Рішення № 139334126, 18.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12973/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Писаренка О.О.,

представника відповідача Яртись І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Сенс Банк», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2024 №0287492407, №0284552407, №0287512407.

Позивачка не погодилася із донарахуванням їй грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосуванням штрафу за неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2020 рік внаслідок отримання, за позицією контролюючого органу, додаткового блага у розмірі 2 164 944,02 грн за результатами анулювання (прощення) боргу Акціонерним товариством «Альфа-Банк» за кредитним договором №030/696382-КV від 30.07.2008.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те, що її не було повідомлено про прощення їй кредитної заборгованості, оскільки довідку Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу вона не отримувала; така була надіслана на адресу, яка не відповідає адресі реєстрації її місця проживання. Також позивачка вказувала, що банк анулював заборгованість за кредитним договором після спливу строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, мотивуючи тим, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та інформації наданої від АТ «Альфа-Банк» (лист №73006-202-б/б від 20.08.2021р.), громадянка ОСОБА_1 отримала в 4-му кварталі 2020 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 2 164 944, 02 грн від АТ «Альфа-Банк».

Оскільки позивач отримала додаткове благо, не подала податкову декларацію та не сплатила податок, відповідач вважає винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2024 №0287492407, №0284552407, №0287512407 правомірними та законними.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №140/12973/24 скасовано, а справу направлено до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд, яка надійшла до цього суду 14.05.2026 та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено головуючого суддю для її розгляду Стецика Н.В.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на ненадання судами попередніх інстанцій оцінки належного повідомлення платника податків про анулювання боргу. Також суд касаційної інстанції зазначив про не дослідження судами структури боргу, який було анульовано банком (не визначено, чи входить до цієї структури основний борг, які проценти та пеню було сплачено позивачем за договором кредиту, яку суму було погашено позивачем в рахунок погашення боргу за кредитним договором). Окрім того наголошено про необхідність з`ясування обставин щодо початку перебігу строку позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 дану адміністративну справу прийнято до провадження. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Сторонам запропоновано надати суду додаткові пояснення та всі наявні в них докази, що підтверджують позовні вимоги та заперечення з врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 28.04.2026.

Крім цього, вказаною ухвалою Головне управління ДПС у Волинській області та АТ «Сенс Банк» зобов`язано надати суду детальний розрахунок структури боргу (основна сума боргу, проценти та пеня), який було анульовано банком позивачці за кредитним договором, а також докази та пояснення щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, початку перебігу строку позовної давності, а також наявності обставин, які могли свідчити про переривання чи зупинення перебігу такого строку, зокрема здійснення платежів, листування сторін, пред`явлення вимог чи вчинення інших дій щодо визнання боргу (т.2., а.с.85).

26.05.2026 відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що з метою підтвердження інформації, яка відображена у відомостях центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів щодо отримання ОСОБА_1 , доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у 4 кв. 2020 року в сумі 2 164 944,02 грн ГУ ДПС у Волинській області на адресу АТ «Альфа-Банк» було направлено запит про надання інформації №6272/б/03-20-04 від 09.04.2021. Листом №73006-202-б/б від 20.08.2021 (вх. 19437/6/53 від 30.08.2021) АТ «Альфа-Банк» було надано відповідь на вищевказаний лист. У даній відповіді АТ «Альфа-Банк» підтвердив, що фізичній особі ОСОБА_1 банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) у 4 кварталі 2020 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу «126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому Банк вказав, що повідомив зазначену фізичну особу про прощення (анулювання) основної суми боргу із дотриманням вимог п. п. 164.2.17 «д» Податкового кодексу України. Однак, АТ «Альфа-Банк» відмовив у надані копій підтверджуючих документів щодо здійснених банком операцій, оскільки відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відомості про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди є банківською таємницею (т.2, а.с.95-96).

08.06.2026 представник позивача подав до суду пояснення, у яких вказав на відсутність у представника банку Юринця В.О. повноважень на вчинення правочину з прощення боргу ОСОБА_1 , оформлення і підписання довідки про отриманий дохід у вигляді прощення боргу від 05.10.2020. На підтвердження вказаних обставин додав копію витягу з ЄДРПОУ, сформованого станом на 05.10.2020, щодо кола посадових осіб, уповноважених вчиняти дії від імені банку (у тому числі підписувати договори чи правочини) (т.2, а.с.102-116).

Ухвалою суду від 09.06.2026 в АТ «Сенс Банк» витребувано детальний розрахунок структури боргу (основна сума боргу, проценти та пеня), який було анульовано банком ОСОБА_1 за кредитним договором, а також докази та пояснення щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, початку перебігу строку позовної давності щодо стягнення боргу, а також наявності обставин, які могли свідчити про переривання чи зупинення перебігу такого строку, зокрема здійснення платежів, листування сторін, пред`явлення вимог чи вчинення інших дій щодо визнання боргу (т.2, а.с.120).

18.06.2026 представник АТ «Сенс Банк» подала до суду пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 09.06.2026 про витребування доказів. Зазначила, що у відповідності до положень ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» у 2019 року було прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за кредитним договором ОСОБА_1 . У зв`язку з чим було здійснено прощення боргу. В подальшому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2020 у справі №753/21707/19 позов ОСОБА_2 було задоволено, та рішення про реєстрацію права власності скасовано. В подальшому банком було відновлено заборгованість за договором в позаобліковому балансі у зв`язку з скасуванням рішення про реєстрацію права власності. 30.09.2020 було укладено договір факторингу, та відступлено право вимоги до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія Елен. Груп», про що також направлено повідомлення позичальнику. Відтак, з 2020 року новим кредитором є ТОВ «Фінансова компанія Елен. Груп», а тому в АТ «Сенс Банк» відсутні будь-які документи щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, початку перебігу строку позовної давності щодо стягнення боргу, а також наявності обставин, які могли свідчити про переривання чи зупинення перебігу такого строку, зокрема здійснення платежів, листування сторін, пред`явлення вимог чи вчинення інших дій щодо визнання боргу (т.2, а.с.126).

Інших заяв по суті справи від учасників сторін до суду не надходило.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, просив його задовольнити повністю.

Представник ГУ ДПС у Волинській області позов не визнала з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просила відмовити у його задоволенні.

Третя особа не забезпечила участі свого представника у суді. Про дату та час судових засідань у даній справі АТ «Сенс Банк» повідомлений належним чином.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

30.07.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №030/696382-КV (далі також Кредитний договір №030/696382-КV), відповідно до умов якого Кредитор (АКБ «Укрсоцбанк») надає Позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1. договору) (т.1., а.с.28-37).

Підпунктом 1.1.1. Кредитного договору №030/696382-КV сторонами погоджено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному у Додатку №1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості 136 000 доларів США.

Як кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом визначено 29.07.2018.

27.04.2009 між позивачкою та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Договір №1 про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №030/696382-КV, відповідно до якого сторонами погоджено переведення умов кредитування позичальника з відновлювальної кредитної лінії на невідновлювальну кредитну лінію. Також, у зв`язку з відсутністю у позичальника наміру в подальшому отримувати транші кредиту, сторони встановили, що розмір фактичної заборгованості по всіх виданих траншах кредиту на день укладення цього договору складає у розмірі 125 803, 00 долари США (т.1, а.с.12).

На забезпечення виконання умов Кредитного договору №030/696382-КV, 30.07.2008 між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір №030/696387-ІО, відповідно до п.1.1. якого, Іпотекодавець (позивач у справі) передає в іпотеку Іпотекодержателю (АКБ «Укрсоцбанк») земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222487001:01:006:0149, що знаходиться за адресою: Київська обл, Києво-Святошинський р-н, с. Ходосівка, вул. Кобзаря (т.1., а.с.10-11).

Правонаступником АКБ «Укрсоцбанк» з 2019 року є АТ «Альфа-Банк», який з 2023 року змінив назву на АТ «Сенс Банк».

Позивач не змогла виконати свої зобов`язання у відповідності до положень Кредитного договору №030/696382-КV, у зв`язку із чим 30.06.2020 банк в порядку позасудового врегулювання спору задовольнив свої вимоги за кредитним договором, звернувши стягнення на земельну ділянку (предмет іпотеки) шляхом її продажу від свого імені на користь третьої особи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (т.1, а.с. 18).

Довідкою від 05.10.2020 АТ «Альфа Банк» повідомлено, що відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» банк 30.06.2020 задоволено забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмету іпотеки. Згідно договору купівлі-продажу від 30.06.2020 за домовленістю сторін продаж предмету іпотеки вчинено в сумі 541 848,00 (п`ятсот сорок одна тисяча вісімсот сорок вісім гривень 00 копійок) гривень, які були направлені на погашення заборгованості за нарахованими відсотками. Таким чином, після реалізації банком права на продаж предмету іпотеки, заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії №030/696382-KV від 30.07.2008 склала:

за основною сумою кредиту 81 107,74 (Вісімдесят одна тисяча сто сім доларів 74 центів) дол США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 164 944,02 (Два мільйона сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок чотири тисяч гривень 02 копійок) гривень;

за процентами 56 892,01 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто два доларів 01 центів) дол США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 518 572,91 (Один мільйон п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят два гривні 91 копійка) гривень;

пеня 5 271 754,47 (п`ять мільйонів двісті сімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят чотири гривні 47 копійок) гривень.

У зв`язку із задоволенням вимог Іпотекодержетеля в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації купівлі-продажу права власності на предмет іпотеки позивачці прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №030/696382-KV від 30.07.2008 в розмірі 8 955 271,40 (Вісім мільйонів дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят один гривня 40 копійок) гривень (т.1., а.с.139).

Вказана довідка про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу надіслана АТ «Альфа Банк» на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією опису у вкладення у цінний лист, накладною на поштове відправлення №0408031155214 та фіскальним чеком від 05.10.2020 (т1., а.с.138).

З 30.08.2024 по 03.09.2024 ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, із врахуванням вимог ст.102 ПК України, за результатами якої складено акт від 04.09.2024 №24983/03-20-24-07/2670615800, яким встановлено порушення позивачем:

пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2020 рік в сумі 389 689,92 грн.;

пп. 162.1.1п. 162.1 ст.162, пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору за 2020 рік в сумі 32 474,16 грн;

пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2020 рік.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області 16.10.2024 винесено:

податкове повідомлення-рішення за №0287512407, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 340 грн;

податкове повідомлення-рішення за №0287552407, яким позивачці збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 35 721,58 грн, в т.ч. 32 474,16 грн основного платежу та 3 247,42 грн штрафної санкції;

податкове повідомлення-рішення за №0287492407, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 428 650,92 грн, в т.ч. 389 689,92 основного платежу та 38 969 грн штрафної санкції.

Вважаючи винесені податкові повідомленням-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п. 1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами п.п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Із змісту п.п.16.1.3., п.п.16.1.4., п.16.1 ст.16 ПК України випливає, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків передбачених законом (п.36.3 ст.36 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.2, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у том числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України).

Пунктом 163.1 ст.163 Кодексу ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1 ст.164 Кодексу ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, а саме: будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Кодексом №2755.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до абзацу першого підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З аналізу наведеної норми слідує, що для включення на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:

кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

кредитор повідомив платника податку боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору, надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Позивач наполягає, що прощення боргу за Кредитним договором №030/696382-КV здійснено кредитором після закінчення строку позовної давності.

Суд зазначає, що анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності є однією із обов`язкових умов для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

В свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (підпункт «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

В постанові Верховного суду від 08.04.2025 у справі №280/9920/2 зроблено висновок про те, що: «переглядаючи під час попереднього судового рішення судів першої та другої інстанції Верховний суд визначив, що ключовими питаннями під час касаційного перегляду справи є, зокрема, обставини, які свідчать про закінчення строку позовної давності у кредитних правовідносинах, та їх вплив на застосування підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України у випадку прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, основної суми боргу (кредиту) платника податку».

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Стаття 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частини перша, друга статті 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За результатами аналізу приписів ст. 1050, 1054 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц дійшла висновків, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Отже, обставина пред`явлення боржнику вимоги про дострокове погашення боргу (кредиту) або пред`явлення позову Банком про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки змінює строк виконання основного зобов`язання, від якого починається перебіг строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Правові проблеми, пов`язані із застосуванням ст.264 ЦК України, яка врегульовує питання переривання перебігу позовної давності, також були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом України та Верховним Судом.

Так, у постанові від 29.03.2017 у справі №6-1996цс16 Верховний Суд України вказав, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

З тлумачення норми ч.1 ст.264 ЦК України видно, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц.

У постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно якого слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (action in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (action in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

Для нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості. Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі п.п.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України. З метою встановлення обставин того, чи закінчився строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) на час її анулювання (прощення), необхідно з`ясувати: коли розпочав перебіг строк позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.04.2025 у справі №280/9920/21.

На переконання суду, у правовідносинах, що склались між ОСОБА_1 та банком за Кредитним договором №030/696382-КV, анулювання суми боргу за кредитним договором відбулось поза межами строку позовної давності з огляду на наступне.

У підпункті 1.1.1 Кредитного договору №030/696382-КV кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом визначено 29.07.2018.

Підпунктом 3.3.8 пункту 3.8. Кредитного договору №030/696382-КV сторонами погоджено, що позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1, 2.4, 3.3.14 цього Договору.

В свою чергу, пункт 4.4 Кредитного договору №030/696382-КV передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.3.3.7, п.3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

З наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку заборгованості (т.1., а.с.13-14) видно, що ОСОБА_1 з серпня 2013 року не обслуговувала наданий кредит. Останній платіж за кредитом в сумі 5 000 дол США сплачено позивачкою 20.08.2013.

З огляду на припинення позивачем повернення суми кредиту з 20.08.2013, та відповідно до коментованого вище п. 4.4. Кредитного договору №030/696382-КV, строк користування кредитом сплив 20.11.2013 та, відповідно, виник обов`язок ОСОБА_1 повністю погасити кредит.

Умови Кредитного договору №030/696382-КV не містять згоди сторін щодо зміни тривалості загального строку позовної давності. Таким чином, у спірних правовідносинах слід застосовувати положення закону про загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки.

Судом не здобуто, а сторонами не подано до суду підтвердженими належними, допустимими та достатніми доказами інформацію про існування фактів переривання або зупинення строку позовної давності у кредитних взаємовідносинах банку та позивача.

У відповідності до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, строк позовної щодо за вимогою банку про повернення заборгованості за кредитним договором №030/696382-КV закінчився 21.11.2016 (з роки з 20.11.2013, як дати з якої у позивачки виник обов`язок достроково повернути кредит).

Як свідчать матеріали справи, прощення боргу за даним договором вчинено АТ «Альфа Банк» 05.10.2020, тобто рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи наведене, прощена сума заборгованості ОСОБА_1 , в розумінні Податкового кодексу України, не може вважатися додатковим благом згідно підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, оскільки анулювання (прощення) боргу відбулося поза межами строку позовної давності.

Окремо суд звертає увагу, що положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлює спеціальний порядок інформування боржника про прийняття кредитором рішення про прощення боргу.

Зокрема, кредитор зобов`язаний повідомити боржника про прощення (анулювання) боргу або шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або укладенням відповідного договору або надання повідомлення під підпис.

Саме з моментом належного повідомлення ПК України пов`язується виникнення у боржника обов`язку самостійно задекларувати відповідний дохід та сплатити податок.

У разі ж невиконання кредитором обов`язку щодо такого повідомлення, обов`язки податкового агента покладаються на самого кредитора.

У постанові від 08.04.2025 у справі № 280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що для включення на підставі п.п. «д» п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов, серед яких, зокрема, повідомлення кредитором платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Досліджуючи питання обізнаності позивачки про факт прощення боргу за кредитним договором, суд враховує наступне.

У листі за вих. №7300-20.2 б/б від 20.08.2021 (т.1, а.с.63), у відповідь на запит ГУ ДПС у Волинській області від 20.05.2021, АТ «Альфа-Банк» вказав, що банк повідомив ОСОБА_1 про прощення (анулювання) основної суми боргу із дотриманням вимог п.п. «д» п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

В підтвердження повідомлення позивачки про прощення (анулювання) основної суми боргу третьою особою до матеріалів справи долучено копію опису у вкладення у цінний лист (свідчить про вкладення у поштове відправлення довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу б/н від 05.10.2021), накладу на поштове відправлення №0408031155214 та фіскальний чек від 05.10.2020 (т1., а.с.138).

Як свідчать зміст вказаних документів, довідка про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу надіслана 05.10.2020 АТ «Альфа Банк» на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане поштове відправлення було повернуте без вручення адресату, що не заперечуються сторонами спору.

Позивач заперечує факт її повідомлення про прощення (анулювання) боргу. Вказує, що адреса на яку банком надсилалося вказане повідомлення не відповідає адресі її офіційної реєстрації.

Суд зазначає, що порядок надсилання повідомлень між позивачкою та банком врегульовано п. 7.2. Кредитного договору №030/696382-КV.

Зокрема, згідно із змісту даного пункту вбачається, що всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом за зазначеними адресами сторін, або врученні особисто під розписку про отримання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися: у випадку надіслання рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом - дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача, а у випадку вручення позичальнику особисто під розписку про отримання - дата їх особистого вручення.

У розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору як адреса реєстрації ОСОБА_1 зазначена: 44510, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Черне.

Як встановлено судом, вказана адреса відповідає місцю офіційної реєстрації позивачки.

Суду не надано доказів повідомлення ОСОБА_1 про прийняття кредитором рішення про анулювання боргу, надісланого рекомендованим листом на адресу її реєстрації (44510, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Черне).

Не містять матеріали справи і відомостей про укладення відповідного договору про прощення боргу (стороною якого була б ОСОБА_1 ) та/або надання повідомлення про прощення позивачці під підпис особисто.

Як зазначалося судом вище, саме з моментом належного повідомлення платника податку про прийняте рішення про анулювання боргу положеннями законодавства України пов`язується виникнення у боржника обов`язку самостійно задекларувати відповідний дохід та сплатити податок.

Сторонами спору не надано, а судом не здобуто доказів повідомлення ОСОБА_1 про прощення (анулювання) боргу у спосіб, визначений п.п. «д» п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та п. 7.2. Кредитного договору №030/696382-КV, як однієї з обов`язкових умов для включення отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Окремо суд звертає увагу, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

ГУ ДПС у Волинській області під час перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не встановило структуру боргу, який було анульовано банком, не визначило, чи входить до цієї суми основний борг, які проценти та пеню сплачено позивачем за договором кредиту, яка сума зарахована при отримані за результатами набуття у власність предмета іпотеки, яку суму погашено позивачем в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Окремими підставами для скасування оскаржуваних ППР представник позивача зазначає також про:

недійсність вимог іпотекодержателя щодо виконання зобов`язань за кредитним договором до позивачки після завершення позасудового врегулювання спору (ч. 6 ст. 36 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку»);

відсутність у представника АТ «Альфа-Банк» повноважень на вчинення правочину з прощення боргу та оформлення і підписання довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 05.10.2020.

Суд з такими доводами представника позивача не погоджується.

Так, відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (далі також Закон №898-IV), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 6 статті 36 Закону №898-IV).

Як свідчать матеріали справи, банк використав своє право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Іпотечного договору №030/696387-ІО від 30.07.2008.

Зокрема, 30.06.2020 банк від свого імені продав земельну ділянку за адресою: Київська обл, Києво-Святошинський р-н, с. Ходосівка, вул. Кобзаря, яка була предметом іпотеки, в користь третьої особи за ціною 541 848 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 2.4.10 Іпотечного договору №030/696387-ІО, у разі якщо, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває всіх вимог Іпотекодержателя, забезпечених іпотекою, він має право отримати решту суми з іншого майна Іпотекодавця у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст п. п. 2.4.10 Іпотечного договору №030/696387-ІО свідчить про те, що позивачкою та кредитором досягнуто згоди щодо можливості пред`явлення вимоги щодо повернення решти суми заборгованості після завершення позасудового врегулювання, у випадку недостатності коштів для покриття суми заборгованості після реалізації предмета іпотеки.

Відтак доводи представника позивача про недійсність вимог кредитора після 30.06.2020 є помилковими.

Не заслуговують на увагу та не приймаються до уваги судом також і твердження представника позивача про відсутність у представника АТ «Альфа-Банк» повноважень на вчинення правочину з прощення боргу та оформлення і підписання довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 05.10.2020.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, головною правовою ознакою правочину є його спрямованість на настання юридичних наслідків (виникнення, зміну чи припинення у суб`єктів правовідносин цивільних прав або обов`язків).

На переконання суду, довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 05.10.2020 не є правочином в розумінні коментованої вище ст. 202 ЦК України.

Сама по собі довідка не створює нових суб`єктивних прав чи обов`язків для осіб і не припиняє їх. Довідка лише фіксує, підтверджує певний факт, стан або відомості (в даному випадку факт задоволення вимог банку шляхом продажу предмета іпотеки; стан заборгованості позивачки за кредитним договором; факт прощення боргу), які вже існують на момент її видачі.

За положеннями ЦК України недійсним може бути визнаний лише правочин.

Оскільки довідка не є правочином, до неї не застосовуються механізми визнання правочину недійсним та наслідки такої недійсності/нікчемності.

Підсумовуючи викладене вище суд резюмує, що висновок ГУ ДПС у Волинській області про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 2 164 944,02 грн за результатами анулювання (прощення) боргу АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором №030/696382-КV від 30.07.2008 зроблено необґрунтовано та без перевірки всіх визначених законом обставин.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.10.2024 №0287492407, №0287552407, №0287512407 прийняті за відсутності достатніх правових та фактичних підстав, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З огляду на це інші доводи сторін не потребують окремого правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 3 717,76 грн, які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Сенс Банк», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.10.2024 №0287492407, №0287552407, №0287512407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 717,76 грн (три тисячі сімсот сімнадцять гривень 76 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено судом 28.08.2026.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714).

Суддя Н. В. Стецик