Рішення № 139334061, 28.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2010/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Рентал Груп Компані про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області (далі позивач, Луцька окружна прокуратура) в інтересах держави звернувся з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі- Виконавчий комітет, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Рентал Груп Компані (далі третя особа, товариство) про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Луцької міської ради щодо невжиття заходів з анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 28.03.2023 № 343-46-24 (ТС) та зобов`язання виконавчий комітет Луцької міської ради (ЄДРПОУ 04051327) вжити заходів щодо анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 28.03.2023 № 343-46-24 (ТС), розташованої у м. Луцьку по вул. Потебні (поблизу будинку № 46).

Позов обґрунтований тим, що відповідачем, у межах наданих повноважень, відповідно до статей 131-1 Конституції України та 23 Закону України Про прокуратуру, виявлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради 16.08.2023 №466-12 погоджено ТзОВ «Рентал Груп Компані» розміщення стаціонарної тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності (торгівельного павільйону) по вул. Потебні (поблизу будинку №46) терміном на 5 років.

В подальшому, з метою розміщення вказаної тимчасової споруди, виготовлено паспорт прив`язки від 28.08.2023 №343-46-23 (ТС)

Згідно з паспортом прив`язки площа тимчасової споруди (торгівельного павільйону) становить 30 кв.м, та вона повинна розміщуватись на відстані 7,5 метра від автомобільної дороги.

Товариство листом від 11.12.2023 №11/12 повідомило Департамент містобудування Луцької міської ради, що вимоги паспорта прив`язки при встановлені споруди виконані повністю.

Однак, у межах кримінального провадження №42024032010000217 від 12.09.2024 за ч.1 ст.367 КК України слідчим, спільно з спеціалістом, було обстежено тимчасову споруду та виявлено, що площа споруди складає 33,8 кв.м, відстань до дороги становить 7 метрів, що не відповідає паспорту прив`язки.

Прокуратурою на адресу відповідача неодноразово скеровувались листи протягом 2025 року та початку 2026 про усунення порушень товариством вимог паспорта прив`язки, та у разі невжиття таких заходів анулювання паспорту прив`язки.

Відповідач , як уповноважений орган, впродовж тривалого часу бездіє, а саме із жовтня 2024, не вживає заходів щодо анулювання паспорта прив`язки від 28.03.2023 №343-46-24 у зв`язку із допущеними відхиленнями визначених параметрів при його будівництві .

З посиланням на вимоги Законів України «Про благоустрій населених пунктів», Про регулювання містобудівної діяльності, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 ( далі Порядок №244), Правил розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Луцької територіальної громади, затвердженої рішенням Луцької міської ради від 12.04.2023 №232-1 ( далі Правила №232-1) вказує на допущену відповідачем протиправну бездіяльність та те що оскільки тимчасова споруда, яка знаходиться по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам, паспорт прив`язки від 28.08.2023 №343-46-23 (ТС) підлягає анулюванню.

Прокурор зазначив, що звертається до суду із цим позовом з метою захисту інтересів держави та Луцької територіальної громади, позаяк орган місцевого самоврядування Виконавчий комітет Луцької міської ради неналежним чином здійснює свої повноваження. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив в його задоволені відмовити. Вказує на те, що у даному випадку прокурор, подаючи дану позовну заяву діє, всупереч принципу належного врядування з формальним підходом до вивчення обставин справи та надмірно використовуючи свої повноваження.

Зазначає, що у позовній заяві відсутні обгрунтування доцільності такого крайнього заходу, як анулювання паспорту прив`язки за допущених мінімальних порушень у її розмірах.

Звертає увагу на те, що у долучених до позову матеріалах відсутні висновки уповноважених органів про те, як допущені порушення спричинили шкоду «інтересам громади», зважаючи на сплату товариством обов`язкових платежів до бюджету, працевлаштування громадян та здійснення військової агресії російської федерації, що суттєво ускладнюють нормальну усталену життєдіяльність громади. Також зазначають, про відсутність підстав у позивача для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідач стверджує, що на даний час товариством укладено договір підряду з ТзОВ «Вінвест Україна» від 15.01.2026 №0212026, згідно з яким підрядник бере на себе зобов`язання з комплексу робіт, по зменшенню площі торгівельного павільйону (ТС).

Третя особа у поданих поясненнях позовні вимоги заперечила та вказала на те, що у даному випадку прокурором не було обгрунтовано правові підстави для звернення до суду, та не вказано в інтересах якого органу він звертається для захисту інтересів держави. Вказують на те, що заміри тимчасової споруди проведені у межах кримінального провадження №42024032010000217 від 12.09.2024 за ч.1 ст.367 КК України не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України.

Розміщена ТС відповідає всім вимог та розміщена в межах паспорту прив`язки. Товариство стверджує, що ним не було допущено порушення жодних вимог законодавства. З врахуванням вказаного просять в задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач у відповіді на відзив, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та ще раз наголосив на допущеній протиправній бездіяльності відповідача щодо не анулювання паспорта прив`язки від 28.08.2023 №343-46-23 (ТС), виданого ТзОВ Рентал Груп Компані.

У додаткових поясненнях третя особа не погодилась із доводами прокурора, проте що огляд місця події є належним та допустимим доказом, яким підтверджується розміри ТС, та вказала на те, що саме висновок судового експерта є таким доказом. Навіть якби даний факт невідповідності розмірів ТС паспорту прив`язки було доведено, то анулювання паспорту прив`язки є непропорційним заходом виявленому порушенню.

Також в межах даних пояснень, просили призначити судово будівельно-технічну експертизу.

Суд звертає увагу, що учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За змістом статті 165 КАС України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, пояснення не можуть містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.

Відтак, заявлені у поясненнях третьою особою клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні та призначення судово будівельно-технічної експертизи тимчасової споруди не підлягали судом вирішенню по суті.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України Про прокуратуру та статтею 53 КАС України.

Згідно із положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В частині четвертій статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18 та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.

Участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.

Тому прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №810/3164/18, від 05.03.2019 у справі №806/602/18, від 13.03.2019 у справі №815/1139/18, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а та від 05.11.2019 у справі №804/4585/18.

Частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру наділяє прокурора можливістю представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу

Тому, подаючи позов до адміністративного суду в порядку, передбаченому частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, відповідний прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:

- суб`єктної складової: відсутність жодного суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб`єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб`єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);

- об`єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб`єктами порушень вимог законодавства.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.

З урахуванням вищевикладеного, суд переконаний, що інтереси держави, зважаючи на визначені у Конституції України основні завдання та головні напрямки її діяльності, охоплюють у тому числі й інтереси мешканців відповідної територіальної громади, зокрема у такій важливій сфері суспільних відносин як містобудування, під час затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, у тому числі продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №440/7210/21 зверталась увага на правові позиції, викладені у постанові цього ж суду від 31.03.2021 у справі №922/3272/18, згідно з якими захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна місцева рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Висновок про відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль за діяльністю органу місцевого самоврядування, зокрема шляхом звернення до суду з позовом до такого органу про оскарження його рішень, дій або бездіяльності у разі порушення останнім інтересів територіальної громади, міститься й у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.

Отже, як свідчать матеріали справи, прокурор Луцької окружної прокуратури, звертаючись із цим позовом до суду, обґрунтовував своє звернення саме неналежним виконанням своїх функцій уповноваженим органом, яким в даному випадку є виконавчий комітет Луцької міської ради.

Крім того суд звертає увагу на те, що є відсутнім державний орган, до повноважень якого належить контроль за законністю рішень селищних рад у сфері благоустрою та містобудування, зокрема надання дозволу на продовження терміну дії паспорта прив`язки щодо тимчасової споруди, анулювання паспорту прив`язки та який наділений повноваженнями щодо звернення до суду із відповідною категорією спорів.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2024 у справі №240/7161/21.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в межах спірних правовідносин.

Судом встановлено, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.08.2023 №466-12 погоджено ТзОВ «Рентал Груп Компані» розміщення стаціонарної тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності (торгівельного павільйону) по вул. Потебні (поблизу будинку №46) терміном на 5 років (копія додатка до рішення а.с.41).

Департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради 28.08.2023 ТзОВ Рентал Груп Компані видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності №343-46-23 (ТС) (а.с. 59-73).

Як вбачається зі змісту вказаного паспорту прив`язки, останній видано для встановлення торгового павільйону, що знаходитиметься за адресою: вул. Потебні (поблизу будинку №46). Загальна площа забудови становить 30 кв.м. (торгова площа 22,9 кв.м.)

Крім того, згідно долучених до паспорту прив`язки схем відстань до дороги повинна становити 7,5 кв.м. Строк дії паспорту прив`язки до 16.08.2028.

Листом від 11.12.2023 №11/12 товариство повідомило департамент, що вимоги паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності №343-46-23 (ТС) виконані повністю ( а.с.13).

З 12.09.2024 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024032010000217 за ч.1 ст.367 КК України по факту можливого невиконання чи неналежного виконання посадовими особами службових обов`язків через несумліне ставлення до них в частині виявлення незаконно розміщених тимчасових споруд на території міста Луцька та реагування щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил (а.с.38).

Протоколом огляду місця події від 04.10.2024, проведеного у кримінальному провадженні №42024032010000217 в м. Луцьку по вул. Потебні, 48, було встановлено, що розміри споруди складають (5,36 х 6,32 см) (а.с.15-18).

Повторно проведено огляд 11.02.2026 (а.с.32-35) яким зафіксовано ті ж самі розміри ТС, як у протоколі від 12.09.2024.

Луцька окружна прокуратура протягом жовтня 2024 січня 2026 неодноразово зверталась із листами до виконавчого комітету Луцької міської ради про приведення ТС , в тому числі по вул. Потебні, до вимог паспорту прив`язки та чи вживались заходи щодо анулювання виданого паспорту прив`язки (а.с.19,21,23,25-26, 28-29, 36-37).

Виконавчим комітетом на вказані листи надавались відповіді про те, що товариством вживаються відповідні заходи, щодо приведення ТС у відповідність до вимог паспорту прив`язки, та проінформовано про труднощі, які виникли при цьому. Третьою особою проводилось інформування відповідача щодо здійснення відповідних заходів (а.с.20, 22,24, 24 зворот ,27, 27 зворот, 30, 30 зворот-31).

Згідно статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені ст.10 даного Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України Про благоустрій населених пунктів суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно із статтею 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

За приписом пункту 5 частини першої статті 16 Закону України Про благоустрій населених пунктів на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Статтею 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів серед іншого належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; прибудинкові території тощо.

Частиною першою статті 40 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, Закону України Про благоустрій населених пунктів наділяє повноваженнями селищні ради та їх виконавчі органи на здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.

Відповідно до положень статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі Порядок №244).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1.4-1.5 Порядку №244:

-паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;

-схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);

- стаціонарна ТС - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (Пункт 2.1 Порядку №244).

Згідно з пунктами 2.2. та 2.3 Порядку №244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Цей перелік документів є вичерпним.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку №244 для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункти 2.7, 2.10 Порядку №244).

Згідно з пунктами 2.20, 2.21 встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Пунктом 2.26 даного Порядку передбачено, що дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні; не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Аналогічні положення, щодо розміщення ТС та встановлені і Правилами №232-1.

Відповідно до п.6.1 розділу 6 Правил №232-1 передбачено, що припинення дії погодження розміщення та функціонування ТС, Договору та/або анулювання паспорта прив`язки ТС здійснюється відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради, підготовленого уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури Луцької міської ради.

Підпунктом 6.2.2. п.6 розділу 6 Правил №232-1 визначено, що 6.2. припинення дії погодження розміщення ТС, Договору та анулювання паспорта прив`язки ТС проводиться за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до повноважень виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу місцевого самоврядування, входить анулювання паспорту прив`язки ТС у разі недотримані його вимог при встановленні.

Так, підставою для звернення прокурора, стало те, що під час будівництва ТС було допущено відхилення від паспорту прив`язки в розмірах по зовнішньому контуру на 3,8 кв.м а виконавчий орган протягом тривалого часу не вчиняє дій щодо анулювання паспорту прив`язки, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Однак, вказане не свідчить про те, що відповідач в даному питанні допустив протиправну бездіяльність.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, паспорт прив`язки щодо розміщення тимчасової споруди по вулиці Потебні (поблизу будинку №46) в м. Луцьку від 28.03.2023 № 343-46-24 (ТС) третя особа отримала із дотриманням встановленої процедури та на даний час він є чинним.

Також у відповідності до Порядку №244 та Правил №232-1 товариство листом від 11.12.2023 №11/12 повідомило департамент, що вимоги паспорта прив`язки тимчасової споруди, для провадження підприємницької діяльності №343-46-23 (ТС) виконані повністю.

Так дійсно, матеріалами справи підтверджується, що на даний час розміри ТС по вул. Потебні, яка належить третій особі становлять 5,36х6,32, що становить 33,8 кв.м, а не 30 кв.м. як передбачено паспортом прив`язки.

Однак з даного приводу суд вказує на наступне.

Після направлення відповідних звернень прокурором до відповідача, виконавчим комітетом Луцької міської ради неодноразово направлялись відповідні листи до третьої особи щодо необхідності приведення ТС до вимог паспорту прив`язки ( а.с.20, 22,24, 24 зворот ,27, 27 зворот, 30, 30 зворот-31).

При цьому третьою особою проводилось інформування відповідача щодо здійснення відповідних заходів у приведені ТС до вимог паспорта прив`язки та труднощі, які при цьому виникають. Також було проінформовано про причини, з яких були допущені такі відхилення, а саме при утеплені і облаштуванні фасаду.

Разом з тим зміст даних листів свідчить про те, що третьою особою фактично визнається факт відхилення при встановлені ТС від паспорту прив`язки №343-46-23, та беруться зобов`язання про їх виправлення за умови знаходження підрядника, який може провести ці роботи.

Крім того, при вирішенні вказаного позову, суд враховує те, що товариством 15.01.2026 укладено договір підряду з ТзОВ «Вінвест Україна», згідно з яким підрядник бере на себе зобов`язання з комплексу робіт, по зменшенню площі торгівельних павільйонів (ТС), належних третій особі та розміщених на території м. Луцька ( а.с.88-90).

Тобто суб`єктом господарювання буде здійснено реконструкцію вказаних ТС у відповідності до паспортів прив`язки.

Про зазначені обставини відповідач повідомляв прокурора у листах про які суд зазначав вище.

Часових рамок протягом яких повинні бути вчинені дії по анулюванню паспорту прив`язки ТС у разі виявлення відхилень не встановлено.

Також при вирішенні вказаного спору суд враховує ту обставину, що на даний час на території України діє воєнний стан, встановлений у відповідності до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, що в свою чергу вносить певні обмеження та корективи в господарську діяльність суб`єктів господарювання, органів місцевого самоврядування, зокрема в частині забезпеченні балансу дотримання вимог законодавства та інтересів територіальної громади.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Вказаної позиції щодо визначення протиправної бездіяльності притримується у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24).

Суд зауважує, що не прийняття відповідачем остаточного рішення про анулювання паспорту прив`язки на даний час, зважаючи на те, що ним вживаються відповідні активні дії щодо виконання покладених на нього повноважень, в частині виконання вимог законодавства про благоустрій, не свідчать про допущення ним протиправної бездіяльності щодо не анулювання паспорту прив`язки від 28.08.2023 №343-46-23 (ТС).

Також при вирішенні вказаної справи суд вказує на наступне.

Подаючи позов, прокурор, в тому числі, обгрунтував його тим, що допущена відповідачем бездіяльність порушує інтереси держави, та Луцької територіальної громади, а відсутність належного контролю на вказаному напрямку створює сприятливі умови для незаконного розміщення тимчасових споруд в межах населеного пункту і відновлення порушеного інтересу може бути реалізовано шляхом зобов`язання відповідача анулювати виданий паспорт прив`язки ТС.

Тому подання даного позову спрямоване на відновлення порушеного інтересу держави та Луцької міської громади.

Так дійсно, відповідно до вищевказаних нормативних актів розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно - правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд

У даному випадку, виходячи із обставин справи, самовільного розміщення ТС третьою особою не було.

Фактично в даній справі порушення інтересу держави і Луцької територіальної громади полягає у необхідності безумовного дотримання вимог законодавства.

Так дійсно, при встановлені ТС по вул. Потебні в м. Луцьку були допущені відхилення у розмірах (відстані), що в свою чергу є підставою для анулювання такого паспорта прив`язки. При цьому такі відхилення є незначними - 3,8 кв.м. та які, виходячи із наявних в справі доказів, можуть бути усунуті шляхом проведення певної реконструкції цих ТС.

Відтак судом слід надати оцінку тому, чи буде у даному випадку відновлення порушеного інтересу шляхом зобов`язання відповідача анулювати виданий паспорт прив`язки ТС пропорційним виявленим порушенням та чи буде дотримано справедливого балансу між дотриманням закону та інтересами громади та третьої особи.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ЄСПЛ у багатьох справах напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

У пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції констатовано, що суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява N 31443/96, пункт 115).

У справі «Борисов проти України» (заява № 2371/11), яка насамперед стосувалася скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо знесення нерухомого майна заявника на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і згодом було скасоване як незаконне, Суд встановив, що втручання у мирне володіння майном заявника спрямоване на забезпечення дотримання будівельних норм, тим самим відновлення верховенства права, здійснюється «відповідно до загальних інтересів» (див. рішення у справі «Саліба проти Мальти» (Saliba v. Malta), заява № 4251/02, пункт 44). У цій справі суди ухвалили рішення про знесення, оскільки вважали, що заявник не отримав усіх необхідних дозволів від відповідних органів державної влади. Тому цей захід був вжитий «відповідно до загальних інтересів» (пункт 41).

Водночас у цій справі ЄСПЛ визнав, що втручання у майнові права заявника був серйозним і суворим, оскільки повністю позбавив заявника права in rem, а тому є непропорційним (пункт 46), що зумовило констатацію порушення статті 6 Конвенції.

Суд зазначає, що позивачем не доведено у чому саме полягає необхідність зобов`язувати відповідача прийняти рішення про анулювання паспорта прив`язки без застосування інших можливостей та без надання третій особі можливості самостійно привести ці споруди у відповідність з паспортом прив`язки, зважаючи на те, що така можливість існує та вона реалізовується.

Також при вирішенні даного питання суд враховує доцільність застосування анулювання паспорту прив`язки, як крайнього заходу, із дотриманням інтересів територіальної громади м. Луцька, позаяк суб`єкт господарювання платить обов`язкові платежі до бюджету, забезпечує зайнятість населення.

На думку суду, із врахуванням вищенаведених висновків суду, застосування такого заходу є непропорційним виявленим прокурором порушенням, забезпеченням інтересів територіальної громади та не забезпечить в тому числі «справедливої рівноваги», а саме наявності розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Підсумовуючи вищезазначене суд констатує, що за цих обставин зобов`язання відповідача прийняти рішення про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 28.03.2023 № 343-46-24 (ТС), розташованої у АДРЕСА_1 , не буде відповідати вимогам обґрунтованості, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення щодо його прийняття, непропорційності, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо неприйняття рішення про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 28.03.2023 № 343-46-24 (ТС), прийняття такого рішення за встановлених обставин не відповідало принципам обгрунтованості, пропорційності дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Рентал Груп Компані про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк