Рішення № 13933152, 22.02.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р.

Справа № 5/5025/227/11

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Мазій І.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кінді", м. Київ

до приватного підприємства "Поділля-Авто", м. Хмельницький

про стягнення заборгованості у розмірі 18057,07 грн.

Представники сторін:

позивача: Азволінський С.Г. - директор товариства

відповідач: - Мельник С.А. - директор підприємства

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18057,07 грн., з яких 16023,80грн. - основного боргу, 1522,26 грн. - інфляційних втрат, 511,01 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ті обставини, що вказана заборгованість виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за перевезення вантажу, згідно договору перевезення вантажу від 29.10.2009р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами. На вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.02.2011р. надав для огляду оригінали установчих документів. Дані оригінали судом оглянуто.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлену заборгованість визнав, не виконання в повному обсязі зобов'язань згідно договору перевезення вантажу пояснив фінансовою кризою, що склалась на підприємстві. Однак витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 07.02.2011р. оригінали установчих документів, докази добровільної ліквідації спірної заборгованості та письмовий відзив на позов не подав.

Суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ПП "Поділля-Авто", м. Хмельницький - відповідачем (експедитором) та ТзОВ "Кінді", м. Київ - позивачем (перевізником) було укладено договір перевезення вантажу № б/н від 2009року, згідно умов якого експедитор зобов'язувався доставити ввірений йому перевізником вантаж в пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а позивач зобов'язувався провести оплату за перевезення (п.1.1).

Згідно п. 1.2 даного договору конкретні умови кожного замовлення відмічаються в заявці - додаток до договору, яка є невід'ємною його частиною.

Відповідно п. 2.4 експедитор направляє перевізнику по факсу заявку.

Експедитор зобов'язаний оплатити перевізнику вартість послуг, відповідно розцінок, що вказані у заявці на перевезення вантажу (п.3.5 договору).

Договором перевезення вантажу передбачено, що оплата за перевезення зазначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною вищезазначеного договору. Оплата проводиться експедитором на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і товарно-транспортної накладної (CMR) (з всіма необхідними відмітками) (п.п. 5.1 та 5.3).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2009 року експедитором надіслано перевізнику заявку на перевезення вантажу за маршрутом "Україна-Казахстан". Об'єктом доставки був автомобіль, марки ДАФ, держ.номер тягача АІ6719АІ, держ.номер п/причепу АІ6362ХХ. Визначена вартість послуг: ставка фрахту 3500 доларів США по курсу НБУ, 100% передоплата.

30 жовтня 2009 року експедитором надіслано перевізнику заявку на перевезення вантажу за маршрутом "Київ-Бішкек". Об'єктом доставки був автомобіль, марки ДАФ, держ.номер тягача АІ7149АН, держ.номер п/причепу АІ0743ХТ. Визначена вартість послуг: ставка фрахту 30000,00 грн.

Перевізник свої зобов'язання щодо перевезення вантажу виконав належним чином згідно умов договору перевезення вантажу, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000070, № ОУ-0000071 від 05.10.2009р., № ОУ-0000073 від 05.11.2009р.

Експедитор своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги перевезення вантажу не виконав в повному обсязі.

Станом на 10.11.2010р. за відповідачем утворилась заборгованості у розмірі 16023,80грн.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ позивачем нараховані відповідачу індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, що становить: інфляційні збитки - 1522,26 грн. та 3% річних - 511,01 грн. (за період з 19.10.2009р. по 10.11.20010р.)

Гарантійним листом від 01.04.2010р. експедитор гарантував сплату заборгованості за перевезення вантажу за маршрутами: "Україна (м.Вінниця) - Республіка Казахстан (м.Астана)" та "Україна (м.Дніпопетровськ) - Кіргістан (м.Бішкек), на протязі 15 днів.

Однак, на момент подання позову до суду та розгляду справи по суті відповідачем заборгованість в повному обсязі не сплачена, доказі на підтвердження протилежного суду не надано та протилежного не доведено.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 18057,07 грн., з яких 16023,80грн. - основного боргу, 1522,26 грн. - інфляційних втрат, 511,01 грн. - 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про наступне:

У відповідності до ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли господарські відносини, які регулюються Главою 64 Цивільного кодексу України і по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 ст. 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно договору перевезення вантажу, а саме розділом 5 передбачено, що оплата за перевезення зазначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною вищезазначеного договору. Оплата проводиться експедитором (відповідачем) на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і товарно-транспортної накладної (CMR) (з всіма необхідними відмітками).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України (далі ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

У статті 307 ГК України дано визначення договору перевезення вантажу, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Господарським кодексом України визначається, також, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши надані позивачем докази, давши юридичну оцінку правовідносин, що склались між сторонами, враховуючи визнання відповідачем суми заборгованості, не наданням останнього доказів щодо сплати боргу та не доведенням протилежного, суд вважає вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кінді", м. Київ до приватного підприємства "Поділля-Авто", м. Хмельницький про стягнення заборгованості у розмірі 18057,07 грн., з яких 16023,80грн. - основного боргу, 1522,26 грн. - інфляційних втрат, 511,01 грн. - 3% річних за перевезення вантажу, згідно договору перевезення вантажу, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому вони підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі, згідно ст.ст.44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача відповідно до задоволених позовних вимог.

При цьому згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Кінді", м. Київ (вул. Кіквідзе, 13, код 22974628) з Державного бюджету України зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 31,60 грн. (тридцять одна гривня 60 коп.) згідно платіжного доручення №1786 від 26.01.2011р.

Керуючись ст.ст. 1,12, 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кінді", м. Київ до приватного підприємства "Поділля-Авто", м. Хмельницький про стягнення заборгованості у розмірі 18057,07 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Поділля-Авто", м. Хмельницький (вул. Б.Хмельницького, 6, кв. 126, код 36326076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кінді", м. Київ (вул. Кіквідзе, 13, код 22974628) 16023,80 грн. (шістнадцять тисяч двадцять три гривні 80 коп.) основного боргу за договором перевезення, 1522,26 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять дві гривні 26 коп.) –інфляційних втрат, 511,01 грн. (п'ятсот одинадцять гривень 01 коп.) - 3% річних, 180,57 грн. (сто вісімдесят гривень 57 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Кінді", м. Київ (вул. Кіквідзе, 13, код 22974628) з Державного бюджету України зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 31,60 грн. (тридцять одна гривня 60 коп.) згідно платіжного доручення №1786 від 26.01.2011р.

Видати довідку.

Суддя І.В. Грамчук