Рішення № 139332037, 24.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2307/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Глевчук В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

Фізичної особи-підприємця Карнаух Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )

про стягнення заборгованості в сумі 99847,51 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Глєбов Г.В.(поза межами суду);

від відповідача - не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог. Дії та аргументи представників сторін.

Фізична особа-підприємець Карнаух Тетяна Іванівна ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості в сумі 99847,51 грн.

Позов мотивується тим, що 11.01.2026 між сторонами було укладено Договір поставки товару у спрощений спосіб без оформлення окремого письмового документа шляхом обміну повідомленнями через засоби електронного зв`язку.

Сторонами було погоджено всі істотні умови договору, зокрема найменування товару, його кількість та вартість, що підтверджується наданим до матеріалів справи листуванням між сторонами.

На виконання домовленостей ФОП Карнаух Тетяна Іванівна здійснила попередню оплату товару згідно платіжного доручення № 376 від 11.01.2026 року на суму - 94839,00 грн.

Однак, після отримання грошових коштів ФОП Гаврилюк Олександр Дмитрович свої зобов`язання не виконав, товар не поставив, грошові кошти не повернув, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Рух справи у суді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 05.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін. Судове засідання призначено на 29.06.2026.

29.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача за вх. № 2673 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкладено розгляд справи по суті на 15.07.2026.

15.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача за вх. № 3401 заява про долучення доказів судових витрат на професійну правничу допомогу.

15.07.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2026.

20.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача за вх. № 2958 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.07.2026 постановлено протокольну ухвалу, якою суд відклав розгляд справи по суті на 24.08.2026.

24.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача за вх. № 3444 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в задоволені якого відмовлено судом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

III. Установлені судом обставини.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між ФОП Гаврилюк Олександр Дмитрович (постачальник) та ФОП Карнаух Тетяною Іванівною (покупець) було укладено усний договір поставки товару від 11.01.2026.

Договір поставки товару було укладено у спрощений спосіб без оформлення окремого письмового документа шляхом обміну повідомленнями через засоби електронного зв`язку.

Сторонами було погоджено всі істотні умови договору, зокрема найменування товару, його кількість та вартість, що підтверджується наданим до матеріалів справи листуванням між сторонами.

Крім того, листування підтверджує факт досягнення сторонами домовленості щодо поставки товару та подальшого виконання договору.

За твердженням позивача, належність листування саме відповідачу підтверджується тим, що воно здійснювалося з номера телефону 097-518-27-78, який зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як контактний номер ФОП Гаврилюка Олександра Дмитровича. У ході листування було погоджено умови поставки товару, строки її здійснення, а також підтверджено факт отримання від позивача грошових коштів.

На виконання домовленостей ФОП Карнаух Тетяна Іванівна здійснила попередню оплату товару згідно платіжного доручення № 376 від 11.01.2026 року на суму 94839,00 грн - повна сума оплати, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Судом встановлено, що у вищевказаній платіжній інструкції отримувачем коштів вказаний ФОП Гаврилюк О.Д. (код отримувача НОМЕР_2 ), відправник коштів ФОП Карнаух Т.І., а також в призначенні платежу вказано «оплата за товар», що узгоджується зі змістом листування сторін та підтверджує здійснення оплати саме на виконання досягнутих сторонами домовленостей щодо поставки товару на суму 94839,00 грн.

Крім того, відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2026 суд встановив, що ідентифікаційний код НОМЕР_2 належить ФОП Гаврилюку Олександру Дмитровичу, що є підтвердженням того, що кошти в сумі 94839,00 грн надійшли саме на його рахунок.

Відтак, після отримання грошових коштів ФОП Гаврилюк Олександр Дмитрович свої зобов`язання не виконав, товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Позивач зазначає, що під час подальшого спілкування відповідач підтвердив факт отримання грошових коштів та повідомив про намір здійснити поставку товару пізніше.

Відповідач у листуванні від 14.01.2026 відповідач повідомив позивача про намір відправити товар найближчим часом (сьогодні/завтра).

Таким чином, відповідач визначив строк поставки товару не пізніше 15.01.2026.

Однак, після спливу зазначеного строку товар поставлений не був, що свідчить про прострочення виконання зобов`язання з 16.01.2026.

Крім того, відповідач фактично припинив комунікацію з позивачем та перестав відповідати на звернення щодо виконання взятих на себе зобов`язань.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару, позивач 15.03.2026 направив відповідачу письмову претензію (вимогу) про повернення суми попередньої оплати протягом семи днів з моменту її отримання.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та коштів не повернув, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

IV. Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За нормою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Внаслідок укладання договір поставки товару укладено у спрощений спосіб без оформлення окремого письмового документа шляхом обміну повідомленнями через засоби електронного зв`язку між ФОП Гаврилюк Олександр Дмитрович (постачальник) та ФОП Карнаух Тетяною Іванівною (покупець) було укладено усний договір поставки товару від 11.01.2026.

Відтак, сторонами було погоджено всі істотні умови договору, зокрема найменування товару, його кількість та вартість, що підтверджується наданим до матеріалів справи листуванням між сторонами щодо поставки товару та подальшого виконання договору.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару

За приписами статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання домовленостей ФОП Карнаух Тетяна Іванівна здійснила попередню оплату товару згідно платіжного доручення № 376 від 11.01.2026 року на суму 94839,00 грн.

Враховуючи, що у вищевказаній платіжній інструкції отримувачем коштів вказаний ФОП Гаврилюк О.Д. (код отримувача НОМЕР_2 ), відправник коштів ФОП Карнаух Т.І., а також в призначенні платежу вказано «оплата за товар», що узгоджується зі змістом листування сторін та підтверджує здійснення оплати саме на виконання досягнутих сторонами домовленостей щодо поставки товару на суму 94839,00 грн.

Крім того, відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2026 суд встановив, що ідентифікаційний код НОМЕР_2 належить ФОП Гаврилюку Олександру Дмитровичу, що є підтвердженням того, що кошти в сумі 94839,00 грн надійшли саме на рахунок відповідача.

При цьому, суд бере до уваги, що Відповідач, крім клопотань про відкладення розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що він не отримував коштів від позивача в сумі 99847,51 грн за поставлений за договором поставки у спрощений спосіб товар.

Більше того, Відповідачем не надано доказів того, що він звертався до банку чи до позивача про помилкове надходження на його розрахунковий рахунок коштів, також жодних виписок чи довідок про стан рахунку UA НОМЕР_3 на підтвердження руху коштів по означеному рахунку суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що відповідач не виконав свого зобов`язання перед позивачем і не поставив оплачений товар, чим заборгував позивачу - 94839,00 грн.

Відтак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару до 15.01.2026, з 16.01.2026 крім суми основного боргу за порушення строків оплати, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму інфляційних втрат в розмірі 3940,60 грн та 3 % річних в розмірі 1067,91 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 3940,60 грн та 3 % річних в розмірі 1067,91 грн судом перевірено та встановлено, що вони здійснені позивачем арифметично та методологічно вірно.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

V. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката позивач долучив: копію договору № 392 про надання правничої допомоги від 12.03.2026, укладеного між адвокатом Глєбовим Глєбом Валерійовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №005316, виданого 17.07.2024 та фізичною особою-підприємцем Карнаух Тетяною Іванівною та акт приймання-передачі првничої допомоги від 06.07.2026.

Відтак, відповідно до наданого акт приймання-передачі правничої допомоги від 06.07.2026 адвокат Глєбов Глєб Валерійович надав наступні послуги:

-зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання питання;

- складання претензії;

- підготовка позовної заяви;

- вивчення повного пакету документів;

- узгодження правової позиції;

- аналіз судової практики ВС;

- складання позовної заяви;

- інші клопотання;

- канцелярські витрати.

Загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до вищевказаного акту складає - 15000,00 грн за 9 годин 30 хвилин.

Таким чином, матеріалами справи, актом, договором, які підписані сторонами у даній справі, підтверджується надання адвокатом Глєбовим Глєбом Валерійовичем позивачу послуг з надання професійної правової допомоги на суму 15000,00 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору у сумі 2662,40 грн, сплачені за квитанцією ID: 9272-0363-8737-4416 від 04.06.2026, які згідно з приписами статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 126, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Карнаух Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму попередньої оплати за не поставлений товар у розмірі 99847,51 грн, з яких: 94839,00 грн - основний борг, 3940,60 грн - інфляційні втрати, 1067,91 грн - 3% річних, 15000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 31.08.2026.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.