Рішення № 139332969, 25.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

25.08.2026 Справа № 756/10637/26

Справа № 756/10637/26

Провадження № 2/756/8576/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шролик І.С.,

за участю секретаря судового засідання Венгерського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача

17 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Венера Фінанс», позивач) звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 січня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест», та відповідачем в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 275578, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу, а також з оплатою послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку пункту 1.4 договору.

Кредитні кошти в сумі 4000,00 грн перераховані відповідачу 26 січня 2025 року на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , проте відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 20 лютого 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 7620,80 грн.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого первісний кредитор відступив за плату позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Направлена відповідачу вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором залишена без задоволення, заборгованість не погашена, що і стало підставою для звернення до суду.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 275578 від 26 січня 2025 року в розмірі 7620,80 грн, а також судові витрати: судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15500,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 25 серпня 2026 року.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання.

19 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. подав заяву про розподіл (відшкодування, компенсацію) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн, розглянути заяву без виклику сторін та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує. До заяви додано акт про отримання правової допомоги від 10 серпня 2026 року, рахунок від 10 серпня 2026 року № 10.08.2026-92, платіжну інструкцію від 10 серпня 2026 року № 5088, опис вкладення та список відправлень на підтвердження направлення заяви відповідачу.

Позивач у судове засідання свого представника не направив, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, встановленому ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернута без вручення.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, і зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі обставини.

26 січня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 275578, який укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт ідентифікації відповідача та акцептування ним умов договору підтверджується довідкою ТОВ «Клай Інвест» про ідентифікацію, згідно з якою одноразовий ідентифікатор KL3518 надіслано відповідачу 26 січня 2025 року на номер телефону НОМЕР_2 , а підписання здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/.

За умовами договору сума кредиту становить 4000,00 грн, дата надання кредиту - 26 січня 2025 року, строк кредиту - 90 днів (кінцевий строк повернення - 25 квітня 2025 року), процентна ставка - 0,72 % на добу; крім того, договором (пункт 1.4) передбачено плату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Факт надання кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Профіт Гід» щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно з якою 26 січня 2025 року о 17:14 на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 перераховано 4000,00 грн з призначенням «Выдача кредита #275578» (номер платіжної інструкції A942962B414269CLY275578T2383989, код авторизації 209507, код RRN 502617619600).

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1, за яким первісний кредитор відступив факторові за плату належні йому права грошової вимоги до боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 275578 від 26 січня 2025 року на загальну суму 7620,80 грн.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 275578 станом на 20 лютого 2026 року (включно) заборгованість відповідача становить 7620,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 2620,80 грн; прострочена заборгованість за комісією (послугами з надання, обслуговування і повернення кредиту) - 1000,00 грн. Нарахування пені та штрафів позивачем не здійснювалося.

Доказів погашення заборгованості повністю або частково відповідач суду не надав, розміру заборгованості не спростував, наведений позивачем розрахунок не оспорив.

Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини другої статті 11 та статті 12 названого Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що кредитний договір № 275578 від 26 січня 2025 року є укладеним, його умови узгоджені сторонами, а відтак є обов`язковими для виконання (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін); одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Дослідивши договір факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року, витяг з реєстру боржників до нього та докази здійснення розрахунків між його сторонами, суд встановив, що ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 275578 від 26 січня 2025 року, а отже є належним позивачем у цій справі.

Оскільки відповідач узяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув, проценти та плату за послуги, передбачені пунктом 1.4 договору, не сплатив, доказів погашення заборгованості суду не надав, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 7620,80 грн (з яких 4000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2620,80 грн - заборгованість за процентами, 1000,00 грн - заборгованість за послугами з надання, обслуговування і повернення кредиту) є доведеною наявними у справі доказами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості перевірено судом, він відповідає умовам кредитного договору та даним виписки з особового рахунка; відповідачем цей розрахунок не спростований. За таких обставин позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а судовий збір, згідно з частиною першою цієї статті, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією від 22 квітня 2026 року № 1852.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, укладений з адвокатом Пархомчуком С.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 8096/10, видане Радою адвокатів Київської області 18 липня 2019 року; акт про отримання правової допомоги від 10 серпня 2026 року; рахунок від 10 серпня 2026 року № 10.08.2026-92; платіжну інструкцію від 10 серпня 2026 року № 5088 на суму 15 500,00 грн.

Згідно з актом про отримання правової допомоги від 10 серпня 2026 року вартість наданих послуг становить 15 500,00 грн і складається з: консультації щодо перспективи судового врегулювання заборгованості - 0,5 год (1500,00 грн); складення та подання до суду позовної заяви, підготовки доказів (додатків), моніторингу й аналізу судової практики - 3 год (9000,00 грн); інших клопотань, заяв до суду, складення процесуальних документів, моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень - 1,5 год (4500,00 грн); канцелярських витрат на виготовлення копій документів і відправлення поштової кореспонденції - 500,00 грн. Вартість однієї години роботи адвоката визначена в розмірі 3000,00 грн згідно з пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року.

Суд встановив, що заявлені витрати є фактично понесеними та документально підтвердженими, а докази на їх підтвердження подані з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Разом з тим суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Оцінюючи співмірність заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги таке.

Ця справа не належить до складних: спір виник з типових кредитних правовідносин, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, вона не потребувала дослідження значного обсягу доказів, залучення спеціальних знань, проведення експертиз чи вирішення складних правових питань; значну частину тексту позовної заяви становить відтворення норм законодавства.

Обсяг фактично виконаної адвокатом роботи є незначним: підготовлено та подано позовну заяву з додатками і заяву про розподіл судових витрат; у судових засіданнях представник позивача участі не брав, справу розглянуто за його відсутності за клопотанням позивача; інших процесуальних документів (відповіді на відзив, заперечень, клопотань) до суду не подавалося, а тому заявлені в акті 1,5 години роботи за складення «інших клопотань, заяв до суду» та моніторинг реєстру судових рішень не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи в заявленому обсязі.

Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу (15 500,00 грн) більш ніж удвічі перевищує ціну позову (7620,80 грн), що не відповідає критерію пропорційності таких витрат до предмета спору, передбаченому пунктом 2 частини третьої статті 141 ЦПК України.

Канцелярські витрати в сумі 500,00 грн заявлені без детального розрахунку та без первинних документів, які підтверджували б їх фактичний розмір.

З урахуванням наведеного, керуючись критеріями співмірності, розумності та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, до 5000,00 грн, що є справедливим і співмірним із складністю справи, обсягом та якістю фактично наданих адвокатом послуг, а також ціною позову. У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 287, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 275578 від 26 січня 2025 року в розмірі 7620,80 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик