Рішення № 139330229, 14.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/334/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Надвірнянської окружної прокуратури, майдан Шевченка, 39, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78405 в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, вул. Данила Галицького, буд. 41, смт. Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595

до відповідача: Карпатського національного природного парку, вул. Василя Стуса, буд. 6, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78500

про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу у розмірі 598470,93 грн,

за участі:

від прокуратури: Чорнописька Галина Остапівна

встановив: керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області з позовом до Карпатського національного природного парку про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу у розмірі 598470,93 грн.

Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у даній справі відображено в протоколах судових засідань, які містяться в матеріалах справи.

У зв`язку з перебуванням судді Неверовської Л.М. у відпустці, повне рішення підписано 31.08.2026.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Реалізація зазначеного обов`язку здійснюється державою через відповідні органи, які зважаючи на приписи ч. 2 ст.19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 50 Конституції України закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 66 Конституції України зазначає, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Тому збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, а саме вирубкою лісів, завдають шкоди інтересам держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів, у тому числі лісів.

Таким чином, збереження природно-заповідного фонду становить особливий державний інтерес. Крім того, понесення постійними землекористувачем цивільної відповідальності за бездіяльність спонукатиме останніх в подальшому ефективно здійснювати заходи з охорони лісів, які перебувають в їхньому користуванні, що безумовно, становить державний інтерес.

Також, своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання програм щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, а невідшкодування шкоди відповідачем до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету, завдає шкоди державним інтересам.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст.ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 15 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Згідно із приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст.63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось на території с.Татарів, яке входить в Ворохтянську територіальну громаду, а тому заподіяна шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.

Таким чином, в даному випадку Ворохтянська селищна рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

У свою чергу, Ворохтянською селищною радою не вжито належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду з позовом до Карпатського НПП про примусове стягнення шкоди, завданої незаконними рубками дерев на території природно-заповідного фонду, що підтверджується листом № 168/05-09 від 26.02.2026.

Зокрема, Надвірнянською окружною прокуратурою листом від 10.02.2026 № 55-353ВИХ-26 повідомлено Ворохтянську селищну раду про встановлені факти незаконної рубки деревини на території Карпатського НПП, а також витребувано інформацію, чи відшкодовано Карпатським НПП шкоду в розмірі 598470 грн 93 коп., заподіяну внаслідок незаконної порубки деревини невстановленими особами, та чи вживалися Ворохтянською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру, у тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

Однак, у відповідь Ворохтянська селищна рада листом № 168/05-09 від 26.02.2026 повідомила, що до надходження вказаного листа окружної прокуратури селищна рада не була повідомлена про встановлений факт незаконної порубки дерев та розмір заподіяної шкоди, у зв`язку з чим не мала можливості здійснювати претензійно-позовну роботу щодо її відшкодування, а також надано відповідні реквізити для стягнення завданої шкоди.

Зважаючи на викладені у вказаному листі обставини окружною прокуратурою листом від 05.03.2026 № 55-634ВИХ-26 повторно витребувано із селищної ради інформацію чи відшкодовано станом на теперішній час Карпатським НПП шкоду в розмірі 598470 грн 93 коп., заподіяну внаслідок незаконної порубки деревини невстановленими особами, а саме: 3 дерев породи «Ялина» та 3 дерев породи «Бук» у кварталі 13 виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП (із наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів), а також чи вживалися з 10.02.2026 після отримання листа окружної прокуратури селищною радою заходи претензійно-позовного характеру, у тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду щодо стягнення з Карпатського НПП збитків, завданих довкіллю.

Ворохтянська селищна рада листом № 220/05-09 від 10.03.2026 повідомила, що Карпатським НПП шкоду в розмірі 598470 грн 93 коп. не відшкодовано, заходи щодо звернення до суду з позовом про примусове стягнення шкоди не вживалися.

Таким чином, Ворохтянська селищна рада володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи з повідомлення прокурора про факти заподіяння шкоди не вжила дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями Відповідача, тобто уповноважений орган фактично визнає неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підриває матеріальну і фінансову основу органів державної влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Ураховуючи викладене, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявні підстави для пред`явлення цього позову керівником Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Позиція керівника Надвірнянської окружної прокуратури.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, що перебуває у користуванні Карпатського НПП та якій присвоєно кадастровий номер 2611091200:09:001:0001, внаслідок чого ним допущено незаконну порубку деревини невстановленими особами, що спричинило знищення: 3 дерев породи «Ялина» та 3 дерев породи «Бук» у кварталі 13 виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП, чим завдано шкоду в загальному розмірі 598470 грн. 93 коп.

Розмір шкоди, згідно з висновком експерта Івано-Франківського НДЕКЦ № СЕ-19/109-24/6541-ФХЕД від 17.05.2024 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи, заподіяний внаслідок незаконної порубки 3 сироростучих дерев породи «бук» діаметром пня 26х30, 49х40, 20х20, 3 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 30х33, 41х40 52?36 у кварталі 13, виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП становить 598470 грн. 93 коп.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти позову, з підстав наведених у відзиві на позов. Зазначає про те, що враховуючи обставини які мають місце у цій справі в правовідносинах відсутня вина Парку як установ так і відсутня будь яка вина працівників парку у скоєному кримінальному правопорушенні.

Матеріалами справи не встановлено наявності вини працівника Парку під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Вважає, що без отримання вироку суду у кримінальному провадженні КП №12024091110000060 від 02.05.2024 року, який встановить факт законності чи протиправності рубки, вину осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, без підтвердження в судовому порядку факту нанесення працівниками парку шкоди навколишньому природному середовищу унеможливлюється отримання одночасно всіх необхідних елементів для покладання на відповідача відповідальності в порядку ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та відповідно до правил статті 1166 ЦК України, а саме :неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, щоб можна було підтвердити наявність шкоди у діях (бездіяльності) осіб, винних у заподіяння такої шкоди.

Також вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами у діях Парку та його працівників наявна протиправна поведінка, що в свою чергу виключає наявність складу деліктного правопорушення.

Ні Карпатський національний природний парк, ні служба охорони природно-заповідного фонду не допустила жодних діянь, передбачених ст. 105 Лісового Кодексу України, та впринципі не порушила жодної норми законодавства, яка регулює питання ведення лісового господарства в Україні.

В матеріалах справи не міститься конкретно визначених вимог щодо ведення лісового господарства чи правил лісокористування, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, що були порушені Парком та його працівниками, що є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, виявлення самим відповідачем факту незаконної порубки дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання службою державної охорони природно-заповідного фонду своїх посадових обов`язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок.

Також має місце відсутність належно визначеного розміру шкоди, а тому така складова цивільного правопорушення, як шкода, у спірних відносинах відсутня.

Огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев, протокол огляду місця події не є документом, який фіксує порушення природоохоронного законодавства, це документ, яким фіксується процесуальні дії, а тому не є належним доказом у розумінні ст.76 ГПК України.

При цьому будь-які інші докази, які б містили відомості щодо кількості саме незаконно вирубаних дерев, їх породу, діаметр, ознаку, ступінь припинення росту в матеріалах справи відсутні (довідка, перелік незаконно зрубаних дерев, попенний перелік незаконно зрубаних дерев, тощо).

Згідно протоколу огляду від 01.05.2024 року зазначено, що слідча дія проводилась виключно слідчим, без залучення експерта чи спеціаліста, без зазначення засобу яким вимірювались діаметри дерев, ким вони вимірювались.

В матеріалах справи відсутні дані про вимірювальний засіб, яким проводились заміри і чи взагалі виявленні пні вимірювались. Відсутні докази, що вимірювальний засіб, який використовувався при замірах діаметрів пнів, у встановленому законом порядку пройшов державний метрологічний нагляд, що виключає можливість вважати достовірними проведені вимірювання, на підставі яких було здійснено розрахунок шкоди, а тому, розмір завданої шкоди є недоведеним та необґрунтованим. Відсутня також інформація яким способом відбували заміри.

З врахуванням вищезазначеного, у матеріалах справи відсутні належні та достовірні розміри діаметрів пнів зрубаних дерев, що в свою чергу, виключає наявність дійсного розміру шкоди, як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Також при визначенні розміру враховується ознака, оскільки за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшується у 2 рази. З наведеного слідує, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, хто визначав ознаку дерева.

Таким чином, не проведено належним чином, належними засобами та належними особами заміри пнів, відсутній належний підтверджений розмір шкоди, що виключає можливість притягнення Парку до цивільно-правової відповідальності.

Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б містили інформацію про ступінь припинення росту дерев, та відповідно який з додатків слід застосовувати, що також підтверджує відсутність доведеного дійсного розміру шкоди у матеріалах справи.

Також вважає, що висновок експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами проведення експертизи від 17.05.2024 року №СЕ-19/109-24/6541-ФХЕД є неналежним та недостовірним доказом у справі.

Вказана експертиза була проведена за матеріалами кримінального провадження методом дослідження матеріалів наданих експерту органом, який призначив експертизу. Висновок експерта не місить відомостей щодо натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей, на підставі яких були здійснені розрахунки шкоди.

Враховуючи вищезазначене, позивачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності дійсного розміру шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників сторін всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Карпатський НПП, код ЄДРПОУ 05509323, засновано 19.11.1993, основний вид діяльності 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 99 затверджено Положення про Карпатський НПП (далі Положення), згідно з яким Карпатський НПП створено відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1980 № 376 та він є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (п. 1.1).

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2).

Основними завданнями парку є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів на його території, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням установленого режиму охорони природних комплексів і об`єктів парку; організація та здійснення науково-дослідних робіт; проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо (п.2.2).

Функціональне зонування території Парку здійснюється відповідно до Проєкту організації території, що затверджується в установленому порядку Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (п. 4.2).

Згідно з пунктом 4.5 Положення використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього Положення, Проєкту організації території та з урахуванням вимог режиму території. Забезпечення додержання режиму території Парку під час використання природних ресурсів у загальному порядку покладається на його адміністрацію. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища в межах лімітів, установлених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідно до пункту 4.3.1 Положення на території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони або порушує природний розвиток процесів і явищ та створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси та об`єкти, зокрема всі види лісокористування, проведення рубок головного користування, а також усіх видів поступових і суцільних рубок.

Охорона території Карпатського НПП покладається на службу охорони, яка входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. На службу державної охорони Карпатського НПП покладено повну відповідальність за додержання режиму території, а також за збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів у межах його території (п. 5.2 Положення).

Основним завданням служби охорони Парку є попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Землі на території Татарівської сільської ради, які передані Карпатському НПП відповідно до рішення 18 сесії 3 скликання Яремчанської міської ради народних депутатів від 27.12.2001 №189-3/2021, загальною площею 5430,44 га перебувають у постійному користуванні парку, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 002771 від 29.12.2001.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №12024091110000060 від 02.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України встановлено факт незаконної порубки деревини невстановленими особами, а саме знищення: 3 дерев породи «Ялина» та 3 дерев породи «Бук» у кварталі 13 виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП.

Згідно з протоколом огляду місця події від 01.05.2024, який проведено в межах кримінального провадження за участю інспектора з охорони ПЗФ Татарівського ПНДВ Карпатського НПП Дручківа Ю.М., встановлено факт незаконної порубки деревини, а саме знищення: 3 сироростучих дерев породи «бук» діаметром пня 26х30, 49х40, 20х20, 3 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 30х33, 41х40 52х36 у кварталі 13, виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП, землі якого належать до території природно-заповідного фонду.

У зазначеному протоколі зафіксовано вищеперелічені факти незаконної рубки дерев, внаслідок чого Карпатським НПП порушено вимоги ст. ст. 64, 86, 90, 105 Лісового кодексу України.

Окрім того, факт незаконної рубки невстановленими особами зафіксовано самими працівниками Карпатського НПП, а саме листом від 02.05.2024 № 01-06/431, скерованим до Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про відкриття кримінального провадження, та доданими до нього службовими записками інспектора з охорони ПЗФ Дручківа Ю.М. та начальника Татарівського ПНДВ Мироняка Ю.І.

Також провідним інженером ВДОПЗФ І. Калинчуком складено розрахунок збитків, вчинених незаконною рубкою в Татарівському ПНДВ, розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству вищевказаною незаконною рубкою, згідно з яким розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки, становить 757664 грн 18 коп.

Згідно з висновком експерта Івано-Франківського НДЕКЦ № СЕ-19/109-24/6541-ФХЕД від 17.05.2024 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки 3 сироростучих дерев породи «бук» діаметром пня 26х30, 49х40, 20х20, 3 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 30х33, 41х40 52?36 у кварталі 13, виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП становить 598470 грн. 93 коп.

Вищевказаний квартал знаходиться на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ № 002771 від 29.12.2001 перебуває у користуванні Карпатського НПП та якій присвоєно кадастровий номер 2611091200:09:001:0001.

Осіб, які здійснили незаконні порубки дерев, у ході досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні не встановлено.

Як вказує керівник Надвірнянської окружної прокуратури, внаслідок вчинення незаконної порубки деревини (3 дерев породи «Ялина» та 3 дерев породи «Бук») невстановленими особами, у кварталі 13 виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП, що знаходиться на земельній ділянці, яка на право постійного користування землею перебуває у користуванні Карпатського НПП, - заподіяно збитки навколишньому природному середовищу на загальну суму 598470,93 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В частині 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

У відповідності до приписів статті 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з ст.100 Лісового кодексу України, порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду врегульоване ст.9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Згідно матеріалів справи Карпатський національний природний парк є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок природно-заповідного фонду, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з протоколом огляду місця події від 01.05.2024, який проведено в межах кримінального провадження за участю інспектора з охорони ПЗФ Татарівського ПНДВ Карпатського НПП Дручківа Ю.М., встановлено факт незаконної порубки деревини, а саме знищення: 3 сироростучих дерев породи «бук» діаметром пня 26х30, 49х40, 20х20, 3 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 30х33, 41х40 52х36 у кварталі 13, виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП, землі якого належать до території природно-заповідного фонду.

У зазначеному протоколі зафіксовано вищеперелічені факти незаконної рубки дерев, отже Карпатським НПП порушено вимоги ст. ст. 64, 86, 90, 105 Лісового кодексу України.

Протокол огляду від 01.05.2024 містить відомості про кількість незаконно зрубаних дерев, порода дерев, ознака пнів та діаметр, засіб вимірювання відображено у фото таблиці до нього. Вказаний протокол огляду підписано інспектором з охорони ПЗФ Дручківим Ю.М. без зауважень.

Розрахунок збитків вчинених незаконною рубкою вичиненою в Татарівському ПНДВ в кварталі 13 виділ 10 від 01.05.2025, проведений працівником відповідача провідним інженером ВДОПЗФ І. Калинчуком також містить ідентичні відомості про кількість незаконно зрубаних дерев, порода дерев, ознака пнів та їхній діаметр.

Розрахунок відповідача проведено відповідно до постанови КМУ від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», при цьому в розрахунку використано діаметри дерев.

За наведеного доводи представника відповідача про відсутність відомостей щодо кількості незаконно вирубаних дерев, їх породу, діаметр, ознаку, ступінь припинення росту в матеріалах справи відсутні є необґрунтованими.

Встановленими судом обставинами підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у не забезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача про не доведення прокурором протиправності його поведінки, яка проявилася у бездіяльності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків.

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки також не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача. Згідно із матеріалами відповідач повідомив правоохоронні органи вже про факт здійсненої незаконної рубки дерев невстановленими особами. Кримінальне провадження за даним фактом не спростовує незабезпечення належної охорони лісових насаджень Карпатським національним природним парком, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та, відповідно, завдано шкоду.

Таким чином, дії щодо фіксування правопорушення не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів щодо належного забезпечення охорони лісу. Протиправна поведінка відповідача, яка полягала у невиконанні обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, призвела до незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№ 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Як встановлено судом, у межах кримінального провадження №12024091110000060 від 02.05.2024 проведено інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ № СЕ-19/109-24/6541-ФХЕД від 17.05.2024 встановлено розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки 3 сироростучих дерев породи «бук» діаметром пня 26х30, 49х40, 20х20, 3 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 30х33, 41х40 52х36 у кварталі 13, виділі 10 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП у сумі 598470 грн. 93 коп.

Вказаний висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому висновок експерта відповідає положенням 98 ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20). Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

Відтак, суд дійшов до висновку про те, що експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки слід оцінювати у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Також, у матеріалах справи міститься розрахунок збитків вчинених незаконною рубкою вичиненою в Татарівському ПНДВ в кварталі 13 виділ 10 від 01.05.2025, проведений працівником відповідача провідним інженером ВДОПЗФ, згідно якого розмір заподіяної шкоди становить 757664 грн 18 коп.

Щодо розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища суд зазначає наступне.

Дослідження проведеного відповідачем розрахунку збитків вчинених незаконною рубкою вичиненою в Татарівському ПНДВ в кварталі 13 виділ 10 від 01.05.2025, свідчить, що виконаний розрахунок розміру шкоди є методологічно та математично помилковим через неправильне застосування формули індексації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022, що призвело до безпідставного завищення загальної суми шкоди.

Помилка полягає в безпідставному включенні до розрахунку індексів споживчих цін (інфляції) за 2022 рік. При здійснені розрахунку відповідачем не враховано той факт, що Постановою КМУ № 575 було запроваджено абсолютно нові базові такси, які вже відображали актуальний рівень цін на момент їх затвердження у травні 2022 року. Відповідно, індексація за 2022 рік до цих ставок не може застосовуватися, оскільки такі такси вже враховували ціновий показник на момент ухвалення.

Оскільки факт незаконної порубки дерев відповідачем було виявлено у травні 2024 року, першим і єдиним легітимним індексом споживчих цін за попередній рік для розрахунку (згідно з пунктом 1 Порядку застосування спеціальних такс) міг бути виключно офіційний індекс інфляції, встановлений Держстатом за повний календарний рік, що настав після року прийняття документа, тобто 2023 рік.

Враховуючи, що судом детально перевірено правильність та встановлено повне співпадіння у висновку експерта та розрахунку відповідача всіх інших вихідних параметрів, необхідних для обчислення розміру шкоди, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність розміру шкоди, визначеного згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ № СЕ-19/109-24/6541-ФХЕД від 17.05.2024.

Враховуючи вказане, суд не вбачав наявності підстав для задоволення клопотання Карпатського національного природного парку про призначення судової експертизи.

За наведеного, обґрунтованим є розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 598470,93 грн.

Відтак, судом встановлено наявність всіх елементи складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина), що є підставною для відшкодування шкоди відповідачем.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).

Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

При цьому, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 53, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов керівника Надвірнянської окружної прокуратури до Карпатського національного природного парку про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу у розмірі 598470,93 грн.

Стягнути Карпатського національного природного парку, вул. Василя Стуса, буд. 6, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78500 (ідентифікаційний код 05509323) на користь Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, вул.Данила Галицького, буд. 41, смт. Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595 (ідентифікаційний код 04354522) шкоду заподіяної навколишньому природному середовищу у розмірі 598470 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста сімдесят) грн. 93 коп. шляхом перерахування коштів на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області за наступними реквізитами: р/р UA778999980333189331000009670, отримувач: ГУК в Ів.-Фр. об./ТГ Ворохта/24062100, Код ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету 24062100.

Стягнути з Карпатського національного природного парку, вул. Василя Стуса, буд. 6, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78500 (ідентифікаційний код 05509323) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) 7181 (сім тисяч сто вісімдесят одну) грн 65 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.08.2026.

Суддя Неверовська Л. М.