Рішення № 139336979, 28.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 рокусправа № 380/12410/26 м. Львів Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.05.2026 управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в переведенні з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з часу звернення 11.05.2026, розрахувавши її, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради у довідках №9 і №10 від 11.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного стажу державної служби, 11.05.2026 звернулася до відділу обслуговування №6 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо переведення із загальної пенсії на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак отримала відмову. Підставою для відмови слугувало те, що стаж на посадах в органах місцевого самоврядування до розрахунку не береться, так як особи місцевого самоврядування не відносяться до державних службовців.

Позивачка вважає відмову відповідача протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 10 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З метою поновлення порушеного права, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

07.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивачка з 07.11.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Наголошує, що

11.05.2026 ОСОБА_1 звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою щодо проведення перерахунку пенсії, а саме перехід на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Стверджує, що 26.05.2026 ГУ ПФУ у Львівській області надано роз`яснення на звернення. Констатує, що відповідно до відомостей трудової книжки стаж позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №2723, відсутній (стаж роботи з 15.04.1993 до 03.07.2001 складає 08 років 02 місяців 19 днів). З урахуванням викладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

09.07.2026 позивачка подала відповідь на відзив, у якій висловила заперечення проти відзиву на позову з підстав викладених у позовній заяві. Крім того наголосила, що записами трудової книжки підтверджується, що за періоди з 05.03.1994 до 23.02.1995 працювала в Галицькій районні раді, з 23.02.1995 - в Галицькій райадміністрації, з 31.08.2001 і дотепер в Сихівській райадміністрації на посаді начальника загально-організаційного відділу.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до записів трудової книжки від 05.08.1988 серії НОМЕР_2 позивачка у спірний період працювала:

- 15.04.1993 прийнята на посаду інструктора першої категорії з випробувальним терміном 3 місяці Галицької районної Ради народних депутатів;

- 23.02.1995 звільнена по переведенню в Галицьку районну адміністрацію виконкому Львівської міської Ради народних депутатів (ст. 36 п. 5 КЗпП України);

- 23.02.1995 прийнята на посаду інструктора організаційного відділу по переводу з адміністрації Галицької районної ради (спеціаліст 1 категорії);

- 05.11.1996 переведена на посаду інспектора (спеціаліст 1-ї категорії ) загального відділу;

- 31.08.2001 звільнена із займаної посади у зв`язку з переведенням на роботу в Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради (п. 5 ст. 36 КЗпП України);

- 03.09.2001 призначено на посаду спеціаліста 1-ї категорії загального відділу у порядку переведення з Галицької районної адміністрації;

- 24.12.2001 переведена на посаду головного спеціаліста загального відділу з кадрового резерву;

01.01.2003 відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови КМУ «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій №1441 від 26.10.2001 посада головного спеціаліста віднесена до 6 (шостої) категорії посад органів місцевого самоврядування;

- 04.01.2007 у зв`язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників адміністрації переведено працівників адміністрації переведено на посаду головного спеціаліста загально-організаційного відділу;

- 01.04.2010 переведена на посаду начальника загально-організаційного відділу, за її згодою, з кадрового резерву з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. Посада віднесена до 5 (п`ятої) категорії посад в органах місцевого самоврядування;

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 присвоєно:

05.03.1994 прийняла присягу державного службовця;

23.03.1994 присвоєно VII категорію 14 ранг державного службовця;

07.08.1996 присвоєно 13 ранг державного службовця;

09.11.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, віднесено до VII категорії і присвоєно 13 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування;

01.01.2003 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

01.01.2005 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

01.04.2010 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

01.07.2011 присвоєно черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування достроково в межах п`ятої категорії.

11.05.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця, до якої додала копії трудової книжки, пенсійного посвідчення, довідку про заробітну плату, довідку про стаж державної служби.

Листом від 26.05.2026 №28868-29885/Б-02/8-1300-26 відповідач повідомив, що позивачці з 07.11.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Крім того зазначив, що згідно з трудовою книжкою стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України складає 08 років 02 місяці 19 днів, з 15.04.1993 до 03.07.2001, з 04.07.2001 посада була віднесена до категорії посад органів місцевого самоврядування, де працює і по цей час.

Вважаючи відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивачка пред`явила цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із відмовою у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно з Законом України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

За правилами ч. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для відмови позивачці у переході на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувала відсутність необхідного стажу, оскільки вона працювала на посадах не віднесених до категорії посад державних службовців.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється, відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Згідно з 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28.12.1993), на яку є покликання у п. 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - порядок №283).

Згідно з п. 2 порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі- порядок №229).

За змістом п. 4 порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України № 2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

За правилами ст. 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).

За змістом ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі ст. 14 Закону №2493-IIІ в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:

- п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад/

Частиною 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016) унормовано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Отже, період роботи до набрання чинності Законом №889-VIII на посадах в Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради, Галицькій районній адміністрації, які за наведених норм права, прирівняні до посад державної служби, дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 в справі №500/6640/16, від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.

Як вже зазначено судом, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 цього Закону і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд установив, що на день звернення до відповідача за пенсією позивачка досягнула віку 60 років, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII.

Згідно з записами трудової книжки від 05.08.1988 серії НОМЕР_2 позивачка працювала: за період з 15.04.1993 до 23.02.1995 працювала в Галицькій районній Раді народних депутатів; з 23.02.1995 до 31.08.2001 - Галицькій районній адміністрації виконкому Львівської міської Ради народних депутатів, з 31.08.2001 дотепер - Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради.

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд виснує, що робота позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування (з 15.04.1993 до 01.05.2016 (23 роки 0 місяців 17 днів) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Крім того, як вбачається з листа ГУ ПФУ у Львівській області 26.05.2026 №28868-29885/Б-02/8-1300-26 згідно з трудовою книжкою стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби позивачки складає за період з 15.04.1993 до 03.07.2001 (08 років 02 місяці 19 днів).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889, а саме 01.05.2016 становив більше 10 років; станом на вказану дату позивачка займала посаду державної служби, тож за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивачка має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відтак, відмова відповідача в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною.

У позовній заяві позивачка просить визнати протиправним рішення від 26.05.2026 Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в переведенні з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

У ході судового розгляду встановлено, що 26.05.2026 відповідачем підготовано лист за №28868-29885/Б-02/8-1300-26, який містить інформацію стосовно зарахування до стажу періодів роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Цей лист є внутрішнім документом, підготований не на виконання владних управлінських функцій та не породжує правових наслідків для позивачки, тобто не є індивідуальним актом у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, який може бути визнаним протиправним та скасованим.

Суд звертає увагу, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, у контексті правовідносин, які склалися між сторонами спору, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не вчинив тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладеної на нього компетенції згідно з чинним законодавством, а тому настання для позивачки негативних наслідків пов`язано саме з бездіяльністю ГУ ПФУ у Львівській області.

Стосовно вимоги зобов`язального характеру суд звертає увагу на таке.

За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивачки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 11.05.2026.

Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання пенсійного органу перевести на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» розрахувавши її, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради у довідках №9 і №10 від 11.05.2026, суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались. Відповідач відмовив позивачці у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю у неї необхідного стажу роботи на посадах державної служби.

Відтак, позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести позивачку з 11.05.2026 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-XIII.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн.

З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у відмові переведення ОСОБА_1 з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу»

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 11.05.2026 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна