Рішення № 139338801, 31.08.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/176/26 Провадження № 2/613/1281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Сеник О.С., за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/176/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 ,у якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 у розмірі 26240,00 грн; 2) судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 02.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.05.2024-100001207, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Відповідачці надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 112 днів.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 26240,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 8000,00 грн, процентів - 13440,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 800,00 грн, неустойки - 4000,00 грн.

Порушення відповідачкою зобов`язань по укладеному кредитному договору № 02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення ТОВ «Споживчий Центр» до суду із відповідним позовом

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 11.02.2026 позовну заяву ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 02.03.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 10.06.2026 по справі № 613/176/26 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 у розмірі 26240,00 грн (двадцять шість тисяч двісті сорок грн 00 коп.) та судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

22.07.2026 до Богодухівського районного суду Харківської області надійшла заява від ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10.06.2026 по справі №613/176/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначила, що вказане заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки вона не з`явилася в судові засідання та не подала відзив з поважних причин, а також має докази та аргументи, що мають істотне значення для вирішення справи.

Зазначила, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» є безпідставними та недоведеними з огляду на наступне:

1) відсутність первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту. Заявлені вимоги позивач обгрунтовує наданою довідкою-розрахунком, відповідно до якої загальна сума заборгованості становить 26240,00 грн. Однак, такий розрахунок є лише одностороннім арифметичним документом, який повністю залежить від волевиявлення однієї сторони і не є первинним бухгалтерським документом;

2) недоведеність факту перерахування коштів саме відповідачці. Позивач надав квитанцію платіжної системи LiqPay від 02.05.2024 на суму 8000,00 грн. Однак, у цій квитанції номер платіжного інструменту зазначений частково : НОМЕР_4. Прихована комбінація не дозволяє унікально ідентифікувати банківську картку та довести, що вона належить відповідачці, що не є належним доказом отримання кредитних коштів;

3) недоведеність належності фінансового номеру. Позивач стверджує, що договір було підписано одноразовим ідентифікатором за допомогою номера телефону НОМЕР_3 . Водночас, у матеріалах справи відсутня будь-яка офіційна інформація від банківської установи про те, що саме цей номер телефону дійсно прив`язаний до вказаної платіжної картки;

4) безпідставність стягнення комісії, неустойки та штрафів. Згідно з розрахунком до загальної суми заборгованості також включено комісію у розмірі 800,00 грн та неустойку в розмірі 4000,00 грн. По-перше, відповідно до чинного законодавства нарахування та стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит у період дії воєнного стану заборонено. По-друге, оскільки позивачем не доведено у встановлений законом спосіб факт підписання відповідачкою договору, перерахування та отримання кредитних кошті, недоведеність існування основного зобов`язання унеможливлює стягнення будь-яких похідних платежів.

Зауважила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ним обов`язку з перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, а отже, і виникнення у відповідачки заборгованості у розмірі 26240,00 грн.

Враховуючи викладене, просила скасувати заочне рішення, а справу призначити до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області 23.07.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10.06.2026 по справі № 613/176/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання у справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 04.08.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10.06.2026 по цивільній справі № 613/176/26.

Заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10.06.2026 по цивільній справі № 613/176/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.05.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №02.05.2024-100001207, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, які підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «E278 ».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 112 днів, дата повернення кредиту 21.08.2024. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка 1,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надаєтсья кредит - 1,24%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 800,00 грн.

Умовами Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування кредиту на платіжну картку споживача № НОМЕР_4 .

Відповідно до квитанції LiqPay, 02.05.2024 о 12:26 було проведено операцію на суму 8000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 , ID операції НОМЕР_6 , призначення платіжної операції - видача за договором №02.05.2024-100001207.

Між ТОВ «Споживчий Центр» та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням ТОВ «Споживчий Центр» на банківські картки платників.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 позичальник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має заборгованість у розмірі 26240,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 8000,00 грн, процентів - 13440,00 грн, комісії за надання кредиту) - 800,00 грн, неустойки - 4000,00 грн.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Споживчий Центр» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін уформулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Суд зауважує, що відповідачка фактично не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, а вказує на недоведеність цього належними та допустимими доказами.

Відповідно до інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має номер телефону НОМЕР_3 .

Як вбачається з кредитного Договору, сторонами було погоджено канал комунікації : смс інформування на фінансовий номер НОМЕР_3, на який і було направлено відповідачці одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №02.05.2024-100001207 від 02.05.2024.

Таким чином, номер телефону, зазначений у кредитному договорі як фінансовий номер для комунікації, відповідає номеру телефону, який згідно з інформацією Системи BankID НБУ пов`язаний із персональними даними ОСОБА_1 ..

Доводи відповідачки про те, що квитанція LiqPay від 02.05.2024 на суму 8000,00 грн не підтверджує отримання нею кредитних коштів, є безпідставними. Часткове відображення номера платіжного інструменту у форматі НОМЕР_4 зумовлене особливостями формування платіжного документа та не спростовує факту здійснення відповідної платіжної операції.

При цьому відповідачка не надала жодного доказу того, що зазначений платіжний засіб належить іншій особі або що кошти в сумі 8000,00 грн були перераховані іншому отримувачу.

Також ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати клопотання про витребування доказів в порядку, передбаченому ст.84 ЦПК України, для підтвердження того, що зазначена платіжна кратка їй не належить, однак, таким правом не скористалася.

Отже, посилання відповідачки виключно на неповне відображення номера картки не спростовує наданих позивачем доказів, які підтверджують перерахування коштів на картку, вказану в договорі, та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти розміру заборгованості, відповідачка зазначила, що загальна сума заборгованості становить 26240,00 грн, а довідка-розрахунок є лише одностороннім арифметичним документом, який повністю залежить від волевиявлення однієї сторони.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 становить 26240,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 8000,00 грн, процентів - 13440,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 800,00 грн, неустойки - 4000,00 грн.

Перевіряючи наведений позивачем розрахунок у частині нарахованої заборговності, суд встановив, що відповідно до умов кредитного договору сума наданого кредиту становить 8000,00 грн, строк кредитування - 112 днів, а процентна ставка становить 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Договором також встановлено комісію у розмірі 800,00 грн, пов`язану з наданням кредиту.

Таким чином, за весь строк кредитування сума процентів, нарахованих за процентною ставкою 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 112 днів, становить 13440,00 грн, що відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неправильність наведеного розрахунку.

Разом з цим, відповідачка не була позбавлена можливості подати власний розрахунок заборгованості, надати докази здійснення платежів, які не були враховані позивачем, або заявити відповідне клопотання про призначення судової економічної експертизи у разі неможливості самостійно перевірити розрахунок.

Однак таких процесуальних дій відповідачкою вчинено не було.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами чи комісією за кредитним договором №02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 матеріали справи також не містять.

Отже, наданий позивачем довідка-розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02.05.2024-100001207 від 02.05.2024, ТОВ «Споживчий Центр» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачці кредит. Однак, відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 26240,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 8000,00 грн, процентів - 13440,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 800,00 грн, неустойки - 4000,00 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитними договором належним чином не виконала, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованості у загальному розмірі 22240,00 грн (8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13440,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 800,00 грн - комісія (пов`язана з наданням кредиту)) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь штрафів/неустойки в розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для стягнення сум пені/неустойки, нарахованих після 24 лютого 2022 року, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 штрафів/неустойки у розмірі 4000,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором №02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 у загальному розмірі 22240,00 грн (тіло кредиту 8000,00 грн, проценти 13440,00 грн, 800,00 грн - комісія, пов`язання з наданням кредиту), відмовивши у стягненні пені.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 84,76%, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2256,65 грн (2662,40грн*84,76/100).

Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.263-265, 268, 273-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 02.05.2024-100001207 від 02.05.2024 у розмірі 22240,00 грн (двадцять дві тисячі двісті сорок грн 00 коп), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2256,65 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят шість грн 65 коп).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя О.С. Сеник