Рішення № 139331987, 31.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2026 р. Справа № 924/630/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Андрєєв В.І., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ

до ОСОБА_1 , Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 168760,08 грн. з яких: 73507,50 грн. - тіло кредиту, 92620,08 грн. - проценти, 2632,50 грн. комісія.

Без виклику (повідомлення) сторін.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.06.2026 відкрито провадження у справі №924/630/26, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті. Також даною ухвалою задоволено клопотання ТОВ "Бізнес Позика" про витребування доказів, витребувано в АТ "Універсал Банк" інформацію, що містить банківську таємницю а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Кирилюк-Щербініної Вікторії Ігорівни (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 11.11.2024 року по 24.11.2024 року включно. Встановлено АТ "Універсал Банк" строк до 06.07.2026 для подання доказів (інформації).

Ухвалою суду від 03.07.2026 повторно задоволено клопотання ТОВ "Бізнес Позика" від 01.07.2026 про витребування доказів, оскільки у первинному клопотанні допущено описку в номері банківської картки. Витребувано в АТ "Універсал Банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_3 Кирилюк-Щербініної Вікторії Ігорівни (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_4 за період з 11.11.2024 року по 24.11.2024 року включно.

14.07.2026 до суду надійшла інформація АТ "Універсал Банк", в якій повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 та надано виписку про рух коштів по картці за період з 11.11.2024 по 24.11.2024.

Позиції сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №300416-КС-001 від 11.11.2024 про надання кредиту, укладеного шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного у порядку, визначеному ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Зазначає, що кредитодавець свої зобов`язання відповідно умов кредитного договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 75000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "ПрофітГід", з яким ТОВ "Бізнес Позика" укладено договір щодо надання послуги з переказу грошових коштів № ПГ-5 від 04.11.2020.

Проте, відповідач всупереч умовам кредитного договору свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти у загальному розмірі 49781,20 грн., у зв`язку з чим станом на день подання позову у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 168760,08 грн., з яких: 73507,50 грн. - тіло кредиту, 92620,08 грн. - проценти, 2632,50 грн. комісія.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала від 02.03.2026 направлялася відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій та повернута до суду відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.03.2024 Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ "Бізнес Позика" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит, що підтверджується витягом із Державного реєстру фінансових установ від 14.03.2024 та листом Національного банку України від 14.03.2024.

11.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та фізичною особою підприємцем Кирилюк-Щербініною Вікторією Ігорівною (Позичальник) укладено кредитний договір №300416КС-001.

Відповідно до п. 2.1. договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (надалі - правила).

Сторонами погоджено наступні умови кредитування: строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту - 15000 грн.; загальний розмір кредиту - 75000 грн.; строк дії договору - до 28.04.2025; орієнтовна загальна вартість кредиту - 1843560,38 грн.; загальні витрати за кредитом - 109356,38 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6665,85%; дата повернення кредиту 28.04.2025; мета (цілі) отримання кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п. п. 2.3. 2-13 договору).

Пунктом 4.2. кредитного договору визначено, що Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та додатку №1 до договору. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору.

У п 4.2.2. договору визначено графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Згідно з п. 4.2.4. договору у разі не повернення будь якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, зокрема, враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів. Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті Позичальника.

Пунктом 4.2.5. договору передбачено, що скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов договору.

Згідно з п. 5.2.3. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) дії договору.

Відповідно до п. 5.3.4. договору кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в п. 2.7. договору (п.11.1 договору).

Договір підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ "Бізнес Позика" Гайворонської М.М. та електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1032 ФОП ФОП Кирилюк-Щербініної В.І.

Інформація стосовно бажаного кредиту та особисті дані ФОП Кирилюк-Щербініна В.І. містяться в анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https:/my.bizpozyka.com).

Послідовність дій ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Кирилюк-Щербініна В.І., їх опис, дата час вчинення під час укладення договору про надання кредиту відображені у візуальній формі послідовності дій клієнта за 11.11.2024.

В матеріалах справи наявний договір про надання послуг №ПГ-5 від 04.11.2020, укладений між ТОВ „Бізнес позика (Клієнт) та ТОВ „ПрофітГід (Установа), згідно з якими Установа надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги прийому платежів, що надходить на користь Клієнта в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів (Послуги). Установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури Товариством з обмеженою відповідальністю „Платежі Онлайн, яке під час надання послуг використовує систему Platon. (п. п. 1.1., 1.2. договору).

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 75000,00 грн. через ТОВ "ПрофітГід", на підтвердження чого позивачем надано підтвердження ТОВ „ПрофітГід щодо здійснення переказу грошових коштів в рамках договору про надання послуг №ПГ-5 від 11.11.2024. Перерахування коштів здійснено на номер платіжної картки Кирилюк-Щербініній В.І., який вказано у кредитному договорі, емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK). У призначенні платежу зазначено: "Перерахунок коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 згідно кредитного договору №300416-КС-001 від 11.11.2024 без ПДВ".

За період користування кредитними коштами ОСОБА_1 було перераховано ТОВ "Бізнес Позика" грошові кошти в загальному розмірі 49781,20 грн., що підтверджується квитанціями: №43365-70485-61923 від 12.08.2024 на суму 15257,50 грн.; №43687-54285-93713 від 14.01.2025 на суму 4000 грн.; №669933599.1 від 24.11.2024 на суму 15370 грн.; №684183681.1 від 23.12.2024 на суму 15153,70 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом у гривні ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №300416-КС-001 від 11.11.2024 становить 168760,08 грн., з яких: 73507,5 грн. - за кредитом, 92620,08 грн. за процентами, 2632,50 грн. за комісією.

В матеріалах справи наявні Правила надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям для продуктів "кредит 4 місяці" та "кредит 6 місяців" ТОВ "Бізнес Позика" затверджені наказом директора ТОВ Бізпозика" від 16.08.2024 №24-ОД, дата набрання чинності 19.08.2024 о 16:00.

АТ "Універсал Банк" листом від 14.07.2026 №БТ/Е-30242 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 та надано виписку про рух коштів по картці за період з 11.11.2024 по 24.11.2024., з якої слідує, що 11.11.2024 на картку відповідачки поступили кошти в розмірі 75000 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Кирилюк-Щербініної Вікторії Ігорівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за її рішенням, дата запису 27.04.2026; номер запису: 2011600060001917814 (витяг з реєстру від 07.06.2026).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, дана справа підлягає розгляду в господарському суді.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, візуальної форми послідовності дій клієнта, 11.11.2024 Фізична особа - підприємець Кирилюк-Щербініна Вікторія Ігорівна (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснила вхід до особистого кабінету на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Позика www.my.bizpozyka.com, використавши номер телефону та надала всю необхідну інформацію для формування ТОВ „Бізнес Позика (Товариство) належної пропозиції Клієнту.

11.11.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та Фізичною особою - підприємцем Кирилюк-Щербініною Вікторією Ігорівною укладено договір №300416КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України „Про електронну комерцію.

За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, закон допускає можливість укладення електронного договору із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, який прирівнюється до письмової форми договору у випадку його підписання, з-поміж інших способів, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому за суттю та логікою наведених правових положень підписання договору шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором відноситься до обов`язку замовника (покупця), а не самого виконавця (продавця), оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором являється сукупністю даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З урахуванням наведеного, факт укладення кредитного договору №300416КС-001 від 11.11.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та Фізичною особою підприємцем Кирилюк-Щербініною Вікторією Ігорівною підтверджується підписанням такого договору відповідачкою одноразовим ідентифікатором UA-1032, що був направлений її смс-повідомленням на його номер телефону, який зазначений в анкеті особистого кабінету клієнта, що відображено у візуальній формі послідовності дій клієнта за 11.11.2024 та відповідає наведеним положенням Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 2.1. укладеного між сторонами кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 75000,00 грн. через ТОВ "ПрофітГід", на підтвердження чого позивачем надано підтвердження ТОВ „ПрофітГід щодо здійснення переказу грошових коштів в рамках договору про надання послуг №ПГ-5 від 11.11.2024. Перерахування коштів здійснено на номер платіжної картки Кирилюк-Щербініній В.І., який вказано у кредитному договорі, емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK). У призначенні платежу зазначено: "Перерахунок коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 згідно кредитного договору №300416-КС-001 від 11.11.2024 без ПДВ".

АТ "Універсал Банк" листом від 14.07.2026 №БТ/Е-30242 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 та надано виписку про рух коштів по картці за період з 11.11.2024 по 24.11.2024., з якої слідує, що 11.11.2024 на картку відповідачки поступили кредитні кошти в розмірі 75000 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 75000 грн.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 4.2.2. договору сторонами встановлений графік платежів, узгоджено терміни повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом кредиту та комісії за надання кредитом. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів у договорі встановлено 28.04.2025.

За період користування кредитними коштами ОСОБА_1 було перераховано ТОВ "Бізнес Позика" грошові кошти в загальному розмірі 49781,20 грн., що підтверджується квитанціями: №43365-70485-61923 від 12.08.2024 на суму 15257,50 грн.; №43687-54285-93713 від 14.01.2025 на суму 4000 грн.; №669933599.1 від 24.11.2024 на суму 15370 грн.; №684183681.1 від 23.12.2024 на суму 15153,70 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за кредитним договором, у відповідача утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 73507,5 грн., що підтверджується розрахунку позивача, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п. 2.4. договору сторонами погоджено стандартну процентну ставку в день 1%, фіксована, яка використана позивачем при розрахунку процентів за період з 11.11.2024 по 28.04.2025.

Заборгованість за процентами за вказаний період за кредитним договором складає 92620,08 грн.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 15000 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість по комісії становить 2632,50 грн.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Докази, які б свідчили про повне погашення відповідачем кредиту в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вище зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №300416-КС-001 від 11.11.2024 в розмірі у розмірі 168760,08 грн. з яких: 73507,50 грн. - тіло кредиту, 92620,08 грн. - проценти, 2632,50 грн. комісія є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500 грн.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №910/10602/23.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500 грн.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" (Виконавець) в особі керуючого партнера адвоката Глуховецького О.С. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу, зокрема без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору).

У п.п. 4.1-4.6 договору сторони узгодили, що правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням клієнт оплачує в гривнях. Оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманого клієнтом рахунку. При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами. В акті, який підписаний сторонами, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку Сторони керуються умовами акта.

08.01.2026 адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" та ТОВ "Бізнес Позика" підписано акт №Р-00000328-15-06/26 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого вартість правової допомоги клієнту згідно розділу 2 договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 12500 грн.

Згідно платіжної інструкції №7185 від 15.06.2026 ТОВ "Бізнес Позика" перераховано на рахунок адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" 12500 грн. в якості оплати за надання правової допомоги, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з Кирилюк-Щербініної В.І.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 у справі №904/3550/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Окрім того, метою стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме норма права повинна застосовуватися.

Судом враховується, що надані заявником документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, обґрунтований. Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21 (провадження № 12-14гс22)).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №903/753/22.

Надавши оцінку доказам щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справ, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом позивача (підготовка позовної заяви) суд доходить висновку про покладення на відповідача витрат позивача на правничу правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 73507,50 грн. (сімдесят три тисячі п`ятсот сім гривень 50 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 92620,08 грн. (дев`яносто дві тисячі шістсот двадцять гривень 08 коп.) заборгованості за процентами, 2632,50 грн. (дві тисячі шістсот тридцять дві гривні 50 коп.) заборгованості за комісією, 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору, 8000 грн. (вісім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 31.08.2026.

Суддя О.Є. Танасюк