Рішення № 139331126, 31.08.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1402/26

2-а/152/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 серпня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Войнаровського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

у с т а н о в и в :

18 серпня 2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 09 серпня 2026 року інспектором поліції винесено постанову серії ЕНА №7692375 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510 грн за ненадання сигналу покажчиком повороту під час руху автомобілем. Позивач вважає постанову протиправною, оскільки відповідно до п. 9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою, а також перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Вказує, що на момент зупинки інспектором рухався з міста Шаргород через с. Черемошне в напрямку міста Вінниця, та був зупиненим інспектором при в`їзді в селище Тиврів при русі через У-подібне перехрестя у прямому напрямку без зміни смуги руху чи здійснення повороту/розвороту. Зміна статусу дороги (виїзд з другорядної на головну) за умови руху прямо не є маневром у розумінні ПДР, а лише встановлює черговість проїзду перехрестя. Зазначає, що зі слів інспектора він мав ввімкнути лівий показчик повороту. Ліворуч розташовані магазин та АЗС, оскільки позивач не мав наміру повертати ліворуч, здійснюючи розворот чи зупинку біля узбіччя ліворуч, ввімкнення покажчика повороту ліворуч при русі прямо могло б ввести в оману інших учасників дорожнього руху, та створити ризик аварійної ситуації (п.9.4 ПДР).

У зв`язку із вищевикладеним позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7692375 від 09 серпня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення (а.с.18-20).

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року прийнято до розгляду цю позовну заяву та відкрити провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.21).

Сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, 27 серпня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства.У відзиві відповідач зазначає, що 09 серпня 2026 року о 10-18 год. у селищі Тиврів по вул. Злагоди (Матросова) позивач, керуючи автомобілем «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час повороту не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2.б ПДР України, за що його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.Відповідач вказує, що доводи позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими, оскільки сам позивач підтверджує факт руху через У-подібне перехрестя, на якому відбувається зміна траєкторії руху транспортного засобу. На думку відповідача, обставина, що позивач вважає свій рух рухом «прямо», не звільняє його від обов`язку дотримуватися вимог ПДР щодо подання попереджувального сигналу при зміні напрямку руху. Посилання позивача на те, що зміна статусу дороги сама по собі не є маневром, не спростовує факту порушення вимог ПДР України щодо подання попереджувального сигналу. Правове значення має не лише зміна статусу дороги, а фактична траєкторія руху транспортного засобу та обов`язок водія завчасно попередити інших учасників дорожнього руху про зміну напрямку руху. При цьому відповідно до п. 9.4 ПДР України сигнал покажчика повороту відповідного напрямку повинен подаватися завчасно до початку виконання маневру. Таким чином, доводи позивача фактично зводяться не до заперечення обставин дорожньої ситуації, а до незгоди з правовою оцінкою цих обставин, наданою поліцейським під час винесення постанови. Посилання позивача на те, що відповідачем нібито не надано доказів вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними. Крім того, позивач не заперечує факту перебування за кермом зазначеного транспортного засобу та фактичного руху через відповідне перехрестя, а лише стверджує, що, на його думку, під час такого руху подавати сигнал покажчиком повороту не потрібно було. Отже, позивач фактично підтверджує основні фактичні обставини дорожньої ситуації, за якої інспектором було встановлено порушення вимог ПДР України, однак не погоджується з їх правовою оцінкою. Вказане адміністративне правопорушення підтверджується винесеною постановою та наявними матеріалами відеозапису здійсненого на нагрудну бодікамеру 798521 поліцейського під час правопорушення та винесенні постанови. Стягнення, передбачене ч. 2 ст. 122 , накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов`язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серіїї ЕН 09.08.2026 Представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити в повному обсязі (а.с.28-31).

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини справи, вивчивши докази, якими обґрунтовує свою позицію позивач, відзив відповідача, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

Відповідно до копії постанови від 09 серпня 2026 року серії ЕНА № 7692375 по справі про адміністративне правопорушення, 09 серпня 2026 року о 10-15 год. у селищі Тиврів по вул. Злагоди (Матросова) позивач, керуючи автомобілем «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час повороту не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн (а.с.4, 35).

Відповідно до копії посвідчення водія та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником транспортного засобу «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , та має право на керування транспортними засобами категорій: А1, А, В1, В, С1, С, СЕ (а.с.7).

Згідно зі схемою руху наданого представником відповідача, розташоване У-подібне перехрестю (а.с.34).

Відповідно до дослідженого судом відеозапису, здійсненого за допомогою бодікамери поліцейського № 798521, зафіксовано рух транспортного засобу марки «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .. На відеозаписі зафіксовано спілкування ОСОБА_1 із працівником поліції щодо обставин його руху через зазначене перехрестя. Під час спілкування ОСОБА_1 пояснив, що не подавав сигнал покажчиком повороту, оскільки вважав, що зміни напрямку руху не відбулося, а відбулася зміна статусу дороги з другорядної на головну. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що вважав свій рух таким, що здійснювався прямо, у зв`язку з чим не вбачав необхідності вмикати покажчик повороту. На відеозаписі також зафіксовано, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про виявлене порушення вимог Правил дорожнього руху та роз`яснює обставини, з яких вважає необхідним подання сигналу покажчиком повороту.

Відповідно до п. 9.2.б. ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема, перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно із п. 9.4 ПДР України сигнал покажчика повороту відповідного напрямку повинен подаватися завчасно до початку виконання маневру.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 2 ст. 122 КУпАП, передбачає, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відтак, на підставі наведеного, інспектором поліції, правомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Додатково суд враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, інспекторами правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121КУпАП, повністю підтверджується.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7692375 від 09 серпня 2026 рокувинесена інспектором у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкцій статті, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи те, що відповідачем відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України доведено правомірність дій інспектора, у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 9, 77, 78, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Войнаровський