Ухвала суду № 139331326, 25.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28426/26

Провадження № 1-кс/127/10763/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницького області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

за участю:

підозрюваного: ОСОБА_3 , його захисників адвокатів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший більш м`який запобіжний захід у кримінальному провадженні №42026020000000065, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з клопотанням про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні №42026020000000065.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження №42026020000000065, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2026 по справі №127/23438/26 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31.08.2026, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Обгрунтовуючи клопотання адвокатом зазначається, що за результатами спеціалізованого обстеження, проведеного 11.08.2026 у ДНП «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» встановлено необхідність стаціонарного лікування ОСОБА_3 у ДНП «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України».

Одночасно у ОСОБА_3 наявні істотні проблеми опорно-рухового апарату: за результатами огляду лікарем-ортопедом-травматологом від 31.07.2026 встановлено перелом двох гвинтів металоконструкції з їх міграцією, синовіт правого колінного суглоба та виражений больовий синдром, у зв`язку з чим рекомендовано пересування виключено за допомогою милиць без навантаження на праву нижню кінцівку, проведення КТ, консультацію профільного лікаря та оперативне лікування.

Так, відповідно до медичної довідки Вінницької міської медичної частини №1 Філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Вінницькій області від 15.07.2026 після прибуття ОСОБА_3 до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» та проведення його медичного обстеження йому встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, ризик серцево-судинних ускладнень 3, а також зафіксовано стан після остеометалосинтезу правого стегна пластиною, стержнем та гвинтами у 2025 році, забій правого стегна та міграцію гвинта.

На підставі викладеного, а також вважаючи підозру не обгрунтовану та недоведеність існування на даний час ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, захисник звернулася до суду зі вказаним клопотанням.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисники - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший більш м`який запобіжний захід.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував, щодо поданого клопотання, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів того, що після застосування запобіжного заходу мали місце нові обставини, які впливають на необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку підозрюваного та його захисника, пояснення прокурора, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження №42026020000000065, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Маріуполь, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 98, усвідомлюючи обставини та характер збройної агресії рф проти України та окупації частини території України, діючи свідомо, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають окупацію України або перебування її у сфері впливу держави-агресора, умисно вчинив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації, підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 є засновником, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Ека Фуд» (код ЄДРПОУ 42877206), яке зареєстровано 11.03.2019 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 59/51, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Дії щодо реєстрації вказаного ТОВ, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_3 , вчиняв громадянин України ОСОБА_7 .

ТОВ «Ека Фуд» є власником торгівельного комплексу у м. Маріуполі Донецької області, загальною площею 2049,5 м?, розташованим по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 5А, у якій працював супермаркет «Щирий кум» (торговельна марка зареєстрована за ОСОБА_3 )

Разом з цим, після окупації 20.05.2022 рф м. Маріуполь Донецької області, ОСОБА_3 , маючи корисливі мотиви щодо збереження власних активів та можливості здійснення господарської та фінансової діяльності як на території України, так і на тимчасово окупованій рф території, здійснюючи, при цьому, безпосередній контроль за використанням зазначеного нерухомого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на виконання кримінально протиправного умислу, спрямованого на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, інтеграції та розвитку захоплених територій, їх демографічного та економічного потенціалів, у тому числі за рахунок приватних підприємців, збільшення податкових надходжень до бюджетів російської федерації та окупаційної адміністрації, 30.11.2022 зареєстрував в окупованому рф м. Маріуполі Донецької області за російським законодавством «Общество с ограниченной ответственностью «Эка Фуд» (ООО «Эка Фуд»), основний державний реєстраційний номер (далі ОДРН) 1229300136988, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51.

Водночас, під час реєстрації підприємства в органах державної влади російської федерації засновником ООО «Эка Фуд» зазначено громадянина України ОСОБА_3 , а директором підприємства ОСОБА_7 .

При цьому, ООО «Эка Фуд» є власником торгівельного комплексу у м. Маріуполі Донецької області, що розташований по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 5А, та у приміщенні якого працює супермаркет під назвою «Марка Вкуса».

Таким чином, ОСОБА_3 зареєстрував та є одноосібним власником, контролює та керує двома аналогічними «дзеркальними» юридичними особами, одна з яких зареєстрована за українським законодавством, інша за російським, а також обидва суб`єкти господарювання мають тотожні назви та структуру власності, володіють одним і тим же майном, від здачі в оренду якого отримують прибуток.

Крім того, ОСОБА_3 є засновником та одноосібним власником, зареєстрованого 30.11.2022 за законодавством рф ООО «Грация Маркет» (ОДРН 1229300135052, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51, директор ОСОБА_7 ), а також через близьких осіб контролює та керує наступними юридичними особами, які проводять господарську діяльність щодо передачі в оренду та управління власним або орендованим майном, та допоміжну діяльність, пов`язану з наземним транспортом, на тимчасово окупованій території України, зокрема:

- ООО «РЕНТСЕЛ ГРУП» (ОДРН 1229300135063, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51);

- ООО «РЕНТСЕЛ» (ОДРН 1229300134425, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51);

- ООО «ТОРГОВЫЙ ДОМ «ГРАЦИЯ» (ОДРН 1229300134733, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, проспект Металургів, 53);

- ООО «ЧПКФ «ГЕЛИОС» (ОДРН 1229300136010, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51) засновником та одноосібним власником яких є співмешканка ОСОБА_3 ОСОБА_8 ;

- ООО «ФИАЛЛА» (ОДРН 1229300136020, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51);

- ООО «ЮКА ФУД ГРУП» (ОДРН 1229300135701, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51) засновником та одноосібним власником яких є матір співмешканки ОСОБА_3 ОСОБА_9 .

При цьому, загальний розмір статутного капіталу всіх вказаних вище підконтрольних ОСОБА_3 юридичних осіб становить 46 893 750 російських рублів, всі вони зареєстровані за законодавством рф 30.11.2022, а їх директором є ОСОБА_7 .

З отриманого від діяльності вказаних підконтрольних ОСОБА_3 суб`єктів господарювання прибутку до державного бюджету рф та бюджету окупаційної адміністрації сплачуються податки та обов`язкові платежі, здійснюється оплата комунальних платежів, у тому числі за спожиту воду, електроенергію, які використовуються для забезпечення діяльності суб`єктів підприємницької діяльності та некомерційних бюджетних установ держави-агресора та окупаційної адміністрації, отже спрямовуються на забезпечення можливості ведення державою-агресором збройної агресії проти України, в тому числі й шляхом підтримання належного рівня фінансування у вигляді виплат грошового забезпечення, грошових компенсацій, закупівлі та постачання озброєння, обладнання та спеціальної військової техніки, виконання державних оборонних замовлень для збройних сил та інших військових формувань російської федерації, що беруть безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України та інших Сил оборони України, та здійснюють окупацію території України, представників держави-агресора, які діють з метою захоплення та утримання під своїм контролем окупованої території України, тобто, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, під час ведення повномасштабної війни російської федерації проти України, а також для забезпечення діяльності окупаційних адміністрацій, можливості їх ефективного функціонування на тимчасово окупованій території України та реалізації дій, рішень держави-агресора.

02 липня 2026 року, у зв`язку із викладеними обставинами, ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, у цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2026 по справі №127/23438/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 16:18 год. 02.07.2026 до 16:18 год. 31 серпня 2026 року.

За наслідками апеляційного перегляду вказаної ухвали слідчого судді, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.08.2026 ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження №42026020000000065, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 року за ознаками частини першої статті 111? КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111? КК України, залишено без змін.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Однак, в ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено відсутність підстав та обставин для зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший більш м`який запобіжний захід, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи клопотання про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання адвокатами в судовому засіданні та в клопотанні зазначалось про необґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Такі посилання захисників судом до уваги не приймаються. враховуючи наступне

Питання повідомлення особі про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Таким чином визначальним, під час перевірки обґрунтованості підозри є причетність особи до вчинення злочину, яке є похідним від встановлення факту вчинення тих діянь, які підпадають під кваліфікацію кримінальних правопорушень, передбачених КК України.

За змістом повідомленої ОСОБА_3 підозри від 02.07.2026 останній підозрюється у тому, що :

- ОСОБА_3 зареєстрував та є одноосібним власником, контролює та керує двома аналогічними «дзеркальними» юридичними особами, одна з яких зареєстрована за українським законодавством, інша за російським, а також обидва суб`єкти господарювання мають тотожні назви та структуру власності, володіють одним і тим же майном, від здачі в оренду якого отримують прибуток.

- З отриманого від діяльності вказаних підконтрольних ОСОБА_3 суб`єктів господарювання прибутку до державного бюджету рф та бюджету окупаційної адміністрації сплачуються податки та обов`язкові платежі, здійснюється оплата комунальних платежів, у тому числі за спожиту воду, електроенергію, які використовуються для забезпечення діяльності суб`єктів підприємницької діяльності та некомерційних бюджетних установ держави-агресора та окупаційної адміністрації, отже спрямовуються на забезпечення можливості ведення державою-агресором збройної агресії проти України, в тому числі й шляхом підтримання належного рівня фінансування у вигляді виплат грошового забезпечення, грошових компенсацій, закупівлі та постачання озброєння, обладнання та спеціальної військової техніки, виконання державних оборонних замовлень для збройних сил та інших військових формувань російської федерації, що беруть безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України та інших Сил оборони України, та здійснюють окупацію території України, представників держави-агресора, які діють з метою захоплення та утримання під своїм контролем окупованої території України, тобто, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, під час ведення повномасштабної війни російської федерації проти України, а також для забезпечення діяльності окупаційних адміністрацій, можливості їх ефективного функціонування на тимчасово окупованій території України та реалізації дій, рішень держави-агресора.

На переконання слідчого судді, дані, що містяться у наданих до суду копіях кримінального провадження №42026020000000065 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

В той же час, всі заперечення сторони захисту з цього приводу вказують тільки на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, можливу необхідність проведення додаткових слідчих та процесуальних дій, проведення експертних досліджень тощо, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.

Як уже зазначалося, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, правильність кваліфікації дій особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

За таких обставин та висновків, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі події склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-2 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

За визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Аналізуючи надані слідчим для вивчення матеріали кримінального провадження щодо обґрунтованості здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_3 слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, допустимість доказів щодо встановлення його винуватості, вважає, що зміст таких матеріалів може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Окремо варто зауважити, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, перевірялася Вінницьким апеляційним судом при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу. (справа №127/23438/26)

Що стосується застосування до ОСОБА_3 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя наголошує на наступному.

Як уже неодноразово зазначалося, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації, підтримки рішень, дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В той же час, відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, з огляду на вимоги пункту 5 частини першої, частини шостої статті 176 КПК України, за наявності для цього підстав, єдиним запобіжним заходом, який може бути застосований до підозрюваного це тримання під вартою.

З огляду на те, правові підстави для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту відсутні взагалі.

Обґрунтовуючи клопотання про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший більш м`який запобіжний захід стороною захисту, в тому числі, зазначається, що за результатами спеціалізованого обстеження, проведеного 11.08.2026 у ДНП «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» встановлено необхідність стаціонарного лікування ОСОБА_3 у ДНП «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України».

Одночасно у ОСОБА_3 наявні істотні проблеми опорно-рухового апарату: за результатами огляду лікарем-ортопедом-травматологом від 31.07.2026 встановлено перелом двох гвинтів металоконструкції з їх міграцією, синовіт правого колінного суглоба та виражений больовий синдром, у зв`язку з чим рекомендовано пересування виключено за допомогою милиць без навантаження на праву нижню кінцівку, проведення КТ, консультацію профільного лікаря та оперативне лікування.

Так, відповідно до медичної довідки Вінницької міської медичної частини №1 Філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Вінницькій області від 15.07.2026 після прибуття ОСОБА_3 до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» та проведення його медичного обстеження йому встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, ризик серцево-судинних ускладнень 3, а також зафіксовано стан після остеометалосинтезу правого стегна пластиною, стержнем та гвинтами у 2025 році, забій правого стегна та міграцію гвинта.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням сторони захисту судом враховується наступне.

Слідчий суддя наголошує, що суд не є фахівцем в галузі медицини та не може належним чином оцінити наведені вище медичні документу, а тому в судовому засіданні в якості свідків було допитано лікарів: лікаря - кардіолога ДНП "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" ОСОБА_10 , завідуючу Вінницької міської медичної частини №1 Філії ДУ "Центр охорони здоров`я" Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_11 та лікаря терапевта ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" ОСОБА_12 , які надали пояснення стосовно стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_3 .

При цьому, якщо лікар - кардіолог ДНП "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" ОСОБА_10 зазначала про необхідність термінового стаціонарного лікування ОСОБА_3 та саме в ДНП "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України", то лікар ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" ОСОБА_12 повідомляв про те, що ним не спостерігається критичного стану пацієнта.

Статтею 49 Конституції України закріплено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина.

Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

В умовах слідчого ізолятору ув`язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров`я, зокрема, положеннями наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».

Зазначеними нормативними актами передбачено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Тобто зі вказаного вбачається, що встановлення захворювання, діагностика та лікування цього захворювання, а також можливість перебування у зв`язку з цим захворюванням підозрюваного ОСОБА_3 в умовах ізоляції, має здійснюватися закладом охорони здоров`я.

Наразі в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятора ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1) позбавлений права на отримання кваліфікованої медичної допомоги. Також не надано доказів на підтвердження того, що підозрюваному ОСОБА_3 відмовлено за зверненням у отриманні медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора.

Натомість з листа в.о. начальника філії ДУ "Центр охорони здоров`я" Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_13 від 21.08.2026, адресованого прокурору ОСОБА_6 , слідує що ОСОБА_3 за станом здоров`я може утримуватися в ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" та отримувати медичну допомогу в амбулаторних і стаціонарних умовах у Вінницькій міській медичній частині №1, а також в спеціалізовану медичну допомогу в закладах охорони здоров`я системи МОЗ, розташованих у Вінницькій області.

З огляду на зазначене, слідчий суддя враховуючи те, що відповідно до медичних документів ОСОБА_3 має ряд захворювань та безумовно потребує відповідного лікування, вважає, що в межах установи, де утримується ОСОБА_3 , останньому надається необхідна медична допомога та відповідне лікування та вживаються заходи спрямовані на забезпечення підозрюваному стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я системи МОЗ, розташованих у Вінницькій області, а тому, на теперішній час, ці обставини не можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу.

Поряд з цим слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у частині першій статті 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених частиною першою статті 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При цьому, обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2026 по справі №127/23438/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 16:18 год. 02.07.2026 до 16:18 год. 31 серпня 2026 року.

Обгрунтовуючи дане рішення слідчим суддею зазначено, що

«Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_3 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Матеріальний ресурс підозрюваного, його фінансове становище, та статус інваліда вказують на можливість безперешкодно покинути територію України з метою уникнення досудового розслідування та суду.

Про вказані обставини свідчать як представлені прокурором виписки з реєстру платників податку по ОСОБА_3 , про отримані ним суми доходів, так і статус особи як інваліда.

Про схильність до вчинення перешкод органу досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування вказують відомості про які наведено у протоколі обшуку від 02.07.2026, в якому наведено, що підозрюваний до проведення обшуку заблокувався в квартирі АДРЕСА_3 , в які проживає, та на вимогу слідчого відмовився відкривати двері. З огляду на викладене співробітникам оперативних підрозділів довелось вживати заходи для зламу та примусового проникнення до квартири.

На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії, та фактично всі свідки, які можуть надати корисну для слідства інформацію, ще не допитані, а можливо і не встановлені.»

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.08.2026 по справі №127/23438/25, постановленою за наслідками апеляційного перегляду вищенаведеної ухвали слідчого судді, зазначено наступне:

«Стосовно наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав доведеними ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Під ризиками, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає про те, що ані слідчим у клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_3 у минулому притягався до будь-якого виду відповідальності, який би вказував на антисоціальну (кримінальну) поведінку особи, що у свою чергу нівелює висновки щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим суд наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, у певній мірі може бути об`єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним будуть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованого злочину та значного суспільного резонансу суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.За приписами статті 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею враховано вік підозрюваного, наявність місяця проживання та соціальні зв`язки. Втім, навіть з урахуванням цих даних про особу ОСОБА_3 до останнього необхідно застосувати винятковий запобіжний захід, оскільки за приписами частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема передбаченого статтею 111? КК України, за наявності ризиків, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).»

Отже, вищенаведеними судовими рішеннями встановлено наявність у кримінальному провадженні №42026020000000065 ризиків того, що ОСОБА_3 будучи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

На думку слідчого судді зазначені вище ризики продовжують існувати у даному кримінальному провадженні, а погіршення стану здоров`я підозрюваного (як зазначає підозрюваний та його захисники) не зменшують існування цих ризиків та не є, в даному випадку, підставою для зміни запобіжного заходу.

Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Як зазначено вище, відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особли тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також враховуючи наявність вищезазначених ризиків, слідчий суддя вважає не доцільним, на даний час, визначати підозрюваному розмір застави.

Враховуючи викладене, проаналізувавши усі наведені вище посилання та обставини, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший більш м`який запобіжний захід, на даному етапі досудового розслідування, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 179, 182, 194, 196, 197, 201, 206, 309, 372 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , поданого в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший більш м`який запобіжний захід у кримінальному провадженні №42026020000000065, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя