Рішення № 139334188, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/16409/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 12 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, особовий рахунок № НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 27.08.2024 по 28.10.2024 в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста конвеєра рудозбагачувальної фабрики №1 у виробництві «Збагачення» згідно з довідкою АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» № 245 від 21.05.2026, даними Реєстру застрахованих осіб та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 660 від 30.06.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правової оцінки суду, із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 27.08.2024 по 28.10.2024, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 та принципу застосування найбільш сприятливого для особи закону.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що їй протиправно відмовлено у призначенні пільгової пенсії та зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду трудової діяльності.

15 червня 2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві напозову заяву відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Вказав, що норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку особи за ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2147. Так, позивачка не досягла необхідного пенсійного віку для призначення пільгової пенсії за віком. Також, зазначив, що до пільгового стажу не зараховано період трудової діяльності з 27.08.2024 до 28.10.2024 згідно з наданою довідкою, оскільки відсутня атестація робочого місця за вказаний період З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянка України, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

21 травня 2026 року позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 27.05.2026 прийняло рішення № 047150036970 про відмову в призначенні позивачу пенсії. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідач зазначив, що у позивачки відсутній необхідний пільговий стаж роботи та заявниця не досягла необхідного пенсійного віку 50 років.

Вік заявниці на момент звернення до територіального органу Пенсійного Фонду України становить 47 років.

Страховий стаж позивачки становить 32 роки 06 місяців 25 днів, стаж роботи за Списком № 1 становить 07 роки 04 місяці 25 днів.

За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди.

До пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи з 27.08.2024 по 28.10.2024 згідно довідки від 21.05.2026 №245, оскільки відсутня атестація робочого місця за цей період.

Суд звертає увагу, що відмова відповідача у призначенні пенсії пов`язана виключно з недостатністю пільгового стажу позивача для призначення пенсії та не досягненням необхідного пенсійного віку 50 років.

Вважаючи протиправним рішення від 27.05.2026 №047150036970 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із пунктом 1 частини другої якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. У даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тобто з урахуванням вищевказаного, позивач досяг необхідного пенсійного віку у 45 років з необхідних 45 років, а тому позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії за Списком №1 після досягнення віку, який визначено положеннями пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи: з 27.08.2024 до 28.10.2024 в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста конвеєра рудозбагачувальної фабрики №1 згідно з довідкою №245 від 21.05.2026, яка видана АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки відсутні відомості щодо атестації робочих місць за той період роботи.

Зазначені твердження спростовуються наявними матеріалами справи.

Так, у матеріалах справи та у довідці про підтвердження наявного трудового стажу №245 від 21.05.2026 містяться відомості щодо атестації робочих місць. Зокрема витяг з наказів про атестацію робочих місць щодо рудозбагачувальної фабрики № 1 підтверджує, що структурний підрозділ - рудозбагачувальна фабрика №1, виробництво - збагачення, професія - машиніст конвеєра, належать до Списку №1, розділ II, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. У витязізазначено накази про атестацію №385 від 27.08.2019 та №328 від 29.10.2024.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд також враховує, що з форми РС-право вбачається, що орган Пенсійного фонду розділив один фактичний період роботи: період з 26.01.2023 до 26.08.2024 зараховано як Список №1, період з 27.08.2024 до 28.10.2024 зараховано лише як звичайний страховий стаж, а період з 29.10.2024 до 30.04.2026 знову зараховано як Список №1.

Такі дії відповідача є суперечливими, а підхід - необґрунтованим, оскільки Відповідачем не доведено, що саме у період з 27.08.2024 до 28.10.2024 змінились фактичні умови праці, професія, робоче місце, виробництво, технологічний процес або характер виконуваної позивачем роботи.

Також, індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 09.06.2026, містять відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні.

У цих відомостях по страхувальнику з кодом ЄДРПОУ 00191000 зазначено код підстави для обліку спеціального стажу ЗПЗ013А1.

Саме цей код підстави для обліку спеціального стажу зазначено щодо серпня 2024 року, вересня 2024 року та жовтня 2024 року. Зокрема, у відомостях за серпень 2024 оку зазначено період з 1 по 31 число, за вересень 2024 року - з 1 по 30 число, за жовтень 2024 року - з 1 по 31 число. Отже, власні дані Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України підтверджують, що у серпні, вересні та жовтні 2024 року позивачем набуто спеціальний стаж за відповідною пільговою підставою.

Відтак, відповідачем неправомірно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 27.08.2024 до 28.10.2024.

З урахуванням наявного на момент звернення до трериторіального органу ПФУ стажу та періоду трудової діяльності, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу, позивачка набула права на призначення пільгової пенсії за віком.

Щодо посилання позивача у своїх позовних вимогах на необхідність зазначення в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 №1-р/2020, суд зазначає таке.

Суд акцентує увагу, що посилання на рішення Конституційного суду України було викладено судом в мотивувальній частині рішення.

В свою чергу, суд звертає увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх».

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують».

Отже, з огляду на висновки Консультативної ради європейських суддів, суд не вбачає підстав повторно зазначити у резолютивній частині посилання на рішення Конституційного суду України, оскільки про це вже зазначено в мотивувальній частині рішення, у зв`язку з чим дана позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2129,92 грн. необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Ідентифікаційний код: 40329345, місцезнаходження: 58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 27.08.2024 до 28.10.2024 в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правової оцінки суду, із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 27.08.2024 до 28.10.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Ідентифікаційний код: 40329345, місцезнаходження: 58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3) сплачену суму судового збору у розмірі 2129, 92 грн. (дві тисячі двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон