Рішення № 139332967, 26.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/14474/26

Провадження № 2-о/756/509/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною заявою, в якій просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі Донецької області, та допустити негайне виконання рішення суду.

Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що є донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати померла у м. Маріуполі Донецької області; причиною смерті стала вибухова травма з осколковим пораненням голови. Реєстрацію смерті проведено органом, що діє на тимчасово окупованій території, і на підставі виданих ним документів провести державну реєстрацію смерті в Україні неможливо. Одержати документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою України, заявник не може, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території, де органи державної влади України діяльності не здійснюють. Встановлення факту смерті необхідне їй для проведення державної реєстрації смерті та одержання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини й отримання компенсації за пошкоджені та знищені внаслідок бойових дій об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.08.2026 відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Заявник у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла її заява про розгляд справи за відсутності заявника, в якій заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Заінтересована особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, письмових пояснень на заяву не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян про актовий запис про народження № 1424 від 22.08.1988, складений Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на підставі зазначеного актового запису 22.08.1988 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Як зазначила заявник, ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надала копію свідоцтва про смерть від 03.08.2022 (актовий запис про смерть № 1326 від 03.08.2022), медичне свідоцтво про смерть серії 21 № 200700241 від 17.12.2025, видані органами окупаційної влади.

Відповідно до довідки про причину смерті № 1256 (форма № 106/у), виданої 18.05.2022, причиною смерті ОСОБА_2 стала вибухова травма з осколковим пораненням голови.

Заявник перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3005-7501833389 від 13.03.2025; зареєстроване місце проживання заявника - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .

Тимчасова окупація Російською Федерацією міста Маріуполя Донецької області є загальновідомою обставиною, яка відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування; зазначена територія включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Доказів проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 органами державної реєстрації актів цивільного стану України матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судом у порядку окремого провадження.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», такі справи належать до юрисдикції суду за умов, що: факт, який підлягає встановленню, має юридичне значення, тобто від нього залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення цього факту; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частинами третьою, четвертою ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть; реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час чи про оголошення її померлою. У разі встановлення факту смерті у судовому порядку державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника (п. 2 ч. 4 ст. 17 цього Закону).

Частинами другою, третьою ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що в той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey) від 10.05.2001 зазначено, що виключно в інтересах жителів окупованої території дії існуючих de facto органів влади не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами; вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті (§ 96). Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує таку владу (§ 92). У рішенні у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia) від 23.02.2016 Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (§ 142).

У постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 (провадження № 61-1428св23) зазначено, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин, а доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути письмові докази, речові докази, висновки експертів, копії лікарського свідоцтва (довідки) про смерть, пояснення свідків. Суд може застосувати «намібійські винятки» у контексті як мінімум реєстрації народжень, смертей і шлюбів, здійсненої закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини.

Частинами першою, другою ст. 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи; з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 89 ЦПК України).

У сукупності з відомостями про родинні відносини заявника з померлою, узгодженістю дати, місця та причини смерті в обох документах, а також з обставинами перебування заявника на обліку як внутрішньо переміщеної особи ці докази достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі Донецької області.

Встановлення даного факту прав та інтересів третіх осіб не порушує та не пов`язано з подальшим вирішенням спору про право.

Із матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті необхідно заявнику для проведення державної реєстрації смерті, одержання свідоцтва про смерть та реалізації пов`язаних із цим спадкових і майнових прав. Іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт смерті, заявник позбавлена, а іншого, позасудового порядку встановлення цього факту законом не передбачено.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягає негайному виконанню; копія судового рішення невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті особи (ч. 5 ст. 317 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі Донецької області.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Копію рішення суду невідкладно надіслати до Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для проведення державної реєстрації смерті.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 26089032, місцезнаходження: м. Київ, просп. Оболонський, 28-В.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО