Рішення № 139332601, 31.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 645/2818/26

Провадження №: 2/752/11653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання усіх зобов`язань за кредитним договором припиненими,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кальченко Юлія Олександрівна звернулась до Немишлянського районного суду міста Харкова з указаним позовом, у якому просить:

- визнати припиненими усі зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Альфа Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») за кредитним договором №800002699 від 22 листопада 2007 року внаслідок їх виконання ОСОБА_1 , проведеного належним чином;

- зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі АТ «Альфа Банк») видати ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором №800002699 від 22 листопада 2007 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», був укладений кредитний договір №800002699, згідно якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту 50 000,00 дол. США, процентна ставка 13,50% річних, дата остаточного повернення - 22 листопада 2022 року.

Основним забезпеченням кредиту стала іпотека нерухомості, а саме, квартири за номером АДРЕСА_1 .

У подальшому, 13 травня 2019 року між Акціонерним товариство «Альфа-Банк», що є правонаступником усіх прав і зобов`язань Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» було укладено додаткову угоду до кредитного договору №800002699 від 22 листопада 2007 року, пунктом 2 якої встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди загальна сума заборгованості позичальника за договором складає 82 837,50 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цієї додаткової угоди становить 2 199 935,53 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди до кредитного договору №800002699 від 22 листопада 2007 року, укладеної 03 травня 2019 року, між сторонами досягнута домовленість, що з дати укладання цієї додаткової угоди позичальник здійснює повернення частини заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 000,00 доларів США, шляхом щомісячних платежів відповідно до умов пунктів 3.2,3.3 цієї додаткової угоди, але не пізніше 03 травня 2023 року.

Позивач зазначає, що у 2023 році повністю погасила заборгованість перед АТ «Альфа-Банк», у зв`язку з чим 12 березня 2024 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б., як державним реєстратором були проведені реєстраційні дії щодо скасування заборони відчуження та припинення іпотеки на квартиру, яка належить позивачу.

У квітні 2025 року під час придбання квартири у місті Харкові позивачці стало відомо, що на належній їй квартирі накладено арешт, що не позбавляло її права придбати нерухоме майно, але стало для неї неприємною несподіванкою.

10 червня 2025 року представником позивача було подано адвокатський запит до АТ «Сенс Банк», метою якого було отримання відомостей та довідки про відсутність заборгованості перед АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».

Листом від 13 червня 2025 року АТ «Сенс Банк» відмовило у наданні інформації посилаючись на банківську таємницю.

09 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 у відділенні АТ «Сенс Банк» було особисто подано звернення щодо видачі їй довідки про відсутність заборгованості , однак протягом 30 днів з моменту подання на адресу електронної пошти, вказаної у заяві, так і не надійшла ані довідка, ані відповідь з підставами відмови у її видачі.

29 січня 2026 року представником позивача була подана скарга до Національного банку України щодо ненадання відповідачем довідки на підтвердження виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №800002699 від 22 листопада 2007 року.

02 березня 2026 року на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь НБУ «Про розгляд скарги», у якій зокрема, зазначалось, що Банк підтвердив виконання ОСОБА_1 умов врегулювання заборгованості (відповідно до додаткової угоди від 03 травня 2019 року) за кредитним договором №8*699. Додатково Банк зазначив, що оскільки на даний час зобов`язання за договором фактично не виконано в цілому та/або не припинено у спосіб, що визначений чинним законодавством, договір продовжує обліковуватись в системах за наявною кредитною заборгованістю.

04 березня 2026 року позивач отримала копію листа АТ «Сенс Банк» від 08 січня 2026 року, у якому зазначено, що станом на 08 січня 2026 року по кредитному договору №800002699 від 22 листопада 2007 року в Банку обліковується заборгованість.

Однак, фактично зобов`язання позивача перед АТ «Сенс Банк» припинилося у 2023 році внаслідок його повного виконання, проведеного належним чином, але оскільки відповідач цього не визнає, вона вимушена звернутися до суду із даним позовом.

У зв`язку з вказаним просить позов задовольнити.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2026 року цивільну справу №645/2818/26 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про визнання усіх зобов`язань за кредитним договором припиненими передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи №645/2818/26 передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України..

Копія позову з додатками була направлена відповідачу та третім особам позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Ухвала суду від 02 червня 2026 року та прикріплені до неї файли надіслано відповідачу АТ «Сенс Банк» до його електронного кабінету та доставлено 08 червня 2026 року о 18:01:23.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень третіх осіб до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 22 листопада 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800002699, згідно якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту 50 000,00 дол США, процентна ставка 13,50% річних, дата остаточного повернення - 22 листопада 2022 року.

22 грудня 2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень№1/800002699 до кредитного договору №800002699 від 22 листопада 2007 року, відповідно до пункту 2 якого банк збільшує розмір кредиту та додатково надає позичальнику, а позичальник приймає у тимчасове користування на умовах, визначених кредитним договором, грошові кошти у сумі 83 507,12 доларів США, які надаються позичальнику шляхом безготівкового перерахування на відкритий в банку рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 3 договору про внесення змін і доповнень, розмір процентів за користування сумою грошових коштів, визначених в пункті 2 цього договору про внесення змін і доповнень, становить 19% річних.

Сума грошових коштів, визначених в пункті 2 цього договору про внесення змін і доповнень, надається позичальнику до 22 грудня 2012 року включно, для часткової сплати платежів з виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, а саме часткового погашення строкової та простроченої суми кредиту та часткової сплати строкових та прострочених процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. При цьому повернення кредиту (включаючи суму грошових коштів, визначених в пункті 2 цього договору про внесення змін і доповнень) та сплата процентів за користування кредитом (включаючи суму грошових коштів, визначених в пункті 2 цього договору про внесення змін і доповнень) відбуваються в порядку, встановленому кредитним договором та договором про внесення змін і доповнень №1/800002699 з урахуванням положень пункту 16 цього договору про внесення змін і доповнень (пункт 4 договору про внесення змін і доповнень).

03 травня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №800002699 від 22 листопада 2007 року, за умовами якої сторони домовились змінити діючий порядок виконання позичальником зобов`язань щодо повернення зобов`язань щодо повернення заборгованості за договором застосувавши до відносин, що склалися між позичальником і банком на підставі договору, суму повернення заборгованості відповідно до продукту «Debt senlement», у зв`язку із чим сторони домовились встановити з 03 травня 2019 року процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01% річних.

Станом на дату укладення цієї додаткової угоди загальна сума заборгованості позичальника за договором складає 82 837,50 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цієї додаткової угоди становить 2 199 935,53 грн (пункт 2 додаткової угоди).

Пунктом 3 додаткової угоди, сторони домовились, що з дати укладення цієї додаткової угоди позичальник здійснює повернення заборгованості за договором у розмірі 22 000,00 доларів США наступним чином: позичальник зобов`язується сплатити кредитору частину суми заборгованості визначену в пункті 3 цієї додаткової угоди шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до умов пункту 3.2, 3.3 цієї додаткової угоди, але в будь-якому випадку не пізніше 03 травня 2023 року; погоджений розмір щомісячного платежу з врахуванням процентів для повернення частини заборгованості за договором, що вказана в пункті 3 цієї додаткової угоди складає 462,50 доларів США.

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди, в усьому іншому сторони керуються умовами договору, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Позивач, звертаючись із даним позовом вказує, що вона повністю погасила заборгованість перед АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», на підтвердження чого надала до суду квитанції за період з 03 травня 2019 року по 14 березня 2023 року.

10 червня 2025 року адвокатом Кальченко Ю.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 було скеровано адвокатський запит до АТ «Сенс Банк», метою якого було отримання відомостей та довідки про відсутність заборгованості перед АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».

Листом від 13 червня 2025 року АТ «Сенс Банк» відмовило у наданні інформації посилаючись на банківську таємницю.

09 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 у відділенні АТ «Сенс Банк» було особисто подано звернення, у якому просила видати довідку про відсутність будь-якої заборгованості перед АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».

29 січня 2026 року представником позивача була подана скарга до Національного банку України щодо ненадання відповідачем довідки на підтвердження виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №800002699 від 22 листопада 2007 року.

02 березня 2026 року на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь НБУ «Про розгляд скарги», у якій зокрема, зазначалось, що Банк підтвердив виконання ОСОБА_1 умов врегулювання заборгованості (відповідно до додаткової угоди від 03 травня 2019 року) за кредитним договором №8*699. Додатково Банк зазначив, що оскільки на даний час зобов`язання за договором фактично не виконано в цілому та/або не припинено у спосіб, що визначений чинним законодавством, договір продовжує обліковуватись в системах за наявною кредитною заборгованістю.

Листом №1137-33.4-б/б від 08 січня 2026 року АТ «Сенс Банк» повідомило, що відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 03 травня 2019 року позичальник здійснює повернення частини заборгованості за договором кредиту. Станом на 08 січня 2026 року по кредитному договору №800002699 від 22 листопада 2007 року в Банку обліковується заборгованість. Також повідомило, що починаючи з 26 червня 2024 року Банком не здійснюється реалізація прощення боргу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частиною першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як вже зазначалось, листом №1137-33.4-б/б від 08 січня 2026 року АТ «Сенс Банк» повідомило, що відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 03 травня 2019 року позичальник здійснює повернення частини заборгованості за договором кредиту. Станом на 08 січня 2026 року по кредитному договору №800002699 від 22 листопада 2007 року в Банку обліковується заборгованість. Також повідомило, що починаючи з 26 червня 2024 року Банком не здійснюється реалізація прощення боргу.

Зі змісту зазначеного убачається, що основне зобов`язання за кредитним договором не припинилося, а позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження повного виконання зобов`язання, проведеного належним чином, за кредитним договором №800002699 від 22 листопада 2007 року, що був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк» (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (позичальник).

Оскільки судом не встановлено підстав для припинення основного зобов`язання, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором №800002699 від 22 листопада 2007 року.

З огляду на наведене, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи позивача, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки позивач при поданні позовної заяви про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судові витрати в цій частині слід віднести за рахунок держави. Витрати на юридичну допомогу також не відшкодовуються позивачу, оскільки не судовими витратами в розумінні статті 133, 137 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання усіх зобов`язань за кредитним договором припиненими - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150.

Повне рішення суду виготовлено 31 серпня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук