Рішення № 13933001, 14.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р. Справа № 64/380-10

вх. № 11139/4-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Кебал І.В. за довіреністю №141 від 08.02.10; відповідача - Кіянський С.О. за довіреністю від 02.08.10;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома", с. Мартове;

про розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№1985 від 08.12.10), в якій просить суд розірвати договір №01-303/08-обл фінансового лізингу від 15.09.08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрома" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та повернути позивачу предмет лізингу, а саме трактор MF 8480 заводський №Т191063 2008 року випуску; стягнути з відповідача 85,00грн. та 12400,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою суду від 24.12.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.01.11 розгляд справи було відкладено на 07.02.11.

07.02.11 позивач надав до канцелярії суду клопотання (вх.№2229) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

В судовому засіданні призначеному на 07.02.11 було оголошено перерву до 14.02.11 та оголошено про початок розгляду справи по суті.

14.02.11 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома", в якій заявник просить суд визнати недійсним п.2.10. договору фінансового лізингу №01-303/08обл від 15.09.08, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрома"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" судові витрати, а саме державне мито у розмірі 85,00грн. та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Разом із зустрічною позовною заявою були надані документи, згідно переліку додатку. Окрім того, відповідачем було надано клопотання, в якому він просить суд прийняти зустрічний позов до розгляду.

14.02.11 відповідач надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить суд прийняти та розглянути зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМА" в межах розгляду справи №64/380-10.

Ухвалою суду від 14.02.11 було відмовлено в задоволенні клопотання про прийняття до розгляду зустрічного позову; відмовлено у прийнятті зустрічного позову та повернуто зустрічний позов Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрома" разом із доданими до нього документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечува та просив суд відмовити в позові.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений Договір №01-303/08-обл фінансового лізингу (далі Договір) від 15.09.08, відповідно до якого позивач зобов'язався передати відповідачу в тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якою визначена в специфікації до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу).

Згідно акту приймання-передачі від 23 вересня 2008 року, підписаного між сторонами та скріпленого печатками обох сторін (а.с.24), відповідно до умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв майно, а саме трактор MF 8480 заводський №Т191063, 2008р. випуску.

Статтею 2 Договору передбачено, що відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком №1 до Договору, з врахуванням коригування, вказаного у п. 2.9, 2.10 договору №01-303/08-обл фінансового лізингу від 15.09.08.

Всі платежі відповідач зобов'язаний був здійснювати у національній валюті (гривні), відповідно до п. 2.5. договору, Графіку сплати лізингових платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Крім того, обов'язок лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів визначено п. 2. З ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором, починаючи з 23.08.09 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 04.11.10 складає 2377819,97 грн. (розрахунок, а.с.13).

Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавпю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавень) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором, передав майно відповідачу та своєчасно виставляв рахунки до сплати, але відповідач лізингові платежі за користування майном сплачував неналежним чином і прострочення сплати становить більше тридцяти днів з дня настання строку платежу.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право: вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках”.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно не сплачував лізингові платежі, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору фінансового лізингу, оскільки несплата вказаних платежів у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Таким чином, вимога щодо розірвання договору фінансового лізингу є обгрунтованою доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2.2. та п. 6.3 статті 6 Договору, лізингодавець має право вилучити Предмет лізингу в таких випадках: 6.2.2. Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах. Примусове вилучення Предмета лізингу здійснються у відповідності з чинним законодавством України ”, тобто органами ДВС на підставі судового наказу або виконавчого напису нотаріусу.

Враховуючи вищевикладене вимога про повернення предмету лізингу правомірна, обгрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ч. 1 та ч. 7 ст. 179, ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 193, 292 Господарського кодексу України, ч. 1. ст. 10, ч. 2. ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір №01-303/08-обл фінансового лізингу від 15.09.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрома” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”.

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" (код 24471767) повернути предмет лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (код 30575865), а саме трактор MF 8480 заводський №Т191063, 2008р. випуску.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрома” (62820, Харківська обл., Печенізький р-н, с. Мартове, вул. Першого Травня, код ЄДРПОУ 24471767, р/р 26005188417100 в АКІБ "Уксиббанк", м Харків МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; код ЄДРПОУ 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ " “Укрсиббанк", МФО 3515005) 12485,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2011 року.