Рішення № 139333159, 31.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/30059/25

пр. № 2/759/5132/26

31 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Сеньковець К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) стахового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд: стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у загальному розмірі 994 420 гривень 30 копійок, з яких: 390 000 гривень 00 копійок - з Моторного (транспортного) страхового бюро України; 604 420 гривень 30 копійок - з ОСОБА_2 ; - стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у загальному розмірі 500 000 гривень 00 копійок, з яких: 13 000 гривень 00 копійок - з Моторного (транспортного) страхового бюро України; 487 000 гривень 00 копійок - з ОСОБА_2 .

Позов обгрунтовано тим, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у справі №759/6346/22 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року залишено без змін у частині визнання ОСОБА_2 винуватим за ч. 1 ст. 286-1 КК України. Водночас вирок було скасовано в частині вирішення цивільних позовів із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Позивач є власником автомобіля BMW M235i, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був суттєво пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 02 жовтня 2021 року. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №87/02-22 від 14 лютого 2022 року ринкова вартість зазначеного транспортного засобу до моменту дорожньо-транспортної пригоди становила 777 705,15 грн. Водночас вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно із зазначеним звітом становила 849 117,49 грн, тобто перевищувала його ринкову вартість до ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля є економічно недоцільним, а сам транспортний засіб слід вважати фактично знищеним. З метою визначення реальної вартості придатних залишків транспортного засобу пошкоджений автомобіль був виставлений на спеціалізованій електронній платформі AUTOonline компанії Audatex. За результатами проведеного аукціону було отримано чотири цінові пропозиції, найвища з яких склала 172 000,00 грн. Саме ця сума відображає реальну ринкову вартість придатних залишків транспортного засобу після дорожньо транспортної пригоди. Враховуючи наведене, розмір матеріальної шкоди, завданої Позивачу внаслідок фактичного знищення транспортного засобу, становить: 777 705,15 грн - 172 000,00 грн = 605 705,15 грн. Отже, розмір майнової шкоди, заподіяної автомобілю Позивача, становить 605 705,15 грн. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Позивач отримав перелом шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням, переніс оперативне втручання, тривале стаціонарне лікування та подальшу реабілітацію. Первісно Позивачем було понесено та заявлено до відшкодування витрати на лікування та реабілітацію в Україні у загальному розмірі 61 815,00 грн, які складаються з витрат на придбання імплантів, проведення діагностичних досліджень, медикаментозне лікування, придбання лікарських засобів після виписки, реабілітацію та інші необхідні медичні витрати. Ці витрати підтверджуються документами, наявними у матеріалах справи. Разом з тим, після подання первісного позову наслідки отриманих тілесних ушкоджень продовжували негативно впливати на стан здоров`я Позивача, у зв`язку з чим виникла необхідність у подальшому спеціалізованому лікуванні за межами України. У зв`язку із зазначеним Позивач проходив лікування у медичному закладі CUF Tejo (Португальська Республіка), вартість якого становила 6 365,56 євро. Таким чином, загальний розмір витрат на лікування Позивача становить: 61 815,00 грн + 326 900,15 грн = 388 715,15 грн. Отже, загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної Позивачу, становить: 605 705,15 грн + 388 715,15 грн = 994 420,30 грн. Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 02 жовтня 2021 року Позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме закритий перелом шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, а також інші тілесні ушкодження. Отримана травма є однією з найбільш складних травм опорно-рухового апарату, яка потребує тривалого лікування, оперативного втручання та тривалої реабілітації. Безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди Позивач зазнав сильного фізичного болю, був госпіталізований до лікувального закладу та позбавлений можливості самостійно пересуватися. Після дорожньо-транспортної пригоди звичний спосіб життя Позивача був кардинально змінений. Значний проміжок часу був присвячений лікуванню, проходженню медичних обстежень, консультацій лікарів, курсам реабілітації та відновлювальним заходам. Позивач був позбавлений можливості жити повноцінним життям та реалізовувати свої життєві плани у спосіб, який існував до моменту дорожньо-транспортної пригоди. Особливої уваги заслуговує тривалість негативних наслідків для здоров`я Позивача. На відміну від випадків, коли лікування та реабілітація займають декілька місяців, у даній справі наслідки дорожньо-транспортної пригоди тривають роками. Минуло майже п`ять років з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, однак Позивач і надалі змушений проходити лікування та несе витрати, пов`язані з відновленням свого здоров`я. Крім фізичних страждань, Позивач зазнав значних душевних переживань. Отримання тяжкої травми, проведення оперативного втручання, невизначеність щодо результатів лікування, переживання з приводу можливих ускладнень та майбутнього стану здоров`я спричинили значне психологічне навантаження. Окремо слід врахувати, що дорожньо-транспортна пригода сталася не внаслідок випадкового збігу обставин або незначного порушення правил дорожнього руху. З урахуванням наведених обставин Позивач вважає справедливим, обґрунтованим та співмірним визначити розмір моральної шкоди у сумі 500 000 гривень. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди від 02 жовтня 2021 року ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становив 130 000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, становив 260 000,00 грн. Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України на думку Позивача зобов`язане здійснити регламентну виплату в межах визначених законом лімітів відповідальності. Водночас положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звільняють винну особу від обов`язку відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування (регламентної виплати). У зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року у справі закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 вимоги позову підтримав просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що власником автомобіля BMW M235і, д.н.з. НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у справі №759/6346/22 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Зі змісту вироку вбачається, що 02 жовтня 2021 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Audi A8 у стані алкогольного сп`яніння, рухався через регульоване світлофором перехрестя з проспектом Палладіна у м. Києві на червоний забороняючий сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем BMW M235i, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що згідно з дослідженим судом висновком судово-медичної експертизи № 042-207-2022 від 27.04.2022 року (т. 1 а. 152-162) у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:: а) закритої травми лівого стегна: перелом шийки лівої стегнової кістки (зі зміщенням); б) садна (без опису морфології 1,0 х 0,5(см)) в лобній ділянці голови. Виявлене тілесне ушкодження у п. а) відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, а зазначене у п. б) відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Характер виявлених тілесних ушкоджень свідчить про те, що вони утворилися від дії тупих предметів, можливо внаслідок автомобільної травми (травма водія у салоні автомобіля, який рухався, під час його зіткнення з іншим автомобілем), за давністю не виключено у строк 02 жовтня 2021 року.

Натомість, діагнози «закрита травма грудної клітини, забій грудної клітки справа», «забій лівого колінного суглобу» достатнім обсягом клінічних даних виявилися не підтвердженими.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року залишено без змін у частині визнання ОСОБА_2 винуватим за ч. 1 ст. 286-1 КК України. Водночас вирок було скасовано в частині вирішення цивільних позовів із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

За положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. (ч.1 ст.128 КПК України).

Згідно з ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, що протиправними діями відповідача ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду ОСОБА_1 , вироком суду від 28.05.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, позивач має право звернутися з даними вимогами в порядку цивільного судочинства, оскільки кримінальним правопорушенням йому завдано майнову шкоду.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №87/02-22 від 14 лютого 2022 року ринкова вартість зазначеного транспортного засобу до моменту дорожньо-транспортної пригоди становила 777 705,15 грн. Водночас вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно із зазначеним звітом становила 849 117,49 грн, тобто перевищувала його ринкову вартість до ДТП.

Таким чином, ремонт автомобіля є економічно недоцільним, а сам транспортний засіб слід вважати фактично знищеним.

З метою визначення реальної вартості придатних залишків транспортного засобу пошкоджений автомобіль «BMW-М2351», д.н.з. НОМЕР_2 позивачем виставлений на спеціалізованій електронній платформі AUTOonline компанії Audatex, відповідно до результатів якого було отримано чотири цінові пропозиції, найвища з яких склала 172 000,00 грн.

Як вже було зазначенло вище, ОСОБА_1 завдано шкоду здоров`ю, що встановлено вироком суду.

Відповідно до рахунку-фактури №10052021 від 05.10.2021 року, вартість стержнів тпа додаткових ісмплантів становить 28600,00 грн.

Згідно рахунку №32 від 05.10.2021 року система фіксаторів для відновлення корако-акроміального зв;язного коплексу становить 26068,00 грн.

Позивач проходив лікування у медичному закладі CUF Tejo (Португальська Республіка), відповідно до рахунку-фактури медичного закладу CUF Tejo загальна вартість наданих позивачу медичних послуг становила 6 365,56 євро, що станом на дату подання уточненої позовної заяви еквівалентно відповідно до офіційного курсу Національного банку України - 326 900,15 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До джерел підвищеної небезпеки відноситься, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Згідно зі ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач просить стягнути завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду з винуватця ДТП ОСОБА_2 та з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) як страховика, оскільки шкоди завдано транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За приписами п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, серед іншого, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41цього закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально (п.31-1.1 ст.33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №87/02-22 від 14 лютого 2022 року ринкова вартість зазначеного транспортного засобу до моменту дорожньо-транспортної пригоди становила 777 705,15 грн. Водночас вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно із зазначеним звітом становила 849 117,49 грн, тобто перевищувала його ринкову вартість до ДТП.

Отже, витрати витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 листопада 2021 року в справі № 204/5314/18; від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі №363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі №754/10777/15-ц.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: - вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; - сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови що вартість ремонту менша вартості ТЗ.

Тобто збиток, спричинений внаслідок ДТП, що мала місце02.10.2021 , ОСОБА_1 складає 605705,15 грн. (777705,15 грн.- 172000,00 грн., різниця між вартістю ТЗ до та після ДТП).

МТСБУ не надано до суду свого розрахунку матеріальної шкоди, не надано доказів на спростування Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №87/02-22 від 14 лютого 2022 року, а тому суд визнає належним доказом розрахунку матеріальної шкоди саме звіт від 14.02.2022 року, наданий позивачем, який не спростовано відповідачем.

Посилання відповідача на те, що обовязок по відшкодуванню шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих у МТСБУ виникає у разі відсутності у винної особи договору обовязкового стархування, тільки водію транспортного засобу, який є забезпеченим у розумінні п.1.7 ст. 1 Закону, тобто має поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а вданому випадку Позивач полісу не мав є безпідставними, оскільки, суд звертає увагу на той факт, що МТСБУ є володільцем (балансоутримувачем) електронної бази даних полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому мав безперешкодний доступ до інформації про їх наявність чи відсутність, в тому числі і відносно забезпеченого транспортного засобу позивача.

Також є безпідставними посилання представника МТСБУ стосовно не подання заяви до МТСБУ про виплату срахового відшкоудвання, оскільки відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі № 465/4287/15 - у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Окрім цього, відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно з п.24.1. ст.24 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів».

Як встановлено судом вище, загальний розмір матеріальної шкоди у зв`язку з лікуванням ОСОБА_1 становить 388715,15 грн., що підтверджується відповідними рахунками та квитанціями.

Отже, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо транспортної пригоди від 02 жовтня 2021 року, становить 994 420,30 грн.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди від 02 жовтня 2021 року ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становив 130 000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, становив 260 000,00 грн.

Таким чином, з МТСБУ на користь позивача підлягає стягненню регламентна виплата за шкоду, заподіяну майну потерпілого та за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого в розмірі 390000,00 грн.

Водночас положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звільняють винну особу від обов`язку відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, а також особа, відповідальність якої підлягає відшкодуванню страховиком або МТСБУ, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування.

Отже, у даному випадку обов`язок із відшкодування шкоди розподіляється між Відповідачами таким чином: Моторне (транспортне) страхове бюро України несе відповідальність у межах установлених законом лімітів регламентної виплати, а ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою, що підлягає виплаті МТСБУ.

З огляду на те, що загальний розмір матеріальної шкоди становить 994 420,30 грн, а сума регламентної виплати МТСБУ становить 390 000,00 грн, різниця між фактичним розміром шкоди та сумою відшкодування МТСБУ складає 604 420,30 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Тлумачення статті 23 ЦК України дає підстави для висновку, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанови Верховного Суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22), від 10.05.2023 в справі № 522/5513/19 (провадження № 61-16844св20)). Абзац 2 ч. 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд вважає, що діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу, зокрема, у позивача був порушений звичайний спосіб життя, пов`язаний з експлуатацію автомобіля та станом здоров`я, він був позбавлений можливості використовувати належний йому на праві власності транспортний засіб за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. Також суд зазначає, що з урахуванням характеру отриманих тілесних ушкоджень, тривалості лікування, необхідності оперативного втручання, проходження реабілітації, подальшого лікування за межами України, тривалості фізичних та душевних страждань, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 487000,00 грн. Окрім того, відповідно до ст. 24 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 13000,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) стахового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Моторного (трансопртного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, адреса: м. Київ, Русанівський бульвар 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 390000 (триста дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 604420 (шістсот чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Моторного (трансопртного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, адреса: м. Київ, Русанівський бульвар 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 48700 (чотириста вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда