Рішення № 139333991, 17.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 серпня 2026 р. Справа № 120/10401/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Данильченко А.О.

представника позивача: Парпальос В.В.

представника відповідача: Франчук І.О.

представник третьої особи ПП "Б.В.В.-БУД": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Іллінецького аграрного фахового коледжу до Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участі третьої особи Приватного підприємства "Б.В.В.-БУД", про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ

Іллінецьким аграрним фаховим коледжем (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновку про результати моніторингу закупівлі оприлюдненої в інформаційно-телекомунікаційній системі закупівель Prozorro від 26.06.2026 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2026-05-19-014558-a. Зокрема, представник позивача зауважує на формальності зауважень відповідача щодо оформлення документів, які жодним чином не вплинули ні на зміст тендерної пропозиції, ні на якість предмета закупівлі, ні на результати проведення процедури закупівлі.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, представник відповідача наголосив, що відхилення тендерної пропозиції учасника, яка не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, є обов`язком, а не правом замовника.

Третя особа - Приватне підприємство "Б.В.В.-БУД" надіслала пояснення, у яких вказала, що позов Іллінецького аграрного фахового коледжу підтримуємо у повному обсязі, вважаємо його повністю обґрунтованим та таким, що узгоджується із нормами діючого законодавства, а виявлені Північним офісом Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області порушення формальними та несуттєвими.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.

Іллінецьким аграрним фаховим коледжем було проведено процедуру закупівлі за предметом Бетон марки М-300 П-4 (пісок), код за ДК 021:2015 - 44110000-4 конструкційні матеріали, унікальний номер закупівлі в електронній системі: UA-2026-05-19-014558-a.

За результатами торгів переможцем було визначено Приватне підприємство "Б.В.В.-БУД", з яким позивач уклав договір про закупівлю № 16/06/2026 від 16.06.2026 року, на загальну суму 1268460,00 грн.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було проведено моніторинг зазначеної закупівлі. 26.06.2026 року відповідач оприлюднив Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, яким зафіксував нібито наявність порушень вимог ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) та абз. 3 пп. 3 п. 44 Особливостей, затверджених Постановою КМУ № 1178 (далі - Особливості), та зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором.

Не погоджуючись із вказаним висновком, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується наступними нормативно-правовими актами (якщо не зазначено інше, нормативні акти застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 року затверджено Положенням про Державну аудиторську службу України (далі - Положення). Положенням визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Водночас згідно з п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Пунктами 4-5 ч. 7 ст. 8 Закону передбачено, що у висновку обов`язково зазначаються опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі та зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Надаючи оцінку висновку моніторингу щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 31 Закону та абз. 3 пп. 3 п. 44 Особливостей, суд керується таким.

Частиною 1 ст. 31 Закону визначено, що переможець процедури закупівлі відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього закону.

Відповідно до положень абз. 3 пп. 3 п. 44 Особливостей, замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених у підпунктах 3, 5, 6 і 12 пункту 47 Особливостей.

Так, відповідач у Висновку зазначає, що пропозиція учасника ПП "Б.В.В.-БУД" не відповідає вимогам тендерної документації через розбіжності в показниках міцності бетону та відсутність окремих показників у паспорті якості.

Водночас, учасником у складі тендерної пропозиції надано підписаний Додаток 4 "Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики", у якому зазначено технічні характеристики бетону марки М300 П-4, які є ідентичними характеристикам, встановленим Замовником у Тендерній документації.

Що стосується показника міцності бетону - наданий учасником паспорт якості містить значення 293 кгс/см2, тоді як у Додатку 4 зазначено 294 кгс/см2. Різниця становить менше 0,4%.

Відповідно до національного стандарту ДСТУ Б В.2.7-176:2008 "Бетони. Правила підбору складу", нормативний клас міцності бетону марки М300 охоплює діапазон значень, який повністю включає показник 293 кгс/см2. Наведений недолік не свідчить про невідповідність товару марці М300.

Вимогою п. 7 Додатку 4 до тендерної документації передбачено надання копії сертифіката відповідності або паспорта якості із визначенням технічних та якісних характеристик, тобто вказані документи є альтернативними способами підтвердження, а не кумулятивною вимогою.

Основне ж і самостійне підтвердження повного переліку гарантованих технічних характеристик бетону: номінальної міцності, середньої щільності, водонепроникності, морозостійкості, рухливості, жорсткості та стирання - міститься у підписаному учасником Додатку 4, який є складовою тендерної пропозиції та містить характеристики, повністю ідентичні вимогам Замовника. Паспорт якості в даному випадку виконував допоміжну, підтверджувальну функцію щодо вже задекларованих у Додатку 4 показників, а не єдиним джерелом інформації про технічні характеристики товару.

Відтак, неповнота відомостей у паспорті якості не спростовує і не ставить під сумнів відповідність предмета закупівлі технічній специфікації, яка вже підтверджена окремим, самостійним та більш повним документом, що виключає підстави для застосування абз. 2 пп. 2 п. 44 Особливостей.

Суд також враховує, що невідповідність сертифіката (паспорта) якості повному переліку заявлених характеристик за загальним правилом є підставою для відхилення пропозиції. Однак у цій справі є визначальна відмінність: на відміну від типових випадків, у яких відповідність специфікації доводиться виключно сертифікатом/паспортом, а даному випадку повний перелік характеристик додатково та самостійно підтверджено Додатком 4 - документом, що безпосередньо входить до складу тендерної документації та тендерної пропозиції.

Відповідач у Висновку також зазначає, що переможець процедури закупівлі порушив строк оприлюднення документів, передбачений п. 44 Особливостей.

З цього приводу суд зазначає, що згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою закон пов`язує його початок

Відповідно ч. 4 ст. 3 Закону відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Відповідно ч. 7 ст. 12 Закону Кабінет Міністрів України Постановою від 24.02.2016 року №166 затверджено Порядок функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків (далі - Порядок №166).

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку №166, робочий час - проміжок часу з понеділка до п`ятниці з 8 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин (крім вихідних та святкових днів).

Приписи Закону, як і положення Особливостей, не містять спеціальних норм, які б передбачали початок та закінчення перебігу строку, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми права, зокрема, приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, якими установлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд акцентує увагу на тому, що абз. 1 ч. 1 ст. 41 Закону установлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідач зазначає, що перебіг чотириденного строку для подання переможцем процедури закупівлі ПП "Б.В.В.-БУД" документів, передбачених тендерною документацією та пунктом 47 Особливостей № 1178 розпочався 06.06.2026 року (в суботу) та закінчився 09.06.2026 року включно.

Водночас, враховуючи вищенаведені положення, суд доходить висновку, що останнім днем подання переможцем процедури закупівлі (переможця визначено 05.06.2026 року - у п`ятницю) замовнику засобами електронної системи закупівель документів, що підтверджують відсутність підстав для відхилення пропозиції, визначених у пп.пп.3, 5, 6 і 12 та в абз.14 п.47 Особливостей, є 11.06.2026 року.

Приватне підприємтсво "Б.В.В.- БУД", згідно з інформацією оприлюдненою в електронній системі закупівель, завантажило документи 10.06.2026 року (середа), тобто в межах строку 4-х робочих днів.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2023 року у справі № 420/11945/21 та від 31.10.2023 року у справі № 160/8058/22.

Отже, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас, як встановлено судом спеціальне законодавство в сфері публічних закупівель хоча і встановлює чітку тривалість строків (термінів), проте не регламентує порядок їх обрахунку.

Суд також наголошує на тому, що одним з основних принципів здійснення публічних закупівель є недискримінація учасників та рівне ставлення до них (ч. 1 ст. 5 Закону).

Фактично відповідачем вказується на порушення строку подання документів на 1 день, що пов`язано з тим, що останній, на відміну від позивача, при обрахунку чотириденного строку враховував дати з 06.06.2026 року по 07.06.2026 року (тобто - суботу та неділю).

Водночас, наявність технічної можливості завантаження документів до ЕСЗ у будь-який час, включаючи вихідні дні, не може розцінюватися як підстава обмеження прав учасників з чітко визначеним графіком роботи, в межах норм, визначених трудовим законодавством, що може бути розцінено як дискримінація таких учасників.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Судом встановлено, що відповідачем не досягнуто мети проведення моніторингу, оскільки у позивача відсутня можливість реагування на виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідач у зобов`язальній частині спірного висновку зазначив про зобов`язання здійснення заходів щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Водночас, суд звертає увагу на критерій "пропорційності", який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.

Разом із тим суд зазначає, що під час вирішення спору зобов`язаний враховувати співмірність між виявленим порушенням замовником торгів та засобам його усунення, що визначений відповідачем. Дотримання принципу співмірності є гарантом захисту суб`єктів права у сфері публічних відносин та застосування найменш обтяжливих засобів до них збоку держави.

Однак, зауваження відповідача носять формальний характер, так як не пов`язані із забезпеченням ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, не пов`язані із запобіганням проявам корупції у цій сфері, розвитком добросовісної конкуренції.

При цьому, судом враховується принцип співмірності наслідків такого заходу тим порушенням, які виявлені, та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб`єктів господарювання, безпосередніх отримувачів придбаних послуг і публічними інтересами.

Статтею 10 Закону №2939-XII передбачено права органу державного фінансового контролю, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд зазначає, що у висновку про результати моніторингу закупівлі не йде мова про неефективне, незаконне, нецільове тощо використання бюджетних коштів, що не узгоджується із вимогою відповідача про припинення зобов`язань за договором.

Так, у даному випадку має враховуватися принцип співмірності наслідків такого заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб`єктів господарювання, безпосередніх отримувачів придбаних послуг і публічними інтересами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст. 2 КАС України).

Органом аудиту у даній справі не аналізовано наслідків стверджуваних ним порушень у взаємозв`язку із результатами закупівлі, наприклад чи спробував замовник чи учасник тендеру скористатися недоліком або прогалиною у системі.

За обставин, які склалися на момент вирішення спору, ступінь вини або недбалості з боку замовника чи учасника або, принаймні, відношення між поведінкою осіб та правопорушенням може бути враховано для того, щоб оцінити, чи було зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пропорційним.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було.

На підставі викладеного у сукупності, суд робить висновок, що вимога відповідача про зобов`язання замовника вжити заходів шляхом припинення зобов`язань за договором з формальних причин не спрямована на досягнення легітимної мети та не є співмірною з нею, оскільки суть "виявлених порушень" жодним чином не зачіпає бюджетні інтереси.

Суд вважає, що спірний висновок про результати моніторингу закупівель не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, складений без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, та з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, а також суспільних інтересів, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Також судом враховані пояснення позивача, у яких вказувалось, що примусове розірвання договору унеможливить виконання запланованих робіт з будівництва силосної споруди для заготівлі кормів на зиму для ВРХ навчально-практичної лабораторії з виробництва та переробки продукції тваринництва коледжу, зірве підготовку Іллінецького аграрного фахового коледжу до навчального процесу та змусить позивача витрачати додаткові бюджетні кошти та час на новий тендер.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов Іллінецького аграрного фахового коледжу (вул. Студентська, буд. 2, м. Іллінці, Вінницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ 35830913) до Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Січових Стрільців, б. 18, м. Київ, ЄДРПОУ 40479560), за участі третьої особи Приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" (вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ 35558964), визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про результати моніторингу закупівлі оприлюдненої в інформаційно-телекомунікаційній системі закупівель Prozorro від 26.06.2026 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2026-05-19-014558-a.

Стягнути на користь Іллінецького аграрного фахового коледжу понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович