Ухвала суду № 139334660, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 серпня 2026 р.Справа № 160/29425/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо невиплати нарахованої за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №160/11840/21, яке набрало законної сили 08.10.2021, доплати до пенсії померлого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 в сумі 185547,98 грн. його сину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як члену сім`ї померлого та який проживав разом із померлим на день його смерті;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити виплату нарахованої за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №160/11840/21, яке набрало законної сили 08.10.2021, доплати до пенсії померлого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 в сумі 185547,98 грн. його сину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як члену сім`ї померлого та який проживав разом із померлим на день його смерті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №160/11840/21 зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії у розмірі 80% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки у Дніпропетровській області від 02.02.2021 р. №55/11/202-33, з урахування проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019. Вказане рішення суду набрало законної сили. За результатами вжиття заходів примусового виконання судового рішення ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , доплата за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 склала 185547 грн. 98 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , однак за життя так і не отримав доплати до пенсії, нарахованої на виконання вказаного рішення суду. Позивач зазначає, що є сином померлого ОСОБА_2 та на момент смерті проживав разом із батьком. 06.12.2024 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом бланк №НТН 767875, яке зареєстровано за №3174 в реєстрі нотаріальних дій, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 06.12.2024 р. за №79439601. Інші особи, які мали право на отримання спадщини, у тому числі недоодержаної пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 , відмовились від спадщини на користь позивача. Позивач зазначає, що звертався до суду із заявою про заміну сторони у справі №160/11840/21 на його правонаступника, однак ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 та від 11.08.2025 у справі №160/11840/21 відмовлено у задоволенні його заяв. 02.07.2025 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив здійснити виплату йому сум недоотриманої пенсії та доплат до пенсії, що підлягали виплаті його батькові - ОСОБА_2 і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю. Однак, відповідач листом від 24.07.2025 відмовив у виплаті зазначених коштів. З даною відмовою позивач не погоджується, вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/29425/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмові пояснення та докази на їх підтвердження відносно того, чи надходила до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заява ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) про виплату йому, як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ), нарахованої за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі №160/11840/21, але недоотриманої за життя, пенсії (боргу) у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ; та відомості щодо дати отримання такої заяви, щодо документів, які долучались до неї, а також щодо того, чи було надано на неї відповідь (у разі її надання копію такої відповіді та докази її направлення позивачу).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, витребуваних доказів не надав та не пояснив причини невиконання ухвали суду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами (частина дев`ята статті 80 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд матеріалів справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про неможливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства та про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 01.02.2000 Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 21.12.1983, позивач є сином ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №160/11840/21 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 02.02.2021 р. № 55/11/202-33, яка включає наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад 7750,00 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років (50 %) - 4615,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (35 %) - 4845,75 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 1162,50 грн.; премія (10 %) - 775,00 грн., усього - 20628,25 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію в розмірі 80% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 02.02.2021 р. № 55/11/202-33, яка включає наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 7750,00 грн., оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років (50 %) - 4615,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (35 %) -4845,75 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) -1162,50 грн.; премія (10 %) - 775,00 грн., усього - 20628,25 грн., з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 08 жовтня 2021 р. та було видано виконавчі листи.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №160/11840/21 ОСОБА_2 перераховано пенсію та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 в сумі 185547,98 грн.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у віці 69 років в м. Дніпро, про що зроблений відповідний актовий запис № 2723.

06.12.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий №3174, згідно з яким спадкоємцем ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , спадщиною є частка квартири АДРЕСА_2 .

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. також здійснено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про нараховану, але не виплачену за життя суму пенсії, що належала батьку позивача.

Листом від 11.12.2024 №0400-010401-8/244371 відповідачем надано відповідь на вказаний запит, в якому повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку не перебуває.

02.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату йому як сину та спадкоємцю недоодержаних сум пенсії та доплат до пенсії померлого батька - ОСОБА_2 .

Листом від 24.07.2025 №33042-24940/К-01/8-0400/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , оскільки звернення із цією заявою відбулось зі спливом 6-ти місячного строку.

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплатити суми недоодержаної суми пенсії померлого батька ОСОБА_1 , нарахованої йому за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №160/11840/21, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058- IV), якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст положень частини третьої статті 52 Закону №1058-IV узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до частини першої та другої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

За приписами частини третьої цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Таким чином, Закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді, зокрема, пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, для яких останні спільно з їх отримувачем є доходом сім`ї.

У разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Цей висновок стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізували своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду України не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримали таку виплату й оскаржують прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.03.2025 по справі №420/28399/23, від 04.12.2024 по справі № 120/8398/24, від 11.04.2024 по справі № 160/26335/23, від 06.04.2022 по справі № 200/10136/20, від 30.01.2020 по справі № 200/10269/19-а.

Отже, зміст наведеного дає підстави для висновку, що законодавець передбачив випадок, за якого особа може звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії, за умови, якщо така особа звернулась не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Тобто, невиплачені суми пенсії не повинні бути включені до складу спадщини. В протилежному випадку невиплачені суми пенсії будуть успадковані та матимуть іншу правову природу.

У постанові від 27.03.2019 у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 808/1346/18, виходячи з того, що на дату смерті батька Позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії Відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності Відповідача протиправною і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до судових рішень. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори, предметом яких є майнова вимога Позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09.10.2019 по справі № 355/323/17, де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка, вказав, що аналіз статей 1218 1219 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судових рішень, Позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.

Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 по справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержаних за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.04.2022 по справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 року по справі № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

Вказані правові позиції сформовані за обставин, коли спадкоємцями прийнято спадщину (недоодержані суми пенсії), а спори вирішено у порядку цивільного судочинства.

Положення частин другої та третьої статті 52 Закону № 1058-IV та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 по справі № 428/6685/19, від 30.01.2024 по справі № 420/8604/21.

Відтак, тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати недоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини.

У справі, що розглядається, суд установив, що позивач, який є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсіонера ОСОБА_2 , звернувся до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину, 04.12.2024 нотаріусом здійснено запит до пенсійного органу про нараховану, але не виплачену за життя суму пенсії, що належала батькові позивача, водночас лише 02.07.2025 позивач звернувся до пенсійного фонду за виплатою недоодержаної суми пенсії померлого батька, тобто поза межами шести місяців з дня смерті батька, а отже недоодержані суми пенсії набули іншої правової природи.

З огляду на такі обставини справи, суд зазначає, що позивач не виявив бажання отримати спірні суми пенсії в порядку спеціально визначеної статтею 61 Закону № 2262-ХІІ процедури (яка стосується лише певного кола осіб: що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті та обмеженого строку звернення 6 місяців з дати відкриття спадщини), натомість реалізовує своє право на отримання зазначених сум пенсії в порядку спадкування відповідно до положень статті 1227 ЦК України.

За викладених обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги пов`язані із незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця за законом, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Отже, наявний спір про цивільне право, предметом якого є майнова вимога позивача визнати за ним в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти померлого батька, у даній справі спір за своєю суттю стосується отримання позивачем недоотриманої доплати до пенсії в рамках спадкової справи, такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд звертає увагу на те, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сам по собі факт участі у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування не дає підстав оспорювати спір з публічно - правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулося особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного відповідачем права позивача на включення до складу спадщини та отримання грошових коштів, набутих у порядку спадкування, а тому цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері цивільних правовідносин.

При цьому, відповідач хоч і є суб`єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлого батька позивача.

Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів належних спадкодавцеві, тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що у цій справі спір виник відносно набуття позивачем права на пенсійні кошти, що входять до складу спадщини, то цей спір має приватноправовий, а не публічний характер, оскільки цей спір виник про право цивільне, предметом якого є майнова вимога позивача про визнання за ним в порядку спадкування права власності на майно грошові кошти.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 по справі № 160/10395/23 та від 31.01.2025 по справі № 360/1008/24, які відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 239 КАС України).

Оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, тому суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі слід закрити.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частинами першою, другою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 09.10.2025 №2985-7308-5292-5363.

Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі №160/29425/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів - закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення до суду із позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Повернути Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), сплачений квитанцією від 09.10.2025 №2985-7308-5292-5363.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова