Ухвала суду № 139329473, 31.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

"31" серпня 2026 р. Cправа № 902/286/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050)

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" (вул. Аграрна, 1, с. Ілляшівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24330)

про стягнення 81 283,98 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/286/26 за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" про стягнення 36 301,54 грн вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ та 44 982,44 грн витрат на проведення експертизи.

27.07.2026 Господарським судом Вінницької області у справі № 902/286/26 постановлено рішення.

20.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява № б/н від 20.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/286/26 та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Зазначену заяву зареєстровано загальним відділом "Канцелярія суду" 20.08.2026 за вх. № 01-30/8492/26, у період перебування головуючого судді у відпустці.

31.08.2026 суддя Матвійчук В.В. приступив до роботи.

Відповідно до вимог ст. 221 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З огляду на наведені приписи Господарського процесуального кодексу України, враховуючи надходження заяви № б/н від 20.08.2026 (вх. № 01-30/8492/26 від 20.08.2026), суд дійшов висновку, що питання щодо розподілу судових витрат у справі № 902/286/26 підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву № б/н від 20.08.2026 (вх. № 01-30/8492/26 від 20.08.2026) відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд виходить із такого.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У заяві № б/н від 20.08.2026 (вх. № 01-30/8492/26 від 20.08.2026) відповідач зазначає, що у відзиві на позовну заяву ним було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, чим, на думку відповідача, виконано вимоги частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також зазначає, що до закінчення судових дебатів, а саме 22.07.2026, його представником було заявлено про необхідність вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті спору.

Як зазначає відповідач, у протоколі судового засідання в режимі відеоконференції № 6815252 о 12:43:49 зафіксовано таке: "Заперечує, щодо задоволення позовних вимог. Просить суд відмовити у задоволенні позову. Просить суд призначити додаткове судове засідання щодо розподілу судових витрат у разі відмови в задоволенні позовних вимог".

Таким чином, відповідач вважає, що до закінчення судових дебатів ним було заявлено клопотання в порядку частини першої статті 221 Господарського процесуального кодексу України про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті спору.

Разом з тим, на думку відповідача, судом не було призначено судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат та у рішенні не вирішено питання щодо відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу. При цьому резолютивна частина рішення містить положення лише щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем.

У частинах першій та другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У пункті 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі № 921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі № 918/132/20.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву № б/н від 01.04.2026 (вх. № 01-30/3239/26 від 02.04.2026) відповідач зазначив про очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн та повідомив, що відповідні докази будуть подані додатково.

Крім того, у судовому засіданні 22.07.2026, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції № 6815252, представник відповідача - адвокат Довгань О.О. до закінчення судових дебатів заявив клопотання про призначення додаткового судового засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, клопотання представника відповідача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат було заявлено до закінчення судових дебатів, тобто у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому разі суд вирішує питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог у порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням змісту заяви відповідача, наведеної у відзиві інформації щодо орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також заяви, зробленої його представником безпосередньо до закінчення судових дебатів, суд доходить висновку, що відповідач належним чином та своєчасно заявив про необхідність вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті спору.

Як убачається із протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 6815252, проведеного 22.07.2026 за участю представників сторін (позивача Стрєльнікова В.Ю. та відповідача Довганя О.О.), суд провів стадію судових дебатів, у межах якої представники сторін виступили з відповідними промовами, після чого відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив учасників справи про те, що проголошення вступної та резолютивної частин рішення відбудеться 27.07.2026 о 12:40 год.

У судовому засіданні 27.07.2026 за участю зазначених представників суд, відповідно до частини шостої статті 233 та частини першої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив скорочене рішення суду (вступну та резолютивну частини), що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції № 6833311.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, датою ухвалення рішення у цій справі є 27.07.2026.

Згідно із частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, перебіг передбаченого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат розпочався 28.07.2026.

П`ятий день зазначеного строку припадає на 01.08.2026. Водночас 01.08.2026 є вихідним днем - суботою.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Господарського процесуального кодексу України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Аналогічне правило щодо обчислення строків міститься у частині п`ятій статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства останнім днем п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу було 03.08.2026.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до суду із заявою № б/н від 20.08.2026 (вх. № 01-30/8492/26 від 20.08.2026) після закінчення встановленого законом строку.

Згідно із ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту ч.ч. 2, 4 ст. 13, п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України слідує, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд зауважує, що відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про неможливість подання відповідних доказів у межах встановленого законом строку, а також не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням поважних причин його пропуску.

При цьому суд враховує, що відповідач належним чином та своєчасно заявив до закінчення судових дебатів про необхідність вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті спору. Проте сама по собі своєчасність такої заяви не звільняла відповідача від обов`язку подати докази на підтвердження розміру понесених витрат у строк, установлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, незважаючи на дотримання відповідачем порядку заявлення вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідні докази були подані ним лише 20.08.2026, тобто після спливу встановленого законом строку, останнім днем якого було 03.08.2026.

Щодо посилань відповідача на те, що судом не було призначено окремого судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що положення статті 221 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють безумовного обов`язку суду призначати таке судове засідання лише у зв`язку із заявленням стороною відповідного клопотання.

Призначення судового засідання є процесуальною дією суду, необхідність якої визначається з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому положення статті 221 Господарського процесуального кодексу України не звільняють сторону від обов`язку дотримуватися вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу щодо строку подання відповідних доказів.

Отже, саме по собі непризначення судом окремого судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат не є підставою для продовження або поновлення встановленого законом строку на подання відповідних доказів та не звільняє відповідача від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію у визначений законом строк.

Посилання відповідача на те, що судом у рішенні не було вирішено питання щодо розподілу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд відхиляє, оскільки на момент ухвалення рішення відповідачем не було подано доказів, необхідних для встановлення розміру таких витрат та вирішення питання щодо їх розподілу.

Саме по собі зазначення відповідачем у відзиві орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу та заява до закінчення судових дебатів про намір подати відповідні докази не свідчать про наявність у суду правових підстав для їх розподілу без належного документального підтвердження фактично понесених витрат.

При цьому обов`язок щодо своєчасного подання доказів на підтвердження розміру судових витрат покладається на сторону, яка заявляє вимогу про їх відшкодування.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

З огляду на викладене, враховуючи пропуск відповідачем встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин його пропуску, суд доходить висновку, що заява відповідача № б/н від 20.08.2026 (вх. № 01-30/8492/26 від 20.08.2026) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву № б/н від 20.08.2026 (вх. № 01-30/8492/26 від 20.08.2026) представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/286/26 - залишити без розгляду.

Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Дата складання повного тексту ухвали 31.08.2026.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи