Рішення № 139333152, 31.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/27159/25

пр. № 2/759/4065/26

31 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва ускладі головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 887040318 від 10.01.2025 року в сумі 37 376,92 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 100,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 23 621,92 грн та комісії за надання кредиту у сумі 655,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 887040318 в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 13 100,00 грн на банківську картку, реквізити якої були зазначені останнім під час оформлення кредиту.

Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

18.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/22, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти та комісію не сплатив, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.11.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 887040318 в електронній формі.

Із матеріалів справи вбачається, що договір був укладений шляхом приєднання відповідача до його умов через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи також убачається, що кредитні кошти у сумі 13 100,00 грн були перераховані на банківський рахунок, реквізити якого зазначив відповідач під час оформлення кредиту.

Відповідач доказів того, що кредитні кошти ним не отримувалися або що договір не укладався, суду не надав.

18.02.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/22, відповідно до якого право вимоги за спірним кредитним договором перейшло до позивача.

Факт переходу права вимоги підтверджується договором факторингу та витягом із реєстру прав вимоги, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» є належним позивачем у даній справі та набуло права вимоги до відповідача у порядку, передбаченому статтями 512, 514, 1077 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За приписами статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що кредитний договір між сторонами був укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі, а відповідач, використавши одноразовий ідентифікатор, підтвердив свою волю на укладення договору та погодився з його умовами.

Факт перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, які відповідачем не спростовані.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, визначений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, проценти та комісію не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнтові, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника.

Досліджені судом договір факторингу № МВ-ТП/22 від 18.02.2025 року та витяг із реєстру прав вимоги підтверджують набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 887040318.

Отже, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що до стягнення заявлено 13 100,00 грн основної суми кредиту, 23 621,92 грн процентів за користування кредитом та 655,00 грн комісії за надання кредиту.

Розрахунок містить відомості щодо руху коштів, нарахування процентів, здійснених платежів та залишку заборгованості. Будь-яких доказів його неправильності чи власного розрахунку відповідач суду не подав.

При цьому суд враховує, що позивачем проценти нараховані лише за період дії договору до 14.07.2025 року, після чого їх нарахування припинено, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості подальшого нарахування договірних процентів після припинення кредитних правовідносин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 13 100,00 грн основного боргу, 23 621,92 грн процентів та 655,00 грн комісії є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частинами третьою та четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також документи, що підтверджують їх вартість. При цьому розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат до позовної заяви долучено документи, що підтверджують надання адвокатом правничої допомоги.

Разом із тим, сам по собі факт укладення договору про надання правничої допомоги та визначення сторонами вартості послуг не є безумовною підставою для стягнення всієї заявленої суми. Під час вирішення питання про розподіл таких витрат суд повинен перевірити їх реальність, необхідність та розумність, а також співмірність із конкретними обставинами справи.

При визначенні розміру витрат, які підлягають стягненню, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також те, що справа не є складною з фактичної чи правової точки зору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений стороною розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг фактично виконаних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відповідно до яких суд не пов`язаний визначеним сторонами розміром гонорару та вправі зменшити суму витрат, що підлягає компенсації іншою стороною, якщо така сума не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності.

Оцінюючи подані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн є завищеним та не повною мірою відповідає критерію співмірності зі складністю цієї справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для підготовки процесуальних документів.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, характеру спірних правовідносин, категорії справи, обсягу наданої правничої допомоги, принципів розумності, співмірності та справедливості, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 3 000,00 грн, яка, на переконання суду, є достатньою, розумною та співмірною виконаній представником позивача роботі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, статтями 11, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за договором кредитної лінії № 887040318 від 10 січня 2025 року у загальному розмірі 37 376 (тридцять сім тисяч триста сімдесят шість) гривень 92 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13 100 (тринадцять тисяч сто) гривень 00 копійок; заборгованості за процентами за користування кредитом - 23 621 (двадцять три тисячі шістсот двадцять одна) гривня 92 копійки; заборгованості за комісією за надання кредиту - 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення 31.08.2026.

Суддя: Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» ( м. Чернігів, вул. Жабинського,13, ЄДРПОУ:39700642).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).