Ухвала суду № 139334745, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 серпня 2026 р.Справа №160/23425/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №160/23425/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. 04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179), у якій просять:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», в частині притягнення громадянина України ОСОБА_1 , начальника 20 регіональної військово-лікарської комісії, полковника медичної служби, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», в частині притягнення громадянина України ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду звернення, оформленого службовим листом від 07.07.2026 №1854/5595, та ненадання ОСОБА_1 відповіді на це звернення;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в частині ненадання ОСОБА_1 акту службового розслідування, що послугував підставою для видання наказу (з основної діяльності) начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування»;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути звернення військовослужбовця ОСОБА_1 , оформлене службовим листом від 07.07.2026 №1854/5595, та надати ОСОБА_1 відповідь на це звернення;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України, надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином засвідчену копію акта службового розслідування або витяг з акта в частині, що стосується відповідного позивача, з вилученням за потреби інформації з обмеженим доступом, що послугував підставою для видання наказу (з основної діяльності) начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування».

Позовна заява обґрунтована незгодою позивачів з прийнятим наказом начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», в частині притягнення громадянина України ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, та ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

3. 28.08.2026 позивачами подано заяву про забезпечення позову, в якій просять:

- зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/23425/26 дію п. 2 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 № 6 «Про результати службового розслідування» у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/23425/26 дію п. 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 № 6 «Про результати службового розслідування» у частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що потреба у вжитті заходів забезпечення позову обумовлена фактичним виконанням оскаржуваного наказу та настанням для позивачів реальних майнових і службових наслідків ще до завершення судового розгляду. Довідками військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2026 підтверджено, що наказ від 04.07.2026 № 6 уже використано як безпосередню підставу для зменшення щомісячної премії обом Позивачам за липень 2026 року. Щодо ОСОБА_1 наказом начальника комісії - голови військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 01.08.2026 № 104 встановлено виплату 90% щомісячної премії у зв`язку з доганою, накладеною наказом від 04.07.2026 №6. При розмірі 100 % премії 26949,00 грн фактично виплачено 24254,10 грн. Майнова втрата за липень 2026 року склала 2694,90 грн. Щодо ОСОБА_2 наказом начальника 20 РВЛК від 03.08.2026 №38 встановлено виплату 90 % щомісячної премії з тієї самої підстави. При розмірі 100 % премії 18681,00 грн фактично виплачено 16812,90 грн. Майнова втрата за липень 2026 року склала 1868,10 грн. Загальний обсяг вже реалізованих майнових наслідків лише у частині преміювання становить 4563,00 грн. Вказані довідки підтверджують реальний характер виконання оскаржуваного наказу та безпосередній зв`язок між його чинністю і зменшенням грошового забезпечення позивачів. Окрім уже реалізованого зменшення премії, пп. 2, 3 наказу від 04.07.2026 №6 містять самостійну вказівку про щомісячне утримання із грошового забезпечення кожного позивача до 20 відсотків до повного погашення 15627,21 грн. Отже, чинність оскаржуваних положень створює триваючу правову підставу для подальших відрахувань із грошового забезпечення під час розгляду справи. подальше виконання пп. 2, 3 наказу збільшує обсяг негативних наслідків і ускладнює повне поновлення прав позивачів у межах одного судового провадження. Тимчасове зупинення дії оскаржуваних положень зберігає наявне правове та майнове становище сторін до завершення судового контролю за законністю притягнення позивачів до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

5. Перевіривши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, при вирішенні її по суті, суддя зазначає наступне.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

7. Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

8. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

9. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

10. Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

11. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

12. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

13. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

14. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

15. При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.

16. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

17. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

18. Судом встановлено, що відповідно до окремого доручення командира військової частини НОМЕР_4 від 19.06.2026 №510/10771, наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 22.06.2026 №82 «Про призначення службового розслідування», визначеним складом комісії проведено службове розслідування щодо 20 регіональної військово-лікарської комісії (та, ймовірно, стосовно посадових осіб 20 регіональної військово-лікарської комісії), за результатами якого начальником комісії - головою військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України видано наказ (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», яким громадянина України ОСОБА_1 , начальника НОМЕР_5 регіональної військово-лікарської комісії, полковника медичної служби, а також громадянина України ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

19. Не погоджуючись з вказаним наказом в частині п. 2 щодо притягнення громадянина України ОСОБА_1 , начальника 20 регіональної військово-лікарської комісії, полковника медичної служби, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, та в частині п. 3 щодо притягнення громадянина України ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

20. Позивачами додано до заяви про забезпечення позову довідки військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2026 №220 та №221, відповідно до яких позивачам здійснюється виплата у розмірі 90% щомісячної премії за дисциплінарне стягнення «догана», накладене наказом начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України видано наказ (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6.

21. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

22. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

23. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

24. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

25. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

26. Враховуючи викладене, суд зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

27. Доводи заяви про забезпечення позову є необґрунтованими та не свідчать про наявність передбачених ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для застосування заходів забезпечення позову.

28. Насамперед доводи позивачів щодо очевидної протиправності оскаржуваного наказу фактично зводяться до незгоди з його змістом та оцінки доказів, покладених в основу його прийняття. Зокрема, твердження про відсутність належного встановлення вини позивачів, конкретних протиправних дій чи бездіяльності, причинного зв`язку, недобросовісності, а також посилання на нібито неповноту матеріалів службового розслідування стосуються виключно правомірності оскаржуваного наказу та потребують дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи та надання їм правової оцінки під час розгляду справи по суті.

29. На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі досліджувати докази, вирішувати питання їх належності, допустимості, достовірності чи достатності, а також фактично вирішувати спір по суті. Інакше застосування заходів забезпечення позову перетворюється на передчасне вирішення позовних вимог.

30. Водночас надані позивачами довідки військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2026 №220 та №221, які підтверджують зменшення розміру щомісячної премії за липень 2026 року у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення, не свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

31. Суд зазначає, що наведені заявниками наслідки у вигляді зменшення розміру премії за липень 2026 року вже настали до звернення із заявою про забезпечення позову, а тому зупинення дії пунктів 2, 3 наказу від 04.07.2026 №6 не усуне відповідні наслідки та не призведе до відновлення розміру вже виплаченого за липень 2026 року грошового забезпечення.

32. При цьому зазначені наслідки мають майновий характер та у разі задоволення позову і скасування оскаржуваних положень наказу можуть бути усунуті шляхом здійснення відповідного перерахунку грошового забезпечення та виплати належних позивачам сум у встановленому законодавством порядку.

33. Позивачами не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що у разі задоволення позову відновлення їх майнових прав буде неможливим або потребуватиме значних зусиль та витрат.

34. Щодо доводів заявників про те, що пункти 2, 3 наказу від 04.07.2026 №6 є триваючою правовою підставою для здійснення щомісячних утримань із грошового забезпечення у розмірі до 20 відсотків до повного погашення визначеної наказом суми матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

35. Сам по собі факт можливого здійснення у подальшому відповідних відрахувань із грошового забезпечення позивачів не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

36. Заявлені позивачами негативні наслідки у цій частині також мають майновий характер, є визначеними у грошовому еквіваленті та не мають ознак незворотності.

37. Доказів того, що у разі скасування оскаржуваних положень наказу повернення або виплата утриманих коштів буде неможливою чи істотно ускладненою, заявниками суду не надано.

38. Водночас для застосування заходів забезпечення позову недостатньо самого припущення про можливість настання негативних наслідків у майбутньому. Особа, яка звертається із відповідною заявою, повинна обґрунтувати та підтвердити доказами, що невжиття заявлених заходів створить реальну загрозу неможливості або істотного ускладнення ефективного захисту чи поновлення її прав у разі задоволення позову

39. Наведених обставин у цій справі судом не встановлено.

40. Суд також враховує, що предметом розгляду справи №160/23425/26 є, зокрема, правомірність пунктів 2 та 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування» саме в частині притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

41. Таким чином, питання щодо наявності вини позивачів, дотримання порядку проведення службового розслідування, достатності зібраних під час його проведення доказів, наявності причинного зв`язку між діями позивачів та заподіяною шкодою, правильності визначення її розміру, а також наявності правових підстав для притягнення позивачів до дисциплінарної та матеріальної відповідальності становлять предмет дослідження під час розгляду адміністративної справи по суті.

42. Надання оцінки наведеним обставинам на стадії вирішення питання про забезпечення позову означало б фактичне формування судом попереднього висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог до повного та всебічного дослідження матеріалів справи.

43. У цьому випадку доводи заявників про очевидну протиправність пунктів 2 та 3 оскаржуваного наказу ґрунтуються на тих самих обставинах, які наведені ними на обґрунтування позовних вимог та підлягають перевірці судом під час вирішення спору по суті.

44. Відтак на цій стадії судового розгляду відсутні підстави стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних положень наказу у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

45. Суд також враховує співвідношення заявленого заходу забезпечення позову із предметом спору та наслідками його застосування.

46. Фактично позивачі просять тимчасово припинити дію положень наказу, якими реалізовано результати службового розслідування та вирішено питання про їх дисциплінарну і матеріальну відповідальність, до моменту остаточного вирішення судом питання про правомірність цих же положень.

47. За відсутності доведених обставин, які свідчили б про неможливість або істотне ускладнення поновлення прав позивачів у майбутньому, застосування такого заходу не відповідало б вимогам обґрунтованості та співмірності забезпечення позову.

48. Саме по собі бажання позивачів уникнути виконання оскаржуваного акта до завершення судового розгляду не утворює самостійної підстави для його зупинення, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову та відкриття провадження у справі за загальним правилом не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

49. Отже, позивачами не доведено існування обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених прав, а також не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваних положень наказу, які могли б бути констатовані без дослідження та оцінки доказів під час розгляду справи по суті.

50. За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 2 та 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування» у відповідних частинах.

51. Відтак, станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, судом не встановлено з наданих доказів існування обставин, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

52. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

53. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

54. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

55. Суд зазначає, що лише незгода заявника з рішенням суб`єкта владних повноважень, та оскарження його до суду не є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

56. Заявниками не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам. Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача, нічим не підтверджене, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

57. Положеннями ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

58. Згідно до ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

59. З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

60. Суд зазначає, що позивачі не позбавлені права повторно звернутись до суду із заявою про забезпечення позову обґрунтувавши її та надавши відповідні докази на підтвердження своєї позиції.

61. Керуючись ст. ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

62. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №160/23425/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

63. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський