Рішення № 139338966, 31.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/980/26

н/п 2/953/1803/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,

представника позивачки адвоката Бердніченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 , в особі представника адвоката Бердніченко О.П., звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачів Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири, відповідно до якої позивачка просить визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 47,8 кв. м., житловою площею 25,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутої на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17 лютого 2003 року, право власності на яку не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17 лютого 2003 року їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/3 частці кожному.

Позивачка вказує, що оригінал зазначеного свідоцтва про право власності на житло втрачено, при цьому його копія перебуває у неї. Факт втрати документа підтверджується оголошенням, опублікованим у газеті «Слобідський край» № 21 від 22 травня 2025 року.

Після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , позивачка успадкувала належну йому 1/3 частку квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року. Таким чином, з урахуванням належної їй первісно 1/3 частки, позивачка вважає себе власницею 2/3 часток зазначеної квартири.

З метою державної реєстрації права власності на належні їй частки квартири позивачка звернулася до державного реєстратора, однак 17 листопада 2025 року їй відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 .

У зв`язку з втратою оригіналу свідоцтва позивачка також звернулася із заявою про видачу його дубліката. Листом Управління комунального майна та приватизації від 03 липня 2025 року № 5288 у видачі дубліката їй відмовлено з огляду на невідповідність змісту публікації в газеті оригінальному документу, відсутність підпису одного зі співвласників - ОСОБА_2 , ненадання належним чином засвідчених копій документів, подання технічного паспорта станом на 2015 рік, а також неналежне оформлення заяви.

Позивачка зазначає, що за таких обставин вона позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію права власності на належну їй 1/3 частку квартири, набуту на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17 лютого 2003 року, та належним чином реалізувати свої правомочності власника, зокрема розпоряджатися цією часткою.

При цьому позивачка звертає увагу, що право власності на іншу 1/3 частку квартири, набуту нею у порядку спадкування після смерті чоловіка, зареєстровано за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначена частка, за її твердженням, предметом цього спору не є.

Також посилається на те, що є внутрішньо переміщеною особою, що, на її думку, ускладнює доступ до документів, необхідних для підтвердження її права власності.

З огляду на викладене позивачка вважає, що її право власності на 1/3 частку квартири підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 02.02.2026 позовну заяву передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розпочато підготовче провадження.

24.02.2026 електронним шляхом до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Погудіної Д.О.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 1/3 частину квартири, посилаючись на неможливість зареєструвати право власності у зв`язку з втратою оригіналу свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 та неможливістю отримати його дублікат.

Водночас відповідач зазначає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не відмовляло позивачці у видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло. Листом Управління від 03 липня 2025 року № 5288 заяву позивачки щодо видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було знято з розгляду у зв`язку з виявленням недоліків у поданих документах.

Як зазначає відповідач, у вказаному листі позивачці було повідомлено про виявлені недоліки та роз`яснено, що вона не позбавлена можливості повторно звернутися за отриманням адміністративної послуги з видачі дубліката свідоцтва про право власності після усунення зазначених недоліків.

На думку відповідача, за таких обставин позивачка не позбавлена можливості отримати дублікат свідоцтва у позасудовому порядку, а тому звернення до суду з позовом про визнання права власності є передчасним. При цьому відповідач зазначає, що позивачкою не наведено обставин, які перешкоджали б їй усунути недоліки, зазначені в листі Управління від 03 липня 2025 року № 5288, та повторно звернутися за отриманням відповідної адміністративної послуги.

Посилаючись на положення ЦПК України та постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідач вважає, що позивачкою не доведено відсутності можливості одержання чи відновлення документа, що посвідчує право власності, що, на його думку, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, відповідач звертає увагу на невідповідність відомостей щодо площі квартири, зазначених позивачкою у прохальній частині позовної заяви, даним, що містяться у наданих суду документах.

Так, у позовній заяві позивачка просить визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири загальною площею 47,8 кв.м, житловою площею 25,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, як зазначає відповідач, відповідно до копії свідоцтва про право власності від 17 лютого 2003 року № НОМЕР_2 , інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 липня 2025 року № 437601171 та дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року № 13-387, загальна площа квартири становить 38,9 кв. м, а житлова - 25,2 кв.м.

Також відповідач посилається на відомості технічного паспорта №ТІ01:4165-4633-0804-3398 від 30 серпня 2025 року, виготовленого ФОП ОСОБА_5 , відповідно до якого до квартири АДРЕСА_2 прибудовано веранду площею 8,7 кв. м без відповідних дозвільних документів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивачка, заявляючи вимогу про визнання права власності на 1/3 частину квартири, фактично просить визнати за нею право власності на частину квартири збільшеної площі, до якої включено прибудовану без дозвільних документів веранду площею 8,7 кв. м.

Крім того, відповідач зазначає, що внаслідок проведення будівельних робіт відбулася зміна кількості приміщень квартири, а також збільшення її площі шляхом прибудови веранди. На його думку, такі роботи є реконструкцією квартири шляхом прибудови.

Відповідач також зазначає, що зовнішня стіна будинку, до якої здійснено прибудову, є несучою конструкцією та належить до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з цим він вважає, що здійснення реконструкції без згоди співвласників будинку може порушувати їхні права.

Посилаючись на положення статті 376 Цивільного кодексу України, відповідач вказує, що прибудова, здійснена без відповідних дозвільних документів, має ознаки самочинного будівництва.

Також у відзиві зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Харківська міська рада здійснює повноваження щодо управління майном та земельними ресурсами територіальної громади. Відповідач стверджує, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , на якій здійснено прибудову, не належить до земель приватної чи державної власності, у зв`язку з чим, на його думку, Харківська міська рада є власником зазначеної земельної ділянки.

З огляду на викладене відповідач вважає за необхідне залучити Харківську міську раду до участі у справі як співвідповідача.

04 березня 2026 року в електронній формі до суду надійшла відповідь на відзив представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Бердніченко О.П., у змісті якої позивачка заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а наведені у відзиві заперечення не спростовують обставин, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог.

Щодо доводів відповідача про передчасність звернення до суду представник позивачки зазначає, що втрата оригіналу правовстановлюючого документа, невидача дубліката свідоцтва про право власності та неможливість проведення державної реєстрації права власності стали підставами для звернення до суду. Посилається на положення статті 392 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності, зокрема у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

При цьому представник позивачки вважає, що закон не ставить право особи на звернення до суду за захистом порушеного права у залежність від неодноразового звернення до органу, який надає відповідну адміністративну послугу, або від попереднього усунення недоліків у поданих документах. Посилається на гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист та зазначає, що необхідність повторного звернення до органу місцевого самоврядування не може бути перешкодою для реалізації права на судовий захист.

Щодо доводів відповідача про відсутність порушеного права представник позивачки зазначає, що право позивачки порушене у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа, відмовою державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності та неможливістю повною мірою реалізувати правомочності власника.

Щодо невідповідності площі квартири представник позивачки зазначає, що предметом спору є визнання права власності на 1/3 частину квартири, набуту позивачкою на підставі свідоцтва про право власності від 17 лютого 2003 року. На його думку, спір не стосується встановлення технічних характеристик квартири, визначення її площі чи узаконення реконструкції.

Представник позивачки також зазначає, що факт видачі свідоцтва про право власності на житло від 17 лютого 2003 року відповідачем не заперечується, а подальша зміна технічних характеристик квартири не впливає на право власності позивачки, набуте на підставі зазначеного свідоцтва.

Щодо доводів відповідача про самочинне будівництво представник позивачки зазначає, що позовних вимог про визнання права власності на прибудову, узаконення реконструкції або зміну технічних характеристик квартири позивачкою не заявлено. У зв`язку з цим вважає посилання відповідача на статтю 376 Цивільного кодексу України такими, що не стосуються предмета спору.

Щодо необхідності залучення Харківської міської ради як співвідповідача представник позивачки зазначає, що предметом спору є виключно право власності на частку квартири, а позовні вимоги не стосуються прав на земельну ділянку чи визнання права власності на самочинне будівництво. У зв`язку з цим вважає доводи відповідача щодо необхідності залучення Харківської міської ради безпідставними.

На підтвердження набуття позивачкою права власності представник посилається на свідоцтво про право власності від 17 лютого 2003 року, свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що відповідач не заперечує факту набуття позивачкою права власності на відповідну частку квартири.

Крім того, представник позивачки посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 127/23627/20 та від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20, відповідно до яких втрата правовстановлюючого документа сама по собі не припиняє права власності, а у разі неможливості відновлення такого документа особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

З огляду на викладене представник позивачки вважає, що наведені відповідачем заперечення не спростовують факту набуття позивачкою права власності на спірну частку квартири, факту втрати правовстановлюючого документа та неможливості здійснення державної реєстрації права власності, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.

23.03.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання позову.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.05.2026 підготовче провадження у даній цивільній справі закрито. Призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Бердніченко О.П. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у поданих письмових заявах по суті справи. Додатково зазначила, що відповідач у справі ОСОБА_2 , який є співвласником спірної квартири, не надає згоди на обробку його персональних даних, яка є необхідною для отримання дубліката свідоцтва про право власності на житло.

Також зазначила, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з чим позбавлена можливості особисто приїжджати до м.Харкова для збору необхідних документів та усунення недоліків, зазначених Управлінням комунального майна та приватизації у листі від 03 липня 2025 року № 5288, необхідних для отримання дубліката свідоцтва про право власності на квартиру.

Представник відповідача - Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Поважні причини неявки суду не відомі. Заяви, клопотання на адресу суду не надходили.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. У змісті заяви про визнання позову, яка 23.03.2026 засобами поштового зв`язку надійшла до суду, прохав здійснити розгляд даної справи за його відсутністю.

Суд, заслухавши вступне слово сторони позивачки, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно даних копії свідоцтва про право власності на житло реєстраційний №2А-03-219202 від 17.02.2003, видане відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Загальна площа квартири становить 38.9 кв.м., а відповідна вартість на момент приватизації 6.81 грн. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 17.02.2023 №2227.

Відповідно даних Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №79033466 від 06.11.2024, виданий П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою вбачається, що ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, 06.11.2024 отримала дублікат свідоцтва про спадщину №73243441- 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , яку отримала після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначений факт підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрований в реєстрі за №4-438.

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №437601171 від 31.07.2025 вбачається, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_4 . Опис- 2 кімнатна. Правова підстава - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-438, видане 03.11.2015 Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою.

Відповідно даних листа Управління комунального майна та приватизації №528 від 03.07.2025 вбачається, що заява ОСОБА_6 про видачу дублікату свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 знята з розгляду. Підстави:

- в оголошенні, розміщеному у газеті «Слободський край» №21 від 22.05.2025 зазначено, що втрачене свідоцтво про право власності на житло реєстр № НОМЕР_3 від 17.02.2003, видане відділом приватизації житлового Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради Виконавчий комітет, що не відповідає втраченому свідоцтву про право власності на житло № НОМЕР_4 від 17.02.2003, видане Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- в заяві стосовно видачі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 та в заяві згоді на обробку персональних даних відсутній підпис ОСОБА_2 ;

- не надано копію паспорту громадянина України та копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платників податків на ім`я ОСОБА_2 ;

- в матеріалах стосовно видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло знаходиться копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2015, зареєстровано в реєстрі за №4-438, не завірена відповідно до вимог законодавства ;

- до заяви про видачу дубліката свідоцтва право власності на квартиру додано технічний паспорт виготовлений станом на 03.09.2015. Технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна , передбачено переліком документів, необхідних для отримання послуги «Видача дубліката свідоцтва про право власності», не надано;

- заява про видачу дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно написана на ім`я не уповноваженої особи.

Повідомлено ОСОБА_3 про те, що вона не позбавлена можливості повторно звернутися із відповідною заявою після усунення недоліків.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кобилянської міської ради Полтавської області № 81883780 від17.11.2025 відмовлено заявнику у проведені реєстраційних дій - реєстрацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава - після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме не надання свідоцтва про право власності на житло від 17.02.2023 №2227, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 15, частинами першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права власності.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Позивач, звертаючись із позовними вимогами до суду, самостійно обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалася на те, що є власницею 1/3 частки спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний №2А-03-219202 від 17 лютого 2003 року, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Позивачка зазначала, що правовстановлюючий документ на належну їй частку квартири було втрачено, а у видачі його дубліката їй відмовлено з огляду на ненадання відповідачем ОСОБА_2 згоди на обробку його персональних даних та належним чином засвідчених копій паспорта й документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків. У зв`язку з цим, за твердженням позивачки, вона позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію свого права власності у встановленому законом порядку та в повному обсязі реалізувати правомочності власника.

З огляду на викладене позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частку спірної квартири відповідно до статті 392 ЦПК України.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що стаття 392 ЦК України передбачає дві самостійні підстави для звернення власника майна до суду з позовом про визнання права власності: по-перше, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

При цьому позов про визнання права власності є способом захисту вже існуючого права власності та може бути пред`явлений у разі виникнення у третіх осіб сумнівів щодо належності майна позивачеві, оспорювання або невизнання ними права власності, що перешкоджає власнику належним чином здійснювати свої правомочності, а також у разі втрати правовстановлюючого документа, якщо внаслідок цього власник позбавлений можливості реалізувати своє право в інший спосіб.

Відповідно до приписів процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачем у справах про визнання права власності є особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача, не визнає за ним можливості здійснювати відповідні правомочності власника або має власний інтерес щодо спірного майна.

У разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації свого права власності. При цьому саме по собі право власності позивача іншими особами може не порушуватися, однак звернення до суду є виправданим лише за умови відсутності іншого, позасудового способу підтвердження чи відновлення відповідного права.

Отже, передумовою для застосування статті 392 ЦК України у випадку втрати правовстановлюючого документа є встановлення факту його втрати та неможливості відновлення документа або підтвердження права власності в інший, передбачений законом спосіб.

Такий висновок щодо застосування статті 392 ЦК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 453/1240/13 та від 21 липня 2021 року у справі № 640/3509/19.

Вирішуючи спір, суд встановив, що відповідачі у справі право власності позивачки на 1/3 частку спірної квартири не оспорюють та не заперечують належності їй зазначеного майна.

Разом з тим позивачкою не надано належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту втрати нею правовстановлюючого документа, який засвідчує її право власності на 1/3 частку спірної квартири, а також неможливості відновлення такого документа у позасудовому порядку. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до правоохоронних органів із заявою про втрату документа, розміщення оголошення про його втрату, а також відмови органу, який видав правовстановлюючий документ, у видачі його дубліката.

Навпаки, з наданих суду доказів убачається, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не відмовляло позивачці у видачі дубліката свідоцтва про право власності на частку у спірній квартирі.

Заяву позивачки про видачу дубліката свідоцтва було знято з розгляду у зв`язку з виявленими недоліками. При цьому позивачці роз`яснено, що після усунення зазначених недоліків та подання передбаченого законодавством переліку документів вона має можливість повторно звернутися до відповідного органу із заявою про видачу дубліката правовстановлюючого документа.

Крім того, позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 відмовився надати згоду на обробку його персональних даних та необхідні документи як співвласник спірної квартири. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до ОСОБА_2 з відповідною вимогою та відмови останнього у її задоволенні.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_2 поштовим відправленням направив до суду заяву про визнання позову, до якої долучив належним чином засвідчені копії паспорта та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивачки про те, що перешкодою для отримання дубліката правовстановлюючого документа є відмова Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у його видачі, а також відмова відповідача ОСОБА_2 у наданні згоди на обробку його персональних даних та копій паспорта і документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Крім того, одною із підстав позову позивачка зазначає, що вона є особою похилого віку та внутрішньо переміщеною особою, а збір документів, необхідних для отримання дубліката свідоцтва, є для неї складною процедурою.

Однак наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність передбачених статтею 392 ЦК України підстав для визнання права власності в судовому порядку та не підтверджують неможливості отримання дубліката правовстановлюючого документа у встановленому законом порядку.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивачка позбавлена можливості отримати дублікат правовстановлюючого документа у позасудовому порядку. За встановлених судом обставин звернення до суду з позовом про визнання права власності не є необхідним способом захисту її права, оскільки можливість відновлення правовстановлюючого документа шляхом повторного звернення до відповідного органу після усунення виявлених недоліків не втрачена.

Крім того, суд враховує, що предметом даного позову є вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частку спірної квартири, загальна площа якої, за твердженням позивачки, становить 47,8 кв. м.

Разом з тим із даних свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний №2А-03-219202 від 17 лютого 2003 року, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, а також з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №437601171 від 31 липня 2025 року вбачається, що загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 38,9 кв. м, житлова площа -25,2 кв. м.

Водночас відповідно до даних технічного паспорта №ТІ01:4165-4633-0804-3398 від 30 серпня 2025 року, виготовленого ФОП ОСОБА_7 вбачається, що загальну площу спірної квартири (38.9 кв.м.) було збільшена до 47,8 кв.м за рахунок веранди №7, площею 8,7 кв.м, яка була побудована без відповідних дозвільних документів.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 392 ЦК України правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частку спірної квартири, що є підставою для відмови у задоволені позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави з огляду на те, що судом було звільнено позивачку від оплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http:// www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця перебування: АДРЕСА_5 ;

відповідачі:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ЄДРПОУ:14095412, адреса: м.Харків, майдан Конституції,16;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_5

Суддя - С.М. Лисиченко