Рішення № 139329587, 20.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2688/24

За позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23) в інтересах держави в особі

позивача: Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізький тупик, буд. 5, код ЄДРПОУ 44139369),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 175, кв. 25, код ЄДРПОУ 42956413)

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою: припинення права володіння та скасування державної реєстрації права власності на автостоянку

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Пилипенко В.Р.

Представники:

від прокуратури: Овчар Т.В. (службове посвідчення № 086253 від 28.07.2026)

від позивача: Скосарев І.Д. (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Алєксєєнко Р.Ю., адвокат (ордер серії АЕ № 1342126 від 12.12.2024)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про усунення перешкод у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою:

- припинення права володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» нерухомим майном автостоянки (реєстраційний номер нерухомого майна: 674752712101), яка складається з Літ. А-1 будівля вартової площею 6 кв.м, літ. № 1,2 огорожі площею 515кв.м, Літ. І замощення площею 4 129 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21-а;

- скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» права власності на зазначену автостоянку, проведеної 16.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. (номер відомостей про речове право: 31209322), із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 674752712101.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення інтересів держави, що полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності та створенні перешкод законному власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, на якій розташована автостоянка, та безпідставній державній реєстрації права власності на нерухоме майно у зв`язку з фактичною відсутністю такого нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024 (суддя ВасильєвО.Ю.) у справі № 904/2688/24 задоволено заяву керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб?єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна автостоянки, реєстраційний номер нерухомого майна: 674752712101, яка складається з Літ. А-1 будівля вартової площею 6 кв.м, літ. № 1,2 огорожі площею 515 кв.м, Літ. I замощення площею 4 129 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21-а, в тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об?єкта тощо.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 (суддя ВасильєвО.Ю.) у справі № 904/2688/24 відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог керівника прокуратури та скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 18.07.2024 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 частково задоволено апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі №904/2688/24, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог керівника прокуратури та скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 18.07.2024року.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2025 частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі № 904/2688/24, а справу № 904/2688/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справа № 904/2688/24 передана на розгляд судді Дичку В.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 прийнято справу №904/2688/24 до провадження та призначено підготовче засідання на 23.09.2025 о 10:30 год.

10 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» заперечує проти доводів прокурора та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

23 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області надійшла заява (відповідь на відзив).

Також 23.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дніпровської міської ради. Указує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 перебуває в користуванні (оренді) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д», тому вважає, що рішення суду у справі № 904/2688/24 вплине на його права та обов`язки як орендаря земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» про вступ у справу як третьої особи та залучено до участі у справі № 904/2688/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д».

У підготовчому засіданні 23.09.2025 оголошено перерву до 21.10.2025 о 10:00 год.

09 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 залишено без розгляду заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» на відповідь на відзив, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 904/2688/24 на 11.11.2025 о 10:30 год.

30 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив разом із клопотанням про поновлення строку на подання заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче засідання, що призначене на 11.11.2025 о 10:30 год, не відбулось у зв`язку з непрацездатністю хмарного сервісу відеоконференцзв`язку «ЄСІТС», який використовується для аудіофіксації судового засідання, що унеможливило фіксацію та проведення судового засідання. Зазначене підтверджується актом Господарського суду Дніпропетровської області, який долучено до матеріалів справи № 904/2688/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 призначено підготовче засідання у справі № 904/2688/24 на 27.11.2025 о 12:00 год.

Підготовче засідання, що призначене на 27.11.2025 о 12:00 год, не відбулось у зв`язку з перебоями сервісу відеоконференцзв`язку «ЄСІТС» (різноманітні помилки на стороні сервера при завантаженні вебсторінки сервісу), що підтверджується актом Господарського суду Дніпропетровської області, який долучено до матеріалів справи № 904/2688/24.

Господарським судом Дніпропетровської області 27.11.2025 ухвалено провести підготовче провадження у справі № 904/2688/24 упродовж розумного строку та призначено підготовче засідання у справі № 904/2688/24 на 16.12.2025 об 11:00 год.

Протокольними ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про поновлення строку на подання заперечення на відповідь на відзив, що викладене в запереченні від 30.10.2025 на відповідь на відзив, клопотання про поновлення строку на подання заперечення на відповідь на відзив, що є додатком до заперечення від 30.10.2025 на відповідь на відзив, а також відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку зі спливом процесуальних строків для звернення до суду та залишення позову без руху, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про зобов`язання позивача надати відповіді на письмове опитування, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зобов`язано Дніпровську міську раду подати до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на питання, поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» у відзиві на позовну заяву, в порядку, передбаченому ст. 90 Господарського процесуального кодексу України. Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про зобов`язання позивача надати відповіді на письмове опитування, що викладені у відзиві на позовну заяву, в частині питання «Коли саме позивачем направлялись найперші запити до Дніпровської міської ради щодо автостоянки по вул.Шинна, 21А, м. Дніпро».

У підготовчому засіданні 16.12.2025 оголошено перерву до 20.01.2026 о 10:00 год.

20 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява з відповідями на питання відповідача.

Також 20.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 904/2688/24 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 12.02.2026 о 10:30 год.

Судове засідання, що призначене на 12.02.2026 о 10:30 год, не відбулось, оскільки відповідно до акта Господарського суду Дніпропетровської області № 16/26, який долучено до матеріалів справи № 904/2688/24, 12.02.2026 у період з 09:00 год до 13:00 год та з 16:00 год до 18:00 год була відсутня електроенергія у зв`язку з екстреними та/або плановими відключеннями, що унеможливило проведення судових засідань, підписання документів тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026 призначено судове засідання у справі № 904/2688/24 на 05.03.2026 об 11:30 год.

У судовому засіданні 05.03.2026 заслухано вступні слова прокурора, представників Дніпровської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019», присутніх у залі суду, а також оголошено перерву до 31.03.2026 об 11:00 год.

У судовому засіданні 31.03.2026 за участю прокурора, представників Дніпровської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д», присутніх у залі суду, досліджено том № 1 справи № 904/2688/24, а також оголошено перерву до 14.05.2026 о 10:00 год.

У судовому засіданні 14.05.2026 за участю прокурора та представника позивача, присутніх у залі суду, досліджено томи №№ 2, 3 справи № 904/2688/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 14.05.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про відкладення розгляду справи та відкладено судове засідання у справі № 904/2688/24 на 20.08.2026 о 10:00 год.

20 серпня 2026 року до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019». Відповідач просить розгляд справи №904/2688/24, що призначений на 20.08.2026 о 10:00 год, провести без його участі. Повідомляє, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

У судовому засіданні 20.08.2026 прокурор та представник Дніпровської міської ради, присутні в залі суду, підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, присутня 20.08.2026 у залі суду, не заперечувала проти задоволення позову.

Ураховуючи предмет та підстави позовної заяви в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення.

У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.08.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д», усебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно вказати таке.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу певного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів у суді.

Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та представництва інтересів держави те, що позивач, як орган, уповноважений на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокурор таку поведінку Дніпровської міської ради розцінив як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокуратури виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

За правовим висновком, викладеним у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, у справі № 904/2688/24 прокуратура, звертаючись із позовною заявою до суду, дотрималась передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 (т. 1, а.с. 44-48) у справі № 200/7824/15-ц задоволено позов Приватного підприємства «ОПО» до ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання права власності, розірвано інвестиційний договір від 01.11.2014 № 011114, укладений між Приватним підприємством «ОПО» та ОСОБА_2 , визнано за Приватним підприємством «ОПО» право власності на нерухоме майно, в тому числі автостоянку, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Шинна, 21 а, яка складається з Літ. А-1 будівля вартової площею 6 кв.м, літ. № 1,2 огорожі площею 515 кв.м, Літ. І замощення площею 4 129 кв.м.

На підставі вказаного рішення суду приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Г.О. 07.07.2015 за Приватним підприємством «ОПО» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвала право власності на зазначену вище автостоянку (номер відомостей про речове право: 10316990, т. 1, а.с. 39, 42).

Надалі рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 (т. 1, а.с. 48-49) у справі № 200/7824/15-ц задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, скасовано заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2015 у частині визнання права власності на об`єкти нерухомого майна за Приватним підприємством «ОПО», відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ОПО» до ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна. У решті рішення суду залишено без змін.

На підставі протоколу про проведення аукціону, складеного Правобережною товарною біржею 01.03.2016, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. 04.03.2016 видала свідоцтво (т. 1, а.с. 50-51, 174-175) та за Білим Євгеном Володимировичем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвала право власності на вказану вище автостоянку (номер відомостей про речове право: 13628131, т. 1, а.с. 39, 42).

Надалі на підставі нотаріально посвідченого акта від 16.04.2019 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» (т. 1, а.с. 52, 176) приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Г.О. 16.04.2019 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвала право власності на зазначену вище автостоянку (номер відомостей про речове право: 31209322, т. 1, а.с.39, 42, 169).

Як указує прокуратура, згідно з актом обстеження земельної ділянки від 13.06.2024 №13/06/24-К (т. 1, а.с. 69-72), складеним Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, під час проведення фактичного обстеження на місцевості будівель та споруд, які були предметом розгляду Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/7824/15-ц, а саме: Літ. А-1 будівля вартової площею 6 кв.м, літ. № 1,2 огорожі площею 515 кв.м, Літ. І замощення площею 4 129 кв.м, інформація про які міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці не встановлено (т. 1, а.с. 66).

Крім того, під час фактичного обстеження вказаної місцевості виявлено сформовану земельну ділянку комунальної власності площею 1,32 га з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21, перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» під фактичне розміщення іншої автостоянки.

На зазначеній земельній ділянці фактично знаходиться інше нерухоме майно, а саме: Б-1 побутові приміщення, 6-1 прибудова, б'-1 прибудова, б, б' ґанки, Б'1 склад, В гараж, З майстерня, У вбиральня, ф навіс, загальною площею 582,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 899442612000, т. 1, а.с. 84, 95-96); С, Ш навіси, Н-1 станція технічного обслуговування, О автосалон, о' прибудова (тимчасова), Р трансформаторна станція, П склад паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 117,4 кв.м; Т АЗС, Д-1 склад, д-1 прибудова, д' ґанок, загальною площею 249 кв.м; Л сторожка, л' прибудова, М туалет, огорожі, 1-2, 4-9, 11-18 споруди, II мостіння, загальною площею 249 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 899437512000, т. 1, а.с. 84-85, 97-98).

Головне архітектурно-планувальне управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в листі від 29.05.2024 № 12/19-240 (т. 1, а.с. 56) повідомило, що за наявною інформацією містобудівного кадастру, Адресного плану міста адреса вул. Шинна, 21-А офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна або змінена ця адреса, відсутній.

Згідно з листом Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 31.05.2024 № 6259 (т. 1, а.с. 57) станом на 31.12.2012 технічна інвентаризація та державна реєстрація прав власності на об`єкт нерухомого майна (автостоянку) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 21-А, не проводились.

На підставі інформацій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 07.06.2024 № 10/1-92 (т. 1, а.с. 59-60) і Державної інспекції архітектури та містобудування України від 10.06.2024 № 3053/05/18-24 (т. 1, а.с. 62) відсутні відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 21-А.

За результатом моніторингу інформації, що міститься в модулі Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру, відомостей про оформлене право на землю за вказаною адресою не встановлено.

Також моніторингом інформації, що міститься в модулі Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру, встановлено земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 площею 1,32 га за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21 (т. 1, а.с. 73-74), яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» на підставі нотаріально посвідченого договору оренди землі від 15.03.2024 (т.1, а.с. 88-94), укладеного з Дніпровською міською радою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 (суддя ФещенкоЮ.В.) у справі № 904/3504/22 (т. 1, а.с. 110-116) задоволено в повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу, припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21А, реєстраційний номер: 674752712101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 31209322, із закриттям розділу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (т. 1, а.с. 117-121) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/3504/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначив, що ані позовна вимога про припинення права власності, ані позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту в цій справі (т. 1, а.с. 120). Також Центральний апеляційний господарський суд указав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини стосовно того, яким чином право власності на будівлі та споруди Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» на вул. Шинна, 21А, яке виникло у відповідача 16.04.2019, порушує право власності позивача на будівлі, розташовані на вул. Шинна, 21, яке виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» 25.02.2021 (т. 1, а.с. 121).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 (т. 1, а.с. 122-125, 182-185) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 904/3504/22 без змін.

Звертаючись із позовом у справі № 904/2688/24, прокурор посилається на безпідставну державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна автостоянку, що порушує права територіальної громади м. Дніпро на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, а також на самочинне будівництво спірного об`єкта нерухомого майна без дозвільних документів, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позовна заява є необґрунтованою як з підстави пропуску строку позовної давності, так і з огляду на відсутність правових та фактичних підстав для припинення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» посилається на сплив загальної позовної давності, встановленої ст. 257 Цивільного кодексу України, вказавши, що органам прокуратури було відомо про спірний об`єкт нерухомості з 2018 року у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінальних проваджень щодо самовільного зайняття земельної ділянки. На думку відповідача, за відсутності заяви про поновлення строку позовної давності та поважних причин його пропуску позов не підлягає задоволенню. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» вважає безпідставним посилання прокурора на триваюче порушення прав територіальної громади міста Дніпра.

Також відповідач зазначає, що є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки набув право власності на автостоянку на підставі нотаріально посвідченого акта від 16.04.2019 приймання-передачі нерухомого майна, тоді як попередній власник ( ОСОБА_3 ) придбав указаний об`єкт нерухомості на аукціоні. У зв`язку з цим Товариство з обмежено відповідальністю «Нове Будівництво 2019» вважає, що набуло право власності правомірно, а позбавлення добросовісного набувача майна без компенсації суперечитиме принципам захисту права власності.

Щодо обраного прокуратурою способу захисту відповідач зазначає, що вимога про припинення права власності не відповідає передбаченим законом підставам припинення права власності, передбаченим ст. 346 Цивільного кодексу України, та не є ефективним способом захисту. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019», припинення права власності не вирішує юридичної долі спірного об`єкта та не забезпечує відновлення прав територіальної громади міста Дніпра. При цьому прокурор не заявив вимогу щодо знесення спірного об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим, як указує відповідач, задоволення заявлених позовних вимог не матиме наслідком досягнення заявленої мети захисту.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» заперечує проти твердження прокуратури про фактичну відсутність нерухомого майна. Відповідач посилається на висновок експерта з питань судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 67-25 від 01.09.2025 (т. 2, а.с. 167-176), за яким автостоянка за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21А фактично існує, складається з будівлі вартової, огорож та замощення, має ознаки капітальної споруди, може використовуватися за функціональним призначенням та відповідає даним державної реєстрації.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» зазначає, що прокуратура не довела наявності конкретних перешкод у користуванні земельною ділянкою та не обґрунтувала, яким чином належне відповідачу нерухоме майно порушує права та законні інтереси територіальної громади міста Дніпра.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» посилається на необхідність дотримання гарантій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаючи, що припинення його права власності без компенсації становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном та покладе на нього індивідуальний і надмірний тягар.

Посилаючись на обставини, встановлені у справі № 904/3504/22, відповідач указує, що Верховний Суд звертав увагу на неефективність вимог про скасування державної реєстрації чи припинення права власності на самочинно збудоване майно, якщо такий спосіб захисту не вирішує юридичної долі цього майна та не відновлює єдності юридичної долі земельної ділянки й розташованого на ній нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» просить суд відмовити в задоволенні позову.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду.

Вирішуючи спір про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їхнього вчинення (укладення) і настання певних наслідків, у разі задоволення позовної заяви зазначити в рішенні суду, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони (сторін) та яким нормам законодавства не відповідають оспорювані правочини.

Отже, для визнання правочинів недійсними прокурор має довести, що такі правочини саме в моменти їхнього укладання суперечили Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, за змістом указаної статті будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна з ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, наявність хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За правовим висновком, викладеним у п. 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, п. 45 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21 та п. 5.12 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, в силу приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний із питаннями права власності на земельну ділянку.

За правовим висновком, викладеним у п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Згідно з ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень).

Такий правовий висновок викладено в п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи доводи прокуратури та заперечення відповідача, суд виходить із того, що предметом спору є законність державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» на об`єкт нерухомого майна автостоянку за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21-а, а також питання наявності у зв`язку з цим порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Дніпра.

Визначальним для вирішення спору є встановлення фактичного стану спірного об`єкта нерухомості, оскільки прокурор обґрунтовує позовну заяву тим, що об`єкт, право власності на який зареєстровано за відповідачем, фактично не існує, а тому державна реєстрація права власності здійснена щодо неіснуючого нерухомого майна.

Разом із тим, за результатами оцінки наданих сторонами доказів суд не встановив фактичної відсутності спірної автостоянки.

Як убачається з матеріалів справи, прокуратура на підтвердження фактичної відсутності автостоянки посилається на акт обстеження земельної ділянки від 13.06.2024 № 13/06/24-К (т. 1, а.с. 69-72), складений Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, яким зафіксовано, що під час обстеження не виявлено будівлі вартової Літ. А-1, огорож літ. № 1, 2 та замощення Літ. І, відомості про які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 66).

Однак відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 21.09.2023 № 21/09/23-К/2 (т. 1, а.с. 66-68), складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21 А знаходяться будівлі автостоянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019».

Згідно з висновком експерта з питань судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 67-25 від 01.09.2025 (т. 2, а.с. 167-176, надалі висновок експерта) досліджені земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 за адресою: м. Дніпро, вул.Шинна, 21 А, а також розташований на ній об`єкт нерухомого майна автостоянка, що належить відповідачу.

За результатами проведеного дослідження експерт встановила, що на зазначеній земельній ділянці фактично розташована автостоянка, до складу якої входять будівля вартової літ. А-1 площею забудови 6 кв.м, огорожі літ. № 1,2 загальною площею 515 кв.м та замощення літ. І площею 4 129 кв.м.

Будівля вартової визначена експертом як капітальна споруда, що використовується як контрольно-пропускний пункт (т. 1, а.с. 173-174).

Також експерт установила, що вказані будівлі та споруди відповідають їхньому фактичному розташуванню на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 та позначені на наданій топографо-геодезичній зйомці масштабу 1:500 у межах земельної ділянки, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» в оренду. Під час огляду на земельній ділянці були наявні автомобілі, у зв`язку з чим експерт дійшла висновку про фактичне використання земельної ділянки за призначенням, тобто для тимчасового зберігання автомобілів.

За висновком експерта спірний об`єкт нерухомого майна існує в натурі, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 та включає капітальну будівлю вартової, огорожі та замощення.

Таким чином, наявність окремого доказу, яким під час обстеження не зафіксовано спірну автостоянку, сама по собі не є достатньою підставою для висновку про її фактичну відсутність, оскільки іншим доказом, висновком експерта, встановлено протилежні обставини. При цьому прокурор не навів належного обґрунтування, з яких причин висновок експерта, отриманий за результатами спеціального дослідження спірної автостоянки, не може бути врахований судом.

Суд не встановив тієї обставини, на яку прокуратура посилається як на одну з основних підстав позову фактичної відсутності об`єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019».

Отже, висновок експерта, складений за результатами безпосереднього дослідження спірної автостоянки, спростовує твердження прокурора про відсутність спірного майна в натурі.

За таких обставин відсутня ключова передумова для застосування правового підходу, згідно з яким скасування державної реєстрації права власності відповідача може бути ефективним способом захисту у випадку, коли суд установив фактичну наявність зареєстрованого об`єкта нерухомого майна.

Саме по собі встановлення обставин щодо відсутності документів на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію, відсутності відомостей про присвоєння адреси або проведення технічної інвентаризації не є тотожним установленню відсутності відповідного об`єкта в натурі. Наведені обставини можуть свідчити про особливості правового статусу об`єкта нерухомості, порушення порядку його створення чи оформлення, проте не спростовують факту його фізичного існування.

При цьому суд ураховує, що спірна автостоянка має визначений склад, площу та місце розташування, а право власності на неї зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За відсутності належних і достатніх доказів фізичної відсутності майна сам факт наявності сумнівів щодо правових підстав його створення або реєстрації не є достатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Також суд вважає недоведеним конкретне порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Дніпра існуванням зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» права власності на спірний об`єкт.

Як убачається з відповідей позивача на питання відповідача (т. 3, а.с. 99-101), порушення прав та законних інтересів територіальної громади Дніпровська міська рада вбачає в тому, що наявність зареєстрованого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно може в подальшому створювати перешкоди Дніпровській міській територіальній громаді у праві володіння, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Таким чином, позивач припускає можливе виникнення перешкод у майбутньому.

Разом із тим, для застосування судового захисту необхідним є встановлення факту порушення або невизнання конкретного права чи законного інтересу, а не лише припущення про можливе його порушення. Прокуратура не навела конкретних обставин, які би свідчили, що зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» право власності на автостоянку на час розгляду справи фактично перешкоджає територіальній громаді міста Дніпра здійснювати належні їй повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою.

Наведена обставина має істотне значення для оцінки ефективності обраного способу захисту, оскільки сам орган, в інтересах якого прокурор пред`явив позов, не підтвердив, що існування зареєстрованого права власності відповідача фактично перешкоджає реалізації прав територіальної громади міста Дніпра на земельну ділянку, на якій розташована спірна автостоянка.

Також не підтверджено матеріалами справи, що задоволення заявлених позовних вимог призведе до відновлення будь-якого конкретного порушеного права територіальної громади міста Дніпра. Скасування права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» без установлення фактичної відсутності майна не усуває питання щодо подальшої юридичної долі спірного об`єкта та не встановлює правових наслідків щодо його фактичного розташування на земельній ділянці.

Отже, прокуратура не довела взаємопов`язані обставини, що є необхідними для задоволення позову: фактичної відсутності спірного майна, наявності конкретного порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Дніпра зареєстрованим правом власності відповідача та здатності заявленого способу захисту відновити порушені права та законні інтереси позивача.

Суд бере до уваги обставини, встановлені під час розгляду справи № 904/3504/22, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» заявляло позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на такий самий об`єкт, який є предметом судового розгляду у справі № 904/2688/24. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 904/3504/22 рішення суду першої інстанції про задоволення таких вимог скасовано та в позові відмовлено, при цьому апеляційний суд, зокрема, зазначив про неналежність обраного способу захисту та недоведеність порушення прав позивача зареєстрованим правом власності відповідача (т. 1, а.с. 120-121). Указані висновки не мають преюдиційного значення щодо всіх обставин у справі № 904/2688/24 з огляду на відмінність суб`єктного складу, водночас підлягають урахуванню судом при оцінці доводів сторін щодо характеру порушення та ефективності обраного способу захисту.

Щодо доводів прокурора про самочинність будівництва суд зазначає, що встановлення відсутності дозвільних документів на будівництво саме по собі не вирішує питання щодо заявленого способу захисту. Для задоволення позову в обраний спосіб прокуратура має довести не лише порушення вимог законодавства при створенні чи оформленні спірного об`єкта, але й наявність передбачених законом підстав для припинення права власності та скасування його державної реєстрації, а також те, що саме такий спосіб захисту є належним та ефективним для відновлення порушеного права. Таких обставин у ході розгляду справи суд не встановив.

При цьому обставини того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 перебуває в комунальній власності та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» (т. 1, а.с. 83, 88-94, 179-181), не є достатньою підставою для припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» на розташований на ній об`єкт, оскільки необхідним є встановлення конкретного порушення прав власника земельної ділянки саме спірним об`єктом та визначення належного способу усунення такого порушення.

Щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну автостоянку, проведеної 16.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. (номер відомостей про речове право: 31209322), із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 674752712101, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну автостоянку) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

З огляду на вищевикладене, законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є визнанням з боку держави публічно-правового інтересу в установленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана сприяти забезпеченню стабільності обороту нерухомості.

Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної державної інформаційної системи, що дозволяє всім суб`єктам права отримувати достовірні відомості про правовий статус того чи іншого об`єкта нерухомого майна.

Фактично реєстрація покликана надати певну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту, в тому числі судового, прав особи, що виникають із правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну автостоянку) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну автостоянку) право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну автостоянку) відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Законодавець, установлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з Державного реєстру прав для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, крім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, проте не є самостійною підставою виникнення права власності.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 139, 140 постанови від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 виснувала, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Отже, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора чи скасування державної реєстрації прав, про припинення права власності тощо визнаються неналежними і такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача, оскільки не вирішують юридичну долю самочинно збудованого майна та не призводять до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Також за правовим висновком, викладеним у п.п. 100, 105 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським судом з прав людини, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор не довів належними та допустимими доказами сукупність обставин, необхідних для задоволення пред`явленого позову. Зокрема, не підтверджено відсутності спірного майна в натурі, не доведено конкретного порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Дніпра наявністю зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» права власності та не встановлено, що заявлений спосіб захисту здатний призвести до реального відновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

За таких обставин відсутні правові підстави для усунення перешкод у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою: припинення права володіння відповідача спірною автостоянкою та скасування державної реєстрації його права власності на автостоянку, проведену 16.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. (номер відомостей про речове право: 31209322), із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 674752712101, у зв`язку з чим необхідно відмовити в задоволенні позовної заяви керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019».

Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024 задоволено заяву керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб?єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна автостоянки, реєстраційний номер нерухомого майна: 674752712101, яка складається з Літ. А-1 будівля вартової площею 6 кв.м, літ. № 1,2 огорожі площею 515 кв.м, Літ. I замощення площею 4 129 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21-а, в тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об?єкта тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі ч.ч. 9, 10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ураховуючи відмову в задоволенні позовної заяви, суд дійшов висновку, що правові підстави для подальшого застосування вжитих у межах даної справи заходів забезпечення позову відсутні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність підстав, з якими приписи ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України пов`язують обов`язок суду скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову, та надане ч. 1 ст. 145 цього Кодексу суду право здійснення таких дій з власної ініціативи, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024 у даній справі заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 123, 129, 145, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізький тупик, буд. 5, код ЄДРПОУ 44139369), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 175, кв. 25, код ЄДРПОУ 42956413) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою: припинення права володіння та скасування державної реєстрації права власності на автостоянку відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, які вжито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2024, щодо заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Нове Будівництво 2019» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб?єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна автостоянки, реєстраційний номер нерухомого майна: 674752712101, яка складається з Літ. А-1 - будівля вартової площею 6 кв.м, літ. № 1,2 огорожі площею 515 кв.м, Літ. I замощення площею 4 129 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21-а, в тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об?єкта тощо.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 31.08.2026.

Суддя В.О. Дичко