Ухвала суду № 139329536, 12.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12 серпня 2026 року Справа № 903/334/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства ДАНКІР

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬ-ЕКСПЕРТ

про стягнення 864 194, 28 грн.

Представники сторін:

від позивача: Горбунов Сергій Васильович;

від відповідача: Омельчук Стефанія Анатоліївна;

Встановив: Приватне підприємство ДАНКІР звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬ-ЕКСПЕРТ у якому просить стягнути 864 194, 28 грн. в т.ч. 817 830, 00 грн. безпідставно збережених коштів, 29 021, 80 грн. інфляційні втрати, 17 342, 48 грн. трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не повернено безпідставно збережені кошти, які були перераховані на його рахунок унаслідок шахрайських дій.

Ухвалою суду від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.06.2016 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підтовче засідання призначено на 22.06.2026.

Ухвалою суду від 18.06.2026 заяву представника Приватного Підприємства «ДАНКІР» від 17.06.2026 за вх. №01-87/3536/26 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon у справі №903/334/26 задоволено.

Ухвалою суду від 22.06.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкладено судове засідання на 12.08.2026.

Представник позивача через систему «Електронний суд » подав додаткові пояснення у справі за вх.№01-87/4734/26 від 11.08.2026 в яких вказує, що для вирішення спору у даній справі, сам факт наявності будь якого кримінального провадження не є обов`язковим для господарського суду. Крім того, сам факт наявності чи відсутності кримінального провадження не захищає та не відновлює права та фінансове становище позивача у даній справі, а том упросить суд задоволити позов в повному об`ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в позові або закрити провадження у справі на підставі п.1, ч.1 ст. 231 ГПК України

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне:

05.08.2025 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/15701/25 накладено арешт на грошові кошти, які 21.07.2025 надійшли на банківський рахунок НОМЕР_1 , який імітований в АТ «Укрексімбанк» від: Оціночна фірма «Промислова нерухомість» в сумі 34 900 грн. та від ПП «ДАНКІР» в сумі 817 830,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/15701/25 від 05.08.2025 встановлено, що СВ Луцьким РУП ГУ НП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025030650002058, відомості про яке внесене до ЄРДР 23.07.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 4.4 ст. 190 КК України.

Директор та кінцевий бенефіціарний власник ПП «ДАНКІР» є потерпілим в кримінальному провадженні №12025030650002058.

У ПП «ДАНКІР» з ТОВ «Волинь-Експерт» ніколи не існувало жодних договірних відносин та останній не відмовляється повернути безпідставно перераховані кошти ПП "ДАНКІР", проте на даний час це неможливо через їх арешт за ухвалою суду.

Дана обставина не заперечується ні ПП «ДАНКІР», ні «Волинь-Експерт». З часу накладення арешту на означені вище кошти, пройшов значний відрізок часу, майже 6 місяців, а вказані грошові кошти є вкрай необхідні для забезпечення функціонування фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки вони є значним матеріально-обіговим ресурсом ПП «ДАНКІР». У разі збереження обмежень в розпорядженні вказаними коштами, підприємству загрожує зупинка операційної діяльності, невиконання договірних зобов`язань, виникнення штрафних санкцій та значні збитки. Тобто, наслідки для ПП «ДАНКІР» є вкрай негативними, арешт грошових коштів підприємства в сумі 817830,00 грн. призводить до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ПП «ДАНКІР» аж до її зупинення, що створює надмірний фінансовий тягар для фірми та суперечить вимогам ч.4 ст.173 КПК України, навіть з огляду на ту обставину, що ці кошти були переведені на рахунок ТОВ «Волинь-Експерт» поза волею заявника / власника грошових коштів, у зв`язку з чим представник ПП «Данкір» звернувся із завою до Луцького міськрайонного суду Волинської області про скасування арештів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області слідчого судді від 21 січня 2026 року в задоволенні клопотання представника Приватного підприємства «Данкір», про скасування арешту майна відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 вказано, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 у cправі №910/16093/18 сформував з цього приводу наступну правову позицію, яка на даний час не була зміненою: "Правова оцінка обставин справи, здійснена іншим судом не має преюдиційного значення. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив.

Відтак суд у кожному випадку має дослідити та оцінити чи має місце правова оцінка чи преюдиційні обставини. Верховний Суд, з огляду на принципи господарського судочинства, які закріплені у пунктах 1, 4 частини третьої статті 2, статей 13, 73 - 80 ГПК України, висновує, що обставини справи, які встановлені у рішенні, мають оцінюватись судом під час розгляду даної справи у чіткому дотриманні статей 75, 76 і 86 ГПК України та з урахуванням того, що жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України)".

Згідно ч.1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

07.04.2026 Приватне підприємство ДАНКІР звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬ-ЕКСПЕРТ у якому просить стягнути 864 194, 28 грн. в т.ч. 817 830, 00 грн. безпідставно збережених коштів, 29 021, 80 грн. інфляційні втрати, 17 342, 48 грн. трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не повернено безпідставно збережені кошти, які були перераховані на його рахунок унаслідок шахрайських дій.

З матеріалів справи слідує, що грошові кошти в сумі 817 830, 00 грн. які є предметом спору у справі 903/334/26 накладено арешт згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/15701/25 від 05.08.2025, а відтак дані спірні кошти є об`єктом кримінального провадження.

Отже, спірні кошти в сумі 817 830, 00 грн перебувають під арештом згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/15701/25 від 05.08.2025, а не з вини відповідача ТзОВ «Волинь -Експерт», та між сторонами відсутні договірні зобов`язання.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.

За пунктом 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Тобто, наведена норма ГПК України визначає, що вимоги щодо реєстраційних дій можуть розглядатися господарськими судами за певних умов. Такі вимоги повинні бути, зокрема, похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

За змістом ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України: 1) необґрунтованістю його накладення та 2) відсутності подальшої потреби в ньому. Реалізація права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. При розгляді такого клопотання суд має встановити підстави для скасування арешту, які існували на момент арешту майна та впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування арешту, але які не досліджувалися в силу відсутності особи, щодо майна якої вирішувалося клопотання про арешт, або ж нові підстави, які виникли після арешту майна та які впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 зазначила, що якщо арешт накладений за правилами КПК України (в редакції 2012) на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльність слідчого в кримінальному провадженні здійснюється за правилами КПК України. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі 202/5044/17, від 28.11.2018 у справі №636/959/16-ц від 12.12.2018 у справі №640/17552/16-ц, від 27.03.2019 у справі №202/1452/18, від 11.09.2019 у справі №504/1306/15-ц.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, виходячи з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів за захистом, яких звернувся позивач, предмету спірних правовідносин,враховуючи, що на спірні кошти накладено арешт, а відтак позов не може розглядатись господарським судом, а підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства .

У відповідності до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин провадження у справі №903/334/26 за позовом Приватного підприємства ДАНКІР до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬ-ЕКСПЕРТ про стягнення 864 194, 28 грн. слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі ч.2 ст.231 ГПК України позивачу слід роз`яснити, що, враховуючи мотиви, наведені у цій ухвалі, розгляд справи віднесено до компетенції суду кримінальної юрисдикції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, ст.ст.233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

1. Провадження у справі №903/334/26 за позовом Приватного підприємства ДАНКІР до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬ-ЕКСПЕРТ про стягнення 864 194, 28 грн. закрити.

2. Роз`яснити, що розгляд справи №903/334/26 за позовом за позовом Приватного підприємства ДАНКІР до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬ-ЕКСПЕРТ про стягнення 864 194, 28 грн. належить до кримінальної юрисдикції .

У відповідності до ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Дем`як В.М. з 13.08.2026, ухвала підписана 31.08.2026.

Суддя В. М. Дем`як