Ухвала суду № 139332902, 18.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9023/26

Провадження №: 4-с/755/92/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Оніщука Р.О.

справу розглянуто у відсутність сторін

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа : Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність органу примусового виконання, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 через звернувся зі скаргою до суду на дії (бездіяльність) Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та відповідно до вимог просив суд:

Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітіної М.О. щодо не скасування постанови про накладення арешту від 3 лютого 2020 р. в рамках ВП НОМЕР_1

Притягнути суб`єкта оскарження до відповідальності .

Вимоги скаржника мотивовані тим, що 3 лютого 2020 р. суб`єктом оскарження було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м.Києва .

3 лютого 2020 р. головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Нікітіною М.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №755/4199/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м.Києва.

В рамках вказаного виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітіною М.О. була винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 .

4 травня 2020 р. в рамках вказаного виконавчого провадження була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», але при цьому суб`єкт оскарження не скасував постанову про накладення арешту на майно.

З врахуванням викладеного скаржник просить задовольнити його скаргу з обставин викладених в скарзі.

В судове засіданні скаржник подав заяву про слухання справи у його відсутність при цьому наполягав на задоволені скарги з вказаних вище обставин.

Суб`єкт оскарження в зал судового засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи сповіщався належним чином.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що відповідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як убачається з матеріалів справи, що в провадженні головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітіної М.О. перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м.Києва №755/4199/14-ц .

3 лютого 2020 р. головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Нікітіною М.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №755/4199/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м.Києва.

В рамках вказаного виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітіною М.О. 3.02.2020 р. була винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме було накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 .

4 травня 2020 р. в рамках вказаного виконавчого провадження була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», але при цьому суб`єкт оскарження не скасував постанову про накладення арешту

Пунктом 2 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено повернення виконавчого документу стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 1 статті 40 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Як убачається з матеріалів справи, що15 березня 2014 р. було укладеного договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дічковою О.В. за реєстровим номером №441, відповідно до якого скаржник ОСОБА_1 подарував свою частку в розмірі частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та на момент винесення оскаржуваної постанови про арешт майна боржника від 3 лютого 2020 р. ОСОБА_1 не був власником спірної частини квартири №96 , вказаної вище.

Виходячи зі змісту п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.10.2020 року (справа № 204/2494/20), в якій зазначено, що повернення державним виконавцем своєю постановою виконавчого документу стягувану не змінює характеру правовідносин та вимоги боржника про скасування арешту майна не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог ст. ст. 42, 48, 175, 447 ЦПК України.

Боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18).

Так, відповідно до ст.ст. 447-449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції, чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 4.10.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, - якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує логічний висновок про те, що повернення виконавчого листа стягувачу є однією із форм закінчення виконавчого провадження, що у розумінні вимог вказаного Закону передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не зняття виконавцем арешту з майна, що не належить боржнику при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю суб`єкта оскарження і порушене право заявника так і третіх осіб, що не були учасниками виконавчого провадження.

А тому, з урахуванням наведеного вище та приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства щодо необхідності застосування судом ефективного способу захисту та поновлення прав сторони заявника, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови про арешт майна боржника.

Щодо вимоги скаржника про притягнення суб`єкта оскарження до відповідальності то дана вимога не ґрунтується на вимогах законодавства та накладення дисциплінарних стягнень не входить до компетенції суду.

З урахування викладеного вище суд приходить до висновку про задоволення поданої скарги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 268, 263-264, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа : Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність органу примусового виконання- задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітіної М.О. щодо не скасування постанови про накладення арешту від 3 лютого 2020 р. в рамках ВП НОМЕР_1.

Скасувати постанову про накладення арешту від 3 лютого 2020 р. винесену в рамках НОМЕР_3 про накладення арешту на частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що належала боржнику ОСОБА_1 .

В іншій частині в задоволені скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 18.08.2026 р.

Суддя: