/26 від 08.01.2026, звернулася до відповідача з МД 26UA5003700000993U9 у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару Сіль(NaCI) харчова 1-го помелу придатна для споживання людьми, морська, триразово промита, на сухій основі, являє собою білі кристали із масовою часткою злористого натрію 99,52%, вологість 0,17%, домішки: SO4: 0,31 %, Ca: 0.06%, Mg: 0.1%, CaSo?: 0,25%, MgSO?:0.24% із розміром кристалів не більше 2 мм. Спаковано у Біг Беги, всього 5594 мішків. Виробник: Energy EG., із зазначенням митної вартості товару за ціною договору.

08.05.2026 отримано повідомлення від митниці декларанту про надання додаткових документів. 10.05.2026 за вих №1005-1 декларантом надано пояснення та роз`яснення на запит митниці, та додатково долучено: додаткову угоду № 2 від 04.04.2026, сертифікати SGS, переклад договору фрахтування судна від 06.04.2026 та рахунку від 20.04.2026. Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2026/000013. Також, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2026/000001/1 від 10.05.2026, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Вважаючи такі рішення та картку відмови Одеської митниці протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

08.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/63366/26) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 29.05.2026, з долученням до матеріалів справи документи засвідчені нотаріальним перекладом.

Ухвалою судді від 12.06.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД»; відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

29.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС72757/26) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500370000993U9 від 08.05.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2026/000001/1 від 10.05.2026.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 26UA500370000993U9 від 08.05.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як стверджує відповідач, у рішенні про коригування митної вартості № UA500370/2026/000001/1 від 10.05.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Також, у відзиві зазначено, що товар, який який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митними деклараціями (МД) №26UA500370001001U8 від 11.05.2026 та 26UA500370001004U5 від 12.05.2026 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД».

29.06.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/72775/26) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник просить судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

30.06.2026 (вх.№ ЕС73593/26) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відмовлено задоволенні заяви представника відповідача Одеської митниці (вх. №ЕС/72775/26 від 29.06.2026) про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

07.07.2026 (вх.№ ЕС76030/26) від представника відповідача до суду надійшли заперечення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позов, відповіді на відзив, заперечення і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» (код ЄДРПОУ 39137820) зареєстровано як юридична особа 17.03.2014 (Номер запису: 11811020000000972) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 02.20 Лісозаготівлі; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 35.11 Виробництво електроенергії; 35.12 Передача електроенергії; 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» (покупець) та компанією ENERGY EG CO. (надалі - Продавець) 13.02.2026 року укладено Контракт №23-02/UKE/26, відповідно до якого Покупець погоджується купити, а Продавець погоджується продати товар, як зазначено нижче, згідно з такими умовами: 1. Продукт: Сіль харчова 1 помелу. 2. Специфікація: 2.1 Якість (характеристики): Триразово промита морська сіль, на сухій основі Purity Nacl Dry: 99.06 % dry basic Water Insoluble Matter:0.04 Ca: 0.08% Max Mg: 0.12% Max SO4: 0.33% Max CaS04: 0,29%Max MgCl2: 0.19%Max MgSO4:0.24% Max Moisture: 0,19% Max. 2.2. Різновид: Рафінована морська сіль, 0,1 - 0,5 мм. Упаковка: ламіновані Біг Беги, щільністю 180г/м2 і більше, 1250 кг кожен. Ціна: 48 доларів США. 3. Походження : Єгипет. 4. Відвантаження: 28 лютого - 31 березня 2026 року. 5. Загальна кількість Товару: 7000 тон (+/-10%).6. Відправник: ENERGY EG CO. Egypt - New Damietta City, Real Estate22 - Second district - Second - Neighbor - First Round. 7. Вантажоодержувач: ТОВ «АГРО ФОНД». Україна. 8. Умови поставки: FOB порт східний Саїд, Єгипет (Інкотермес 2020). 9. Порт завантаження: будь-який порт Єгипту. 10. Порт розвантаження: порт Ізмаїл, Україна.

Так, судом встановлено, що для митного оформлення вказаного товару позивачем 08.05.2026 було подано митну декларацію № 26UA500370000993U9.

Для підтвердження вказаних у митній декларації №26UA500370000993U9 від 08.05.2026 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) №С 172 від 20.04.2026;

- Пакувальний лист (Packing list) №267 від 17.04.2026;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 267 від 17.04.2026;

- Коносамент (Bill of lading) №від 1 17.04.2026;

- Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) №б/н від 17.04.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №A 25 0222190 від 19.04.2026;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №204 від 07.05.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №б/н від 20.04.2026;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №203 від 07.05.2026;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №23-02/UKE/26 від 23.02.2026;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 09.03.2026;

- Договір (контракт) про перевезення №б/н від 06.04.2026;

- Лист імпортера №0705/01 від 07.05.2026.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ФОП " ОСОБА_1 " листом від 10.05.2026 №1005-1 повідомлено, що більше документів подаватись не буде.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням від 10.05.2026 №UA500370/2026/000001/1 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500370/2026/000013.

Так, у рішенні від 10.05.2026 №UA500370/2026/000001/1 відповідачем було вказано, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним Декларантом, та містять розбіжності, а саме:

«За результатом аналізу встановлено наступні розбіжності та невідповідності, а саме: 1) згідно п. 8 зовнішньоекономічного договіру від 23.02.2026 №23-02/UKE/26 (далі Контракт) умови поставки FOB Східний Саїд, що не відповідає умовам поставки у поданої деклараціі та умовам поставки у інвойсі №267 від 17.04.2026; 2) згідно п.12 Контракту оплата за товар здійснюється наступним чином: 25% протягом 2 банківських днів з дати підписання контракту (з 23.02.2026), 25% протягом 2 днів з дати пакування(з 17.04.2026), залишок протягом 2 днів з дати завантаження(з 17.04.2026). Декларантом надана платіжна інструкція від 07.05.2026 №204, дата проведення операції та сума платежу не відповідає умовам Контракту, крім того у полі «призначення платежу» зазначено, що перерахована сума є передоплатою по Контракту. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МКУ) Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Надана платіжна інструкція не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Отже, з огляду на пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; 3) відповідно до п. 5,6,7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, їх транспортуванням та страхування. Згідно п.12,1 Контракту, Продавці повинні надати страховий поліс на 110% вартості товару, проте такий поліс до митного оформлення не наданий та дана складова до митної вартості не додана. Імпортером надано лист про те, що вантаж не страхувався, проте згідно п. 18 Контракту, жодні заяви, усні домовленості чи домовленості, які не містяться в Контракті не впливають або замінюють їх. Також згідно п. 14.І Контракту будь-які податки, мита або інші суми у порту завантаження повинні бути за рахунок Покупця; 3) в п.4 договору про перевезення від 06.04.2026 № б/н зазначена інформація про 100% оплату фрахту протягом 5 банківських днів з дати підписання коносаменту. Декларантом надана платіжна інструкція від 07.05.2026 №203, дата проведення операції не відповідає умовам договору перевезення. Надана платіжна інструкція не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Отже декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за перевезення товару; 4) згідно п.20 Контракту, договір набуває чинності лише після його підписання та скріплення печатками обох сторін. Зазначений Контракт підписаний лише однією стороною; 5) сертифікат про походження містить інформацію щодо іншого коду товару. Зазначене вище не дає права митному органу впевнитись у достовірності заявлених відомостей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, у тому числі, умов поставки, зокрема, щодо страхування вантажу, перелік послуг, тариф, умови оплати, умови перевезення вантажу, додаткові витрати тощо».

Таким чином, як стверджує відповідач, декларантом не надано належних документальних.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Щодо покликань відповідача на те, що згідно п. 8 зовнішньоекономічного договору від 23.02.2026 №23-02/UKE/26 умови поставки FOB Східний Саїд, що не відповідає умовам поставки у поданої деклараціі та умовам поставки у інвойсі №267 від 17.04.2026, то суд зазначає таке.

Так, як вже встановлено судом пунктом 8 контракту від 23.02.2026 №23-02/UKE/26 визначено, що умови поставки: FOB порт східний Саїд, Єгипет (Інкотермес 2020).

Разом з цим, судом також встановлено, що 04.04.2026 між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» (покупець) та компанією ENERGY EG CO. (надалі - Продавець) укладено додаткову угоду № 2 до Договору № 23-02/UKE/26, якою пункт 8 викладено в новій редакції та змінено умови поставки на, а саме на - FOB Еларіш порт, Єгипет.

В листі від 1005-1 від 10.05.2026 було повідомлено про це митний орган та додатково надано копію вищезазначеної додаткової угоди № 2.

Зважаючи на вказане, суд вважає вказані покликання відповідача необґрунтованими.

Щодо покликань відповідача на умови оплати за товар та ненадання документів на підтвердження оплати за товар, то суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача як необґрунтовані.

З аналогічних підстав суд вважає необґрунтованим покликання відповідача на ненадання належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за перевезення товару.

Разом із цим, суд зазначає, що як стверджує позивач, для виконання перевезення Товару з порту завантаження в Єгипті до порту розвантаження в м. Ізмаїл (Україна) було укладено чартерний договір від 06.04.2026 з компанією-судновласником Taj Management Maritime CO.

На підставі виставленого фрахтового рахунку від 20.04.2026 та вищезазначеного чартерного договору, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 203 ТОВ «Агро Фонд» 07 травня 2026 року було проведено оплату послуг перевезення, на загальну суму 74 000 долари США.

У рішенні про коригування митний орган вказав, що надана платіжна інструкція не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією

Разом з тим суд зазначає, що нормативно-правові акти Національного банку України, на які посилається відповідач, регулюють порядок здійснення валютних та платіжних операцій банками та іншими надавачами платіжних послуг. Натомість перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, визначений статтею 53 МК України, частина друга якої передбачає подання, якщо рахунок сплачено, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Отже, при вирішенні питання про належність такого документа для цілей митного контролю визначальним є те, чи дозволяють наведені у ньому відомості у сукупності з іншими документами ідентифікувати платіж як такий, що здійснений за оцінюваний товар, та встановити його суму.

У спірному випадку платіжна інструкція в іноземній валюті містить відомості про здійснення платежу та суму такого платежу.

Відповідачем не встановлено розбіжностей між сумою, зазначеною у цих документах, та не наведено доказів здійснення позивачем на користь продавця інших платежів у зв`язку із придбанням спірного транспортного засобу.

За таких обставин зазначені митним органом недоліки оформлення платіжної інструкції не спростовують самого факту здійснення відповідного платежу та не доводять, що фактично сплачена за транспортний засіб ціна відрізнялася від ціни, зазначеної у договорі та рахунку-фактурі.

Щодо покликань відповідача на те, що до митного оформлення не надано страховий поліс та що дана складова до митної вартості не додана, то суд зазначає.

Так, відповідно до пункту 12.1 Договору, одним із товаросупровідних документів, який Продавець зобов`язується надати є Страховий поліс на 110% вартості Товару, оформлений страховою компанією на ім`я Покупця та такий, що покриває всі ризики.

Як стверджує позивач, за усними додатковими домовленостями між Сторонами, жодна з Сторін договору не наполягала на проведення страхування вантажу та обов`язковості видачі страхового полісу.

Листом від 07.05.2026 за № 0705/01 повідомлено Одеську митницю, що Товар не страхувався.

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), FOB, FREE ON BOARD (... named port of shipment), ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження). Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Вказаними умовами не передбачено обов`язку у страхуванні товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 зазначив, що якщо декларант заявляє, що страхування не здійснювалось, він не має доводити цього факту, декларант має підтвердити лише ті факти, які на його думку пов`язані із витратами та входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалось та вартість страхування повинна включатись до вартості товару, митниця повинна довести цей факт, чого у даному випадку зроблено не було.

Таким чином, суд зазначає, що витрати на страхування не можуть входити до митної вартості товару у даному випадку і не підлягають врахуванню під час визначення суми митних платежів, що підлягають сплаті.

Щодо покликань відповідача на те, що сертифікат про походження містить інформацію щодо іншого коду товару, то позивач вказує, що на міжнародному ринку встановлюються різні класифікатори та коди Товару на Сіль.

Суд зазначає, що заповнення сертифікату про походження товару знаходиться поза межами компетенції декларанта та, відповідно, наявність у них розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

З урахуванням вказаного, суд вважає вказані покликання відповідача необґрунтованими.

Суд також вважає необґрунтованими покликання відповідача на те, що контракт №23-02/UKE/26 підписаний лише однією сторону, оскільки вказане спростовується наданою до суду його копіє.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картка коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 33280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №121225 від 25.05.2026 року.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 33280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про коригування митної вартості товарів від 10.05.2026 UA500370/2026/000001/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, № UA 500370/2026/000013, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» суму сплаченого судового збору у розмірі 33280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» (45725, Волинська область, Луцький район, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 17, код ЄДРПОУ 39137820);

Відповідач Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА